ГлавнаяОбществоОбразование

Перший рік НУШ. Чи справді українська школа нова?

У львівській школі №23 в класах — прозорі двері, тому директорка Любов Милян, йдучи коридором, бачить все. «Мені не обов’язково сидіти у класі, щоб дізнатися, коли урок почався, закінчився, який його зміст. Я йду собі й бачу, де стоїть вчителька, які пристрої працюють, як поводять себе діти. І те, що я бачу, схоже на дозвілля. Дитина почувається вільною: може встати, піти в туалет або попити води, для цього не потрібно піднімати руку і просити вчителя дозволу. Немає тієї напруги. Немає оцього «встали!», «сіли!». Діти щасливі, вони біжать до школи, вони спішать на уроки» - розповідає директорка.

У травні завершився перший навчальний рік, в якому почала працювати Нова українська школа. На перший погляд, реформа стосується лише учнів, які пішли до школи у 2018 році. Проте, вона виявляється глибшою й може навіть не такою однозначною, як розповідають у Міністерстві науки та освіти. Як зазначають у міністерстві, «НУШ — це школа, до якої приємно ходити учням». Чи дійсно це так? Які зміни вдалося запровадити, а які — ні? І що чекає нову зміну першачків 1 вересня? Про це ми говорили з міністеркою освіти та науки, директорами шкіл, учителями та батьками з різних регіонів України.

«Нормально, навчатись можна»

Кожний ранок першачків у НУШ починається не з уроку, а з «Ранкової зустрічі». «Сидячи в колі один проти одного, кожна дитина вдумливо і поважно вітається з іншими дітьми, після чого впродовж короткого часу ділиться власним досвідом зі своїми товаришами, які з повагою слухають її, ставлять свої запитання та коментують», — пояснює сайт реформи. Відтворити це в школах, як виявилось, доволі просто, й у вчителів немає проблем з цим нововведенням.

Ранкове коло
Фото: Освіторія
Ранкове коло

«Я дізнаюсь, які в кожного справи, обговорюємо майбутній день, теми уроків. Головне — спілкування між дітьми, групова робота, — розповідає вчителька Харківської санаторної школи №13 Валерія Голощапова. — Це створення гарного настрою на весь день».

А деякі елементи реформи поки що не вдалося втілити майже ніде. Вчителі, а особливо директори шкіл кажуть, що так і не змогли створити в навчальному просторі вісім осередків, як це рекомендує зробити Наказ МОН від 23.03.2018 № 283. Наприклад, «осередок відпочинку» має бути обладнаний килимом для сидіння та гри, стільцями, кріслами-пуфами, подушками з м’яким покриттям. «Якщо клас був п’ятдесят квадратних метрів, то він таким і лишився. Якщо у класі було тридцять дітей, то ті самі діти в класі і є, — каже директор Криворізької загальноосвітньої школи №10 Артем Бондаренко. — І ніяк ти не поділиш клас на ті вісім зон, він же не розміром зі спортзал». 

Створені ще за радянськими нормами, шкільні класи не передбачають простору ні для чого, окрім парт та дошки, кажуть педагоги. Тому викручуються як можуть. «В коридорах зробили ігрові зони, де можна пострибати, намалювали навіть кружечки для «твістеру» на підлозі, — розповідає директорка Мелітопольскої ЗОШ №8 Олена Заменягре. — Нам пощастило — у нас величезний шкільний двір, де можна облаштувати зони для відпочинку. Робимо, що можемо».

Колектив Курганівської ЗОШ І-ІІ ступенів подбав про новий освітній простір для учнів своєї школи
Фото: ostrog.rayon.in.ua
Колектив Курганівської ЗОШ І-ІІ ступенів подбав про новий освітній простір для учнів своєї школи

Можливо, найбільш «тектонічний» зсув відбувся у дисципліні та стосунках учителя з учнем — це вчителі згадують найчастіше, коли говорять про перший навчальний рік з НУШ. «Зараз ми більше відштовхуємося від бажання дітей, — каже вчителька Львівської школи №23 Ірина Макар. — Ви хочете провести заняття з математики на вулиці? Значить ідемо на вулицю і там порахуємо хмаринки, будемо додавати і віднімати листочки. Чи будемо тими листочками викладати коло або відрізки. Їм це цікаво».

«НУШ налаштована на те, що дитина, її потреби, можливості та особливості є в центрі освітнього процесу», — каже вчителька української мови та літератури Криворізької ЗОШ №10 Наталя Литвин. У минулому навчальному році вона викладала не тільки в старших, але й в 1-му класі. «НУШ дає більше свободи дитині, знімає обмеження щодо того, які вона має засвоїти знання і вміння», — вважає вчителька.

Такий підхід допомагає дітям адаптуватися до школи після дитсадочку або домашнього виховання. «Раніше мені б зробили зауваження – що це за балаган на уроці? — впевнена вчителька Ірина Макар. — Ми весь час рухаємося, спостерігаємо, можемо висловити свої думки, побажання, підтримуємо одне одного. Ми робимо все вільно».

Навчання через гру викликало й викликає побоювання серед батьків — чи можна в вільному середовищі отримувати той же обсяг знань, що й раніше? «На початку року було страшно — якщо вони весь день грають, коли ж вони будуть вчитися? — пригадує Тетяна Коломієць, мати першколасниці Софії з Харківської санаторної школи №13. — Але рік закінчився, а Софійка вже вміє читати, писати, рахувати. Ще й молодшу сестру навчає. У них все по-іншому. У нашому дитинстві радісною була лише перерва. У них радісно завжди».

Проект *Грядка на підвіконні* в 1-В класі львівської ЗСШ №23
Фото: school23.lviv.ua
Проект *Грядка на підвіконні* в 1-В класі львівської ЗСШ №23

Але не всі батьки так вважають. Наталя Костіва, мати першокласника Максима з Криворізької загальноосвітньої школи №61 каже, що не завжди розуміє схеми, за якими навчають дітей. «Раніше було якось простіше. Можливо вони хотіли щось покращити, але вийшло ускладнити, — впевнена жінка, проте додає. — Нове — воно завжди нове. Загалом все нормально, навчатись можна».

Мільярд кожного року

«Ми пройшли досить складний перший рік», — підсумовує міністерка освіти та науки Лілія Гриневич, приїхавши на щорічну (не)конференцію спільноти відповідального вчительства EdCamp Ukraine. За словами очільниці МОН, на матеріальне забезпечення реформи НУШ держава виділила у 2018 році 1 мільярд гривень. Таку ж суму буде виділено цього року. Мільярд був розподілений між органами місцевого самоврядування, які займалися переобладнанням шкіл. «Справилися по-різному в різних територіальних одиницях. Хтось краще, хтось гірше», — каже міністерка.

Наприклад, Харківська санаторна школа №13, яка підпорядковується обласній раді, отримала новий сучасний кабінет, індивідуальні парти, інші меблі, інтерактивну дошку з навчальними програмами, а кожному першокласнику дали для навчання нетбук-планшет.

Фото: nus.org.ua

У середній загальноосвітній школі №132 Дніпра ситуація інша. Анастасія Кулакова, мати першокласника Тимофія каже, що нових парт на дітей досі не вистачає, і коли вони будуть, не знає ніхто. «Я не прошу ці парти і вони мені не потрібні. У нас є хороші парти, — запевняє Анастасія. — Але НУШ передбачає і НУШ не дає. Так само з підручниками: діти всю першу чверть і половину другої навчались без них, виключно на ентузіазмі та знаннях вчительки. Батьки були готові купити книжки власним коштом, але вони просто не були надруковані. Підручники надійшли лише наприкінці листопада».

Вчителька іншої дніпровської школи №62 Валентина Нестеренко підтверджує: з партами й книжками були проблеми. «Так, підручники отримали в листопаді. В департаменті ми питали, чому, а вони казали, що вересень — це адаптивний місяць і тут підручники не потрібні».

Парти школа №62 отримала в грудні, а у жовтні — два ноутбуки для трьох перших класів. Також надали комплекти конструкторів Lego, глобуси, карти, інший «паперовий» матеріал. «Чарівну скриньку зробили вчителі, а медаль «дитина дня» — батьки», — додає вчителька.

Загалом, освітяни кажуть, що отримали майже все, іноді одразу, іноді — з затримками. Але раді й цьому.

Урок у 1Б львівської ЗСШ №23
Фото: school23.lviv.ua
Урок у 1Б львівської ЗСШ №23

Паперова робота

Проте найскладніша частина роботи за межами класів залишилась із минулого — паперова: «Ми вже давно у школі користуємося електронними документами, в нас усюди вай-фай, але звітувати нагору повинні і в електронній, і в паперовій формі», — каже директорка Олена Заменягре.

Додались і нові бюрократичні проблеми. «Нова документація незручна, — вважає вчителька початкових класів у Криворізькій ЗОШ №61 Олена Ізмайлова. — Є програма, але до неї немає підручників. Ввели свідоцтва замість табелів, але ніхто не знає, як їх заповнювати. Хто як зрозумів, так і заповнив».

У МОН, навпаки, кажуть, що об’єм документації, яку вимагають від навчальних закладів, зменшився на 25%. “У цьому питанні не все залежить від міністерства, — каже радник міністерки освіти та науки, засновник руху EdCamp Ukraine Олександр Елькін. — Наприклад, Державний архів досі вимагає всі документи здавати в паперовому вигляді. Нам не вдалося домовитися з ними ні про перехід на електронну форму звітування, ні про скорочення строків зберігання цих паперів”.

Олександр Елькін
Фото: kolesogizni.com
Олександр Елькін

Часто документи, які МОН припиняє вимагати від шкіл, починають вимагати місцеві органи влади.

“Звітність — це інструмент впливу або тиску, — вважає Олександр Елькін. — А щоб добровільно відмовитися від таких важелів, треба мати свідомість й стратегічне мислення. Тут ми нічого не можемо зробити. Але школи можуть переглянути, хто саме вимагає від них цей конкретний документ й запитати, навіщо.

Елькін висловив сподівання, що коли у місцеві органи влади прийдуть більш притомні люди, ця проблема почне зникати: "На щастя, це вже відбувається, я знаю учасників нашого руху, які йдуть працювати в управління на департаменти освіти різних міст та регіонів”.

«Нам самим спочатку треба було вчитися»

Ще одна важлива частина реформи НУШ — перенавчання вчителів. За словами міністерки освіти та науки, перед початком реформи перепідготовку пройшли 20 000 вчителів та вчительок. «Спочатку вони дивилися на це скептично, але коли пішли на тренінги, то зрозуміли основні ідеї НУШ, — говорить Лілія Гриневич. — Ми вже перепідготували всіх вчителів початкової школи, навіть тих, які ще не беруть цього року перший клас. І вони вже частково імплементують ці методики в межах старого державного стандарту».

Харківська вчителька Валентина Голощапова пройшла ці курси минулого літа й запевняє: «В університеті такого не було, бо це зовсім нове. Але тому й важлива самоосвіта після отримання диплому». Вчителька впевнена, що зміни повинні відбутися і в вишах, що готують педагогів, і в курсах та тренінгах міністерства: «Того року це було два тижні. Але цього замало, треба проводити навчання вчителів протягом року, й літом збирати нас разом й навчати».

Лілія Гриневич
Фото: facebook/Лілія Гриневич
Лілія Гриневич

У МОН продовжують розробляти матеріали для підготовки й підвищення кваліфікації вчителів, зробили один відеокурс, й обіцяють ще декілька. Активізувалися й інститути післядипломної освіти. Важливо навчати й директорів, вважає Лілія Гриневич. «Директори — це лідери реформ у школі. Навіть відкритий до змін учитель, який повернувся до школи з національної (не)конференції EdCamp Ukraine і хоче щось привнести щось нове, зіткнеться з опором директора, якщо той не поділяє цінності НУШ, — запевняє міністерка. — Тому нам так важливо, щоб директори трансформували своє мислення. В нас є відповідні цільові курси для керівників навчальних закладів, але поки що, я вважаю, директорський корпус не є до кінця готовим до імплементації реформи НУШ. Ми з цим ще працюємо».

Не тільки директори — реформу не хочуть сприймати і деякі вчителі.

«У нас була критична ситуація минулого серпня — звільнились дві вчительки, — пригадує Олена Заменягре. — Вони повернулися з курсів НУШ й вирішили, що не можуть працювати за новими правилами. Ми взяли на їх місця трьох молодих вчительок, одна навіть просто з училища прийшла. І я не можу натішитися на них, вони роблять все чудово, дуже добре працюють з дітьми. Я й навіть сама тепер приходжу до осередку відпочинку, сідаю на килимок й читаю першачкам казочки».

Шанс працювати у НУШ не обмежується віком. Бо деякі досвічені педагоги, хоча й із застереженнями, але прийняли нові ідеї НУШ: «Вчителів, які пропрацювали багато років, звинувачують у тому, що вони не хочуть змінюватися. Так, мені було важко спочатку, але цікаво», — пригадує курси минулого літа педагогиня Дніпровської школи №62 Валентина Нестеренко. Вчителька з 37-річним стажем перед початком реформи сама пройшла багато курсів і тренінгів. «Традиційна школа налаштована на академічні знання, а тут виховують вміння працювати в команді, — пояснює Валентина. — Тому нам самими спочатку треба було цьому навчитися».

Ольга Мірошникова – вчителька початкових класів 294-ї школи Києва.
Фото: nus.org.ua
Ольга Мірошникова – вчителька початкових класів 294-ї школи Києва.

Перекваліфікація вчителів лише набирає обертів, кажуть у МОН. До освітян з навчальної школи скоро приєднаються й вчителі та вчительки середньої школи. “Це величезні масштаби, десятки тисяч людей. Лише у русі EdCamp Ukraine беруть участь 20 000 освітян, а це означає — 20 000 людей хочуть навчатися й розвиватися як професіонали. Саме тому всю систему підвищення кваліфікації чекають зміни, — каже Олександр Елькін. — Цього року в Україні стартує пілот Програми соціального-емоційного та етичного навчання (SEEL), ми будемо навчати вчителів і вчительок з 25 шкіл новій методиці. Все це потребує великого розширення й удосконалення всієї системи підвищення кваліфікації освітян. Але протягом декількох тижнів уряд прийме постанову про демонополізацію ринку післядипломної освіти, й учити вчителів зможуть не тільки державні інститути, але й громадські організації, й комерційні проекти. І за роботу з вчителями державних шкіл вони зможуть отримати кошти від держави”.

«Мамо, я хочу до школи»

НУШ набирає обертів за довготривалим планом міністерства: у 2022 році має відбутися запуск нової базової середньої освіти, у 2027 році — профільної школи. Й лише у далекому 2030 році перші українці закінчать НУШ. «Для них немає чіткого розмежування між роботою, навчанням і відпочинком. Робота не обов’язково має бути серйозною і нудною. Життя для них – це постійне творення, гармонія між зароблянням коштів, пізнанням нового, самовдосконаленням, грою та розвагою, — розповідає про цих нових українців сайт реформи. — Сучасні діти значно відрізняються від попередніх поколінь. Вони не обов’язково будуть поділяти погляди старших».

Фото: nus.org.ua

У львів\'янки Катерини Сало дві доньки: одна закінчила перший клас, інша – четвертий. «Моя старша донька по-доброму заздрить молодшій. Каже, чому в нас такого не було, таких кольорових класів, інтерактивних дошок?», — розповідає Катерина.

Чи означає це, що старша донька Катерини приречена «поділяти погляди старших»? Ні, вважають у міністерстві. «Вільну людину може сформувати лише вільна особистість. Нинішня школа скута кайданами бюрократії та надмірного контролю», — декларують у Формулі НУШ. Й обіцяють широку автономію школам й академічну свободу для вчителів. Директори мають обиратися на конкурсі на шестирічний термін (максимум — два терміни поспіль). У шкіл має з’явитися наглядова та педагогічна рада. Школи зможуть самостійно формувати освітні програми, складати навчальні плани, обирати підручники й методики. Все це дуже схоже на те, як працюють сьогодні в Україні приватні школи.

«Я вже 5 років роблю «ранкові кола», проводжу не батьківські збори, а зустрічі з батьками, по закінченню року роблю вербальні репорти, — перелічує вчителька Liko School Лілія Захарчук. — Розробляємо персональну траекторію навчання. Групові роботи та проекти – це у нас давно, кожен вчитель їх розробляє». Реформу МОН у приватних школах схвалюють. По-перше, вони теж користуються програмами НУШ, а по-друге — це добре для дітей і суспільства. «Знайомі вчителі у державних школах позитивно відгукуються, для дітей класно, — каже вчителька. — А те, що стираються відмінності між приватними та державними школами, — конкуренція нікому не завадить».

Фото: facebook/Liko-School

Попереду — ще багато роботи і у МОН, і в школах. Дехто в освіті досі сприймає реформу скептично. Не через ідеї, а через виконання. Наприклад, директор школи з Кривого Рогу Артем Бондаренко називає цю реформу «паперовою»: «Вона, може, й непогана, але вона здебільшого на папері. Купити тридцять нових парт – це не реформа. Реформа має бути набагато глибшою, змінювати підхід до освіти, а цього нічого не відбулося. Ми тих же самих старих вчителів, які у нас були, типу навчили на двотижневих курсах і вони пішли до класу. Так не має бути. Бюрократія нікуди не поділась, звіти нікуди не ділись, паперова робота нікуди не ділась».

А дехто бачить у НУШ можливості. Більше свободи — значить, більше відповідальності, вважає директорка зі Львова Любов Милян: «Звичайно, ми мріємо про автономію. Ми б хотіли, щоб учителі мали можливість писати авторські програми, щоб на базі школи друкували свої підручники. І щоб нам це все фінансували. НУШ дає дуже багато можливостей для вчителя. Навчатися, де хочеш, курси проходити, де хочеш. Цього не треба боятися. Це виклики, які стимулюють вчителя до роботи».

Коридор в опорній школі в смт Солоне
Фото: Александр Рудоманов
Коридор в опорній школі в смт Солоне

Головні ж стейкхолдери реформи ще не сформували свого ставлення до неї, бо не знають альтернатив. «Вчора молодша мені каже: «Мамо, я вже хочу до школи. Я скучила за дітьми, за вчителькою». Я кажу: «Настя, я вперше таке чую від школяра!», — пригадує Катерина Сало. — В мене ж і старша є донька, і я сама ходила до школи. Дивно таке чути. Але це приємно. І думаю, перше вересня в нас буде святом».

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter