Чому ми спостерігаємо падіння перевезень на 20 %, тоді як безпосередня переробка на російських НПЗ просіла майже на 40 %? Річ у тім, що противник гарячково задіює схеми імпорту пального з Індії та Південної Кореї, масово використовує присадки, спирти й технологічні добавки, щоб розбавити сировину й будь-якою ціною утримати внутрішній ринок від обвалу.
Проте ситуація для нього залишається вкрай неприємною, що легко перевірити на численних агрегаторах і моніторингових сайтах: кількість червоних АЗС у російських регіонах стабільно зростає, а відсутність бензину на заправках Пітера чи Кубані стала буденністю.
У таких умовах вище військово-політичне керівництво РФ віддало наказ відповісти дзеркально, адже умовні «тамбови» і «спартаки» вимагають картинки знищеної української інфраструктури.
Але як відповісти симетрично, якщо вся наша паливна система максимально децентралізована? Заправки виявилися для них ідеальним рішенням. Це дає швидку яскраву картинку для телевізора, створює додатковий економічний тиск на робочі місця і є спробою позбавити Сили оборони України ключових хабів для відпочинку, заправки й короткої зупинки в прилеглих до лінії бойового зіткнення областях.
Навіть якщо звичайна автозаправка за масштабом не дотягує до НПЗ, для російського ІПСО достатньо показати палаючу пачку колонок, щоб відзвітувати про чергові «акты возмездия».
Зараз в Україні функціонують понад 6000 автозаправних станцій, враховуючи як офіційні мережеві комплекси, так і сірий сектор. Крім того, є значний пласт відомчих та армійських заправок безпосередньо в частинах, які взагалі не враховані в цивільній статистиці, хоча функціонують безперебійно. Одна річ — діставати заправки вздовж ЛБЗ реактивною артилерією типу «Торнадо-С», ракетами комплексів С-300 або керованими авіабомбами. Зовсім інша — працювати по цивільній роздрібній мережі в глибокому тилу, де значну частину їхніх шахедів і крилатих ракет знищує наша ППО або збиває з курсу жорстким пресом засобів РЕБ.
Стратегічний сенс цієї кабінетної задумки Кремля простий: вибити всі шість тисяч станцій росіяни не спроможні фізично, оскільки не мають такого астрономічного надлишку засобів ураження для роботи по роздрібу. Головна задача цих ударів — змусити власників українських паливних мереж підняти роздрібні ціни через зростання ризиків і вартість страхування майна, а також спробувати обвалити логістику доставки з коліс у прифронтових зонах, де цивільні АЗС працюють як операційні пітстопи для військового транспорту, пікапів медиків і волонтерів.
Те, що ми спостерігаємо зараз — системні удари по заправках, складах «Сільпо», терміналах «Нової пошти» і ресторанах McDonald's — чіткий маркер їхнього стратегічного тупика.
Противник остаточно перейшов до тактики тисячі дрібних порізів нашій децентралізованій економіці. Ізолювати поле бою він не здатен, обвалити макрологістику України теж, тому намагається посікти оперативну доставку, щоб зробити життя цивільних дорожчим, задерти бізнесу тарифні ставки й видати медійну картинку для власного зазомбованого населення.
Основними точками прикладання зусиль ворога залишаються Харків й окремі прилеглі райони, Запоріжжя, Херсон, логістичний коридор на півдні в бік Румунії і Київ. Масовані цілеспрямовані удари по автозаправних комплексах стартували у квітні 2026 року. Станом на сьогодні по всій території країни уражено й пошкоджено близько 350 АЗС, що становить приблизно 6 % від обсягу ринку. При цьому реальне співвідношення вигорілих об'єктів і частково пошкоджених становить орієнтовно 70 до 280.
Директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн підтверджує, що близько 80 % станцій по всій країні після ворожих прильотів оперативно відновлюють роботу. У жодному регіоні України дефіциту пального немає — на відміну від тієї самої Росії, де заправки регулярно простоюють порожніми. Там, де противнику вдається всадити повноцінний пакет ракет або С-300, дійсно виникає масштабна пожежа.
Проте пряме влучання в заглиблену залізобетонну бочку об'ємом десятки кубометрів є виключно рідкісною подією. Сама ця цифра ушкоджень не здатна обвалити нашу децентралізовану систему постачання пального, оскільки перші знищені й пошкоджені об'єкти вже відбудовані та введені в експлуатацію. Головна цінність й одночасно найменш вразливий елемент будь-якої сучасної АЗС — основний об'єм пального зберігають під землею. Резервуари надійно зариті, мають подвійні сталеві стінки й залиті товстим шаром бетону. Звичайним шахедом чи уламками збитої поруч ракети їх фізично не дістати.
Саме тому ремонтні бригади мереж швидко закривають вибиті вітрини магазинів OSB-плитами, замінюють посічені осколками шланги на паливороздавальних колонках, монтують новий термінал Starlink — і заправка на магістральній трасі знову відпускає дизель для логістики вже за тиждень. Пробити інфраструктуру, яка закопана глибоко під землю, безпілотниками просто неможливо.
Столиця тут ідеальний лакмусовий папірець. За даними Київської міської військової адміністрації, станом на середину вересня 2026 року в столиці пошкодили 16 автозаправних комплексів. Це був той самий піковий період, коли ворог намагався системно кошмарити столичний роздріб. З останніх епізодів — приліт шахеда по ОККО на Оболоні, де посікло колонки, але самі резервуари залишилися цілими, а люди не постраждали. Крім того, є офіційна заява компанії «Укрнафта» від 22 вересня: вона прямо відзвітувала, що абсолютно всі її комплекси в Києві, які потрапили під останні дронові атаки, вже повністю відновили свою основну функцію і працюють у штатному режимі.
Читайте такожСЕО Укрнафти Богдан Кукура: «Усі заправки в Києві, пошкоджені внаслідок атак, уже відновили відпуск пального»
Ми також почали активно опрацьовувати заправну інфраструктуру ворога в прикордонні Бєлгородщини й на тимчасово окупованих територіях — уже вибили близько 60 об'єктів. При цьому ми бережемо основну масу залпу далекобійних засобів і мідл-страйків для значно вагоміших цілей — російських НПЗ, хімічних комбінатів, об'єктів ВПК і військово-повітряних баз. Проте включилися в цю гонку на виснаження, бо чому б і ні?
У підсумку наша система доставки з коліс гнеться, але не ламається. Станом на жовтень 2026 року ситуація саме така. Ми стоїмо під дуже серйозним тиском, проте ворог не може і вже не зможе досягти своїх стратегічних цілей, бʼючи по мережі АЗС.