Голодомор тривалий час залишався і залишається невідомою для більшості французів сторінкою української історії. «Особисто я дізналася про Голодомор лише 10 років тому. Почала читати книжки, вивчати документи. Мене це шокувало», – розповідає Анн Женете, депутатка партії Емманюеля Макрона «Відродження». «Деякі мої колеги знали про цей злочин раніше, однак широкої обізнаності щодо цієї жахливої сторінки української історії у Франції, на жаль, немає. У французьких школах вивчають насамперед історію Франції. Шкільна програма не може фізично вмістити всі світові драми. Саме тому Голодомор майже відсутній у книжках з історії», – пояснює парламентарка.
Якщо проаналізувати французькі підручники з історії, то ті розділи, де так чи інакше присутня Україна, є повною калькою з радянських методичок. Лише за останні роки «у Франції сформувалася потужна група істориків і дослідників Голодомору на базі топових французьких університетів, які просувають цю тему», – розповідає посол України у Франції Вадим Омельченко. Інколи інтерес до явища приходить з масової культури, тому, на думку пана посла, «потрібно робити ставку на мистецькі та культурні проєкти, які розповідають людські історії. Наприклад, успіх у французькому прокаті свого часу мав художній фільм Агнешки Холланд про валлійського журналіста Ґарета Джонса, який одним із перших розповів світу про Голодомор».
Не останню роль відіграють і заходи з увічнення пам’яті. Щороку в четверту суботу листопада посольство України проводить комеморативну церемонію під Тріумфальною аркою в Парижі, до 2019 року поминальні служби правили в Нотр-Дамі, а останні роки – у знаковій паризькій церкві Сен-Сюльпіс. Лише так, поступово, французи починають усвідомлювати, наскільки важлива і болісна ця тема для українців. Однак Анн Женете із сумом визнає, що лише російське повномасштабне вторгнення надало Україні належної уваги з боку французьких парламентарів: «Коли я почала працювати над резолюцією про визнання Голодомору геноцидом 4–5 років тому, мої колеги зустріли цю ініціативу дуже скептично. Вони взагалі не розуміли, у чому важливість цієї теми. Це надзвичайний рівень цинізму. Натомість після 24 лютого 2022 року інтерес раптово зріс. Гірко це визнавати, але в якомусь сенсі саме російська агресія щодо України нарешті привернула увагу до історії вашої країни. Саме в цьому контексті проєкт резолюції про Голодомор здобув інтерес».
Безумовно, важливу роль у прискоренні процесу відіграли контакти вищого керівництва, а також взаємодія на міжпарламентському рівні: під час візиту до Парижа в лютому 2023 року голова Верховної Ради Руслан Стефанчук закликав усіх французьких депутатів нарешті визнати Голодомор геноцидом. «Мої колеги зрозуміли, чому саме настільки важливо говорити про Голодомор саме зараз. Бо історія повторюється! Українці знову стають жертвами страшних злочинів. Різниця лише в тому, що з усіма сучасними технологіями ми маємо доступ до відео, світлин, тобто матеріальних доказів того, що росіяни чинять на українській території», – пояснює Анн Женете. Зміни помічає і посол України у Франції Вадим Омельченко: «Для наших французьких партнерів стає очевидним те, що геноцидальна політика – це modus operandi московського режиму. І за всі його злочини, і минулі, і сучасні, доведеться нести покарання».
Окрім специфіки викладу історії у французьких школах і поширених радянських наративів, у Франції загалом дуже чутливо ставляться до кваліфікації трагічних сторінок історії як геноциду, і є кілька історичних пояснень цього. Наприклад, свого часу точилися гострі дебати щодо визнання геноциду вірмен і щодо закону, що засуджував рабське поневолення в колоніальні часи. Полеміка щодо ролі Франції в геноциді у Руанді 1994 року не вщухла досі. Отже, «політичний контекст визнання Голодомору завжди був непростим», – пояснює Вадим Омельченко. Анн Женете тим часом виправдовує повільність Франції, посилаючись на неповороткість самої України: «Навіть український парламент, який визнав Голодомор геноцидом, зробив це лише у 2006 році, і на цю тему у Верховній Раді були дебати. Тобто тоді навіть для українського політикуму це питання не було очевидним. Що вже казати про Францію! (...) Однак нарешті ми здобули цю перемогу».
Ухвалення резолюції Національними зборами Франції — символічний крок, адже йдеться про визнання Голодомору геноцидом народними обранцями, які напряму представляють французький народ. «Ми разом з вами, – запевняє Анн Женете. – Я особисто всією душею вболіваю за вашу сильну націю».