Як війна змінить стосунки між людьми?
Війна змінює не лише фізичний простір навколо нас, але й так само незворотно трансформує когнітивну поведінку - ту частину людської психіки, яка відповідає за сприйняття реальності, її обробку та інтерпретацію.
Зараз усі особистісні зв’язки будуть зазнавати дуже сильної ревізії. Найболючішим для нас буде руйнування найближчих міжособистісних зв’язків. Хоча, забігаючи наперед, скажу, що руйнування є неодмінною складовою створення чогось нового. Нас десятиліттями вчили, що можна створювати, нічим за це не заплативши. Так от, у природі так не буває. Травматичний досвід - це передумова для зростання. Щоб щось посадити, необхідно спочатку розпушити шар ґрунту.
Людська природа така, що ми завжди видаємо бажане за дійсне. І коли ми отримуємо комунікаційний сигнал, то завжди трактуємо його в кращий бік. Але під час війни дійсне стає очевидним.
Завдяки війні відбувається спрощення. Усі нашарування стосунків, які мали приблизний, умовний або невизначений статус, зійдуть самі по собі. Відпадуть, як осінній лист на вітру.
Те, що залишиться, може спочатку людину не потішити. Тому що далеко не завжди лишається яскрава позитивна серцевина. І може бути шок, зіткнення з правдою про природу стосунків, які були. Бо хоч і кажуть, що шлюби утворюються на небесах, але люди - це просто люди, і мотиви створення стосунків бувають дуже різні і дуже прагматичні.
Ті стосунки, які будувалися на взаємно правдивих принципах, навпаки, зміцняться за рахунок спрощення. Хоча таких випадків буде не дуже багато.
Що виникне натомість? Більший рівень правдивості відносин - всіх і всяких. Це менше стосується політики, бо політика - це в принципі брехливе заняття. Але в особистісних стосунках люди почнуть прямо говорити, чого вони хочуть, а чого не хочуть - щоб швидко і ефективно для себе і довколишніх приймати потрібні рішення. Це важливо. Бо раніше в українській культурі з цим було дуже складно. Ми могли про прийняття рішення і вірш написати, і пісню, але власне прийняти рішення - це було проблемою.
Я не говорю про такі глобальні рішення, як, наприклад, йти чи не йти на війну. Глобальні рішення, як би дивно це не звучало, прийняти легше. Якщо ти обираєш між тим, бути Україні чи ні, то вибір зрозумілий. Складніше обирати між людиною та людиною, щось робити чи не робити - тут завжди є певний простір для рефлексії. Але тепер і такі рішення через загальну екзистенційність будуть прийматися простіше.
Як довго цей ефект триватиме?
Будь-які психологічні ефекти мають характер гумової стрічки, яка розтягується, а потім трохи стягується назад. Найближчим часом стрічка буде стрімко розтягуватися, і ще якийсь час після війни - не роки, але місяці. А потім людська природа буде намагатися повернутися до своїх довоєнних установок, що теж буде супроводжуватися певного роду конфліктами. Але як було, вже не повернеться. Зміни зафіксуються у вигляді нових неписаних правил міжособистісної поведінки.
Буде дуже чіткий розподіл на своїх людей та інших. Причому своїх ти будеш бачити з першого погляду, навіть не потрібно говорити. Одразу буде видно, з ким можна спілкуватися, а на кого не хочеться витрачати час. Не тому, що людина погана, просто інша. Це трохи схоже на кола Дантового пекла, кожен буде у своєму колі.
Люди, які пережили реальні драми, - це буде окремий осередок. Вони взагалі особливо ні з ким спілкуватися не будуть. Не тому, що вони решту людей не люблять. А просто не будуть.
Люди стануть більш прямими, більш відвертими. Це не означає, що вони будуть спокійнішими, лагіднішими чи, боронь боже, миролюбнішими. Ні, просто наведеться різкість у міжособистісній комунікації. Не всім буде подобатися те, що вони побачать з новою оптикою - це як ти в окулярах і як ти без окулярів. Люди тепер будуть бачити виразніше і себе, і всіх довкола. І скажуть: так, реальність - вона така.
Я дивлюся на це з оптимізмом. Тому що люди перестануть обманювати насамперед самих себе і почнуть говорити, як воно є.