Тему комунікації з військовими, які перебувають у зоні бойових дій, уже тривалий час вивчають науковці у США.
Як показують дослідження, регулярне позитивне спілкування може знижувати ризик посттравматичного стресового розладу в бійця, дає відчуття підтримки, довіри і близькості в стосунках. Воно також тамує відчуття самотності, тривоги і втрати - і в тих, хто перебуває на службі, і в їхніх рідних.
І навпаки - щоденне спілкування з членами родини може відволікати військових, а також бути причиною негативних емоцій і напруги. У виняткових випадках розрив близьких стосунків може стати первинним фактором, пов’язаним із самогубством солдата під час служби (у США приділялося багато уваги вивченню причин цього явища). Тобто наслідки конфліктного спілкування з військовим, які перебувають на війні, можуть бути дуже серйозними – і на це необхідно зважати.
Отже, кілька загальних рекомендацій, як писати :
-
Пишіть про хороше.
Будьте позитивними, пишіть більше про хороше. Не концентруйтеся на негативних і стресових моментах, згадуйте негативні події мінімально.
Пишіть про свої мрії, що ви зробите після перемоги? Розповідайте про своє повсякденне життя, про дім, а якщо були змушені покинути його - опишіть нові умови побуту, надсилайте фото. Якщо маєте веселі історії про членів родини або спільних друзів - обов’язково поділиться ними.
Надсилайте фотографії дітей і, звісно, домашніх тварин. Проте будьте уважні до співрозмовника/ці - можливо, на деякі речі він/вона реагуватиме з великим сумом і болем втрати. Спробуйте мінімізувати такі повідомлення на майбутнє.
Також мінімізуйте обговорення тем, через які можуть виникнути суперечки.
2.Мінімум негативу, але…
Водночас приховувати важливі негативні події, якщо вони сталися, також не можна. Це підважить довіру між вами і може призвести до руйнування стосунків у майбутньому. Приховування інформації - одна з найнебезпечніших тенденцій у близькому спілкуванні, і цього необхідно уникати.
Страх обтяжити захисника/цю поганими і стресовими новинами і їх приховування може погіршити ваш психічний стан. Тож важливі речі, які потребують негайного обговорення, краще все ж таки обговорювати. Щось неважливе і некритичне бажано відкласти на потім.
До речі, військові також можуть відчувати стрес від неможливості поділитися своїми важливими новинами - через конфіденційність, заборону обговорювати деталі місії або через бажання цензурувати травматичні події. Натомість їхні близькі відчуватимуть відстороненість і не знатимуть, як надати підтримку. Щоб уникнути цього, американські спеціалісти радять заздалегідь визначити, що є речі, які обговорювати поки що не можна. І так і повідомляти про них: “Це те, про що я наразі не можу говорити”.
3. Щирість.
Пишіть листи або повідомлення так, ніби ви напряму розмовляєте з дорогою вам людиною. Говоріть про те, що є для вас важливо - це можливість підтримати ваш зв’язок, попри відстань.
Намагайтеся уникати негативних емоцій і почуттів, оскільки розібратися з ними в таких обставинах буде важко. Зараз поганий час для з’ясування стосунків, і навряд чи під час війни вдасться зробити це ефективно. Думки про проблеми в стосунках можуть заважати зосередитися на службі і бути навіть небезпечними в бойових умовах.
Водночас приховування своїх почуттів у спілкуванні може призвести до відчуження та відсутності порозуміння. Тому дуже важливо лишатися щирими (це порада на всі часи, мирні і воєнні) і не приховувати того, що з вами відбувається. Спілкування на відстані дає можливість добре продумати, що саме ви хочете сказати і як висловити це в ненасильницькій формі.
Вживайте "свої" слова і вирази. Пишіть простими словами і не дуже довгими реченнями. Довгі речення можуть втомлювати і сприйматися неточно. Намагайтеся висловлюватися максимально зрозуміло, аби не виникало плутанини або неправильного трактування ваших слів. Нагоди пояснити сказане може не трапитися ще дуже довго.
4. Періодичність спілкування.
Не потрібно розраховувати на швидку або багатослівну відповідь, так само як і ображатися на відсутність відповіді взагалі. Бойові завдання можуть бути несумісні з дзвінками, листами та повідомленнями. Тому відсутність відповіді не потрібно приймати на свій карб.
Найкраще обговорити з близькою людиною, як часто їй зручно виходити на зв’язок. Необхідність постійних дзвінків і відповідей на повідомлення може відволікати та створювати додаткову напругу. Так само як напругу можете відчувати і ви, якщо не отримуєте відповіді. Тому визначити періодичність спілкування - найкраще рішення в такій ситуації.
5. Безпека в соцмережах.
Якщо подаєте інформацію про військових у соцмережах, то пам’ятайти про правила безпеки. Деякими публікаціями ви можете дуже сильно нашкодити конкретній людині або всьому підрозділу.
Зокрема, не варто ділитися даними про місцезнаходження або переміщення військового/ї. Будьте дуже обережні з будь-якими фото і не викладайте їх без дозволу.
Навіть з налаштуванням “тільки для друзів”. Будь-яка викладена в мережу інформація може бути скопійована і поширена способами, яких ви не планували і не здатні заздалегідь передбачити.
Ще одна цікава річ про соцмережі з американських досліджень: пасивне використання соцмереж шкодило стосункам військових. Їхні партнери/ки розповідали, що почувалися “вбитими”, читаючи листування свого/єї військового/ї в соцмережах і порівнюючи з власним спілкуванням з ним/нею. А військові натомість відзначали, що відчували, ніби партнер/ка багато чого не розповів/ла їм про своє життя.
6. Вдячність.
Висловлюйте свою вдячність, переказуйте вдячність від інших людей.
Подякуйте за отриманий вами лист чи повідомлення. Згадайте один чи два моменти з отриманих листів/повідомлень, які були для вас особливо цікаві або важливі. Дайте відповіді на всі питання, якщо вони були.
Не забувайте казати, що пишаєтеся ним/нею.
7. Любов.
Якщо ви пишете коханій людині, не втомлюйтеся повторювати слова: “Я люблю тебе”. Ваша близька людина ніколи не втомиться читати ці слова.
Нагадайте, як сильно скучили. Близькій людині буде приємно почути, що ви скучили так само сильно, як і вона за вами.
Використані джерела: defence.gov.au, soldiersangels.org, military.com, sandboxx.us.