Найпоширеніша версія походження Гелловіну — від давнього кельтського свята збору урожаю Самайну, яке супроводжували жертвоприношення й асоціювали зі смертю. Вважають, що з поширенням християнства в Ірландії язичницьке свято збіглося з Днем усіх святих у Католицькій церкві і з часом перетворилося на сучасний Гелловін.
А от директор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського, священник РКЦ Петро Балог вважає, що теорія про язичницьке походження свята — це звичайний забобон.
За його словами, Гелловін має християнське коріння в його католицькому варіанті, а його сучасна форма — це американський продукт початку ХХ століття.
«У VIII столітті починають відзначати 1 листопада День усіх святих. Початково це свято було в травні (як дотепер у Східній церкві), але пізніше папа Григорій ІІІ освятив у Римі храм Усіх святих саме 1 листопада і переніс на день освячення цього храму також свято. У IX столітті папа Григорій IV постановив, що 1 листопада буде Днем усіх святих у всій церкві. Так свято потрапило і до Ірландії, а не навпаки, як дехто думає, — нібито воно трансформувалося з дохристиянського язичницького шабашу. А день перед цим, як і перед кожним великим святом, чи то на Сході, чи на Заході, проводили передпразнецтво, тобто вігілія. Звідси назва All Hallows Even (Вігілія всіх святих), скорочено Hallowe’en», — розповідає Петро Балог.
Священник каже, що в Америці досить швидко перевдягання на Гелловін стало засобом назбирати побільше всякого добра по сусідах, як це роблять наші колядники. У цьому брали участь зазвичай діти, які ходили по домівках, стукали у двері зі словами: «Trick or treat», «Відкупись, або зачарую» (дослівно: «зроблю фокус, або пригощай»), себто «погрожуючи» наробити всіляких магічних неприємностей мешканцям дому, якщо ті не дадуть чогось гелловінським колядникам.
Глобалізація зробила свою справу: Гелловін, як і День святого Валентина чи День святого Патріка, увірвалися в життя українців і, зокрема, українських християн.
Але покладімо руку на серце: ми й самі давно грішимо використанням спадку предків-поган у наших християнських обрядах.
«По суті, свято стало таким самим за характером, як і Новий рік, як і Різдво (у його світській інтерпретації), як День святого Валентина, ну або як наше українське Різдво з вертепами (де нерідко є і чорт й інші погані дійові особи) та колядуванням, що супроводжується збиранням грошей. До речі, нам зовсім не перешкоджає, що Коляда — це дохристиянське слов'янське свято 21 грудня на честь народження сонця, присвячене богу Коляді й пов'язане із зимовим сонцестоянням і Новим роком у давньослов'янському календарі», — зазначає богослов.
На думку Петра Балога, всіляку добру справу людина здатна перевернути з ніг на голову. Так і сталося з християнським днем Гелловін.
«Сьогодні часто це свято дійсно вже далеко не християнське і має елементи якихось сатанинських культів. Зрештою, різні групи сатаністів використовують цей день для своїх ритуалів. Проте не можна при цьому виливати дитя з купіллю, забуваючи про походження цього свята. Якщо колись — уявімо – християни призабудуть про християнське коріння свята Різдва і будуть дивитися на цей день лише через призму світського святкування Christmas, бачитимуть тільки багато язичницьких елементів у такому святкуванні й не помічатимуть майже жодних християнських, то це не повинно підштовхнути до думки, що "Різдво — язичницького походження". Це повинно підштовхнути до дії, щоб відновити первісне значення цього свята, дати приклад, як це можна зробити, і врятувати християнське значення свята Різдва», — вважає священник.
Він зауважує: що більше говорять про «сатанинську суть» і «диявольську небезпеку» Гелловіну, то більше зростає зацікавленість. Бо ж заборонений плід солодший.
«Колись Ден Браун написав таку собі видуману історію "Код да Вінчі", — зазначає Петро Балог. — Багато церковників накинулися на книгу з нищівною критикою, навіть Ватикан зробив критичну заяву. Кращої реклами було годі чекати. Книга стала бестселером і розійшлася по світу десятками мільйонів примірників, а на додачу ще й фільм вийшов, який переглянули сотні мільйонів. І Ден Браун подякував церкві "за рекламу"».
Щодо офіційної позиції Римсько-католицької церкви, то її немає — катехизм про це свято нічого не говорить. Тому всі «заборони» — це суто приватна ініціатива представників духовенства.
У Православній церкві України перед Гелловіном зазвичай застерігають, що не варто загравати із силами зла. А крім того, вважають, що нині гелловінські маскаради можуть нагадувати про жахи війни і травмувати тих, хто постраждав.
Проте не всі в середовищі ПЦУ з цим погодяться.
Викладач Київської православної богословської академії священник ПЦУ Петро Лопатинський вважає, людям притаманно випробовувати свій страх, щоб навчитися контролювати його і врешті не боятися.
«Хтось любить фільми жахів, хтось читає Стівена Кінга. Ми розуміємо, що треба якось із страхом співіснувати. І один зі способів позбутися страху — це показати, що він не настільки жахливий, що він може бути контрольованим, що його можна вимкнути», — зазначає священник.
Він розповідає, що часто батькам доводиться зображати монстрів, граючись із дітьми.
«У мене дев’ятирічна дочка, і мені доводилося зображати чудовисько, яке бігає, гарчить і хоче її з’їсти. А дитина тікає, кричить, тішиться. І мені подобається, що вона радіє. В якийсь момент донька каже: "Все, тату, стоп". Їй стало занадто страшно, але вона має знати, що може зупинити це, що існує контроль над страхом», — ділиться православний богослов.
Він вважає, що люди винайшли хороші способи, як боротися зі страхами. Це казки, в яких завжди є страшні герої, але в яких добро завжди перемагає. Щоправда, тепер виявилося, що декого казки не влаштовують.
«Був період, коли деякі християни вважали, що шкідливо читати книжки про Гаррі Поттера. Але ж це чудові повчальні, корисні твори. А скільки московська пропаганда вилила бруду, поширювали "почаївські листи" про небезпеку цих романів, що вони, мовляв, вчать чарів. Це якісь подвійні стандарти», — зазначає православний священник.
На його думку, небезпечне не перевдягання в чудовиськ, а так званий християнський фундаменталізм. Це він не дає православним реалізовувати радість від віри, перетворює їх на ворожих до всього істот, які всюди бачать небезпеку єресі. Яскравим прикладом поширення фундаменталізму є Російська церква, яка радикально налаштована проти всього західного. Часто жертвами цієї примітивної пропаганди ставали й українці. «Християни, коли одягаються у фундаменталізм, стають агресивними, ворожими. А потім доходить до війни», — зазначає богослов.
Як у такому разі християнам ставитися до Гелловіну?
Петро Лопатинський вважає, що головне — передати дитині те, що дав нам Христос.
«Христос сказав: "Не бійся". Це якраз і є відповіддю на всі страхи, пов’язані з Гелловіном й іншими "святами". Христос сказав стоп смерті, "смертю смерть подолав". І з тих пір для християнина не страшно померти. Страшно не жити», — наголошує православний богослов.
На думку католицького богослова Петра Балога, слід пам’ятати, особливо тим, хто думає, що Гелловін забруднює християнську віру різним поганством, про слова Христа: «Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те оскверняє людину. Хто має вуха слухати, хай слухає!.. З нутра-бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й оскверняє людину».
А православний священник Петро Лопатинський зізнається, що дозволяє своїй дочці йти на гелловінські вечірки в школі. І вважає, що вона від того не стане злою.