Цугцванг для коаліції?
Ситуація у владній коаліції «Об’єднана правиця» ніколи не була простою. Перманентно в її лавах виникають доволі серйозні внутрішні тертя, які нерідко переростають у повноцінні політичні кризи, що ставлять під питання саме її існування. Утім нинішню ситуацію в «Об’єднаній правиці» складно назвати просто кризою. Вона все більше перетворюється на справжню запеклу війну, з боротьбою за владу, гроші і вплив між такими політиками-важковаговиками, як Анджей Дуда, Матеуш Моравецький, Збігнев Зьобро та ін.
На перший погляд може здатися, що табору влади немає про що турбуватися, адже партії «Право і справедливість» (ПіС) й іншим учасникам коаліції вдалося досягнути значного прогресу в тому, щоб за останній час унезалежнити Польщу від російських енергоносіїв, зміцнити на тлі війни РФ проти України національні збройні сили, покращити геополітичне становище держави тощо.
Понад те, Варшава потужно допомагає Україні у ці важкі часи. На політичному, військовому, фінансовому і гуманітарному рівнях максимально підтримує народ України. Наразі Польща є чи не найголовнішим адвокатом нашої держави у Європі, саме Варшава робить багато чого для того, щоб Київ отримав важливу оборонну допомогу від партнерів, вона докладає значних зусиль, щоби втримати також і двопартійну підтримку всередині США щодо України.
Однак конфлікт з Європейським Союзом щодо верховенства права, у який Польща втягнулася в останні роки, зіграв злий жарт з «Об’єднаною правицею». Адже попри те, що Варшава зробила крок назустріч вимогам Брюсселя – ліквідувала Дисциплінарну палату Верховного суду, яку Європейська комісія підозрювала в покаранні неугодних владі суддів, і замінила її на Палату професійної відповідальності, – цього виявилося недостатньо для ЄС. Через це Варшава досі не отримала 35 млрд євро на відновлення економіки від наслідків пандемії. Єврокомісія продовжує тиснути на Польщу щодо системи правосуддя.
Ця ситуація стала причиною розколу в «Об’єднаній правиці». По один бік барикад виступає ПіС Ярослава Качинського, прагнучи укласти угоду з Євросоюзом, по інший – молодша партнерка по коаліції партія «Солідарна Польща» міністра юстиції Збігнева Зьобро – головного архітектора скандальної судової реформи, який не погоджується ані на які компроміси з Брюсселем.
Усе б нічого, проте вихід соратників Зьобра з коаліції призведе до створення уряду меншості. А це в рік виборів точно не піде на користь «Об’єднаній правиці», на чому міністр досить вдало грає, нерідко шантажуючи, а то й відверто йдучи проти колег по коаліції.
«Як «Солідарна Польща» готуємося брати участь у виборах самостійно, ми також готові до коаліції з ПіС, але не ціною відмови від наших переконань», – заявив нещодавно Зьобро.
Після розгляду в січні-лютому 2023 року польським парламентом проєкту поправки до закону про Верховний суд, яку підготував прем’єр-міністр Матеуш Моравецький, документ ліг на стіл президента Анджея Дуди. Та главі держави, вочевидь, не подобаються запропоновані зміни, які ставлять під сумнів статус висунутих ним суддів й нівелюють повноваження створеної з його ініціативи Палати професійної відповідальності. Через що президент РП вирішив передати документ до Конституційного трибуналу. Тож на додачу виникла напружена атмосфера між урядом і президентом.
З огляду на те, що парламент таки ухвалив закон, «Солідарна Польща» Зьобра тепер сподівається на здобуття в особі президента союзника, руками якого воліє заблокувати угоду з Брюсселем.
Усе це неабияк дратує Качинського. Адже що більшою буде вірогідність того, що уряд не зможе використати гроші з фондів ЄС до парламентських перегонів, то менше шансів матиме «Об’єднана правиця» зберегти цілісність, а отже – можливості відновитися в новому складі парламенту.
Новий шанс для опозиції
Що довше затримуються гроші з Брюсселя, то більше електоральних очок може набрати польська опозиція. Якщо владний табір так і не дійде згоди з Євросоюзом, вибори 2023 року цілком імовірно можуть бути оформлені як голосування «за» або «проти» унійних коштів. У такій ситуації опозиція може презентувати себе як гаранта «примирення» з Брюсселем. Проти чого Єврокомісія, втомлена витівками ПіС, навряд чи заперечуватиме.
Чільною опозиційною силою Польщі, як і раніше, залишається партія «Громадянська платформа» (ГП), яку очолює колишній прем’єр-міністр країни та експрезидент Європейської ради Дональд Туск. За опитуваннями громадської думки, поки що ГП програє ПіС, а тому Дональд Туск активно шукає рецептів перемоги. Під час візиту до Люблінського воєводства Туск звернувся до лідера руху «Польща 2050» Шимона Головні із закликом до об’єднання.
«Я хочу виграти ці вибори, мене не цікавлять жодна мала гра, такі підходи чи дрібні ігри, які ні для чого не послужать. Сьогодні чи завтра є тим моментом, коли саме час сказати: так, так, ні, ні. Або ми йдемо разом, я абсолютно переконаний, що буде краще, що буде більше гарантій для змін, для цієї великої справи, якщо йтимемо разом. Але якщо ні, якщо не хочете, хоча б повідомте, тому що немає часу, це останній момент, ми повинні підготуватися до цієї великої події, якою може бути ця перемога», – заявив Туск.
Лідер «Платформи» має чітку позицію щодо російської агресії проти України. Він висловлює публічну підтримку нашій державі. Туск закликає негайно збільшити постачання озброєнь, зокрема важкого, та надати політичні гарантії для якнайшвидшого повноправного членства України в ЄС і НАТО після завершення війни.
Утім деякі заяви представників «Платформи» звучать в унісон з російською пропагандою.
Так, в одному інтерв’ю колишній міністр національної оборони та закордонних справ і нинішній депутат Європарламенту Радослав Сікорський на запитання, чи вірить він, що «уряд ПіС на мить подумав про поділ України», відповів ствердно.
«Думаю, у нього був момент вагань у перші 10 днів війни, коли ми всі не знали, як воно буде, що, можливо, Україна впаде. І якби не героїзм Зеленського та допомога Заходу, все могло бути інакше», – заявив Сікорський.
Опісля політик зазначив, що був «момент вагань» у політиці щодо України, одночасно звинувачуючи представників влади в тому, що ті, знаючи про плани російської агресії, зустрічалися з проросійськими радикалами з усієї Європи, зокрема з Віктором Орбаном і Марін Ле Пен.
Прикметно, що це не перший вкид Радослава Сікорського. У вересні минулого року у Twitter він подякував США за те, що вибухи в Балтійському морі пошкодили газогін «Північний потік». Зазначене викликало неабиякий політичний резонанс, після чого політик від ГП видалив свій допис.
Та чи завершилися на цьому одіозні історії? Вочевидь, що ні. Ба більше, передвиборчий маховик, де український фактор відіграє не останню роль, починає прискорено обертатися.
50 тисяч злотих для ЗСУ
У своїй конкурентній боротьбі польські політики часто апелюють до України. Так сталося в ситуації з прямим конфліктом між лідерами ПіС і ГП. Ще у 2016 році в одному інтерв’ю Ярослав Качинський, згадуючи про Смоленську катастрофу, заявив, що Радослав Сікорський, який на момент трагедії був міністром закордонних справ, вчинив «дипломатичну зраду». Вимагаючи вибачень, Сікорський подав на Качинського до суду.
Після кількарічної судової тяганини суд зазначив, що Качинський має сплатити Сікорському понад 708 тис. злотих. Невдовзі Сікорський вирішив відмовитися від вибачень Качинського, якщо той заплатить 50 тис. злотих на підтримку… Збройних сил України.
«Якщо Качинський заплатить 50 тисяч злотих задля підтримки Збройних сил України, я утримаюся від вимагання вибачень за те, що він назвав мене дипломатичним зрадником», – заявив опозиційний політик.
Очільник «Права і справедливості» вирішив прийняти пропозицію.
«Україна бореться за свою незалежність і свободу, а також за нашу безпеку. Підтримуємо її і будемо підтримувати. Оскільки платіж до фонду підтримки Збройних сил України закриває мою суперечку з Радославом Сікорським, я роблю це із задоволенням», – наголосив Качинський.
Вочевидь, подібні «змагання» будуть ще неодноразово. І не виключено, що українське питання так чи інакше фігуруватиме протягом усієї парламентської кампанії, в якій боротьба за кожний голос може набувати воістину гротескних форм.
Чи добре це для України? Точно ні – політичні чвари в Польщі, нашого головного союзника в регіоні, не дадуть нічого позитивного, коли йдеться про протидію Росії.