Як не стати жертвою російської інформаційної спецоперації?
Це питання з розряду “як плисти в річці і не втопитися”. Точно не втопишся, якщо не наближаєшся до води. А якщо ти живеш на березі ріки або на острові? Тоді ти неминуче будеш мати справу з водою. Так і ми: десятиліттями перебуваємо в просторі російської інформаційної операції й уже пливемо в цій річці.
Наш інформпростір давно і тісно сполучений з російським. Зараз це вже трохи обмежили, інтернет-провайдери блокують російські сайти, позакривали ватні канали (згадайте, скільки начебто культурних людей до війни критикували цей крок і казали, що це нічого не дасть. А виявилося, що це був дуже розумний і правильний крок). Утім ми досі в зоні ураження.
Причому інформаційні ракети прилетіли і вибухнули ще до війни, і вразили вони багатьох людей. Інколи ці осколки настільки маленькі, що навіть не відразу можна їх помітити. Але нині, коли лінія фронту від нас віддаляється (від Києва, мається на увазі), інформаційні операції будуть повертатися.
Будуть знову прилітати ракети “ми за мир”, “понять і абнять Расію” й оце все. І вони знову вражатимуть людей, які потім ставатимуть зрадниками, колаборантами і так далі. А далі вже для них працює російська пропаганда, яка дає їм пояснення, чому саме вони повинні стати зрадниками.
Тобто перший момент - потрібно визнати, що ми існуємо в такому дуже специфічному інформаційному середовищі. Ті люди, які цього не усвідомлюють, можуть наковтатися москальської каламутної водички і потонути психологічно. А невдовзі потонути і юридично, якщо будуть поводитися як "корисні ідіоти".
І другий момент - потрібно з’ясувати для себе самих, наскільки ми реально важливі персонажі, щоб бути об’єктом прямого впливу. Якщо ви дуже-дуже важливий персонаж, то може йтися радше про терористичну загрозу. Для вас або вашої родини. Убивство - це інструмент зміни поведінки, не самоціль.
Якщо ви активно функціонуєте в інформаційному просторі, то ворог може використати вас навмання для поширення корисної для нього інформації. Палко заперечуючи російський наратив у своєму фейсбуці, ви неминуче буде його поширювати і фактично закликати всіх ознайомитися з його мутним джерелом.
Росіяни можуть паразитувати на людському марнославстві. Багато людей активно функціонують у медійному режимі. Не професійні журналісти, вони не несуть відповідальності за те, що поширюють. Це блогери, лідери громадської думки і т.д.
Цим людям потрібно щодня нагадувати аудиторії про своє існування. Навіть якщо їм нічого сказати, вони повинні щось говорити. І тому вони часто вдаються до коментування російських вкидів, не розглядаючи їх як токсичні вкиди.
Іноді навіть самі читачі, підписники звертаються до них з проханням прокоментувати той чи інший кацапський текст або якусь фразу Путіна. Питають, мовляв, що ви думаєте з цього приводу? Тут уже є ознака групового інформаційного злочину або дикого невігластва. Це от якби люди побачили посеред свого житлового кварталу авіабомбу, яка не розірвалася, і вирішили зібрати толоку, щоб її розмінувати.
Або ж медійникам треба за рахунок хайпу підняти дивибельність. Тут що до війни, що під час ситуація однаково огидна. Суспільство, може, і не читало б цих російських заяв, а тут їм повідомляють: “Путін заявив таке, це ужасно, не перемикайтесь, зараз ми про це поговоримо”. І редактори шукають людину, яка з розумним обличчям буде коментувати, що сказав Путін. У такому випадку мета інформаційної спецоперації досягнута.
Слід розуміти, що інформаційна операція ніколи не виконується однією людиною чи кількома людьми. Це складна послідовність дій, мозаїка. Якщо ти дивишся на одну частинку мозаїки - це просто камінчик, що тут такого? Його поклали, і він собі тут лежить. А коли відійти трошки далі - бачиш всю картину і розумієш, що цей камінчик має свою чітку функцію в загальному зображенні.
Як не стати жертвою інформаційної спецоперації? Залежно від типу вашої реакції. Якщо вона емоційна - ой, я таке прочитав, капець - то можна хоча б спробувати просто не поширювати свою емоційну реакцію в соцмережах. А поговорити, наприклад, із кимось з друзів. Якщо, навпаки, є потреба раціоналізувати почуте або прочитане - подумайте, чи варто дійсно викладати в мережу свої роздуми. Можливо, ви експерт саме з цього питання? Тоді так. Але не можна бути однаково компетентним у всіх питаннях. Залиште копирсання в нехорошому фахівцям і поспівчувайте їм.
Можеш навести приклад вдалої російської ІПСО останнього часу?
Наприклад, стаття Сергейцева про те, що Україну треба знищити.
Це маніфест залякування. Він має поширювати паніку і настрій “ми всі помремо, якщо не помиримося з Росією”. Але розумієш, нас з тобою будуть читати переважно притомні люди, які на таке не ведуться. Я маю на увазі читачів LB.ua, які працюють, воюють, волонтерять, помагають, які компетентні і свідомі. Інформаційні операції ніколи не розраховані на цю свідому частину суспільства. Узагалі інформаційні операції працюють із "сірою зоною" суспільства, яку медіа традиційно не помічають.
Інформаційні операції розраховані на тих, кого можна зробити зрадниками або використати в таких цілях. А пропаганда - це пояснення, яке дається в користування вже наявним, переконаним зрадникам.
З того, що я бачу зараз, буде закидуватися ліво-соціалістичний контекст - і в європейський інформаційний простір, і в наш. Наприклад, що і Путін, і Зеленський - імперіалісти, що це все імперіалістична війна, росіяни не винні. Це римейк більшовицької пропаганди часів Першої світової війни: буржуї пересварили робочих і крєстьян між собою і погнали на братовбивчу війну. У нас буде: політики пересварили людей, а всі люди хороші і хай вони між собою помиряться. Це одна тема. А друга - що є “хороші” росіяни, з якими ми можемо дружити. Включиться культурна тема, дитяча, зелена, загальнолюдська - не сумнівайтеся. Це будуть дуже красиві і глибокодумні люди, з чудовою англійською і якимось квазізначущим статусом.
Уявіть собі шкалу. На одному кінці шкали буде клінічний психопат Сергейцев, а на іншому - умовно-ліберальна Латиніна з усілякими "Медузами". Але перед ними стоять, у принципі, ті самі задачі: привести нас у теплі обійми росіян. Це "поганий слідчий" і "хороший слідчий" - стара картинка з посередніх детективів про поліцію. Сергейцев нас страшно лякає, а Латиніна страшно захищає (хай бог боронить від такого захисту), але це одна й та сама пара калош: ліва та права.
“Ми же братья, хорошиє рускіє, ми протів Путіна”. І все це подається дуже кваліфіковано та красиво з погляду стилістики і вміння впливати на людей. Більш провінційна частина аудиторії ведеться на якісну картинку і немовби авторитет. Мало росіяни нас убивали, щоб ви шукали серед них авторитетів?
А ще є, прости господи, Стрєлков, якого українці читають і репостять. Стрєлков - це ІПСО?
Є таке. Я відніс би його на той кінець шкали, де Латиніна. Вони говорять про нєуспєх Росії, і тому в них своя аудиторія фанатів.
Стрєлков - це однозначно ІПСО, у нього це на чолі написано. У Росії людей пакують на вулиці за смішні картинки, які можуть на щось натякати. А тут чувак навалює по повній про слабкість руской армії. Але насправді це ж просто для привернення уваги. А далі - нагнітання російського патріотизму, "давайтє всєм покажем, на что ми спасобни". За кадром цих розмов - їхнє справжнє посилання, що треба оголошувати війну, мобілізацію, ядерну війну. Бо того, що робиться, - недостатньо для перемоги Росії.
Тобто це ІПСО, розрахована на росіян, не на українців?
Я думаю, що так.
Він же такий білогвардієць за переконаннями, українофоб. Як він може впливати на українців? Може дезорієнтувати. Вони вірять тому, що він говорить, бо їм подобається слухати про слабку Росію. Але ж він ворог. Ніколи інформація з боку ворога не може розглядатися як правдива.
Це стосується і статей на “Медузі”?
Абсолютно вся інформація російською мовою в ідеалі не має розглядатися як правдива. Хочете військової аналітики? Почитайте Томаса Купера, Еріка Белоу або Тіма Лістера. З наших - Копитька, Жданова, Панича.
Є чимало людей, які достатньо стисло і по суті розказують, що відбувається. І є офіційні українські джерела, які дають правдиву інформацію в рамках того, що можна оприлюднювати.
Але ні, українці все намагаються щось виколупати з того, що пишуть росіяни. Знайти родзинки в купі лайна. Не шукайте, там немає родзинок.
Нам у принципі не потрібно все це читати й обговорювати. Ані “хорошу” Латиніну, ані Стрєлкова, ані Сергейцева. Пам’ятаєш, в "Алісі в країні чудес" була така фраза: "Що роблять англійці, коли потрапляють у незручне становище? Вони вдають, що нікуди не потрапили, а сидять і продовжують пити чай".
Ну от, ми можемо брати приклад з британців, яких любимо і поважаємо не лише за почуття гумору, але й за демократичні принципи. Ми є об’єктами інформаційного впливу. Ну і що? Можна випити чаю. Це краще, ніж кричати: “На нас впливають, ми всі помремо”. Чи пересилати одне одному, що там пишуть у фейсбуці про черговий російський вкид.