Вбивство Віри Пехтелєвої її колишнім хлопцем у 2020 році було настільки жахливим, що навіть у Росії, де насильство над жінками часто залишається поза увагою, воно викликало резонанс у ЗМІ, пише The Guardian.
Владислав Канюс годинами катував Пехтелеву перед смертю; сусіди неодноразово дзвонили в поліцію, щоб повідомити про жахливі крики, що доносилися з сусідньої квартири, але поліція не з'являлася. У суді з'ясувалося, що на тілі Пехтелєвої було 111 тілесних ушкоджень.
Минулого літа суд у Сибіру засудив Канюса до 17 років позбавлення волі за вбивство. Члени родини Пехтєлєвої були розчаровані тим, що суддя відхилив додаткові звинувачення у зґвалтуванні та незаконному позбавленні волі, але зітхнули з полегшенням, оскільки лише звинувачення у вбивстві посадить Каньюс за грати на 17 років.
Через дев'ять місяців, у середині травня, мати Пехтєлєвої отримала дві фотографії з анонімного аккаунта в WhatsApp. На них був зображений чоловік у військовій формі та супроводжувався повідомленням: «Канюс вільний, воює в Україні».
«Я не вірив своїм очам, намагався її заспокоїти, намагався сказати, що це не він, це фотошоп. Але ми швидко зрозуміли, що це справді він», — сказав Володимир Пехтелєв, дядько Віри, у телефонному інтерв’ю з сибірського міста Кемерово.
Канюс був одним із десятків тисяч російських в’язнів, звільнених, щоб воювати в Україні. Переважна більшість була завербована до ПВК Вагнер, приватну армію під керівництвом Євгена Пригожина, яка в червні стала спробувала вчинити збройний заколот, який сколихнув російську політичну систему, перш ніж його було припинено.
У рамках угоди засудженим було сказано, що якщо вони відвоюють протягом шести місяців і виживуть, їм дозволять повернутися до нормального життя, не відбуваючи решту терміну покарання. Пізніше в’язнів також почали випускати на волю, щоб воювати за регулярну російську армію та за інші формування, які воюють в Україні.
Коли Пехтєлєви звернулися до керівництва колонії з офіційним запитом з проханням знайти Канюса, їм повідомили, що він був переданий у пенітенціарну службу Ростовської області, що межує з Україною, і зник. Активісти кажуть, що це типова адміністративна справа для в'язня, якого завербували воювати в Україні; Інших вагомих причин для переведення в Ростов немає.
«Нам ніхто не може сказати, як його випустили, нам ніхто не дав жодної відповіді, жодних пояснень», – сказав Пехтелєв.
Невідомо, чи Канюс все ще воює, але, безумовно, схоже, що він все ще живий, оскільки він регулярно публікує оновлення в обліковому записі ВКонтакте, російській соціальній мережі.
Справжні наслідки рішення дозволити Пригожину створити приватну армію в’язнів стали очевидними, коли він розпочав свій невдалий заколот. Але, окрім політичних наслідків, експеримент Путіна з Пригожиним, швидше за все, матиме значний соціальний вплив на Росію на довгі роки.
Надходять численні повідомлення про колишніх в’язнів, які вижили після перебування у Вагнері та повернулися додому, спричиняючи у суспільстві хаос. Серед звільнених багато тих, хто вчинив насильницькі злочини проти жінок.
Російська влада давно не сприймає всерйоз домашнє насильство або погрози насильства щодо жінок. Тепер, навіть у тих випадках, коли правопорушники отримували тюремні терміни, жертви та їхні родини живуть у страху, що вони повернуться додому набагато раніше, ніж очікувалося.
В’ячеслав Самойлов з невеликого містечка на півночі Росії вбив 33-річну Ольгу Шляміну в березні 2021 року, а потім розчленував і сховав її тіло. У квітні 2022 року він був ув’язнений на дев’ять років і сім місяців, але зараз, очевидно, на волі після трьох місяців війни в Україні.
Мати Самойлова розповіла місцевому ЗМІ, що її син воював і був поранений в Україні, і тепер його помилували. Його мати сказала, що «він очищений перед Богом», його служінням в Україні.
Вадим Техов, який у 2019 році вбив 22-річну Регіну Гагієву у Владикавказі на півдні Росії, мав перебувати у в’язниці до 2035 року, але був помилуваний після бойових дій в Україні та повернувся до Владикавказа.
«Його відправили туди, відсидів півроку і згідно із законом тепер звільнили достроково», — підтвердив на пресконференції на початку цього року глава регіону Північної Осетії Сергій Меняйло, додавши, що на місці Техова він не повернувся б додому.
Є також ті, хто був ув’язнений за зґвалтування чи насильство, чиї жертви все ще живі і тепер знову під загрозою.
«Ми отримуємо дуже багато повідомлень від наляканих людей, особливо з регіонів. Вони знають, що якщо ті люди, які їх мучили, повернуться з цієї війни, і знову почнуть їх бити або навіть вбивати, то поліція нічого не зробить, тому що тепер цих людей вважають героями, а не ґвалтівниками чи вбивцями», – сказала Олена Попова, російська активістка за права жінок.
«Вони повертаються до ситуації, коли тепер вони будуть встановлювати правила гри. Вони всі дуже травмовані, ніхто не працює з ними, щоб соціалізувати їх, і я думаю, що буде хвиля вбивств, зґвалтувань і домашнього насильства».
У випадку з Канюсом родина Пехтєлєвої побоюється, що він може повернутися і спробувати помститися за їхні зусилля розголосу на справі під час суду. Відмова сім’ї мовчати призвела до того, що справа набула громадського резонансу, а поліцію, яка не з’являлася на неодноразові заклики сусідів про допомогу, навіть судили за недбалість.
Нагадаємо, нещодавно українська розвідка повідомила, що активність "вагнерівців" у Білорусі спрямована на те, аби відволікти допомогу від України. Тим часом "вагнерівці" використовують Білорусь як логістичний хаб при операціях в Африці.
При цьому британська розвідка вважає, що гроші "вагнерівцям" зараз, ймовірно, платить Білорусь.