«Пане Президенте, ви висловили бажання призначити нового Прем’єр-міністра», — такими словами починається лист з проханням про відставку Елізабет Борн, яка протрималася на посаді 20 місяців. Увесь цей час політик покірно виконувала волю Макрона і прийняла на себе хвилю критики за непопулярні реформи, які втілювала за наказом президента. Поміж них скандальна пенсійна реформа й реформа імміграційної політики, яка виявилася такою радикальною, що посварила президентську більшість. У новорічному зверненні Макрон пообіцяв французам політичне оновлення й нову амбітну стратегію для Франції. Попросивши Борн про відставку, Макрон узявся за серйозну чистку у своїх рядах.
Атталь — єдиний шанс протистояти Ле Пен у 2027-му?
Провідником обіцяних змін повинен стати Габріель Атталь, який злетів сходинками політичної кар’єри за надзвичайно короткий час. Почав своє зростання у команді Франсуа Олланда перед тим, як перейти до новоствореної політичної сили Макрона перед виборами 2017 року.
Атталь не прогадав — Макрон одразу розгледів у ньому талант і влаштував своєму протеже ротацію на ключових посадах, від речника уряду до міністра бюджету й міністра освіти. «Я всім йому завдячую», — висловився про президента Атталь. Цілком можливо, що Макрон впізнає в Атталі самого себе, і не лише через солідне резюме у відносно молодому віці. Атталь проявив себе як надзвичайно гнучкий політик, який зміг утримати зв’язки із соціалістичним крилом політичних сил і водночас здобути популярність між традиційних правих, «Республіканців». Подібна центристська стратегія Макрона здійснила фурор у французькій політиці 2017 року й дозволила йому стати президентом.
Призначення Атталя прем’єром може стати першим кроком до його поступу в ролі «спадкоємця» Макрона на виборах 2027 року, коли сам президент уже не зможе балотуватися. Ставка на молодого й амбітного протеже — це відповідь Макрона Марін Ле Пен, яка теж підготувала собі наступника — харизматичного 28-річного Жордана Барделла. Відомо, що сама Ле Пен досі не відмовилася від амбіцій на президентське крісло, а Жордан Барделла, вочевидь, потрібен їй, щоб привабити молодших виборців. У разі перемоги вона буде готова посадити його у крісло прем’єра.
Інше поле конкуренції з «Національним зібранням», через що Макрону важливо оновити імідж своєї політичної сили, — вибори до Європарламенту в червні. За останніми опитуваннями, крайні праві підходять до позначки 30% голосів у Франції, тоді як президентська більшість за останні пів року втратила майже 4%.
Атталь за тривалу допомогу Україні
Атталь — відданий макроніст, який ні на крок не відступає від політики президента. Він жодного разу публічно не висловився проти близьких серцю Макрона реформ. Водночас зумів привабити правий і ультраправий електорат, коли на посаді міністра освіти заборонив у школах абаю, мусульманський одяг для дівчат, і виступив за повернення шкільної форми.
Молодий політик слово в слово повторив обіцянку президента надавати підтримку Києву «стільки, скільки це буде необхідно», а також неодноразово захоплювався героїзмом українців. У листопаді під час візиту першої леді Олени Зеленської до Парижа Габріель Атталь як тодішній міністр освіти організував разом з Бріжит Макрон візит до школи, де навчаються українці.
За наступні дні Атталь, поміж іншого, має визначитися, чи змінює міністра оборони й міністра закордонних справ. Однак ці призначення не принесуть суттєвих змін для відносин з Україною, адже міжнародну політику у Франції визначає безпосередньо президент.
За останніми опитуваннями, 36% французів вважають, що Габріель Атталь буде «хорошим прем’єром». Політик дедалі більше йде на прямий контакт з населенням і дав кілька відвертих інтерв’ю, у яких зізнався, що був жертвою булінгу у школі, та відкрито заявив про свою гомосексуальність.
У партії Макрона й середовищі «Республіканців» Атталя розхвалюють на всі боки та вбачають у ньому «талант на службі в Республіки». Тим часом крайні ліві та крайні праві сили вже розкритикували призначення. Атталя називають «аватаром» Макрона й кажуть, що він не став прем’єром, а повернувся до посади «речника». Очевидно одне, рішення Макрона викликало великий резонанс, і за рухами нового прем’єра прискіпливо стежитиме вся Франція.
