Конституційний Суд зазначив, що відсутність переліку є лише недоглядом законодавця, який не реалізував своїх конституційних повноважень, і це неможливо перевірити на конституційність.
Народний депутат Сергій Власенко («Батьківщина») — один з тих, хто подавав звернення до Конституційного Суду, — те, що написали судді в рішенні, називає юридичною абракадаброю:
«Усе значно гірше. Вони зробили низку процесуальних дій протягом п’яти років і з надуманих підстав просто закрили справу. Підстава абсолютно ідіотська: що їм хтось щось там не довів і вони за нас вирішили, що ми щось інше мали на увазі. А що можна мати на увазі, коли Конституція передбачає наявність переліку стратегічного майна, яке має захистити держава? Двоє суддів правильно написали в окремій думці, що Верховна Рада не мала права скасовувати перелік. Це питання нацбезпеки».
В усій Великій палаті Конституційного Суду були лише два судді, які намагалися захистити національну безпеку. Це Віктор Городовенко (доповідач) і Олег Первомайський, але колеги їхніх аргументів не почули.
Суддя Городовенко в окремій думці прямо зазначив:
«Об’єкти права держвласності, що не підлягають приватизації, забезпечують нацбезпеку України, а їхня приватизація створює суттєві ризики для безпеки держави. Це зумовлює потребу в забезпеченні посиленої охорони, збереженні та належному функціонуванні вказаних об’єктів як стратегічно важливих складників безпеки держави, захисту її суверенітету і територіальної цілісності. До того ж в Україні відповідно до Указу Президента “Про введення воєнного стану” від 24 лютого 2022 року… а отже, на сьогодні надзвичайно важливим питанням є всебічна охорона, захист та збереження об’єктів права державної власності, що забезпечують економічну та інформаційну безпеку, розширюють оборонні можливості держави, посилюють захист суверенітету і територіальної цілісності України».
Суддя Первомайський вирішив пояснити колегам, які не усвідомлюють змісту Основного закону, яка тепер ситуація, посилаючись на слова кіногероя, якого зіграв Джонні Депп:
«В одному відомому голлівудському фільмі майже на його завершенні один кіногерой, якого грав Джонні Депп <...>, сказав іншому у виконанні Орландо Блума <...>: "якщо ти чекав слушного моменту, то це був він". Був у тому розумінні, що ти його щойно безповоротно втратив. Конституційний Суд, уникаючи ухвалення непростих рішень, ризикує втратити авторитет, довіру та сенс свого існування».
Щодо судді Первомайського, то він не вперше займає принципову позицію, причому навіть якщо справа стосується безпосередньо суддів. Наприклад, коли постало питання кримінальної відповідальності суддів за завідомо неправосудні рішення, він теж подав окрему думку й зазначив, що це не суперечить Основному закону й практиці інших країн. Ну а щоб судова реформа відбулася, потрібен час. Первомайський тут згадав Біблію і що Мойсей водив людей по пустелі 40 років.
Склад Великої палати, яка не побачила загрози нацбезпеці під час розгляду цього питання: Віктор Кривенко (головуючий), Оксана Грищук, Віктор Кричун, Віктор Колісник, Василь Лемак, Володимир Мойсик, Алла Олійник, Олександр Петришин, Сергій Різник, Петро Філюк, Галина Юровська.
Коли мова йде про сенс існування Конституційного Суду, то це питання інституційної спроможності цієї структури захищати під час війни Основний закон, який чітко окреслив питання нацбезпеки.
Нардеп Власенко наголошує, що можна зробити ще одне подання: «І, можливо, ми це зробимо. Але якщо Конституційний Суд перестав бути арбітром у конституційній юстиції, це буде буча за онучу! Самі судді написали в окремих думках, що таке рішення підриває довіру до суду».
Варто зауважити, що Конституційний Суд прийняв це скандальне рішення після того, як Велика палата Верховного Суду наголосила, що державні акціонерні компанії, такі як Нафтогаз, «Надра України» й Укрпошта, не можуть на власний розсуд продавати майно, передане державою в їхній статутний фонд. Про це раніше розповідала громадська ініціатива «Голка».
Тобто Велика палата по суті судовою практикою захистила стратегічне майно держави тоді, коли не спрацювала законодавча й виконавча гілки влади і коли їхні колеги з Конституційного Суду просто бездіяли. Але цей захист має свій строк дії та захищав такі стратегічні підприємства тільки до квітня цього року. Саме тоді законотворці внесли зміни до Закону «Про управління об’єктами державної власності» (ст. 11).
Навіть до цих законодавчих змін з майном акціонерних товариств, де державі належали 100 %, були серйозні проблеми через управління «талановитих менеджерів на високих зарплатах». Так, Укрпошта розпродує майно, зокрема, головпоштамт у Кривому Розі. Окрім того, тривають дискусії щодо продажу головпоштамту на Хрещатику. Акціонерне товариство не відповідає на запит громадського сектору, скільки воно отримало від продажу майна й на що витратило. Очільник Укрпошти Ігор Смілянський пояснює, що це «комерційна таємниця».
Уряд, який має контролювати діяльність акціонерних товариств, де частка статутного капіталу держави становить 100 %, теж не зміг відповісти громадській ініціативі «Голка» на ці питання й переадресував звернення Укрпошті. І так вони пересилають одне до одного по колу. Тобто зрештою держава, головний акціонер Укрпошти, може залишитися власником логотипа, а акції будуть просто папірцями, майно не підкріплюватиме їх, як колись.
І тут варто нагадати, що наразі це доволі загрозлива тенденція, коли всі державні підприємства згодом стають акціонерними товариствами або товариствами з обмеженою відповідальністю, а за цим іде приватизація. Варто зазначити, що у своїй постанові уряд передбачив, що держпідприємство «Ліси України» має стати акціонерним, за аналогією можуть створити і підприємство «Вода України». А це означає, що держава може втратити особливо цінні ресурси, доступ до яких вона має гарантувати громадянам.
За відсутності законодавчо визначеного переліку майна, що не можна приватизовувати, на його захисті залишається лише Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» (ст. 4), який визначає, що приватизації не підлягають казенні підприємства та об’єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об’єкти права власності українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України. Однак і тут не все так добре з огляду на нові законодавчі ініціативи у ВРУ й те, що все майно, що захищалося законом, передають на приватизацію.
Так от, оскільки Конституційний Суд самоусунувся, переліку держава не має, а парламент змінив закон, під час війни оборонні та стратегічні підприємства Фонд держмайна виставляє на продаж. А Верховна Рада так і не надає переліку тих підприємств, які держава вважає важливими.
Об’єднану гірничо-хімічну компанію, найбільше в Україні підприємство з видобування та збагачення титанових руд, уже продали цього місяця.
Президент Центру «Стратегія XXI» Михайло Гончар зазначає, що результатом такої приватизації стане «формування нового ланцюжка постачання української титанової сировини для ворога, тобто для провідного холдингу російського ВПК "Ростех", який виробляє всю ту смертоносну машинерію, яка летить на українські міста, промислову інфраструктуру й позиції Сил оборони України».
Також продажу очікує державне акціонерне підприємство «Смоли». Це те майно, яке раніше було в переліку заборонених до приватизації.
Поки країна не має переліку, який захищає стратегічне майно, є ті, хто вирішив скористатися ситуацією і ще більше погіршити її. І тут слід звернути увагу на законопроєкт № 6013, який найближчим часом має піти на розгляд Верховної Ради. Це законодавча ініціатива спікера парламенту Руслана Стефанчука, яку підтримали кілька десятків нардепів (6013). Якщо його підтримають, то за декілька років усі державні й комунальні підприємства будуть приватною власністю.
Докторка юридичних наук і професорка Олена Беляневич вважає, що наслідком буде найбільш масштабний за період незалежності України перерозподіл державної власності поза приватизацією:
«Почнеться рейдерське захоплення підприємств в умовах воєнного часу з використанням інструментів корпоративного управління. Буде широкомасштабна дестабілізація соціально-економічної та правової системи України. В умовах війни додадуться ще й серйозні корупційні ризики. Але будь-яка дестабілізація правової системи в умовах війни й така нічим не обґрунтована “реформа” — це послаблення обороноздатності держави».
Головне науково-експертне управління Верховної Ради наголошує, що держава може втратити контроль над підприємствами, приватизація яких заборонена.
Тож усі підприємства державної та комунальної форм власності перетворять у господарські товариства чи ліквідують. Це попри те, що вказані підприємства згадуються в Конституції України.
Під загрозою космічна галузь, критична інфраструктура (порти, залізниці й інше), галузь оборони, важливі соціальні обʼєкти тощо, діяльність яких направлена на безпеку та виконання соціальних гарантій держави.
Член комітету з питань правової політики Роман Бабій (обраний від партії «Слуга народу») зазначає, що проєкт, який зареєстрували у 2021 році, у першому читанні підтримали нардепи лише рік тому:
«Під час війни ці зміни створять на порядок більше проблем, ніж ми їх маємо за нинішнього правового регулювання. Після численних суперечок, обговорень, дискусій з колегами-депутатами, з представниками наукової спільноти, суддями, іншими фахівцями я прийшов до висновку, що зміни потрібні. Але не такі і не в такому вигляді. Не варто огульно відміняти Господарський кодекс, бо кодифікований акт, який регулює економічні (комерційні) відносини, радше потрібен, про що свідчить і європейський досвід. А запропоновані в проєкті 6013 точкові зміни в сотню інших законів на заміну Господарському кодексу лише поглиблять проблематику. Говорив про це на IV Форумі громадської підтримки проєвропейських правових реформ. Буде сформована резолюція про неприпустимість прийняття проєкту…»
Така державна політика щодо відчуження майна може нести загрозу й зі сторони як Росіі так і Китаю, який теж використовує свою економічну силу для набуття права власності на різні стратегічні об’єкти в інших країнах, роблячи їх з часом залежними від китайських грошей.
Це підтверджують дослідження Інституту стратегічних досліджень при РНБОУ та провідних європейських держав. Європейський Союз визнав, що необхідно чітко визначити позиції та виробити єдину політику й формат взаємодії з КНР, зважаючи на очевидні наміри Китаю розширити сферу свого впливу на держави-учасниці завдяки використанню економічних важелів.