ГоловнаСуспільствоВійна

Як правильно реагувати на інформацію з Росії? Питання-відповідь з Олегом Покальчуком

Ми продовжуємо нову постійну рубрику "питання-відповідь" з військовим психологом, експертом у сфері інформаційно-психологічних операцій і контррозвідувального захисту Олегом Покальчуком

Як правильно реагувати на інформацію з Росії? Як читати російські тексти, які розказують про перевиховання українців і так далі? 

Це питання в жанрі логічної пастки. Тому що те, що надходить від росіян - це не інформація. Це пропаганда. Тобто питання, як споживати російську пропаганду, - це питання “Як правильно поїсти гівна, щоб не болів живіт, щоб не отруїтися і все було добре”. Відповідь проста: не їсти. 

Якщо говорити конкретно про недавню статтю на РИА Новости - нацистський маніфест, то це звичайна форма залякування. “Ми прийдемо і всіх вас з’їмо”, - це короткий зміст усіх меседжів Росії на адресу України. “А після України уб’ємо цілий світ”. От і весь контент. 

Російська пропаганда скерована переважно на їхніх власних громадян, як і будь-яка тоталітарна пропаганда. Але рикошетом вона також адресується громадянам інших країн, яких також є шанс обдурити. У нашому випадку - на вату, явних і потенційних колаборантів, на копрофагів, якщо вже продовжувати тему каки земної.

Але так склалося, що її споживають також інші українці. Інстинкт жене людину отримувати всю можливу інформацію про війну, про всяк випадок, щоб нічого не пропустити. Це така інформаційна булімія. Людина в стані сильного стресу споживає інформацію без розбору і, відповідно, не може її засвоїти. Почувається недобре.

Приведу також ще одну аналогію. Уся інформація, яка надходить з Росії - це пропагандистські міни. Людина думає: я повинна знати, що думає ворог, і починає самостійно розміновувати цю інформаційну міну. 

Так само, як аматори розмінування починають самостійно знімати розтяжку або викручувати детонатор зі снаряда, бо почитали у книжці, як це робиться, і думають, що все знають. Але саперна справа така цікава штука, що підірватися під час розмінування надзвичайно легко. Люди вигадують таке, що неможливо навіть уявити.

Інформаційна міна точно така сама. Люди читають і ніби розуміють, що це все неправда і фу-фу-фу. Але потім раз - і в голові щось лишається. І воно вибухає - людина починає розказувати іншим про це, якось реагувати. Тобто мета інформаційного сапера досягнута.

Фото: Макс Требухов

Що можна зробити, коли вам надсилають посилання на якийсь російський паблік: “Ой, почитай, там таке страшне”? Те саме, що зі снарядом на вулиці - не наближатися. Обгородити чимось у голові це місце. І сказати іншим, щоб не наближалися також.

Потім можна подивитися, що роблять із цим інформаційні професійні сапери - досить швидко з’являються їхні кваліфіковані коментарі. Цього достатньо для розуміння, що відбувається. 

Ще треба розуміти, якщо у звичайній пропаганді брехня будується на 10% правди, то у військовій пропаганді обман становить 100%. Тому люди, які вважали себе стійкими до пропаганди, на цьому послизаються. Вони намагаються у тому знайти хоч 10% правди. А її нема.

Стосовно “Я маю знати, що у ворога в голові”.

Ми знаємо, що мрія москалів - щоб нас не існувало на землі. Завдання кожного вибуху - щоб ви вмерли. Російської пропаганди - те саме. 

У ворога в голові немає нічого. Це порожнє місце. Яке заповнюється тим чи іншим сортом лайна. Чим вони думають - спинним мозком, якщо говорити про біологію. За логікою інволюції, у них мають вирости хвости, це продовження спинного мозку. Треба буде це якось відстежувати, чи відбувається такий анатомічний процес.

Але вони імітують, що в них у головах щось є. Якбидумання - це така мімікрія, яка в зустрічається в живій природі. Наприклад, якась комаха може вдавати шматок деревини. Отак і росіяни вводять нас в оману, що в них є щось у голові. Велика помилка так думати - там нічого немає. 

Вікторія ҐуерраВікторія Ґуерра, журналістка, екс-заступниця головного редактора LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram