Навіщо Росія обстрілює лікарні? Учора була атака на дві лікарні та пологовий у Маріуполі, а також на лікарню в Житомирі. Виглядає цілеспрямовано.
Росія вже остаточно зрозуміла, що бліцкригу не вийшло, і навіть констатувала публічно той факт, що її уявлення про стартові умови вторгнення були хибними. Тепер росіяни визнали, що існує український народ, українська нація. Що проти Росії воює українська армія, що український народ підтримує цю армію і воює разом з нею. Відповідно, на цій фазі війни росіяни перестали розрізняти ЗСУ і цивільне населення, і це треба розуміти. Самим громадянам України треба розуміти, що тепер вони всі без винятку є учасниками бойових дій. І що для ворога все населення України підлягає тотальному знищенню.
Чому саме лікарні? Можуть бути дві причини. Одна - лікарні вибрані як ціль для деморалізації населення та спричинення паніки. Тому що цивільне населення в стані паніки ускладнює роботу Збройних сил. Ми все ж стоїмо на гуманних позиціях і відгукуємося на прохання про надання допомоги.
Для порівняння: коли працює снайпер, перший постріл він робить на поранення. Тому що до пораненого збігається ще четверо людей, щоб його винести. От лікарня - це такий поранений України. Усі кидаються до нього, і це обтяжує роботу. Хаос, розпач, деморалізація висять у повітрі.
Друга причина - руйнування будь-яких будівель полегшує прохід для техніки, живої сили і т.д. Якщо вони розглядають цю будівлю як таку, з якої їх гіпотетично можуть зустріти вогнем, її намагатимуться знищити. Якщо це приміщення розташоване в тактично-вигідній позиції для чинення опору, його теж намагатимуться знищити.
Для солдатів, які отримують завдання тактичного характеру, у принципі не існує такого поняття, як гуманний підхід до цивільного населення. Перед ними є об'єкт, який треба або взяти, або зруйнувати. Є наказ знищити перепону на шляху до просування.
Якщо проводити історичні паралелі, то і гітлерівці, і Червона армія поводилися в критичних для них ситуаціях ідентично. Радянські танки чавили німецьких біженців, бо ті йшли до дорозі, по якій мала проїхати танкова колона. Це війна, а на війні гуманний, культурний фактор зникає на дуже довгий час. Тому про гуманістичні підходи до оцінки ситуації можна забути. Уявлення про війну, які ми черпали з книжок і фільмів, - це позавчорашній день.
І якщо наші читачі, цивільні люди, приймуть це, то зможуть максимально мобілізуватися для самозахисту, зробити максимум для виживання і посильної оборони країни та себе. Треба бути жорсткими. Якщо ви розраховуєте на фантастичні речі типу гуманності противника, то це нераціональна поведінка. Розраховувати на поблажки нам не доводиться.
Тому - підвал, підвал і лише підвал. Це оптимальне рішення для цивільних мешканців у місті, яке розташоване в зоні бойових дій. А найнебезпечніші при перехресному вогні три перші поверхи. На цій висоті може залітати будь-що з будь-якого боку.
Основне, що треба взяти зі собою в підвал, це запас води. І теплі речі - обов'язково мають бути в теплі руки і голова. Тому що в стресі руки постійно мерзнуть. А коли мерзнуть руки, накриває відчуття безсилля. Якщо в руки тепло - людині затишно. Тож руки потрібно берегти, особливо нігтьову зону. Манікюри я радив би пообрізати якнайшвидше, тому що задертий ніготь в умовах війни - це висока можливість зараження. На випадок, якщо доведеться блукати й брести, все має бути максимально спортивним.
Це тотальна війна, війна на знищення українського народу. Усе, що ми можемо зробити, це опиратися: тримати в руках зброю, подавати набої або допомагати ще чим-небудь. От і все.