Підпису під нею президента України не буде. Він відмовився від участі в антикорупційному саміті, який має шанс сформувати нову рішучу політику боротьби проти політичної влади олігархів. І хоча той буде два дні, прес-служба глави держави чомусь «перенесла його робочий візит» на майбутнє. Можливо, Порошенко збирається провести в Лондоні ще один саміт у зручний для себе час на зекономлені офшорні відсотки. Сам учасник офшорного скандалу пояснив це дуже гібридно: «Це той випадок коли внутрішня політика вносить корективи в міжнародну діяльність. Я продовжу консультації з депутатами». Він має на увазі обрання Юрія Луценка, який не має ані належної юридичної освіти, ані досвіду діяльності у сфері права, Генеральним прокурором. Це має завершити процес, як коментує це Washington Post, консолідації влади в руках однієї людини – Петра Олексійовича. Виконавча влада вже взята під його повний контроль. Призначенням прем’єром не тільки повністю підпорядкованого йому Гройсмана, але й призначенням представниками в Уряд польських реформаторів на чолі з Лешеком Бальцеровичем та першого заступника Ложкіна – Віталія Ковальчука. «Пороблення» Луценка Генпрокурором прикінцево зруйнує систему стримувань і противаг і закріпить де-факто пряме президентське правління в Україні. Тоді диктатура Януковича буде повністю відновлена. Єдина відмінність – вона буде сором’язливо прикрита псевдодемократичною риторикою і безкінечними брехливими маніфестами. Це офшоризація політики. Ухилення від виконання норм Конституції і прямих зобов’язань діяти в інтересах держави і суспільства. Для створення «масштабної оптимізації» з управління країною на основі постійно змінюваних понятійних правил, які встановлюються Банковою.
Найшвидше президент не полетів («переніс») в Лондон тільки у зв’язку із можливими прямими звинуваченнями його у використанні офшорів для капіталізації та захисту свого особистого бізнесу. Той постійно роздирає його надвоє: державника і непоступливого та економного власника великих капіталів.
Офшори – найефективніший метод планування або оптимізації, тобто ухилення від сплати, податків. Національна драконівська податкова система, фіскальний «бєспрєдєл», рейдерські захоплення за допомогою правоохоронців і суддів бізнесу конкурентів, закономірно виганяють українців в офшори. І їх тут немає за що звинувачувати та переслідувати. Їм необхідно дати малі податки, ліберальну економіку, незалежний суд і справедливе право – тоді й зовнішні інвестори будуть стояти в черзі на участь в українському відродженні. Але політики, які добровільно, розуміючи свою відповідальність перед виборцями і зобов’язання дотримуватись кодексу правил публічних державних діячів, не мають жодного права приховувати свою пряму або афільовану участь в офшорних компаніях. Незалежно від цілей і ситуацій, які складаються з їхніми, чи близьких, активами. Це пряма корупція.
Президент так не вважає. 6 квітня, в далекому Токіо, на прес-конференції він досить впевнено заявив: «Моя компанія – одна із найбільш прозорих в Україні. Структура власності – це унікальний випадок. Тому, що у «Рошену» немає ніяких офшорних структур, все дуже прозоро». Тому немає жодної потреби в розслідуванні офшоризації його бізнесу. А він, досить великий. Не менше 15 окремих компаній, де він є одноособовим або колективним бенефеціаром.
Розслідування українських журналістів, друк бази даних офшорів, зареєстрованих через Mossack Fonseca, показали, що незадекларований офшорний бізнес президента є масштабним і ефективно працюючим. Спочатку The Guardian повідомила про спільний офшор Intraco Management Ltd (БВО) президента і його партнера Кононенка, який перераховував валюту доньці Кононенка і оплачував приватні перельоти Петра Олексійовича. Дмитро Гнап доводить, що його бенефеціаром є заступник гендиректора «Рошена» Сергій Зайцев, який безпосередньо працює на Порошенка. ЗМІ дослідили, що в жовтні 2014 року (у розпал війни на Сході), цей офшор купив 500 тонн авіапалива у російської дочки «Газпрому» - «Газпромнефть-АЭРО Шереметьево».
21 жовтня, минулого року Deutsche Welle звинуватило Порошенка «у веденні сірої бухгалтерії» на власному телеканалі. Це сталося після заяв ведучого 5 каналу Романа Сухана і журналістки Христини Бондаренко про зарплати «в конверті», відсутності оплати лікарняних, масової «джинси» в ефірі каналу і т.д.
Журналісти розслідували причетність президента до офшорної компанії в Карибському морі «Linquist Services Limited». У 2010 році вона дала субординований борг у 2 млн. доларів Міжнародному інвестиційному банку Порошенка. Потім у 2011 році – черговий субординований кредит вже в розмірі у 2 млн. 100 тис. доларів, а в 2013 році, ще 5 млн. доларів. Але одразу зникла із переліку власників Кіпрської фірми «UBM Holding limited». Після продажу Борисом Ложкіним Порошенкові своєї частки в журналі «Кореспондент» і «Наше радіо». В жодних деклараціях президент не заявив про свою участь у цих компаніях.
Олег Ляшко повідомив про відмову України від закупівель для оборонних потреб спеціально модифікованих українських автомобілів КрАЗ, потреба яких лише для ЗСУ складає 9 тис. одиниць. Попри те, що їх виробляють 9 українських заводів на яких працює до 100 тис. працівників, в кінці минулого року Держоборонзамовлення уклало договір на закупівлю білоруських МАЗів, відмовившись від українських машин, які будуть збиратися на заводі президента «Богдан» у Черкасах. Депутат говорить про відсутність прозорості цієї оборудки, її повної неефективності та наявності корупційної складової у використанні держбюджету.
Очевидно, що всі ці та інші, більш гострі питання могли бути поставлені українському президентові журналістами, політичними експертами та окремими європейськими лідерами в Лондоні. І хоча в англійській мові метафор більше, ніж в українській, відмовитись ними вже неможливо. Надто багато критичних вимог і зауважень могло бути адресовано найвищому українському лідеру. Це збільшило би шквал західної і внутрішньої критики, та ще більше би опустило довіру до глави держави і зкомпроментувало його репутацію.
Порошенко – практична людина. Для захисту його масштабних бізнес-політичних інтересів він буде діяти за принципом «однієї руки». Аби зробити її сильнішою, йому потрібен свій генеральний прокурор. Повністю належний йому інструмент політичного тиску на опонентів і захисту свого бізнесу, який суттєво впливає на економічну ситуацію в Україні. Прокурор без спеціальної юридичної освіти, знань, будь-якого спеціального фахового досвіду «державного адвоката», схильного до емоцій та далекого від професійних дискусій про законність, правопорядок і відданість не особисту, а рівному до всіх праву.
Ми, спільно із Заходом, мовчки спостерігали, коли Янукович разом із КСУ зруйнували конституційний лад України, безпрецедентно скасувавши Конституцію. Врешті, це закінчилося кривавим Майданом, винні за терор і вбивство на якому до цього часу непокарані. Нині знову настав той час, коли Конституція не виконується і повністю ігнорується, влада зосереджується в руках невеликої групи взаємопов’язаних людей, а ключові державні інститути очолюють наближені до глави держави його партнери. Незалежно від наявності в них будь-якої освіти або необхідних кваліфікованих знань. В умовах війни із сепаратистами на Сході, організованої і керованої Кремлем, існуючої загрози продовження розпаду української державності, це вже створило в Україні два паралельних світи, які ніколи не зійдуться – українського народу і правлячого політичного класу. Ніякі реформи і прогрес неможливий поки українці не почнуть будувати єдиний політичний і державний простір, коли влада і народ зачнуть жити за єдиними правилами і не будуть шукати персональної вигоди у внутрішніх і зовнішніх офшорах.