Молода аргентинська пара жила, здавалося б, звичайним життям у будинку пастельних тонів у передмісті Любляни, на вулиці Пріможичева, 35, роз’їжджала цією сонною європейською столицею на білому седані Kia Ceed, завжди вчасно сплачувала податки й ніколи не отримувала штрафів за паркування.
Марія Роза Маєр Муньос керувала онлайновою художньою галереєю. Вона розповідала знайомим, що покинула Аргентину після того, як у Буенос-Айресі її пограбувала збройна банда. Людвіг Гіш керував IT-стартапом. Сусіди описували їх як «нормальних» і «тихих». Пара здавалася громадянами світу: вони легко переключалися з англійської та німецької на іспанську без акценту.
Та вся їхня історія була ретельно сконструйованою брехнею. Справжнє ім’я Гіша — Артем Вікторович Дульцев. Він уродженець Башкортостану, РФ, офіцер Служби зовнішньої розвідки Росії.
Марія Муньос — Анна Валеріївна Дульцева, родом з Нижнього Новгорода, також офіцер СЗР, навіть вищого рангу, ніж її партнер. Комп’ютери подружжя містили програми для безпечного зв’язку з Москвою. Ані словенські, ані американські технічні спеціалісти не змогли зламати їх. У секретному відділенні холодильника вони зберігали сотні тисяч євро готівкою.
Очікують, що в найближчі тижні словенський суд винесе їм вирок на закритому процесі.
Офіційні особи кажуть, що перед арештом у грудні 2022 року пара використовувала Словенію як базу для подорожей до сусідньої Італії, Хорватії, інших районів Європи, щоб спілкуватися з агентами та платити їм. За словами словенських чиновників, вони навіть посвятили в роботу двох своїх маленьких дітей, сказали їм, що одного разу їхніх маму й тата можуть заарештувати.
Інших підозрюваних російських нелегалів викрили після вторгнення в Україну по всій Європі, від Нідерландів і Норвегії до Чехії та Болгарії. Це стало найбільшим викриттям агентів глибокого проникнення після операції ФБР «Історії привидів» 2010 року, коли в Америці затримали 10 російських шпигунів.
Засекречені матеріали справи «Муньос і Гіша» дають уявлення про одну з найтаємніших і найцінніших частин російської шпигунської машини.
Шпигуни-нелегали вдають із себе не дипломатів, а зазвичай людей, не пов’язаних з Росією. Вони витрачають роки, укоріюючись у своєму цільовому регіоні, створюють павутину джерел інформації, визначають кандидатів для вербування.
Попереднє покоління російських нелегалів 1940-х років, створене на початку існування Радянського Союзу, зіграло ключову роль у викраденні американських атомних секретів. Сталін, який вважав нелегалів вирішальним інструментом для впливу на політику ворогів і збору розвідданих про потенційні загрози, створив спеціалізовані навчальні програми й розгорнув шпигунські мережі у стратегічних західних столицях.
Путін активізував систему. «Це особливі люди, особливої якості, з особливими переконаннями, з особливим характером», — сказав він про нелегальних шпигунів в інтерв’ю державному телебаченню 2017 року.
Під час операції «Історії привидів» ФБР виявило, що російські нелегали витратили роки на те, щоб налагодити, здавалося б, нормальне існування в США: вони одружувалися, купували будинки, створювали сім’ї та інтегрувалися в американське суспільство. Один з них навчався в Гарварді, а інший отримав ступені магістра в Університеті Сетон Холл. Ще двоє працювали у сфері продажу нерухомості.
Та головне, вони активно збирали розвідувальні дані й передавали їх до Москви, а також шукали осіб, яких можна було б завербувати як майбутніх агентів. Декотрі навіть виховували власних дітей, народжених в Америці, як агентів зі ще глибшим прикриттям, які, швидше за все, пройдуть перевірку минулого урядом США.
Нелегали стали ще важливішим інструментом для Кремля після того, як близько 700 офіцерів російської розвідки, які діяли під дипломатичним прикриттям, вислали по всьому світу після вторгнення в Україну. Уряд Чехії нещодавно запропонував заборонити всім співробітникам російських посольств у ЄС вільне пересування шенгенською зоною, що ускладнить зв’язок шпигунів під дипломатичним прикриттям з нелегалами за кордоном.
Словенські офіційні особи заявили: підозрюють, що незвичайний приплив російських студентів (а багатьом з них понад 40 і 50 років) до університетів країни за останні два роки може бути прикриттям для російських агентів. У березні уряд депортував щонайменше вісьмох таких за поширення прокремлівської пропаганди й удавання із себе словенців в інтернеті.
Того самого місяця російського військового аташе Сергія Лемешева оголосили персоною нон грата після того, як його викрили в проведенні дезінформаційної операції, яка передбачала оплату сотням джерел за публікацію промосковських тез.
Побудова легенди
Історія «Муньос і Гіша» почалася у 2012 році. Гіш в'їхав в Аргентину за туристичною візою з Уругваю, а Маєр Муньос прибула з Мексики. Після цього подружжя майже відразу почало збирати документи (чимало фальшивих), щоб отримати аргентинське громадянство. Гіш стверджував, що є громадянином Австрії, народився в Намібії від аргентинської матері, що дало йому швидкий шлях до громадянства. Маєр Муньос стверджувала, що вона мексиканка, подала свідоцтво про народження, в якому вказано, що народилася в Греції.
Подружжя переїхало до Буенос-Айреса й тривалий час будувало свою легенду: жило в районі середнього класу, Муньос відвідувала курси зі зв’язків з громадськістю, Гіш відкрив рахунки у двох банках. Сусіди описували їх як сором’язливу пару, яка не відвідувала зборів орендарів будинку. 2013 року в пари народилася дочка Софі.
«Вони були дуже ввічливі, шанобливі, — сказав власник гастроному, де пара купувала продукти. — Вони завжди платили готівкою».
Через місяць пара одружилася в місцевому загсі, свідками невеликої церемонії були двоє громадян Колумбії. Гіш значився як торговець, Муньос — як організаторка заходів.
Насправді вони одружилися ще в Росії. Нелегалів часто відправляють за кордон як пари, іноді після шлюбу за домовленістю під час навчання в Росії, кажуть експерти зі шпигунства.
Улітку 2017 року сім’я прибула до Словенії за туристичними візами, щоб розпочати наступний акт свого подвійного життя, цього разу в Європейському Союзі.
Гіш заснував DSM&IT, онлайн-компанію з продажу доменних імен і хмарного хостингу. Компанія мала трьох підписників на X, у тому числі обліковий запис компанії його дружини Art Gallery 5’14, онлайн-компанії, яка купує та продає сучасне мистецтво.
2019 року вони отримали дозвіл на проживання в Словенії, що дало їм шлях до громадянства.
Марія Муньос використовувала Любляну як базу для подорожей Європою, публікувала фотографії з художніх ярмарків і виставок.
Подружжя подавало щорічні податкові декларації та своєчасно сплачувало податки. Їхні компанії не отримували державного фінансування й не мали справ з організаціями в офшорах, що могло б викликати підозри у словенської влади.
Пробудження
24 лютого 2022 року пара повернулася в Аргентину, подала заявку на термінове оформлення нових, чистих паспортів, а потім негайно повернулася до Словенії через Франкфурт.
Кілька місяців опісля словенська агенція розвідки й контррозвідки SOVA отримала підказку від розвідки дружньої країни: їм слід перевірити Гіша й Муньос.
Словенська спецслужба викликала союзників, які почали працювати в багатонаціональній групі, щоб відстежити пересування пари в Любляні, Буенос-Айресі та по всій Європі.
Слідчі налагодили прослуховування, зібрали текстові повідомлення й інші дані пари, які засвідчили, що вона зустрічалася з джерелами в європейських країнах. Словенські офіційні особи бачили, що їхні компанії були підставними, фінансувалися готівкою, отриманою від їхніх кураторів, і грошима з передплачених карток, а також транзакціями між їхніми ж фірмами, щоб створити враження грошового потоку.
В Аргентині поліція відвідала місто, яке Гіш вказав у заяві на отримання паспорта, і виявила, що він ніколи там не жив. За адресами, які дали колумбійці, що були свідками весілля пари, про них ніхто не чув. Словенія подала запит до Інтерполу на відбитки пальців Артема й Анни Дульцевих, а потім відправила їх до Аргентини для порівняння. Вони збіглися.
Занепокоєння спецслужб зросло, коли подружжя також почало шпигувати в Словенії, націлившись на Агентство з питань співробітництва енергетичних регуляторів (ACER), що базується в Любляні й координує європейський ринок електроенергії та природного газу.
Словенці та їхні союзники зрозуміли, що пара не просто створює свою історію. «Їх розбудили», — сказав державний секретар з питань зовнішньої політики Офісу прем’єр-міністра Словенії Войко Волк.
5 грудня 2022 року поліцейські в масках і тактичному спорядженні прибули після опівночі до помешкання пари та затримали її. За словами колишнього чиновника, після арешту Гіш і Маєр Муньос відмовилися розголошувати будь-яку інформацію слідчим. Двох їхніх дітей, яким зараз 8 і 11 років, згідно з аргентинськими судовими документами, передали під опіку держави. Їм дозволили регулярні побачення з батьками у в'язниці.
Невдовзі після арешту Росія встановила контакт, визнала, що пара працювала на СЗР, і заявила, що хоче повернути її. Словенія прагнула швидкого обміну, аби уникнути антагонізму з Кремлем, але угоди досягти не вдалося. Словенські чиновники «молилися, щоб позбутися їх», сказав один високопоставлений держслужбовець.
Невдовзі після того, як спецслужби Словенії заарештували Муньос і Гіша, ще двоє російських нелегалів — жінка й чоловік з грецьким і бразильським паспортами — раптово залишили своє життя в Афінах і Ріо-де-Жанейро, покинули бізнес і романтичних партнерів, які не мали уявлення про їхню справжню ідентичність.
Жінка й чоловік мали при собі паспорти на імена Марії Цалли й Людвіга Кампоса Віттіха. Насправді вони були подружжям й офіцерами російської розвідки. За словами офіційних осіб, їх викликали назад до Москви, побоюючись краху мережі після арештів у Словенії.
Грецька влада виявила, що Цалла вказала як місце народження острів Евія, узяла собі ім’я немовляти, яке внесли до списку померлих у 1991 році.
Цалла залишила в Афінах хлопця, який нібито не знав, що вона не з Греції. Грецька влада з'ясувала, що вона насправді була одружена з іншим російським нелегалом Кампосом Віттичем, який близько двох років жив у Ріо-де-Жанейро зі своєю бразильською дівчиною, котра працювала в міністерстві сільського господарства.
Гіш і Маєр Муньос відсиділи у словенській в'язниці більш ніж 18 місяців. Закони Словенії про шпигунство передбачають максимум вісім років позбавлення волі, і офіційні особи кажуть, що пару можуть звільнити через чотири за хорошу поведінку.
У будинку на вулиці Пріможичева, 35 оселилася нова пара. На ґанку припарковано два велосипеди, а на веранді лежать дві дитячі ракетки для бадмінтону. Нова пара, за словами чиновників і сусідів, також росіяни.