Проєкт з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) оприлюднив матеріал про минулорічний вибух амонію в порту Бейрута. За даними журналістів, компанія, якій належали хімікати, пов'язана з українським бізнесменом Володимиром Вербанолем.
Репортери з'ясували, що зареєстрована в Лондоні компанія Savaro Ltd зафрахтувала партію амонію вагоню 2750 т у 2013 році. Вантаж збиралися відправити з Грузії на завод із виробництва вибухових речовин у Мозамбік на судні MV Rhosus.
Замість цього Rhosus того ж 2013 з вантажемзатримали в Бейруті через несплачені борги і технічні несправності. Вантаж перебував на складі аж до 4 серпня 2020 року – дня вибуху, внаслідок якого загинули більше 200 людей, а близько 300 000 було евакуйовано.
За словами розслідувачів, з'ясувати, кому належить компанія "Саваро", виявилось непросто. Справжні акціонери компанії приховуюються за офшорними номінальними директорами та акціонерами.
Розслідувачі вийшли на слід українського бізнесмена Володимира Вербаноля, який має компанію під назвою "Саваро" в Дніпрі. Однак він заперечував, що має будь-який стосунок до вантажу в Бейруті.
Втім, за даними OCCRP, за компанією справді стоїть Вербаноль. Журналісти також стверджують, що компанія була частиною більш масштабної ділової мережі, яка торгувала аміачною селітрою технічної чистоти, котру використовують для виробництва вибухівок.
Дніпровська мережа компаній належить і керується кількома бізнесменами, включно з Вербанолем і його тестем Миколою Алісеєнком, який також керує кількома будівельними компаніями.
Однак операції замасковані за багатьма торговими назвами і підставними особами. Мережа продавала хімікати і добрива африканським країнам принаймні з 2000 років. У 2013 мережа компаній відправила щонайменше три партії нітрату амонія в Мозамбік.
Вантаж судна Rhosus був придбаний двома компаніями з мережі "Саваро" – зареєстрованою в Лондоні Savaro Ltd та Agroblent Exports з реєстрацією на Британських Віргінських островах.
Документи щодо цього не ведуть до жодної з компаній чи осіб в Україні. Розслідувачі стверджують, що справжнє володіння "Саваро" було приховано за номінальними послугами, які надавала фірма Interstatus. Ця компанія надавала номінальні послуги принаймні чотирьом компаніям мережі "Саваро".
Нині одна українська компанія з цієї мережі продовжує продавати добрива в Інтернеті.
Журналісти зазначають, що минулого місяця юристи подали до суду на "Саваро" у Великобританії від імені Колегії адвокатів Бейрута та жертв вибуху, стверджуючи, що ця фірма несе відповідальність.
Водночас українські компанії мережі спростовують свою причетність до поставок Rhosus і покладають провину за вибух на владу Лівану.
"Весь цей час сферою діяльності Atlantis Corporation, Savaro і Dniprosoft були IT: виробництво програмного забезпечення та інтернет-маркетинг", – йдеться у заяві.
У компаніях також додали, що інтернет-реклама товарів, наприклад, і добрив, "робилася від імені клієнтів та розміщувалася співробітниками, а часто і стажерами, які, можливо, не до кінця розуміли, що наша компанія діє від імені виробників".
На можливий зв'язок українця Вербонола з "Саваро" і вантажем амонію вказують іще декілька доказів, зокрема в електронних листах, відправлених працівником компанії після затримання Rhosus в Бейруті. Представник Agroblend Кертіс Іглхарт листувався з ліванським бізнесменом, а вже через рік він же надсилав листи тому ж бізнесмену з акаунта savaro.com. За словами журналістів, цей сайт має загальний поштовий сервер з вебсайтом українського філіалу "Саваро".
У2000 роках Вербоноль разом з тестем заснував декілька компаній з продажу товарів і послуг, включно з добривами. Однією з них став український філіал Savaro, створений в 2009.
З цими компаніями була пов'язана мережа офшорних фірм, більшість з яких перебувала у відані Interstatus.
У 2011 році після оголошення банкрутства закрилася українська компанія Atlantis Corporation. За даними журналістів, на сайті цієї фірми рекламувалися добрива, а Вербоноль публічно був указаний президентом.
Згодом Savaro в Україні стала позиціонувати себе як продавець машин та обладнання, а потім як постачальник програмного забезпечення і послуш веброзробки. Але сайти, пов'язані з офшорною структурою, продовжували продавати хімічні речовини.
Колишній співробітник компанії на умовах анонміності розповів розслідувачам, що за часів його роботи там продаж добрив лишався основною частиною бізнесу, але аж ніяк не IT.
"Я майже не пам'ятаю там нікого, хто міг бути підключеним до програмного забезпечення. Там не було IT-фахівців чи розробників ПЗ", – заявив він.
А мозамбіцька компанія Fábrica de Explosivos de Moçambique, яка мала отримати вантаж Rhosus, повідомила, що в 2013 купила у "Саваро" ще дві партії аміачної селітри технічної чистоти.
Представник Fábrica de Explosivos de Moçambique Антоніо Кунья Ваз заявив, що, наскільки йому відомо, "Саваро" – українська компанія, чий бос відомий як "Містер Володимир".
Журналісти також вказують, що власники Savaro "схоже, намагаються замісти сліди", адже 23 серпня власність компанії перейшла до українського юриста Володимира Глядченка, а мережа намагається приховати факт, що продовжує продавати хімікати.
Нагадаємо, що потрапляння іскри під час зварювання дверей ангара називали попередньою причиною вибуху. У самому ангарі розміщувалося понад 2700 тонн нітрату амонію (аміачна селітра). Як пізніше з'ясувалося, речовину було конфісковано з корабля, що належав російському бізнесменові, який проживає на Кіпрі – Ігорю Гречушкіну (Хабаровськ). Судно мало йти за маршрутом з Батумі (під прапором Молдови) в Бейру (Мозамбік).