За даними Мінсоцполітики, на сьогодні в Україні налічується 4.8 млн внутрішніх переселенців. Це трохи більше, ніж чисельність населення, наприклад, Чорногорії чи Сербії.
Дехто покинув оселі тільки з тим, що мав на собі, дехто зміг забрати своїх домашніх тварин, а хтось лише улюблені іграшки для дітей. І в кожної сім’ї – власна історія та біль через втрату дому: адже деяким повертатися може бути вже нікуди.
З якими проблемами стикаються ВПО?
Більшість ВПО – це жінки і діти. Облаштувати житло, подбати про харчування, здоров’я, освіту для дітей, влаштуватися на роботу – це лише невеликий перелік проблем, які доводиться вирішувати цим людям.
Окрім того, є українці, які втратили буквально все і потребують фінансової допомоги на проживання, мають труднощі із відновленням документів, виплатою пенсій. До Офісу Омбудсмана надходять непоодинокі звернення від громадян, яким відмовляють навіть у прийнятті заявки на призначення грошової допомоги або затримують виплати, іноді це затягується навіть на рік.
Так, у березні до нас звернулась мешканка одного з місць компактного проживання внутрішньо переміщених осіб в Івано-Франківському районі, якій недоплатили допомогу на проживання.
Після перевірки за попередніми місцями її тимчасового проживання, з’ясувалося, що заявниця недоотримала 12 тисяч гривень. Жінка зверталася до управління соціального захисту населення Івано-Франківської РВА. Проте потрібної суми їй так і не виплатили.
Звертаю увагу, що допомога на проживання ВПО призначається органом соцзахисту населення упродовж 10-ти робочих днів з дати надходження заяви. А якщо людина змінювала своє місце обліку та не отримала допомогу, на яку вона мала право, допомога призначається за останнім місцем обліку.
Ми надіслали Івано-Франківській РВА лист з вимогами виправити ситуацію, і право переселенки на отримання допомоги поновили. Недоплачені кошти були зараховані на її банківський рахунок вже у квітні.
Натомість інше звернення ми отримали від голови благодійного фонду в інтересах жінки-переселенки з Донецької області та двох її дітей. У неї не було паспорта громадянина України, а у дітей – свідоцтв про народження.
У територіальному підрозділі Державної міграційної служби України їй відмовили. Ми скерували відповідні запити до ДМС, Мінʼюсту та інших місцевих органів виконавчої влади, а представники Офісу Омбудсмана здійснили моніторинговий візит до територіального підрозділу ДМС. Як результат – жінка отримала паспорт та право зареєструвати своїх дітей.
Багато складнощів виникають і під час призначення пенсій ВПО.
Так, ми отримали звернення від чоловіка, якому відмовили в призначенні пенсії, оскільки в нього не було уточнюючої довідки про підтвердження спеціального трудового стажу. Отримати таку довідку було неможливо, бо установа розташована на ТОТ. За нашого реагування право громадянина на пенсійне забезпечення поновили, і чоловіку призначили пенсію. І таких історій багато.
Місця компактного поселення: в яких умовах живуть ВПО?
Конституція говорить, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Та чи забезпечено це право для внутрішніх переселенців?
Із майже 5-ти млн ВПО понад 100 тисяч мешкають у близько 4 тисячах місцях компактного поселення (МКП): в гуртожитках, санаторіях, а часом навіть дитячих садочках і школах.
Аби перевірити, в яких умовах живуть ВПО, працівники Офісу Омбудсмана регулярно проводять моніторингові візити до місць компактного поселення переселенців. Ми здійснюємо позапланові візити до МКП, планові і повторні, для перевірки виконання наданих раніше рекомендацій.
Загалом ми вже провели близько 400 візитів до МКП, з них майже 300 здійснили у 2023 році у 15 областях України: Вінницькій, Івано-Франківській, Дніпропетровській, Львівській, Полтавській, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Одеській, Миколаївській, Харківській, Черкаській, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській та Кіровоградській.
Це лише 10% від загальної кількості, але ця діяльність не припинятиметься. Ми для себе ставимо таку амбітну ціль – відвідати всі 4 тисячі МКП.
Після кожного такого відвідування Офіс Омбудсмана фіксує всю інформацію щодо його результатів, особливо щодо тих місць, де зафіксовано неналежні і навіть нелюдські умови проживання.
Які найпоширеніші порушення у місцях поселення переселенців?
По-перше, це проблема відсутності особистого простору. Ми бачимо, що у нас люди подекуди мешкають у спортзалах, спорткомплексах, деякі проживають в одній кімнаті по 10-17 людей. Іноді в кімнатах поселяють спільно і чоловіків, і жінок, і дітей, які не є однією родиною. В одному із МКП на Закарпатті ми побачили таку картину: жилі кімнати одночасно використовувалися як місця для відпочинку, вживання та приготування їжі, прання, а також зберігання дров.
Санітарно-гігієнічні умови у більшості випадків бажають кращого. І справа не лише у відсутності елементарного ремонту. Не всюди є навіть доступ до води та нормального туалету. Були випадки, коли для всіх проживаючих ВПО був лише один туалет та одна душова, які були розташовані в одному приміщенні, розділеному перегородкою, у непридатному для нормального використання стані.
А взимку подекуди люди буквально мерзли. В одному із МКП на Закарпатті людям доводилося виживати при температурах у 15-16 градусів у кімнатах, і 8-10 – у коридорах.
А наявність плісняви є проблемою, мабуть, у 90% всіх місць компактного поселення, і це при тому, що там проживають діти. Звідси випливає інша проблема: непристосованість МКП до потреб жінок і дітей. Варто сказати і про недотримання вимог пожежної безпеки, зокрема, майже всюди немає вогнегасників.
Наголошую, що такі умови проживання внутрішньо переміщених порушують їхнє право на гідний рівень життя, створюють загрозу для їхнього здоров’я.
Окреме питання – непристосованість МКП до потреб людей з інвалідністю.
Ми дійшли до невтішного висновку: що держава, закликавши людей залишити місця свого проживання і евакуювавши із тимчасово окупованих територій та з територій, де ведуться активні бойові дії, залишила їх сам на сам з проблемою розміщення у МКП.
Наразі немає жодного документа, який би регламентував мінімальні або будь-які стандарти перебування цих людей у таких місцях.
Офіс Омбудсмана рекомендує внести зміни до законодавства і чітко визначити, хто буде нести відповідальність за розміщенням людей та за контроль за гідними умовами їхнього проживання.
Як можна вплинути на порушення прав ВПО у МКП?
Після кожного візиту ми направляємо до обласних військових адміністрацій та центральних органів виконавчої влади акти реагування. Їхнє виконання перебуває на постійному контролі нашого Офісу. Водночас наразі ми спостерігаємо найбільший відсоток невиконаних рекомендацій в Івано-Франківській, Закарпатській, Тернопільській і Житомирській областях.
Додам також, що деякі потреби в МКП вдається задовольнити у межах співпраці нашого Офісу з міжнародними організаціями.
На жаль, практика, яку ми зараз бачимо – замість того, щоб після отримання подання від мене як Уповноваженого і працювати над усуненням недоліків і порушень, центральні органи виконавчої влади займаються публічним показанням того, що насправді ситуація не настільки погана, як виявили співробітники Офісу Уповноваженого.
Водночас реальні проблеми нікуди не зникають. При цьому результати наших моніторингових візитів беруть в роботу й обговорюють, зокрема, під час засідання Координаційного штабу з питань реалізації прав ВПО при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Проте жоден центральний орган виконавчої влади не має загальної інформації щодо місць компактного проживання переселенців.
Що потрібно зробити, аби змінити ситуацію в Україні з умовами проживання у МКП?
Нещодавно, 2 травня, на конференції «Право на гідність в місцях компактного поселення» спільно з Кластером з питань управління та координації МКП ми презентували «Мінімальні стандарти адміністрації та управління місць компактного поселення внутрішньо переміщених осіб в Україні».
Це є вкрай важливим кроком, ураховуючи загальну проблематику МКП та відсутність у національному законодавстві визначення поняття «Місце компактного проживання» та відповідної нормативно-правової бази для їх функціонування.
На що покликаний розроблений документ? У першу чергу – створення мінімальних стандартів проживання.
Вони розроблені з урахуванням критично важливих моментів та міжнародного досвіду. Також стандарти охоплюють базові норми функціонування МКП: від затвердження обласними військовими адміністраціями порядку поселення до облаштування МКП достатньою кількістю необхідних речей.
Потрібні прості, швидкі реальні дії, які будуть направлені на позитивні зміни. У першу чергу варто провести аналіз ситуації, визначити точну кількість громадян, які проживають в МКП з неналежними умовами. До того ж в України є міжнародні партнери, які готові допомагати.
Держава має створити рівні належні умови проживання, які відповідатимуть європейським стандартам в усіх «умовно безпечних» регіонах нашої країни, надати альтернативи для переміщення.
Варто додати, що першим органом влади, який таки відреагував на необхідність дотримання елементарних правил безпеки для ВПО було Міністерство охорони здоров’я України, яке у 2022 видало наказ для затвердження перших в Україні мінімальних вимог для облаштування МКП. Ухвалення такого акту було терміновим.
Переконаний, наразі існує нагальна потреба в нормативному врегулюванні питань функціонування МКП: необхідно визначити період їхнього функціонування, бо деякі з них існують з 2014 року, з незмінним складом мешканців.
За даними опитувань і оцінок потреб ВПО, майже 40% не планують повертатися до своїх домівок, бо, як правило, їх вже немає, вони просто зруйновані. І люди вимушені, виходячи з розуміння цього, десь шукати нові умови, починати інколи з нуля своє нове життя.
Саме через ці виклики, мають бути затверджені Мінімальні стандарти управління та адміністрації МКП.
Необхідно змінити ситуацію, надавати людям гарантії і можливість відчути перспективу, оскільки запит на визначеність серед внутрішньо переміщеного населення відчувається все більше.
Наші напрацювання надіслані Прем’єр-Міністру України та Мінреінтеграції. Переконаний, що затвердження мінімальних стандартів для МКП Урядом суттєво покращить умови проживання ВПО і дасть органам влади на місцях зрозумілий алгоритм дій.