Що зробило Міністерство у справах ветеранів з 2022-го
За словами Олександра Порхуна, відомство за останні два роки істотно збільшило фінансування субвенції на отримання житла.
Таке право мають:
● особи з інвалідністю внаслідок війни та члени родин загиблих захисників і захисниць України в АТО/ООС;
● учасники бойових дій, внутрішньо переміщені особи із зони АТО/ООС;
● особи з інвалідністю внаслідок війни першої, другої групи та члени родин загиблих і померлих учасників бойових дій на території інших держав;
● учасники Революції гідності.
«У 2023 році виділили 5,7 мільярда гривень на закриття потреби житла, що дало змогу забезпечити 2627 квартир. На цей рік закладено також 5,7 мільярда, що забезпечить десь 2000–2100 квартир цим категоріям», — каже Порхун. При цьому він додав, що держава повністю виплатила субвенції учасникам Революції гідності, зараз ця категорія вже закрита.
Крім того, зазначає тимчасовий очільник, Мінвет розробив низку законопроєктів, що вже стали законами. Наприклад, про урегулювання поняття статусу членів родин загиблих захисників і захисниць України. До 2022 року вони фігурували в законі як особи, що прирівнюються до учасників бойових дій, зазначає представник міністерства.
Ще один новий закон, каже він, вводить поняття найвищих державних нагород — Герой України з врученням ордена «Золота Зірка», повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, повний кавалер ордена «За мужність» і повний кавалер ордена княгині Ольги.
«До 2022 року ці державні нагороди на законодавчому рівні не були прописані. У нас були "герої слави", "герої праці" тощо. І плюс до цього прописана щомісячна матеріальна допомога: для Героїв України всіх категорій тільки з врученням ордена “Золота Зірка” з 2014 року — три мінімальні зарплати; для кавалерів ордена Богдана Хмельницького — дві мінімальні зарплати. І для ордена “За мужність” і княгині Ольги — одна мінімальна зарплата», — розповідає Олександр Порхун.
Також разом з Міністерством молоді і спорту й за участю народних депутатів розробили й ухвалили закон про національно-громадянську ідентичність. Це дає змогу напрацьовувати в державі стратегію національно-патріотичного, військово-патріотичного розвитку, громадянської та меморіальні роботи, відзначає керівник міністерства.
Окрім того, наприкінці минулого року завершилась історія з вибором місця для створення Національного військового меморіального кладовища (докладно про це можна почитати в тексті Катерини Амеліної. — Ред.) — Мінвет напрацював законопроєкт, Рада ухвалила його у грудні.
«Гучна історія. Було змінено багато пропозицій, локацій побудови Національного військового меморіального кладовища, але на базі цього закону роздробився новий закон, який дав змогу визначити остаточну локацію. Кладовище буде в Гатному. Там виділяють 268 гектарів. Я сподіваюсь, уряд схвалить постанову, що дасть змогу в найкоротші терміни державній установі "Національне військове меморіальне кладовище" узяти на баланс земельну ділянку й почати роботи — відразу запускати будівництво першої та другої черг», — розповів Олександр Порхун.
Також він розповів, що Міністерство у справах ветеранів написало стратегію переходу від військової кар'єри до цивільного життя.
«Вона була написана десь рік тому. Але коли я почав виконувати обов’язки міністра у справах ветеранів, відкликав її. Зараз ми з експертами з громадського сектору, міжнародними експертами вичитаємо її та через місяць-два плануємо передати Кабінету Міністрів для затвердження», — сказав очільник відомства.
До того ж, додав він, міністерство пропрацювало бюджет на наступний рік, і з 998 мільйонів 2020 року він виріс до понад 13 мільярдів у 2024-му й потребує збільшення.
Також до позитивних результатів діяльності Порхун відніс розробку електронного реєстру ветеранів війни.
«Його створили за донорські кошти. Наразі ми плідно співпрацюємо з Міністерством оборони і Міністерством соціальної політики, щоб інтегрувати наші реєстри, обмінюватися даними не через флешку, а автоматично. Тому що через повномасштабне вторгнення дані надходять дуже сирі, ми повинні верифікувати реєстр, там є дублювання, неправильні дані. Це дасть змогу повністю його вичистити і зрозуміти реальну цифру, скільки в нас зараз учасників бойових дій. Міністерство оборони також працює в цьому плані. З Міністерством соціальної політики трішки складніше, тому що наші реєстри створені на різних платформах. Потрібно розробити систему, яка буде їх поєднувати й синхронізувати», — сказав т.в.о. міністра.
Попри перелічені результати, тимчасовий очільник Мінвету, який і сам є ветераном АТО/ООС, визнає провал у роботі з ветеранським середовищем. За його словами, майже 70% ветеранів не знають про пільги й послуги, гарантовані їм чинним законом, відповідно не можуть скористатися ними.
«Я знаю про погану комунікацію, про жахливий фейсбук, інстаграм тощо. Треба час. Дайте час», — каже Порхун і зазначає, що цю ситуацію виправлятимуть інформаційними кампаніями. І анонсував головне — кардинальні зміни в підході міністерства до формування політики щодо ветеранів.
Зміни у ветеранській політиці. Бачення Мінвету
Усі учасники дискусійної панелі «Нової країни» одностайно зазначили: впроваджена ветеранська політика визначатиме майбутнє країни з огляду на виклики, які стоять перед державою, та власне кількість ветеранів. І тут Олександр Порхун пропонує відмовитися від радянського підходу про «пільги» й «послуги», замінивши їх соціалізацією та інструментами розвитку.
«Моя позиція — я проти пільг. Зараз міністерство хоче закласти зовсім інше поняття. Ми хочемо надати ветеранам інструменти розвитку. Вони можуть містити багато чого, починаючи зі здобуття освіти або перекваліфікації. Тому що спілкуючись з ветеранами, зі своїми друзями.., вони змінюються на війні. Він може піти музикантом, а коли повертається, більше не хоче бути музикантом. Він хоче бути програмістом», — зауважив Порхун.
Та передувати цьому, зазначає чиновник, має реабілітація — фізична й психологічна.
«Починати треба зі здоров'я. Це найголовніше. Даси ти квартиру, навчання, багато плюшок. Якщо він не буде реабілітований психологічно, фізично, ментально, то хоч космос можна подарувати, але нічого не буде працювати», — упевнений чинний очільник Мінвету.
Ще один важливий момент — потрібно зняти соціальну несправедливість. За словами Порхуна, навіть за сьогоднішнього переліку пільг ветеран у Києві може скористатися метро, тролейбусом, трамваєм, маршруткою, тоді як ветеран у селі не має доступу до жодного виду транспорту.
Також потрібно міняти менталітет і суспільства, і самих ветеранів, зазначає глава відомства.
«Коли я у 2020 році порушував питання скасування виплат до 5 травня (щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачують разову грошову допомогу. — Ред.) у розмірі 1300 гривень, мені казали: “Ти що! Як же так! Ми ж воювали!”. Ви за 1300 гривень воювали? Або коли приходить ветеран і каже: “Держава повинна”. Це теж неправильно. Ми розуміємо це. Треба міняти підходи. Треба міняти наш менталітет. Менталітет ветеранів», — вважає Порхун.
«Я, коли йшов на війну, не задумувався про пільги й послуги. Задумувався про майбутнє держави. Про своїх майбутніх дітей. Про те, як буде існувати наша держава, як зберегти нашу державу. І коли повернувся, не йшов, не просив ні квартиру, ні землю, ні пільги. Вони мені не потрібні. Я соціалізувався і пішов працювати, — поділився він особистою історією. — Та я розумію, що є тяжкі випадки. Ми повинні починати з інформування людини про те, що держава може їй дати. Поміняти повністю закон України 1993 року, що є відлунням Радянського Союзу. За 30 років у нього внесли 97 правок, усе задекларовано, але воно не працює».
Разові виплати, на його думку, не мають корисного ефекту, часто вони навіть не доходять до сімей. Натомість потрібен ґрунтовний підхід до підтримки ветерана.
«Щось можна монетизувати. А треба зробити постійну психологічну підтримку, реабілітацію. Треба надати можливості здобувати вищу освіту, перекваліфікуватися. І не просто здобувати освіту, а з подальшим працевлаштуванням. Треба підтримувати ветеранське підприємництво, тому що це робочі місця. Це принцип «рівний рівному». Ветеран допоможе ветерану. Навіть якщо порівняти Америку, там 2,5 мільйона бізнесу ветеранські. І вони генерують трильйон доларів», — розповів Порхун.
«Я ставлю завдання перед міністерством і перед собою перш за все, що новітня ветеранська політика повинна відійти від пільг і послуг... І я підтримую своїх побратимів (учасників дискусії. — Ред.): усі ми, хоч і з різними думками, підходимо до того, що ветеран не повинен бути довічним. Він може бути в душі ветераном, але в суспільстві він повинен у першу чергу бути соціалізованою людиною. А ми як держава мусимо допомогти йому в цьому», — резюмував виконувач обов’язків міністра у справах ветеранів.
Цей матеріал можна прочитати англійською.