Політичний розклад
Зараз більшість місць у парламенті належить Національно-демократичному альянсу (НДА) — правоцентристській коаліції політичних партій на чолі з чинним премʼєр-міністром Нарендрою Моді та його Народною партією Індії (Бхаратія джаната парті, БДП). Їй протистоїть Індійський національний інклюзивний альянс розвитку (INDIA) — лівоцентристи під проводом Індійського національного конгресу (ІНК).
Саме конкуренція між БДП й ІНК — ядро політичного життя Індії, хоча спектр партій широкий. Основна боротьба розгорнеться між премʼєром Моді й лідером Індійського національного конгресу Маллікарджуном Харге, якого обрали минулого року замість Рахула Ганді.
ІНК є соціал-демократичною партією, БДП — помірковано націоналістичною.
Індійський національний конгрес створили у ХІХ столітті, і до 20-х років XX століття він перетворився на головну політичну силу в боротьбі за національну незалежність від Британської імперії. Його ідеологічним фундаментом став гандизм — вчення «батька нації» Махатми Ганді, в основі якого лежав принцип ненасильницького опору (сатьяграха). Саме Ганді посприяв зростанню популярності партії.
З 1947 року, коли Індія здобула незалежність, і аж до 1977-го ІНК залишався керівною політсилою. Сповідував підтримку миру в усьому світі, свободу націй, расову рівність, ліквідацію імперіалізму й колоніалізму. Зовнішньополітичну мету вбачав у перетворенні Індії на глобальну державу. Довгі роки партією керувала політична династія Неру — Ганді — спадкоємці й нащадки першого премʼєр-міністра Джавахарлала Неру. Власне, згаданий Рахул Ганді є її представником і правнуком Неру.
Про БДП, партію нинішнього премʼєр-міністра Нарендри Моді, не можна говорити, не згадавши «Раштрію сваямсевак сангх» (РСС). Саме ця організація протягом практично всього XX століття негласно створювала політичні партії, висувала їх на виборах і намагалася сформувати опозицію Конгресу. Примітно, що РСС двічі забороняли через агресивні пропагандистські дії, але вона знову і знову поверталася до легальної роботи і не втрачала сил. Це релігійно-національний рух, що просуває ідею індуськості — гіндутви. Індійському комуналізму властива гостра ворожість до інших конфесій, насамперед ісламу й християнства. Націоналістична концепція гіндутви — чи не найголовніша складова політичної програми БДП і Нарендри Моді.
Оцінюючи загалом політичну ситуацію в Індії, можна сказати, що особливість боротьби між ІНК і БДП полягає в її безрезультатності. Ані перша, ані друга не може здобути однозначної перемоги.
Шанси опозиції
У той самий час позиції ІНК останніми роками ослабли. По-перше, внутрішня фракційна боротьба не дозволяє триматися чіткого політичного курсу, оскільки величезних зусиль докладають, аби подолати розбіжності всередині партії. По-друге, гандизм уже не відіграє значної ролі в діях ІНК. По-третє, через Соню Ганді (матір Рахула Ганді, італійка за походженням, колишня лідерка ІНК) в очах народу ІНК позбавлений чоловічої рішучості, упевненості й сили, а той факт, що вона іноземка, яка довго цуралася політики, взагалі позбавляє авторитетності. До того ж поступово відходить покоління, яке памʼятає старі добрі часи гандійського ІНК.
ІНК уже активізував передвиборчу кампанію. 2022 року тодішній глава партії Рахул Ганді ініціював Bharat Jodo Yatra — піший похід на 3,5 тис. км через 12 штатів, з найпівденнішого міста країни Каньякумарі до Срінагара в Кашмірській долині на півночі. На маршрут відвели пʼять місяців (150 днів). Марш був спробою відродити колишню велич партії та зміцнити імідж, не лише особистий, а й родини Ганді загалом.
З вересня 2022-го, ідучи через села й містечка, Ганді робив усе, щоб продемонструвати близькість до народу: обіймав дітей, літніх людей і жінок, які гладили його волосся й цілували чоло. Спілкувався з простими людьми, з фермерами, обговорював поширені проблеми, боргові зобовʼязання, питання корінних народів, захист тропічних лісів від рук забудовників. Розмовляв зі студентами, зокрема, про економічну нерівність, безробіття (42% індійської молоді безробітні) й інфляцію, особливо зростання цін на паливо, газ. У порядку денному була навіть безпека жінок. Також Ганді часто відвідував храми і брав участь у релігійних церемоніях. Він активно критикував керівну БДП і премʼєр-міністра. Зокрема, торкався теми поляризації індійського суспільства, на що певною мірою вплинула націоналістична політика Моді та БДП.
Марш створив інформаційний привід і змусив людей говорити про Ганді й ІНК. Урядові ЗМІ не висвітлювали ходу. У міру того, як БДП посилює контроль над країною, опозиційні політики скаржаться, що їм перекривають доступ до медійних платформ. Тому команда Ганді розробила сайт і застосунок, де транслювала марш наживо.
Коли хода тільки почалася, і оглядачі, і місцеві політики поставилися до неї скептично. «Паломництво» Ганді сприйняли як крайній захід партії втриматися на плаву. Проте філософія та послання Ганді (соціальна гармонія, індусько-мусульманська єдність, осуд націоналістичної політику розбрату) і специфіка маршу (спілкування з простим народом, відвідини невеликих поселень і сіл, розмови з мусульманами, участь в індуїстських церемоніях у храмах, співчуття до племен, заклики до відродження «єдиної Індії») знайшли відгук у населення, особливо в користувачів соцмереж.
Противники Ганді, БДП, еліти активно насаджували суспільству образ Ганді як недосвідченого, безграмотного політика, безталанного лідера, багатого спадкоємця політичної династії, який не уявляє реалій життя простого люду. Критикували й висміювали навіть його зовнішній вигляд, у медіа називали pappu (маленький хлопчик). Усе тому, що риси обличчя видавались не мужніми, надто мʼякими, як у юнака. Ганді це врахував і весь похід промандрував у звичайному, але білосніжному поло, попри холодну погоду, не голився і до Кашміру дістався з густою бородою, яку навіть порівнювали з бородою садху, святої людини.
Що довше йшов Ганді, то частіше його зображали зрілим чоловіком, державним діячем, вартим довіри, політичним гуру. Він виявив лідерські здібності і здатність спілкуватися з широкими колами. Тисячі людей вітали його в Кашмірі, фінальній точці маршу (де він, до речі, заявив, що необхідно повернути Джамму та Кашміру особливий статус штату, адже 2019 року уряд Нарендри Моді розділив його на дві союзні території, які перейшли під пряме управління Нью-Делі, що обурило місцеву владу та населення). Навіть сам Ганді заявив, що став новою людиною.
Однак незважаючи на успіх ініціативи, не можна стверджувати, що Bharat Jodo Yatra став проривом для ІНК. Останніми роками авторитет партії та династії Неру — Ганді суттєво підупав, однієї вдалої кампанії недостатньо, щоб виправити становище.
Шанси на зміни
Популярність Моді в Індії залишається незмінною, а домінування в партії дужчає. Вірогідно, його переоберуть на третій термін, тим більше, що плани в нього дуже амбітні. Минулого року в промові з нагоди Дня незалежності Індії він окреслив 5 принципів, яких держава повинна дотримуватися, щоб до 2047 року, 100-річчя незалежності, стати однією з найсильніших у світі. Наступні 25 років Моді назвав епохою Amrit Kaal (термін ведичної астрології, що означає ідеальний час для нового починання, коли за належних зусиль можна досягти великих успіхів). Це відповідає амбіціям Моді у відродженні величі Індійської держави й набуття статусу світового центру впливу й сили.
Оскільки велика ймовірність, що Моді зостанеться при владі, очікувати значних змін ні щодо України, ні щодо Росії не варто. Путін, наприклад, висловив сподівання, що коли оберуть новий парламент, Індія залишиться важливим партнером РФ. Йдеться не тільки і не стільки про нейтралітет Нью-Делі щодо російсько-української війни, скільки про подальшу торговельно-економічну та військово-технічну співпрацю.
Індії вдається уникати західних санкцій і допомагати РФ, зберігаючи при цьому дружні й союзницькі відносини із західними державами. Країна суттєво наростила імпорт російських енергоносіїв, закуповує не тільки нафту, але й вугілля, імпортує алмази і працює над сумісними проєктами озброєння. Індійські високопосадовці регулярно зустрічаються з російськими колегами: не тільки міністри, але й, наприклад, Аджіт Довал — права рука Моді й радник з питань національної безпеки.
Водночас цілком вірогідно, що увага індійського істеблішменту до України зросте. Аби не відставати від основного геополітичного конкурента, Пекіна, Нью-Делі намагатиметься відігравати активнішу роль у питанні війни й енергійніше займатиметься проблемами безпеки свого важливого партнера — Європи.