Найближче до реалізації подібного проекту в рамках організації міжнародного співробітництва був так званий проект Каспійсько-Чорноморсько-Балтійського енерготранзитного простору (КЧБП), який пророблявся у 2007 – 2008-му роках за ініціативою тодішніх президентів України і Польщі В. Ющенка і Л. Качинського. Його підтримали всі Балтійські країни, Азербайджан і Грузія. Проявили інтерес Туреччина, Румунія та ЄК. На жаль, тоді проект не вдалося реалізувати. Зокрема, - через зовнішній спротив.
Тепер, в середині 2016-го, після референдуму у Великій Британії про її вихід з ЄС, враховуючи агресію РФ проти України, ситуація дещо змінилася. Зокрема, - влив (а відтак і допомога) ядерних держав США і Англії логічно мав би трохи зміститися від країн Західної Європи до країни Центральної і Східної Європи, які потенційно можуть входити до Балто-Чорноморського союзу (БЧС). Тобто, кількість і якість його прихильників зростає.
Слід також врахувати, що свою прихильність до проекту минулого року висловив Анджей Дуда – нинішній Президент Польщі. Словом, чи не вперше склалася унікальна міжнародна ситуація, сприятлива для реалізації проекту БЧС. Тут слід наголосити, що зараз, окрім усвідомлення важливості енерготранзиту та інших цінностей, актуальних для всієї Європи, і навіть світу, є нейтралізація російської ядерної зброї, що насамперед було б логічним вирішувати в рамках БЧС за участю інших сторін. Тут насамперед бачиться об’єднання наукового та інженерного потенціалу країн Балто-Чорноморського союзу для виконання згаданої конкретної задачі за можливою участю інших зацікавлених країн та міжнародних організацій. Очевидно, що йдеться про велику суму витрат на проект нейтралізації – принаймні співмірну з витратами на Манхеттенський проект в США. Жодна країна у світі самостійно, без відчутного ущербу, не здатна його реалізувати. А об’єднання наукових зусиль, технологій, фінансів тощо в міжнародному форматі може дати бажаний ефект.
Згаданий цілком логічний проект з нейтралізації російської ядерної зброї сприяв би впорядкуванню та консолідації науково-технічного потенціалу задіяних країн, що виключно важливо, зокрема, для України. Крім цього, навіть підготовка до реалізації такого проекту (не кажучи про саму реалізацію) безвідносно від результату відволікли б значні ресурси агресора і могли б призвести до призупинення його агресивних дій, що тепер виключно актуально насамперед для нашої держави. Також це сприяло б виявленню та знешкодженню його «п’ятої колони» у всіх причетних країнах.
На завершення варто наголосити на двох аспектах:
По-перше, попередня проробка і проголошення ініціативи про нейтралізацію російської ядерної зброї в рамках Балто-Чорноморського союзу за потенційною участю США та інших країн і організацій обмежена в часі – вони можуть бути ефективними лише доти, поки світ розгублений результатами референдуму у Великій Британії щодо її виходу із ЄС;
По-друге, згадана ініціатива може бути ефективною лише за умови професійного підходу на всіх рівнях і у всіх питаннях.
По-третє, реалізація Балто-Чорноморського проекту можлива лише за умови конкретних дій насамперед з нашого боку.