Коли у червні президент Франції Емманюель Макрон вирішив розпустити парламент й оголосити дострокові вибори, не всі з розумінням сприйняли такий імпульсивний політичний хід. Лідер П'ятої республіки ухвалив його під впливом поразки власної партії на виборах до Європарламенту 9 червня. Імовірно, Макрон мав підстави так вчинити, оскільки сподівався частково нейтралізувати вплив ультраправого Національного об'єднання Жордана Барделли та Марі Ле Пен. Проте результати парламентських виборів показали: план Макрона спрацював лише частково.
Хоча соціологи прогнозували перемогу на дострокових виборах переважно партії «Національне об’єднання», реальні електоральні результати виявилися дещо неочікуваними. Праві посіли лише третє місце. Разом із 17 депутатами, які відколися від «Республіканців» і створили власну групу «Союз правих», вони отримали лише 142 мандати. Тоді як президентський блок «Разом за республіку» зумів завоювати 159 місць. Хоч і втратив 86 мандатів порівняно з минулим скликанням.
Однак перемогу на виборах несподівано здобули ліві. Створений напередодні виборів Новий народний фронт зумів об’єднати навколо себе ряд партій лівого й ліворадикального спектра й отримав 180 мандатів. Макрон, оголошуючи дострокові вибори, не врахував можливості формування широкої коаліції між лівими. Він сподівався, що французи проголосують за його партію як кращу альтернативу соратникам Марі Ле Пен при владі. Проте багато французів надали перевагу не центристській ліберальній силі Макрона, а Новому народному фронту.
Тож тимчасово давши раду зростанню популярності крайніх правих, Емманюель Макрон створив собі кілька нових проблем. По-перше, його політична сила хоч і показала прийнятний результат, однак втратила надто багато місць, що дуже ускладнило президентові формування уряду. По-друге, парламент Франції став надто поляризованим між крайнім лівим і крайнім правим флангами. По-третє, попри ідеологічну прірву, і Новий народний фронт, і Національне об’єднання потенційно зберігали здатність до спільних дій, оскільки обидві політичні сили вбачали в чинному президентові Франції свого політичного суперника. За таких умов у Макрона не залишалося іншого варіанта, як сформувати уряд меншості.
Створений 5 вересня з представників пропрезидентської сили «Разом за республіку», «Республіканців» і дрібних політичних союзників уряд Мішеля Барньє прогнозовано мав надто слабкі позиції. Хоча французькі праві в особі Національного об’єднання певний час дотримувалися нейтралітету стосовно нового уряду, зміна їхніх позицій була питанням часу. А ліві з перших днів розгорнули активну боротьбу проти консерватора Мішеля Барньє. 7 вересня країною прокотилася хвиля мітингів проти нового уряду, організованих представниками Нового народного фронту. А вже 9 жовтня ліві спробували змістити Барньє через голосування за вотум недовіри. Однак тоді їм не вистачило 92 голосів, оскільки партія Марі Ле Пен ще зберігала нейтралітет.
Ситуація змінилася на початку грудня. Ще в жовтні у програмній промові Барньє оголосив про жорсткі заходи, що мали б скоротити бюджетний дефіцит. Державний борг Франції на кінець другого кварталу 2024 року зріс до 112 % ВВП порівняно зі 110,5 % наприкінці березня. З квітня по червень борг збільшився на 68,9 млрд євро, сягнувши 3 трлн 228 млрд євро. Для Барньє було очевидно: розв'язати цю проблему, яка серйозно загрожує економічному розвитку республіки, неможливо без непопулярних рішень. Але одна річ, коли ти проводиш ці рішення, спираючись на більшість у парламенті, інша — коли у парламенті переважають твої опоненти.
Голосування за вотум недовіри в Нацасамблеї Франції ініціювали ліві з Нового народного фронту. Це відбулося після того, як Мішель Барньє взяв на себе відповідальність за проєкт бюджету, застосувавши статтю 49.3 Конституції, яка дозволяє схвалювати закони в обхід парламенту. Проєкт бюджету на 2025 рік передбачав значне скорочення державних витрат у медичному секторі, скасування індексації пенсій, зростання тарифів на електроенергію та інші непопулярні заходи. Загалом обсяг видатків планували скоротити на 60 млрд євро. Переговори влади з Марі Ле Пен зайшли в глухий кут, хоча Мішель Барньє був готовий на деякі компроміси. 4 грудня під час голосування за вотум недовіри уряду до лівих депутатів з Нового народного фронту долучилися праві з Національного об’єднання.
Аналізуючи нинішню політичну кризу у Франції, варто звернути увагу на суспільні настрої. Французи загалом не в захопленні від уряду Барньє: 53 % наприкінці листопада виступали за його відставку. Ще більше їм не подобався проєкт бюджету на 2025 рік. 67 % громадян вважають його поганим.
У Емманюеля Макрона справи не кращі. 63 % респондентів, опитаних інститутом Elabe, переконані, що президент має покинути свій пост, якщо уряд отримає вотум недовіри. Цікаво, що такої думки не тільки більшість прихильників Національного об'єднання й Нового народного фронту, а й 48 % республіканців і 27 % президентської політичної сили «Разом за республіку».
Згідно з тим самим опитуванням, французи хотіли б технічного уряду, який складатиметься з експертів, а не політиків. А ось до теоретичної коаліції Макрона з частиною лівих сил ставлення громадськості більш прохолодне. Згідно з іншим опитуванням — Cluster, 17,54 % французів виступають за те, щоб Макрон пішов у відставку, а вибори президента відбулися у 2025 році.
Відставка уряду Мішеля Барньє грає на руку Москві, адже це може ускладнити процес надання допомоги Україні. У всякому разі так вважає французький міністр оборони Себастьєн Лекорню. На кону 3 млрд євро, яких Київ може так і не отримати. Мішель Барньє дотримувався проукраїнської позиції. І відверто декларував її, виступаючи перед Національною асамблеєю в жовтні. Чи буде настільки проукраїнським новий прем’єр-міністр, сказати важко.
Президент Франції Макрон не планує йти у відставку. Водночас він також не може розпустити парламент, поки не минув однорічний термін його каденції. У своєму зверненні до нації увечері 5 грудня Емманюель Макрон оголосив, що призначить нового прем'єр-міністра в найближчі кілька днів і доручить йому сформувати уряд загального інтересу.
«Я доручу йому сформувати уряд загального інтересу, що представляє всі політичні сили, які можуть брати в ньому участь або принаймні зобов'язуються не висловлювати його вотуму недовіри», — сказав глава республіки.
Також Макрон розкритикував позицію депутатів Національного об'єднання, які проголосували за вотум недовіри уряду Барньє. За словами президента, вони «обрали безлад» й об’єдналися з крайніми лівими в «антиреспубліканський фронт». Утім кого не висунув би президент Франції зараз на посаду глави уряду, це не змінить політичних розкладів у поляризованому парламенті. А значить, політична турбулентність у країні збережеться.