Уже будучи не в змозі вибити нам ні зберігання, ні звісно переробку в ЄС, ні заправки (Росія уразила 6%, більшість вже відремонтовані) – вийшло тільки збігати до Трампа і поскаржитися. А як дихав Путін на Валдаї нещодавно – “отримай, фашисте, гранату через блокаду Чорного моря”.
Може, давайте ми ще підпишемо жорсткі гарантії, що нам категорично заборонено бити далекобійною західною зброєю по їхніх аеродромах в Енгельсі та Моздоку, щоб, не дай боже, «не спровокувати Третю світову». А вони, так і бути, роблять жест доброї волі: обіцяють запускати по наших спальних районах тритонні КАБи та балістику виключно зі свого повітряного простору. Ідеальний паритет, розпишіться кров'ю.
Можна ще домовитися щодо флоту та екології. Ми беремо на себе залізобетонні зобов'язання не топити залишки їхнього Чорноморського флоту нашими морськими дронами, бо спалені крейсери шкодять міграції дельфінів і засмучують світові страхові компанії. А вони натомість великодушно дозволяють нам експортувати зерно. Яке ми й так вивозимо під вогнем, втрачаючи людей у портах.
Але ось руде сонце демократії, друг усіх іранських протестувальників і людина, яка домовилася з Кім Чен Ином про припинення створення ЗМЗ, запропонував нам нову угоду. Феєричний, блискучий, найкращий у світі договір – майже як обіцянка побудувати в Газі казино і погроза зруйнувати цивілізацію в Ірані. І загострення історій про те, що зростання цін на нафту відбувається через те, що з РФ більше сирої нафти йде на ринок (бо Сили оборони вибили до 40% російської переробки), – сталися саме після розмови з Путіним.
Я завжди скептично ставився до історій про агента Краснова — бритва Оккама каже нам, що не потрібно пояснювати дурні заяви нічим іншим, крім дурості. Ну захотілося йому перед виборами до Сенату знову розіграти українську карту — минулого разу “сонний Джо та Обама подарували нам сотні мільярдів” і через них почалася війна, цього разу Зеленський винуватий. Дідусь старий, уже не пам'ятає, що казав кілька місяців тому. Ядерний електорат усе одно запам'ятає: наш опустив ціни на дизель і домовився.
Але риторика про українські удари по НПЗ та їхній вплив на світовий ринок нафти мені подобається. А ще удари Сил оборони по центрах обробки даних Яндекса призвели до зростання цін на чипи. І тепер найближче вікно, щоб купити стійки, планки пам'яті та графічні процесори – 2028 рік. Тепер бази клієнтів, розрахунки карткою у «Вкусно – и точка», CRM і розумний дім запрацюють як треба ще не скоро.
Чи треба тут вішати плашку «сарказм» і пояснювати, що це розвиток ШІ та крипта викликали те, що відбувається зараз на ринку, а ніякі не удари?
Але давайте не зупинятися, цю блискучу логіку макроекономічного ідіотизму треба розвивати! Атаки українських дронів на спиртзаводи під Воронежем, напевно, спровокували падіння індексу Dow Jones і депресію на Волл-стріт.
Збиті над Брянськом «Шахеди» порушили глобальну розу вітрів, через що в Техасі стався неврожай, а мексиканські мігранти переплутали напрямок. Ще пара успішних влучань ракет по російських складах із боєприпасами – і нам на повному серйозі розкажуть із трибуни, що детонація в Торопці викликала глобальне потепління, дефіцит літію для електрокарів Ілона Маска та подорожчання чизбургерів в Айові аж на 12 центів!
Виявляється, це не світова економіка залежить від Китаю чи ФРС США та кількох операцій у нафтоносних регіонах – Ємен, Венесуела, блокада Ірану. Весь глобальний порядок, інфляція та кредитні ставки американців тримаються виключно на тому, щоб український безпілотник, не дай боже, не подряпав трансформаторну будку під Сизранню. Інакше – кінець світу, торгове ембарго і нашестя сарани.
Постійне таргетування української металургійної промисловості на світові ціни не впливає, а ось подряпана бочка з мазутом під Рязанню – це геополітична криза, замах на гаманець американського далекобійника та особиста образа Білого дому.
І тут уже на повен зріст постає питання: що взагалі з Трампом? Він має чудово розуміти, що проблема виборами в Україні не вирішується. І питання не тільки у тому, що під мільйон людей в СОУ, Сотні тисяч цивільних – поблиу ЛБЗ. Агітацію ви як будете проводити? З'їздити в Херсон чи під Куп'янськ, побігати від FPV, помахати йому руками — всі ж пам'ятають підлітка-велосипедиста, важко пораненого або вбитого російським оператором. Як ви будете вивозити звідти бюлетені та комісії ротувати?
Про яке припинення вогню йдеться, якщо вранці ви говорите про енергетичне перемир'я (ніхто про нього не чув), увечері прилітає по ТЕЦ-5 Харкова, а вранці виявляється, що воно стосується тільки НПЗ? При тому, що в них черги та дефіцит, а в нас немає.
Плюс питання зовсім не в Зеленському. Хтось реально думає, що Порошенко, Залужний чи Буданов, у разі їхньої гіпотетичної перемоги, віддасть Запоріжжя та Херсон, пояс фортець без бою, накаже піти армії в посадки під Барвінкове, щоб нам пообіцяли гарантії на зворотному боці Будапештського меморандуму? Такі самі, як отримали нещодавно країни Затоки у війні з Іраном: «можете купувати перехоплювач ПРО по 7 млн за штуку, от тільки на ринку їх немає, гарного вам настрою; база США в Катарі захищає саму себе; залишайтеся на лінії, ваш дзвінок дуже важливий для нас».
Будь-який подібний «договір» – це класична гра в наперстки на привокзальній площі. Нам пропонують обміняти наше реальне право на самооборону на їхню обіцянку вбивати нас трохи повільніше. Ми зв'язуємо собі руки, вони отримують перепочинок для накопичення ракет, а західні «миротворці» – красиву фотосесію в Женеві, Нобелівську премію миру та дешевий дизель на заправках.
Тому фінал цієї історії дуже простий. Вся ця метушня з «мирними планами», енергетичними перемир'ями та дешевим російським дизелем – це не про порятунок України. Вона тільки про спробу купити собі ще трохи комфортного сну за наш рахунок. Загорнути нашу капітуляцію в красиву обгортку, щоб вона не псувала передвиборчі рейтинги і не заважала робити бізнес.
Але проблема всіх цих геніальних геополітичних комбінаторів у тому, що ми в цю гру грати не будемо. У нас просто немає опції «відійти в посадки і почекати», бо за посадками – наші сім'ї, наші міста і наше життя.
Можна вивести всі стратегічні бомбардувальники з Європи, буцімто злякавшись копійчаних дронів. Можна пересваритися з ЄС через мита. Можна хоч щодня телефонувати в Кремль, розігрувати “українську карту” і домовлятися про солярку для фермерів. Але сувору реальність це вже не змінить. Бо коли на кону стоїть твоє виживання та всіх, кого ти любиш, тобі абсолютно наплювати, на скільки центів подорожчає галон бензину в Айові.