На Андрія, та й не тільки, в українців заведено ворожити, щоб дізнатися долю. Як церква ставиться до таких звичаїв?
Споконвіку людина намагається втрутитися в природний порядок речей, в закони, дані Богом. Адам і Єва втратили рай саме через це. Єва з'їла заборонений плід із дерева пізнання добра і зла за намовою змія, який пообіцяв їй, що вони з Адамом стануть, як боги. Є в людині оте відвічне бажання бути богом. Насправді вчення церкви каже, що ми покликані стати богами, але важливий нюанс: не в значенні стати рівними Богові, а в значенні уподібнитися йому. Уподібнитися в його доброті, милосерді, любові, в творенні добрих діл, зрештою, в безсмерті. Але ж ні – людина прагне дорівнятися до Бога у владі. І через це вдається до магії.
Для чого люди ворожать? Чи це ворожіння на картах, чи на птахах, чи на нутрощах тварин – всі вони призначені для того, щоб побачити майбутнє, а далі вплинути на нього. Якщо людина втручається в Божий план, то ставить себе на один рівень із Богом. Звичайно, церква забороняє таке.
Ви згадували біблійну історію про Адама і Єву, для яких, як відомо, бажання зазирнути за межу погано скінчилося. А для нас, їхніх нащадків, чим це загрожує?
Людина не знає, які сили втручаються, коли вона вдається до магії. Це не Божа сила, оскільки Господь це забороняє. У Святому Письмі неодноразово йдеться про заборону магії і ворожіння. І якщо людина закликає цю не Божу, злу силу, наслідки можуть бути дуже важкі. Скажімо, дівчина любить хлопця, тільки його бачить супутником свого життя, але він її не любить. Вона вирішує його приворожити, вдається до любовної магії. Їй це вдається. Хлопець закохується, починає за нею сохнути, одружується. Але потім чари втрачають свою силу. І з’являється ненависть, починаються проблеми в сім’ї. Чоловік починає зловживати алкоголем, в хаті сварки, бійки. Як священник я не раз із таким стикався. Жінки скаржаться на чоловіків, а коли починаю з’ясовувати причини, то признаються, що ходили до ворожок… Наслідок – скалічені життя. Страждає і жінка, і чоловік, і діти.
А чому ці чари, приворожування, вдаються? Іншими словами, чому Бог допускає втручання в свій план?
По-перше, ми знаємо, що є Божа сила – благодать або енергія Божа. Вона животворить, наповнює, зцілює, вдосконалює. І є протилежна Богові сила – диявольська, в якій не маємо права сумніватися. Особливість диявола в тім, що він у всьому намагається скопіювати Бога. Тільки він чинить протилежно до Божої дії. Тобто Бог творить – диявол руйнує, Бог зцілює – диявол надсилає хвороби, Бог приносить мир, диявол – війну. Якщо є Божа сила, яка все наповнює, то є й диявольська енергія, яка шкодить.
Друга річ: ми можемо використовувати Божу силу, наповнюючи нею матеріальні речі. Наприклад, освячуємо храм, зілля, будинок, автомобіль, священничий одяг, ікони, натільні хрестики. Ми читаємо молитву, щоб ця річ наповнилась Божою енергією. І є люди, які служать не Богові, й намагаються наповнити речі диявольською енергією. От звідти підкидання жмутків волосся, голок, цвинтарної землі. Я стикався з такими речами в своїй душпастирській практиці. Якось мене попросили люди помолитися у їхньому домі. І я був свідком, як на городі розкопали пакет, в якому були всякі жмутки волосся та інше. Хтось це зробив свідомо.
І третя річ – найважливіша: як вберегтися від дії магії? Насправді, Бог сильніший від будь-якого зла. Якщо я – віруючий християнин, я знаю, що Господь мене оберігає. Знаю, що мій ангель-охоронець сильніший від бісів, і тому ніякі чари, вроки, пристріт на мене не подіють. Перехрестили чоло, як кажуть в народі, прочитали молитву, яку знаєте, або простими своїми словами з вірою звернулися до Бога, коли виходимо з хати: «Господи, допоможи мені, захисти від усякого зла». І ніяке зло на нас не подіє. А якщо людина боїться, що їй «пороблено», то звичайно, що магія на неї буде діяти. Це схоже на те, як собаки гавкають і кидаються на людей, які їх бояться. А хто не боїться собак, того й не чіпають. Бо собаки відчувають страх. Так і зло відчуває наш страх і відсутність довіри до Бога.
Отче, ми говорили про те, як часом люди руйнують собі життя через те, що вдаються до чарів. А чи можливо, щоб людиною через загравання з нечистим опанувала зла сила? Біснуватість, одержимість дияволом – це реальні речі?
Реальні. Коли людина починає загравати з надприродними силами, вона торкається потойбічного світу, стирає межі між світами: світом духовним і світом матеріальним. У потойбіччі існують добрі сутності - ангели і злі сутності - біси. І от коли хтось без досвіду, без духовної підготовки, без благословення вдається до різноманітних «духовних» і магічних практик – ворожіння, спіритичних сеансів, язичницької медитації, контактерства і так далі – то відчиняє двері в потойбіччя. І через ці двері найчастіше входить зло. А ключ до цих дверей – віра. І якщо людина зазирнула за межу, але не готова спілкуватися з духовним світом, вона не зможе протистояти злу. І це зло може її заполонити. Тому ті люди, які практикують різні види ворожіння, магію, тобто все, що пов'язане з потойбіччям, часто стають жертвами злих духів. Це називаємо одержимістю.
Навіть серед священників мало таких, котрі можуть відповідно протистояти реальному злу. Це стосується й мене: не впевнений, чи в мене достатньо досвіду, щоб дієво і без шкоди для себе дати відсіч дияволу. Тому Церква вчить, що коли явиться нам дух і скаже, що він ангел, чи навіть Христос, краще відкинути спілкування з ним. Бог не засудить нас за обережність. Це як у відомому вислові: краще перепильнувати, ніж недопильнувати.
А як зрозуміти, що поруч – одержимий дияволом? Священник це може побачити? Сама людина це відчуває?
Зло не дає усвідомити людині її одержимість чи залежність. Скажімо, алкогольна, наркотична, ігрова залежності – це також одержимість. Є люди, які постійно в гніві, дратуються, з усіма сваряться – вони теж можуть бути опановані злом. Однак важливо відрізняти проблеми з психікою від одержимості. Це дуже складно, тут потрібна людина, яка має великий духовний досвід і знання психології.
Екзорцист?
Так, є священники, яких називають за західною традицією – екзорцисти. Православна церква також іноді використовує це слово. Ці священники мають дозвіл від вищої церковної влади проводити обряди вигнання злих духів, молитися за людей, які мають різні одержимості. Єпископ, який дає цей дозвіл, має впевнитися, що священник достойний, має належний досвід, знання і можливості, щоб це робити. Бо інакше може бути шкода для самого священника.
Ви згадували, що приходили молитися до людей, на яких хтось намагався навести пристріт…
Я маю благословення владики на молитви над хворими, зокрема з психічними розладами. Також маю дозвіл молитися в оселях, у яких люди відчувають щось погане – є такий чин «молитви над домом, який, якого мучать злі духи». Було таке, що люди купили квартиру, але відчували, що в ній щось не так. Постійно виникали сварки, щось ламалося, посуд б'ється, коли нікого нема, дивні звуки. І виявилося, що в цьому помешканні раніше син убив свою матір, а потім повісився. Я не можу сказати, що в цій квартирі були біси, але зло має різні форми. Зло – це і енергія, і злі бажання, злі слова, і злі думки. Це зло накопичилося, і була потрібна молитва. Після цього все припинилося.
Я також маю благословення на екзорцизм, але ніколи цього не робив.
Повернімося до наших свят. Не тільки день апостола Андрія Первозваного, а й Різдво Христове та інші свята в українців багаті на традиції й обряди. Ми ж не можемо та й не хочемо від них відмовлятися? Де ж межа між народними звичаями і безбожництвом?
Межа дуже чітка. Скажімо, на Різдво ми готуємо 12 страв, символ 12 місяців, вшановуючи рік, що минув і просячи благословення на рік, який приходить. Або дідух, який є язичницьким символом, – ми вносимо його до хати з молитвою, з побажаннями, з колядою. У цьому нема нічого поганого.
Є традиція на Андрія, як кажуть на Галичині, «робити збитки». У селах парубки робили шкоду господарям, в яких були дівчата на виданні – знімали ворота та інше. Нічого поганого в цьому нема, якщо, звичайно, не переходити межу.
А ворожіння в будь-якій формі жодної символіки не несе. Тому радив би дівчатам не ворожити, не чаклувати й не причаровувати. Краще в молитві попросити в Господа та святого апостола Андрія Першозваного щасливої долі й доброго чоловіка.