Історичний момент для Балтії
Цей перехід є не просто технічним, а стратегічним кроком, що змінює баланс сил у регіоні.
Для Москви це ще один удар по її впливу, що продовжує скорочуватися після санкцій ЄС та падіння експорту газу й нафти. Для Балтії та Європи це гарантія енергетичної безпеки та відкритий доступ до єдиного ринку електроенергії.
Підготовка до цього кроку почалася ще 2018 року, але після повномасштабного вторгнення РФ у 2022-му процес значно пришвидшився. Уже тоді Балтія повністю відмовилася від імпорту електроенергії з Росії, а у 2023 році завершила технічну підготовку до відключення.
Чому це відбулося саме зараз?
Після розпаду СРСР Балтійські країни продовжували працювати в російському енергетичному просторі. Москва використовувала це як інструмент впливу, маючи змогу маніпулювати постачанням.
Рішення про вихід із БРЕЛЛ не було спонтанним.
Ще у 2018 році Балтія домовилася про поступову інтеграцію до європейської системи ENTSO-E. Первинний план передбачав синхронізацію до 2025 року, але війна в Україні прискорила цей процес.
Уже у травні 2022 року Литва повністю припинила комерційний імпорт російської електроенергії, а у 2023-му було завершено технічну підготовку.
Ключовим етапом стала розбудова нових міждержавних з’єднань:
- LitPol Link (з Польщею, запущений у 2015 році),
- NordBalt (зі Швецією, 2016 рік),
-
Estlink (з Фінляндією, дві черги у 2006 і 2014 роках).
Ці з’єднання дозволили країнам Балтії замінити російські потоки електроенергії та усунути ризики енергетичного шантажу.
Економічні наслідки для балтійських країн
Відключення від російської енергосистеми стало серйозною економічною трансформацією. Довгий час ці країни покладалися на імпорт електроенергії з Росії та Білорусі, особливо після закриття Ігналінської атомної електростанції у 2009 році. Однак протягом останнього десятиліття ситуація кардинально змінилася. Якщо ще 2010 року Литва купувала в Росії та Білорусі понад 50% електроенергії, то у 2021 році цей показник знизився до 17%, а у 2022-му впав до нуля. Латвія, яка мала потужну гідроенергетику, також поступово зменшувала імпорт, нарощуючи власну генерацію.
Перехід на європейську систему відкрив для країн Балтії доступ до більшої кількості постачальників, що значно знизило ризики енергетичного шантажу. Наприклад, у 2023 році 60 % електроенергії Литва імпортувала з ЄС, зокрема з Польщі та скандинавських країн. Латвія ж змогла більш ефективно використовувати гідроелектростанції на Дауґаві та розширювати альтернативну генерацію.
Ще одним важливим фактором стало прискорення розвитку відновлюваної енергетики. Литва, яка планує до 2030 року отримувати не менше 45% електроенергії з відновлюваних джерел, активно будує нові вітропарки та вводить у дію сонячні станції. Уже зараз загальна потужність вітрової генерації країни перевищує 900 МВт, а до 2030 року очікується її зростання до 3 ГВт. Латвія, хоч і має нижчі темпи розвитку «зеленої» енергетики, також активно розширює проєкти вітрової та сонячної генерації.
З фінансової точки зору вихід із БРЕЛЛ є вигідним у довгостроковій перспективі. Вартість синхронізації з ENTSO-E для Литви, Латвії та Естонії оцінюється у 1,6 мільярда євро, значна частина яких надходить у вигляді грантів від ЄС. Це означає, що країни не тільки забезпечують собі енергетичну незалежність, а й отримують підтримку для модернізації та розвитку інфраструктури. Економічна модель, яка передбачає розширення імпорту електроенергії з Європи, дозволяє уникнути монополізації ринку та сприяє формуванню конкурентних цін.
Таким чином, вихід з російської енергосистеми став не просто питанням безпеки, а й фактором економічного зростання. Він відкрив нові можливості для інтеграції в європейський ринок, сприяв розвитку «зеленої» енергетики та гарантував стабільність поставок без загрози зовнішнього тиску.
Втрата Росією важеля впливу
Вихід Литви та Латвії з БРЕЛЛ став ще одним ударом по енергетичному впливу Росії в регіоні. Протягом десятиліть Москва використовувала електроенергетику як інструмент тиску на сусідні країни, зокрема країни Балтії. Контроль над частотою електромережі давав можливість Росії регулювати потоки електроенергії та навіть загрожувати раптовими відключеннями під приводом «технічних проблем». Балтійські країни пам’ятають випадки, коли Росія маніпулювала енергопоставками — зокрема, у 2019 році «Інтер РАО» раптово зупинила постачання електроенергії до Литви, намагаючись змусити країну пристати на умови Росії.
Фінансові втрати для Москви менш значні. За оцінками експертів, у 2021 році експорт електроенергії до Литви та Латвії приносив Росії та Білорусі понад 200 мільйонів доларів на рік. Тож більш серйозним є стратегічний аспект: Росія поступово втрачає можливість контролювати енергетичну політику сусідніх держав, що ще більше послаблює її позиції на пострадянському просторі.
Москва неодноразово намагалася зірвати вихід Балтії з БРЕЛЛ, зокрема через політичний і дипломатичний тиск. Російські чиновники та прокремлівські ЗМІ називали цей крок «політично мотивованим» та «економічно невигідним» для Литви та Латвії. Водночас вони замовчували той факт, що після відключення від БРЕЛЛ країни Балтії отримують доступ до значно більших енергоресурсів ЄС, а конкуренція на ринку дозволяє їм отримувати вигідніші умови.
Геополітичний ефект: зміна балансу сил у регіоні
Відключення від БРЕЛЛ є не лише кроком до енергетичної незалежності, а й серйозним викликом для безпеки регіону.
Росія неодноразово використовувала енергетику як політичну зброю, а тепер, втрачаючи важіль впливу, може вдатися до більш агресивних методів протидії. Однією з головних загроз є диверсії та кібератаки, спрямовані на підрив енергетичної інфраструктури Балтії та її зв’язків із Європою.
У 2022 році подібні спроби здійснювалися в Польщі та Латвії. У випадку з Литвою та Латвією у зоні ризику опинилися підводні кабелі у Балтійському морі, які з’єднують регіон із Скандинавією та Центральною Європою.
У жовтні 2023 року вже фіксувалися пошкодження підводних комунікацій між Фінляндією та Естонією, що змусило НАТО посилити моніторинг у регіоні.
Ризики таких атак добре усвідомлюють і національні уряди, і міжнародні партнери. Литва, Латвія та Польща вже створили спеціальні оперативні центри кіберзахисту, які працюють у координації з ЄС та НАТО.
Крім того, у 2023 році Євросоюз ухвалив рішення про посилення захисту критичної інфраструктури, передбачивши виділення 1,2 мільярда євро на заходи з кібербезпеки, моніторингу та протидії саботажу. НАТО, зі свого боку, збільшило присутність військово-морських сил у Балтійському морі, що стало відповіддю на загрози для енергетичних комунікацій.
Відключення Латвії та Литви від російської енергосистеми змінює енергетичну карту Європи. Балтійські країни остаточно вийшли з-під контролю Москви, позбавивши Росію ще одного важеля впливу. Це рішення забезпечує їм енергетичну незалежність, відкриває нові економічні можливості та зменшує ризики політичного шантажу.
Для Росії це ще одна втрата: скорочення експорту електроенергії завдає економічних збитків, а також демонструє, що її домінування у регіоні поступово зникає. У той же час цей крок несе нові виклики: зростає загроза кібератак та диверсій, до яких країни Балтії, ЄС і НАТО вже активно готуються.
Зрештою, Латвія та Литва тепер є частиною великого європейського енергоринку. Це рішення не лише зміцнює їхню безпеку, а й створює нові можливості для розвитку «зеленої» енергетики, інтеграції з ЄС і подальшого відриву від російського впливу.