Як росіяни модернізують безпілотники
“Shahed-136” (“Герань-2”). Останні удари відбулися у червні 2026 року.
“Кількість випадків застосування у 2026 році зростає, аж до нанесення ударів по сховищу відпрацьованого ядерного палива в ніч на 7 червня”, – зазначив Заруба.
Перше застосування зафіксовано у вересні 2022 року, масове — у жовтні–грудні того ж року. З липня 2023 року налагоджено серійне виробництво на декількох майданчиках у кількох модифікаціях.
Навігація та електроніка. Виробник використовує сучасну елементну базу переважно американського, японського, тайванського, німецького та китайського виробництва. Спостерігається поступовий перехід на компоненти КНР. З середини 2023 року на борту встановлена чотирипатчева CRPA-антена; у пізніших модифікаціях — 12- та 16-типатчеві антени. Починаючи з 2026 року фіксуються зразки з 4G-модемами, що використовують українські та іноземні SIM-картки для коригування маршруту в реальному часі через мережу мобільного зв'язку.
Додаткове обладнання. З початку 2025 року на борту з'явилися: два модеми з SIM-картками різних операторів; mesh-модеми для передачі інформації між ланками та формування роїв; мікрокомп'ютери Raspberry Pi. Зафіксовано зразки з автономним живленням у вигляді павербанку та відеокамерами — ймовірно, для розвідки та передачі інформації про роботу засобів ППО.
Бойові частини. У 2022 році застосовувалася проникаюча фугасна бойова частина. З середини 2023 року — різні типи: осколково-фугасно-запалювальна, фугасно-запалювальна, осколково-термобарична, осколково-термобарична підвищеної потужності. Також використовуються уламково-фугасні елементи з вольфрамовими кульками для максимального ураження особового складу.
«Герань-2» як платформа-носій. У грудні 2025 року в Чернігівській області виявлено фрагменти «Герані-2» з ракетою Р-60, обладнаної автоматичним пусковим пристроєм АПУ-61. Метою, вочевидь, був перехват українських літаків і вертольотів, що полюють за «шахедами». На зразку були встановлені Raspberry Pi та 16-типатчева захищена антена, ймовірно китайського виробництва, але відсутній mesh-модем.
“Застосування таких елементів спрямоване на ускладнення ідентифікації повітряної цілі, створення хибного уявлення про її бойові можливості, а також для психологічного впливу на сили і засоби ППО”, – каже полковник.
Окремий зразок обладнано переносним зенітно-ракетним комплексом «Верба» з mesh-модемом та механізмом дистанційного пуску. Хоча ймовірність успішного застосування наразі оцінюється як низька, та росіяни продовжують розробки.
“Це ще один привід нагадати населенню, що не варто чіпати залишки безпілотників або ті предмети, які нетипові для даної місцевості. Або навіть типові, замасковані — це гарантовано може бути саморобний вибуховий пристрій”, – зауважив полковник Олександр Заруба.
Реактивний “Shahed” (“Герань-3”)
Виробництво розпочато у квітні 2023 року, перше бойове застосування — у січні 2024 року. Конструкція та елементна база подібні до «Герані-2», але встановлено турбореактивний двигун, що дозволяє досягати швидкості до 550 км/год.
Мета модернізації — ускладнення роботи ППО. «Герань-3» є локалізованою версією іранського реактивного безпілотника Shahed-238.
“Різко зросло у 2026 році використання саме реактивних “шахедів”. Використовується для ураження об’єктів критичної інфраструктури України”, – додав Заруба.
Ударний безпілотник “Герань-4”
Подальший розвиток реактивних «шахедів» із потужнішим двигуном і кращими льотними характеристиками. Профіль крила дещо змінено. Можливе встановлення mesh-модемів.
За аналізом обладнання, суттєвих відмінностей від «Герані-2» не виявлено. Розглядається можливість інтеграції ракет класу «повітря-повітря» типу Р-73.
“Застосування “Герань-3” і “Герань-4” свідчить про те, що противник намагається зробити швидшими безпілотники, більш ускладнити роботу нашої ППО, збільшити ефективність ураження цілей”, – зауважив полковник.
“Герань-5”
Виявлений у пошкодженому стані. Побудований за аеродинамічною схемою крилатої ракети, має подовжений корпус. Швидкість — до 600 км/год, бойова частина — 90 кг. Розробляється можливість запуску з літаків тактичної авіації, що дозволить наносити удари на глибину до 1000 км, фактично по всій території України.
Електроніка: 12-типатчева CRPA-антена, контролер, високошвидкісні 3G/4G-модеми, модуль збору барометричних даних. Можливе встановлення двох відеокамер для передачі інформації в реальному часі — залишків камер у пошкодженому зразку не знайдено.
“Поява “Герань-5” свідчить про подальшу ескалацію технологічного протистояння і необхідність адаптації систем ППО, які ми використовуємо, до таких високошвидкісних малорозмірних цілей”, – пояснив Олександр Заруба.
Ударний безпілотник V2U
Був застосований 28 жовтня 2024 року, до цього не зустрічався. В подальшому випадки застосування почастішали, особливо в районі Сум.
Використовувався разом з розвідувальним безпілотником ZALA, який виконував функції цілевказівки та ретранслятора. Після збиття ZALA обидва V2U впали — що свідчить про чутливість до засобів РЕБ. Обладнаний елементами штучного інтелекту для донаведення на кінцевій ділянці траєкторії.
“В цьому безпілотнику відсутні дороговартісні компоненти. Більшість компонентів — товари подвійного призначення. Даний зразок може швидко модернізуватися і масштабуватися до виробництва”, – каже полковник.
Ймовірно, противник застосовуватиме ці дрони у складі роїв.
“Радіолокаційне виявлення теж ускладнене, оскільки розмір його досить невеликий, відповідно, має невелику площу розсіювання, і його складно виявляти радіолокаційними засобами”, – зауважив Заруба.
Багатоцільовий безпілотник “Гербера”
Використовується насамперед як хибна ціль, але може виконувати функції оптичної та радіоелектронної розвідки, виявляти позиції засобів РЕБ, а також завдавати ударів як дрон-камікадзе. Бойова частина — осколково-фугасна, до 2,5 кг. Встановлено mesh-модеми китайського виробництва.
“Безпілотник “Пародія”
Простий безпілотник із фанери та дешевих матеріалів, використовується як хибна ціль. Може містити лінзу Люннеберга, завдяки якій на екранах радарів ППО імітує більші цілі – «шахед» або інші дрони. Окремі зразки обладнані мережевими відеокамерами та модемами для розвідки.
Ракетний арсенал та авіабомби
Ракета комплексу “Іскандер-М”
Три напрямки модернізації: підвищення стійкості до систем ППО (насамперед Patriot), збільшення дальності, масштабування виробництва в умовах санкцій.
Встановлено оновлений модуль 9Б899, який на фінальній ділянці відстрілює хибні цілі, що імітують сигнатуру ракети. Бортові системи адаптовані до виявлення сліпих зон радарів.
У нових версіях після 2023–2024 років зафіксовано швидші процесори для розпізнавання цілей і посилена оптична корекція. Заявлена дальність до 1000 км за рахунок нових паливних сумішей і двигуна більшого розміру.
Сім варіантів бойових частин, включаючи проникаючі та бетонобійні.
“Противник застосовує їх по аеродромах для ураження тактичної авіації. Особливо ведуть пошук літаків F-16. “Іскандер-М” еволюціонував в складну квазібалістичну систему, яка вчиться протидіяти системам ППО фактично безпосередньо в ході ведення бойових дій”.”, – зазначає Олександр Заруба.
Інтегруються технічні рішення з північнокорейських ракет KN-23. Виробництво — 60-70 одиниць на місяць, частка російської електроніки зросла до 90%, проте західні компоненти присутні.
“Дослідження залишків збитих ракет свідчить про те, що модернізація має системний характер. Росія почала оснащувати ракети голівками самонаведення, блоками захисту від радіоелектронних перешкод, що дозволяє їм приймати супутниковий сигнал навіть під час роботи засобів РЕБ”, – пояснив полковник.
Х-101
Досить стара ракета, але теж зазнала потужної модернізації. А саме: оновлено радіопоглинаюче покриття для зменшення помітності. Встановлено бортовий комплекс активного захисту з відстрілом теплових хибних цілей та дипольних відбивачів (спостерігалися над Києвом).
Дубльована система наведення — інерційна, супутникова та оптична корекція з цифровим зображенням місцевості. Система «Отблеск-У» сканує місцевість перед ударом і підвищує точність.
В уламках 2024-2025 років зафіксовано перехід від цивільних чіпів до спеціалізованих компонентів через азійських посередників.
Бойова частина збільшена з 450 до ~800 кг за рахунок скорочення паливного баку; можливе встановлення другої бойової частини із суббоєприпасами, що підривається на висоті 100-200 м. Використовується платизольна вибухівка, на 30-40% потужніша за гексоген. Виробництво — 40-50 одиниць на місяць.
“І, відслідковуючи останні удари, можна сказати, що фактично атакують ракетами, які виготовлені кілька тижні тому”, – зауважив Заруба.
Авіабомби з УМПК
Масове використання планувальних модулів дозволяє наносити удари на відстані до 120 км без входження літака в зону ППО.
З травня 2025 року оновлено конфігурацію УМПК-ПД: антени замінено з 8-канальних на 12-канальні. Також, окрім фугасних авіабомб зафіксовано застосування касетних.
“Вони особливо небезпечні для всіх, особливо для цивільного населення”, – зауважив Заруба.
Окремий напрямок — уніфікований міжвидовий планувальний боєприпас (УМПБ): самостійний авіаційний боєприпас із власними крилами, навігаційною системою та двигуном. Носії — Су-34, Су-30СМ, Су-35, Су-24, а також безпілотник С-70 «Мисливець». Дальність — до 100 км при скиданні з висоти 12–15 км.
“Дальність залежить від калібру фугасної авіабомби та від висоти скиду. Якщо простежувати динаміку модернізації, то 2022 рік — масове запровадження простих модулів корекції, 2023-й — покращення навігації і плануючих модулів, 2024-2025 роки — впровадження модульних технологій, підвищення автономності і стійкості до застосування РЕБ”, – пояснив полковник.
До 80–90% критичної мікроелектроніки в російській зброї — виробництво США, Тайваню, Японії, Швейцарії, Нідерландів і Німеччини. Переважно компоненти подвійного призначення, що закуповуються через мережу посередників. Незважаючи на зусилля з ліквідації ланцюжків постачання, на місці однієї перекритої схеми з'являється кілька нових, зазначає полковник.
“Противник робить ставку на технологічну адаптивність, він розвиває, оптимізує свої зразки, щоб збільшити точність, дальність ураження, для цього використовує всі доступні засоби”, – підсумував Олександр Заруба.