Після того як республіканці вперше в історії США організували відставку спікера Конгресу Маккарті, партія спробувала обрати чергового голову. Біда в тому, що радикальне трампівське крило, яке й організувало політичну екзекуцію Маккарті, намагалося поставити свого кандидата і блокувало кандидатури всіх консерваторів, які, зокрема, підтримували Україну. Наприклад, далеко не останні люди в партії Скаліз та Еммер відмовилися від номінації ще до голосування в Конгресі.
Водночас трампісти зрозуміли, що їм не вдасться так просто протягти на місце спікера свого товариша Джима Джордана — людину, яка вірна Трампу настільки, що готова була рятувати його під час розгляду справ про напад на Конгрес і спроби фальсифікувати результати виборів президента 2020 року. Тричі за Джордана голосував увесь склад Конгресу, і тричі він набирав недостатньо голосів.
Цього разу республіканці вирішили зупинитися на іншому кандидаті, до речі, давньому другові Джордана – Майку Джонсону.
Республіканець від штату Луїзіана, якого дійсно підтримують виборці. Жителі четвертого округу штату віддали Джонсону рекордну кількість голосів під час минулих виборів. Він віцеголова конференції Республіканської партії в Палаті представників, заступник очільника юридичного комітету, член спеціального підкомітету з питань збройних сил, досвідчений правник. Дійсно значна фігура в політсилі. Ба більше — компромісна, вважають у партії.
Проблема полягає в тому, що він прийнятний не лише для традиційного крила республіканців (лідер більшості Стів Скаліз прихильний до нього), але й для трампістів.
У 2020 році, коли стало очевидно, що Трамп програє на виборах, Джонсон був одним зі 100 республіканців у Палаті представників, хто підтримав позов Техасу, який мав скасувати результати виборів у чотирьох американських штатах – Джорджії, Мічигані, Пенсильванії та Вісконсині. Понад те, The New York Times опублікувала записи, що той самий Джонсон був серед архітекторів цього процесу.
Хай там як, а йому треба зібрати щонайменше 2014 голосів республіканців у Конгресі, щоб посісти посаду спікера.
Якщо це все ж станеться, то законодавча палата, звісно, запрацює і почне розглядати проєкти допомоги Україні та Ізраїлю, котрі подає адміністрація Байдена. Біда в тім, що Джонсон навряд чи стане другом нашої держави. Він, вірогідніше за все, дослухатиметься до вимог, котрі виставляють Республіканській партії його товариші-трампісти. Ключова – переглянути підтримку України та просунути міграційні ініціативи, адже це додало б рейтингу Дональдові Трампу.
Радикалам з Джонсоном буде простіше, ніж із Маккарті – його навіть не потрібно шантажувати. Він сам виноситиме на голосування потрібні ультраправим ініціативи та ховатиме в довгу шухляду ті, які пропонуватимуть не лише демократи, але й деякі республіканці.
Він, звісно, винесе допомогу Україні на голосування, але гратиме тут явно всупереч інтересам Байдена і його адміністрації. Адже Джонсон проти її надання.