Для чого Бог створив тварин? Що про це говорить Біблія?
Святе Письмо і вчення Церкви дають нам зрозуміти, що тварини мають у Божому задумі набагато глибше значення, ніж просто користь для людини. Тварини — це частина великої гармонії. Святитель Василій Великий називав світ космічним храмом, у якому кожне створіння — від найбільшого до найменшого — приносить хвалу Богові самим фактом свого буття.
Бог приводить тварин до Адама, щоб він дав їм імена. Людина — не тиранічний володар, а управитель Божого світу, покликаний до милосердя, поваги й мудрого користування дарами творіння.
Тварини також є образами певних Божественних властивостей. За святим Григорієм Паламою, у кожному виді творіння відображаються різні енергії Божі: сила, мир, чистота, лагідність, працелюбність. Через них людина пізнає духовні істини, які інколи важко осягнути розумом, але легко — серцем. Тварини мають цінність не лише через свою корисність, а тому, що вони улюблені діти Творця.
Часто в Біблії згадують тварин у метафоричному, символічному значенні…
У Біблії тварини постають не лише як створіння Божі, а й як символи людських чеснот, гріхів і духовних істин. Лев втілює силу і велич, вівця — чистоту і жертовність, змія — спокусу, а голуб — мир і Духа Святого. Орел підносить дух, ворони нагадують про Божу опіку, а лисиці — про хитрість і обережність. Деякі тварини, як коти чи собаки, майже не згадуються, а ті, що не поширені в близькосхідних краях, узагалі відсутні у Святому Письмі.
Цікаво, що церковна традиція символічно описує євангелістів: святому Марку приписують образ лева, святому Луці — тільця, святому Іоану Богослову — орла. Цей тетраморф має надзвичайно давнє походження й сягає ще пророчих видінь Ієзекіїля. Найвідоміший біблійний символ Спасителя — непорочне ягня, яке приносять у жертву. Через ці образи Біблія вчить нас розрізняти добро і зло, бути уважними до духовного світу й бачити Божу присутність навіть у простих створіннях.
Певне, усіх, хто має домашніх улюбленців, турбує питання: чи мають тварини душу? Що стається з нашими собаками, котами, хом’ячками після смерті?
Відомо, що людина складається з духу, душі та тіла, тварина — з тіла та душі. У християнській традиції людина створена за образом Божим і має безсмертну душу, а от душа тварини не вважається безсмертною. Тож нам не обіцяють зустріч у вічності, але турбота й любов до тварин не марні — вони знак милосердя, яке цінує Бог.
Чи можна молитися за тварин?
У багатьох українських селах існує звичай, коли пастух або господар благословляє худобу перед тим, як вести її на пасовище. Це може бути хресне знамення, коротка молитва або виголошення Божого благословення. Часто це сприймають як народну традицію, але вона має глибоке духовне підґрунтя: людина вірить, що Божа охорона захистить тварин від хвороб, хижаків і нещасних випадків.
У православній традиції моління можливе не лише за людей, а й за тварин. Тварина, звісно, не має духовного життя як людина (не має розуму і безсмертної душі в повному християнському розумінні), але її створив Бог, і він може почути наші прохання про її здоров’я та збереження.
У деяких требниках є молитви для благословення бджіл чи домашньої худоби. Важливо розуміти їхній справжній зміст: у таких молитвах ми молимося не стільки за самих тварин, скільки за їхніх господарів, просячи, щоб Господь благословив добром людей, для яких тварини є помічниками. Молитви за тварин обмежені лише тимчасовими, земними потребами, адже лише істоти, у яких є дух, можуть бути об’єктом духовного моління. Тому не йдеться про спасіння душі тварини, а про її здоров’я, безпеку та благополуччя людей через їхніх помічників.
Для вас особисто тварини важливі? Поділіться своїм досвідом співіснування, спілкування з ними.
Мій дідусь, уже покійний митрополит Євсевій, захоплювався бджільництвом і розповідав, як бджоли врятували йому життя. Він став священником у 1949 році. Це були часи переслідування духовенства. Маючи велику пасіку, значну частину меду жертвував на дитячі будинки, і це засвідчували документами. І коли прийшли його арештовувати, то саме ці документи допомогли уникнути увʼязнення. Дідусь завжди казав, що бджола — це найпрацьовитіше створіння, і саме вона є символом українців як дуже працелюбної нації.
Є історії з життя святих, пов’язані з тваринами. Наприклад, коли хижі звірі ставали лагідними поруч зі святим.
Одна з найвідоміших історій — про преподобного Герасима Йорданського. Лев, що жив поруч з монастирем, став агресивним і небезпечним для людей. Преподобний підійшов до нього з молитвою та лагідністю, і лев не лише вгамував свою лють, а й став його вірним другом. Такі історії свідчать, що смирення та любов здатні творити дива. І так, інколи тварини виявляють більше доброти, ніж люди, бо не несуть у собі гріха й егоїзму.
Чи засуджує християнство жорстокість до тварин?
Звичайно. Хоча в Біблії не йдеться про захист прав тварин у сучасному розумінні, але загальні принципи милосердя, любові та відповідальності за Божі створіння пояснюють, що жорстоке поводження з тваринами — гріх. У Книзі Буття (1:28) Бог дає людині владу над тваринами, і цю владу розуміємо як відповідальність, а не як право на жорстокість. Не можна брати в дім живу істоту, не думаючи наперед про те, що їй буде потрібен цілодобовий багаторічний догляд. Це не іграшка для дітей чи забавка для дорослих. З перших років життя батьки повинні вчити своїх дітей того, що знущатися з тварин — великий гріх, за який рано чи пізно вони самі будуть відповідати перед Богом, а іноді ще й тут, за життя на землі.
Святі отці часто порівнювали ставлення до тварин з духовним станом людини. Святитель Василій Великий та інші наголошували, що жорстокість до тварин свідчить про жорстокість серця, а доброта до тварин — ознака благодаті.
Як пояснити такий тісний зв’язок між людиною і твариною, їхню потребу одне в одному?
Людина і тварина мають духовну потребу одне в одному. У християнстві цей зв’язок розглядають як частину Божого творіння: Бог створив тварин для користі людини, а людина покликана дбати про них з любов’ю і милосердям. Тварини дарують людині відчуття радості, спокою та підтримки, стають живим відображенням Божої турботи. Водночас людина несе відповідальність за них, даючи прихисток, їжу та любов. Такий зв’язок вчить нас смирення, терпіння і милосердя — чеснот, близьких до самого Бога.