За цими даними, у 48% громадян грошей ледве вистачає на харчі та одяг, і це означає, що половина країни вже опинилася на межі бідності. З них 14% економлять навіть на харчах. Одна з причин — це неконтрольоване зростання цін, і ця проблема на сьогодні є головною для 69% українців. Нагадаю, що одним з факторів інфляції стало скасування урядом з 1 липня 2017 року державного регулювання цін на товари першої необхідності, через що спекулянти та перекупники почали накручувати ціни та отримувати надприбутки за рахунок простих людей. Одні бідніли, інші в цей час багатіли...
Незважаючи на озвучені мною пропозиції і вимоги повернути державне регулювання цін на товари першої необхідності, уряд відмовився скасовувати своє рішення, і ціни були відпущені у вільне плавання. В результаті такої “реформи” відбулося стрімке падіння рівня життя людей, і сьогодні половина з них ледве зводять кінці з кінцями.
Тому не дивно, що 71% опитаних вважають, що Україна рухається в неправильному напрямку. Майже стільки ж громадян не мають жодних ілюзій щодо покращення ситуації в цьому році: 42% опитаних вважають, що вона погіршиться, а 27% — що нічого не зміниться.
Недолугі “реформи” виявилися звичайним пограбунком людей. Українці гірше живуть, гірше харчуються, більше хворіють та вмирають. Мільйони з них тікають від таких “реформ” за кордон.
Настільки песимістичних настроїв у суспільстві не було з 90-х років. Але, заради справедливості, слід зауважити, що за весь час проведення соцопитувань в Україні, в нас і не було жодного разу більшості, яка би вважала, що країна рухається у вірному напрямку.
Ми весь час вважали, що йдемо не в той бік, і весь час вперто голосували за тих самих політиків, тасуючи їх, мов колоду карт. За 26 років ми перетасували їх вже по кілька разів, більшість з наших політиків вже встигли побувати і у владі, і в опозиції. Але результат завжди був один: країна змінювалася в гірший бік.
За ці роки політичний клас України деградував та розклався, політика перетворилася на заробітчанство, державницька ідеологія — потонула у вкрадених мільйонах.
Тож, можливо, варто просто викинути використану колоду і перестати сподіватися, що раптом спрацює те, що не спрацьовувало десятиріччями?
Треба, нарешті, визнати: існуючий політичний клас нездатний ефективно керувати державою і не виведе її з кризи. Нам потрібна повна зміна політичних еліт, до влади мають прийти люди з державницьким мисленням, націлені на відродження країни та перетворенні її на могутню європейську державу: науковці, ефективні управлінці, галузеві фахівці, які досконально знають, що і як треба міняти для покращення життя в Україні.
Якщо ж українці знову схочуть ще раз спробувати когось зі старої колоди — можна не сумніватися, що результат буде таким само, як і у всі попередні роки: повний нуль.
Не наливають молоде вино у старі міхи... А наші міхи — вже давно прогнили та протікають...