«Давайте подивимося, яка картина загалом в державі, — пропонує міністр соціальної політики, сімʼї та єдності Денис Улютін. — У нас збільшується кількість сімей, які складаються з однієї дорослої людини і однієї або кількох дітей. Ці сім'ї вони надзвичайно вразливі від будь-якої зміни: хвороба, втрата роботи, переїзд. Вони автоматично потрапляють до вразливих».
Друга категорія вразливих сімей, продовжує перелічувати міністр, де двоє дорослих людей і хтось на їхньому утриманні. Відповідно працює лише один, бо інший займається доглядовою функцією через те, що у громадах чи і в державі немає достатньої кількості таких послуг і сервісів. І це теж дуже велика втрата для ринку праці.
«Третій елемент, — відзначає також Улютін, — сімʼї, особливо молоді, які майже увесь дохід витрачають на їжу, утримання житла і ліки. І кількість таких сімей зростає. В них не вистачає грошей на саморозвиток, додаткову освіту, підвищення кваліфікації, перекваліфікацію. І з точки зору ринку праці це теж погано».
Четвертий елемент, додає Улютін — велика і постійно зростаюча кількість людей, у яких єдиним джерелом доходу є соціальні виплати. Тобто з підтримуючої функції вони перетворюються на єдиний дохід.
«І коли такий процесинг починає бути сталим, ми цих людей в економіці втрачаємо. Економіка стає максимально вразливою. А ці люди — залежними від соціальних змін чи орієнтирів. Наразі ми маємо картину, коли катастрофічними темпами збільшується кількість непрацюючих людей або тих, хто на утриманні, по відношенню до тих, хто працює», — відзначає міністр.
Відтак, наводить цифри Улютін: 13 мільйонів українців є унікальними отримувачами різних соціальних виплат, 9,2 млн отримують пенсію за віком, ще мільйон — інші види пенсійних виплат.
Україні, на його думку, слід конче переглядати соціальну політику і відмовлятися від патерналізму, який ми будували 30 років.
«Я, як міністр соціальної політики, вважаю, що соціальні виплати не можуть бути безстроковими. Вони повинні давати можливість стати самоврядним та повернутися в економіку» — зазначає Денис Улютін. А не так, що соціальний захист «чорнобильців» — єдиної, до речі, групи — прописаний у Конституції, додає він.
Також, зауважує Улютін, треба перебудовувати підходи на ринку праці, щоб залучити максимальну кількість людей в економіку.
«Сьогодні єдиним цікавим активом для роботодавців є молоді люди працездатного віку, які готові генерити ВВП. А на соціальну складову вони не дивляться, бо це — задача держави. Я, як роботодавець, взяв робочу силу, з нею створив продукт, цей продукт реалізував, сплатив податки, держава взяла ці податки і зробила всі решту речей, за які відповідає», — зауважує міністр. Але ринок праці містить багато резервів, невикористаних на 100 %. Як приклад Денис Улютін наводить зустріч з роботодавцями щодо працевлаштування людей з інвалідністю, на якій бізнес не продемонстрував особливого бажання використовувати цей ресурс.
Те саме з працевлаштуваннями людей старшого віку.
«Є регіони, переважно прифронтові, де молодь виїхала, і залишилися переважно люди старшого віку. Вони можуть працювати і класно можуть, і хочуть. Але структура і сама система побудована таким чином, що ми не вважаємо їх достатньо економічно активними учасниками цього ринку. Ми маємо також цю сторону дивитись», — додав міністр.
Також, на його думку, Україна повинна максимально відмовлятися від навчання онлайн, де це дозволяють безпекові умови, навіть не з точки зору якості, а з точки зору економіки — це дасть змогу відчутній кількості людей вийти на роботу, які зараз змушені залишатися вдома з дітьми.
Зараз Міністерство соціальної політики намагається якомога раніше повернути на ринок праці людей після народження дитини.
«Ми вводимо доглядові послуги, платимо за це гроші, а відгуку не отримали. Створюємо попит, пропозицій не бачимо. Не хоче ринок пропозицій. Ми звикли працювати в напівсірих тонах на ринку.
…На сьогодні ми маємо 8 тисяч заявок на “єЯсла” (програма підтримки для батьків, які повертаються до роботи в режимі повного робочого часу. — Ред.) . По факту у нас є 8 тисяч платоспроможних людей, які готові заплатити за доглядову функцію. Чи з'явились ці 8 тисяч пропозицій на ринку? Не з'явилось. І таких речей у нас багато», — доповнив дискусію ще одним кейсом Улютін.
На його думку, після завершення війни або під час сталого перемирʼя до України будуть готові повернутися 2 млн українців. Але це залежатиме від готовності громад їх прийняти, додає міністр.
Для тих, хто перебуває за кордоном, ВПО, навіть імігрантів, якщо ми вирішимо їх залучати — набір критеріїв і вимог по суті той самий, зауважив Денис Улютін: безпека, доступ до житла, роботи, доглядових сервісів, інфраструктура. Тому що люди порівнюватимуть умови, в яких перебувають зараз, з тим, що отримають при переїзді. І тому, впевнений Улютін, в контексті стимулювання повернення українців, треба говорити, зокрема з міжнародними партнерами, не про індивідуальну підтримку тих, хто вирішить поїхати до України, а про підтримку громад.
І відкриття Центрів єдності за кордоном, вважає міністр, тут грають важливу роль, оскільки надаватимуть українцям як передконсульські послуги, так і максимально повну інформацію про можливість повернення на Батьківщину. Перший Центр єдності відкрився в Німеччині, де зараз перебуває найбільше українців (до 1,3 млн), плануються такі також — в Чехії, Польщі, Швеції.
Ідею потенційних виплат емігрантам за повернення в Україну, які періодично обговорюються в публічному просторі, міністр соцполітики відкинув категорично. Це, на його думку, негативно вдарить по й так крихкій ситуації в країні, поляризує суспільство та породжує потенційний конфлікт між 6 мільйонами тих, хто виїхав, і 4,2 мільйонами вимушених переселенців, які змушені були облишити домівки, проте залишилися в країні.
«Як тільки ми почнемо розділяти людей за якимись ознаками, це гарантовано призведе до неймовірного напруження всередині», — підкреслює Улютін. А от від розвитку громад виграють усі, вважає він. Це дасть відчуття перспективи і впевненості у завтрашньому дні — без цього, впевнений Денис Улютін, тренд з народжуваності не змінити, проблем з міграцією і трудовими ресурсами не вирішити, що б держава не робила.