Завданням психологічної диверсії, як і фізичної, є максимальне знищення об’єктів ураження. Створення мертвих смислових полів, щоб на них ніколи нічого більше не виросло.
Темрява асоціюється зі смертю і холодом. Кожна десята людина боїться темряви без усяких там блекаутів. Основний маркер такого страху - неконтрольованість появи і малоприємні тілесні відчуття, які по колу підсилюють цей стан.
Усякий жартівливий двіж має під собою реальне підґрунтя. Нема нічого серйознішого, ніж жарти. Бо вони в популярній формі акумулюють те, про що говорити іншими словами начебто не годиться. Але хочеться.
Термін “monkey mind” прийшов з буддизму як означення безглуздої людської гіперактивності, що дуже добре пасує до опису соцмереж. Мережі, у свою чергу, чудово віддзеркалюють кліпове, мозаїчне і міфологізоване мислення пересічної людини.
Це можна порівняти з людським організмом, в якому існують бактерії та віруси. Знаходяться, так би мовити, в стані агентурної розвідки, і не впливають на стан здоров’я. Але коли імунний захист зменшується, патогенні чинники розквітають.
Уявіть собі шкалу. На одному кінці шкали буде клінічний психопат Сергейцев, а на іншому - умовно-ліберальна Латиніна з усілякими "Медузами". Але перед ними стоять, у принципі, ті самі задачі: привести нас у теплі обійми росіян.
Усі москальські виступи зводяться в найкращому випадку до того, що от вони мають покаятися, і все. Як дитина, яка зробила шкоду і сказала: “Я більше не буду”. А відплата? А встановлення справедливості?
Усі слова поваги, любові, пошани, які отримають свого матеріального носія: соцмережі, листи, дзвінки - працюють, причому дуже добре. Потрібна така емпатія, яку армія фізично може відчути, прочитати, сприйняти, за яку може подякувати.
Є люди, які переїжджають, евакуюються і так далі. Є люди, які дають раду безладу у своєму помешканні - це теж зміна обставин. Хоча здається, що цього недостатньо, що треба поїхати в Кремль і задушити Путіна.
Війна – це спосіб мислення, коли ти що хвилини готовий пожертвувати власним життям для захисту цінностей, заради яких ти живеш. Оце стан війни. У ньому велика кількість людей перебуває вже і буде свідомо перебувати надалі.
Було б неправильно виносити затримання Медведчука в якийсь окремий кейс. Медведчук - це просто великий прищ посередині величезного гнійного процесу на тілі України. Це поле - оцей величезний гнійник - це масштабне явище.
Люди стануть більш прямими, більш відвертими. Це не означає, що вони будуть спокійнішими, лагіднішими чи, боронь боже, миролюбнішими. Ні, просто наведеться різкість у міжособистісній комунікації.
Страх імовірного ядерного вибуху чи хімічної атаки виносить нас з відчуття реальності “тут і зараз”, доводить до заціпеніння, ви гірше контролюєте себе і ситуацію довкола. Це і є стратегічна мета погрожування тим, про що ми говоримо.
Військовий капелан, розмовляючи з бійцями, спитав: як ви думаєте, яке головне завдання капелана? Солдати почали щось фантазувати. А капелан сказав: ні, найперше і єдине завдання - це бути поруч із солдатом у найтяжчий момент його життя.
Доктор Лектор шляхом медичних експериментів змушує свою жертву поїдати власний мозок - приготований, на тарілці, з гарніром і так далі. Це те, що робив Путін з Європою та Північною Америкою.
Подивіться на географію цих “завойовників” - вони з якогось там задуп'я, з якихось дір. І вони потрапили в місця, які для них є втіленням нечуваного багатства і розкоші. Та вони тільки з почуття заздрощів і помсти будуть нищити все, що бачать…
Росія може напхати південь призовниками, утримувати їх там як гарнізони. Але в цих призовників дуже печальні перспективи. Будуть жити тут менше, ніж їхати сюди. Ніякого насіння соняшників на них не вистачить.
Основою підтримки росіянами тоталітарних режимів є сукупність приємного відчуття, що весь світ боїться Росію. Навіть якщо ви ніхто, усі у світі бояться вас. Як не любити людину, яка щойно забезпечила тобі такий високий рівень самооцінки?
Як би ми не зневажали дипломатію, вона завжди існувала і буде існувати. Це як розвідка. Тобі доводиться мати справу завжди з малоприємними і нехорошими людьми, тому що від хороших людей ти ніяких важливих даних не отримаєш.
Я не радив би візуалізувати, як усе буде потім, коли все буде добре. Самої думки, що буде якось добре, достатньо, тому що воно неодмінно якось буде. Оце головна опція думання про майбутнє.
Також є агресивні хами, які зараз приїздять на "мерседесах" у села в західних областях і питають у місцевих російською: “А где у вас тут суши?” Це реальна історія. Ну, я думаю, з ними селяни розберуться.