Якщо при цьому врахувати заявлені експертами та народними депутатами цифри бюджетних боргів у вигляді неплатежів у кілька десятків мільярдів гривень стає зрозуміло, що банкрутує не лише консолідований рахунок відкритий у Національному банку України. На черзі і ресурси самого Нацбанку, резерви якого також знижені до історичного мінімуму. Повернуся до казначейської ситуації. Рівень вхідного сальдо у 410 мільйонів - це вже як то кажуть не смішно. Це нормальни, як на два або три роки стан субрахунку в управлінні казначейства у Львівській чи Донецької області. Тобто два або три роки тому середній регіон володів таким щоденним ресурсом на проведення видатків по державному та місцевих бюджетах. Тепер, як виявилося, це ресурс цілої країни, що демонструє ступінь господарювання чинного уряду.
Сьогодні зкеровую звернення до Державної казначейської служби України. У ньому я вимагаю надати інформацію не тільки про щоденний стан вхідного сальдо Єдиного казначейського рахунку. Для громадськості має бути відкрита інформація про весь оборотно-сальдовий баланс . Простими словами – ми повинні знати, скільки щодня коштів на основному рахунку держави Україна і скільки щодня зареєстрованих зобов’язань (у вигляді зданих платіжних доручень в органи казначейства).
Реальний баланс між запланованими доходами і видатками. Коли ця інформація буде у вільному доступі, ніхто з державних чиновників не дозволить собі забирати гроші з місцевих бюджетів та затримувати соціальні платежі. Ніхто не наважиться брехати мерам, що все під контролем, і це ви мовляв винні у тому, що платежі на оплату праці працівникам комунальних служб ідуть із затримкою. Ніхто не розводитиме руками працівникам ВУЗів, зарплата яких волею випадку «лежить» у спецфонді і не належить до категорії захищених.
Розраховую, що таку інформацію за 2012- 2013 рік Державна казначейська служба мені надасть. Зі свого боку по її отриманню одразу готовий викласти її в Інтернет.
Але публічність такої інформації - це лише половина справи. Ми повинні розробити законодавче поле, котре захищатиме власні надходження місцевих бюджетів, так званий другий кошик від зазіхань держави, котра сьогодні безсоромно латає коштами самоврядних органів свої прорахунки. Ми також маємо вивести власні надходження бюджетних установ, кошти зароблені навчальними закладами та комунальними установами з єдиного казначейського рахунку і віддати їх в один з державних банків. Інакше, за кілька років такої казначейської практики, місцеве самоврядування можна сміливо розпускати.
Від себе та з позиції міжфракційного депутатського об’єднання «Львівщина» закликаємо фахівців, експертів, представників органів місцевого самоврядування долучитися до цієї роботи (скринька для пропозицій - dubnevych.yaroslav at gmail.com).