У Києві чи за Києвом
Активно обговорювати зведення військового кладовища почали восени минулого року. Головним було питання, де будувати. Варіанти відкидали один за одним з різних причин: розташування, невдалий ландшафт, протести екоактивістів.
Важливо уточнити, що родичі загиблих вимагали кладовище в межах Києва. Мовляв, захисники заслужили, щоб їх так ушанували. Ну і рідні зможуть безпроблемно відвідувати місце поховання.
У березні на затвердження родинам дали фінальний варіант — Биківня. Це неподалік станції метро «Лісова», поруч з історико-меморіальним заповідником «Биківнянські могили». На презентації проєкту були міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна, (тоді ще) міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, представник Інституту нацпам’яті Володимир Тиліщак.
«Якби ви бачили попередні варіанти (місць під кладовище. — Авт.), які обговорювали, і складнощі, які були з ними, то тут (у Биківні. — Авт.) їх немає. Це чиста дорога, і після вашого фідбеку щодо того, чи підходить вам це місце, впродовж двох тижнів ми ухвалимо остаточне рішення. І якщо ми рухаємося – то рухатися будемо швидко», — запевняв тоді Ткаченко.
Родини дали добро на це рішення і стали чекати осені 2023 року, коли, за обіцянками міністрів, мали провести вже перші поховання. Вкрай актуально це було, наприклад, для Віри Литвиненко — матері загиблого захисника Маріуполя, чий прах зберігали на той момент у крематорії. Жінка хотіла поховати сина належно, з почестями.
Сьогодні вже грудень, прах сина Віра Литвиненко зберігає вже вдома, бо, за правилами, у крематорії можна залишати лише впродовж року.
Терміни
Без попередніх зустрічей і комунікації з родинами 2 серпня міністерка Лапутіна з новим очільником МКІП Карандєєвим повідомили, що місце в Биківні не годиться.
Послалися на рішення Інституту нацпам’яті: мовляв, місце невдале — там поховання часів сталінських репресій. Щоб повністю дослідити необхідну ділянку, потрібні роки й роки, а кладовище треба «на вчора».
Родичам презентували ділянку біля Південного кладовища. Хоч, як зазначала пані Віра, раніше її називали проблемною.
«Нашому гніву не було меж. Тоді нам пані Лапутіна сказала в очі, що ми за хайпом прийшли. Після цього знову припинили з нами спілкування. Замість того, щоб зібрати нас, пояснити причини переносу або відстояти свою публічну обіцянку. Чому вона не відстояла місце? Чому вона пообіцяла Биківню, не розібравшись у питанні? Бо якщо дійсно не можна ховати в Биківні, чому це зібрання не відбулося у квітні чи травні?» — обурюється пані Віра.
Родини загиблих військових також не виключали, що проблема з місцем у тому, що в столиці дорога земля, щоб виділяти її під поховання.
«У мене одне питання до влади: наші Герої віддали найдорожче за цю землю – своє життя. То невже вони не заслуговують на шмат землі, яку вони захищали?» — обурювалася Неля Шастун, мати загиблого воїна.
Зазначимо, голова Інституту нацпам'яті Антон Дробович у дописі щодо рішення Верховної Ради про локацію кладовища зауважив, що ділянку біля Південного кладовища ІНП «розглядав як базову ще у 2017–2018 роках».
Чому тоді Биківню презентували в березні як майже готовий варіант — велике питання. Адже в обговореннях брав участь представник Інституту нацпам'яті.
7 грудня Міністерство у справах ветеранів представило новий ескізний проєкт Національного військового меморіального кладовища. Коли саме проведуть перші поховання — вже не уточнюють.
Зазначимо, до кладовища обіцяють спеціальний трансфер, щоб з Києва можна було швидко і зручно дістатися. От тільки курсуватиме транспорт, імовірно, від станції метро «Теремки», яка, як і частина синьої гілки підземки, зачинена на пів року (у кращому разі).
Проєкт кладовища
Головне питання до цього ескізу — чи це фінальний варіант, чи буде все ж архітектурний конкурс. Адже нинішній проєкт вважають ще сирим.
«Це має бути відкритий національний конкурс! А так все на скору руку», — вважає архітектор Олег Дроздов.
З пояснень Дробовича зрозуміло, що сектори поховань будуватимуть без конкурсу, адже не можуть чекати пів року, поки проведуть його. А щодо інших будівель — рішення за Мінветеранів.
LB.ua надіслав запит до міністерства, запитав, як обирали архітектора для цього ескізу, чи планують усе ж конкурс і скільки коштував цей проєкт. Щойно отримаємо відповідь — опублікуємо.
Оновлення:
У Міністерстві у справах ветеранів нам повідомили, що архітектурний конкурс для проєкту не проводили, переможця обрали на відкритих торгах.
Вартість робіт з розробки проєктно-кошторисної документації стадії «Ескізний проєкт» - згідно договору, становить 271 810,00 грн.
"Станом на 14.12.2023 кошти на розробку проєктно-кошторисної документації стадії «Ескізний проєкт» не витрачались", - зазначили в міністерстві.
І додали, що проводять консультації та круглі столи з представниками зацікавлених сторін. Але наразі потреби змінювати щось в проєкті не бачать.
***
Історія довкола Національного військового кладовища насправді дуже сумна. Через провалену чиновниками комунікацію пекуча тема перетворилася на чергову політичну й фейсбучну суперечку. Тим часом люди, які втратили в цій війні найдорожчих, змушені миритися з розпачем і розчаруванням.
