Перед аналізом економічної ситуації на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей слід зазначити, що Уряд рф повідомив про будівництво нових місць позбавлення волі (виправних колоній). Зокрема мова йде про 28 місць позбавлення волі, які за розрахунками уряду рф планують побудувати до 1 січня 2026 року. Джерела на тимчасово окупованій території України повідомляють, що окремі виправні колонії будуть «гібридними». Ще у 2021 році у ФСВП (федеральна служба виконання покарань рф) заявляли про необхідність будівництва нових колоній на крайній півночі до 2024 року. Чиновники ФСВП обґрунтовували таке рішення складною геополітичною ситуацією, приближенням НАТО до кордонів рф та підвищенням активної діяльності ворожих елементів у рф. Проект по створенню нових місць позбавлення волі подали навіть на конкурс національних проектів рф у групу «Економічне зростання», а мінфіні висловили надію, що до таких місць позбавлення волі масово поїдуть молоді фахівці, які будуть працювати з ув’язненими, по суті це концепція нового ГУТАБу (головне управління таборів, рос. – ГУЛАГ). При цьому в рф активно почали закривати місця позбавлення волі, наприклад зупинено роботу шести колоній у Свердловській області, дві колонії закриті у Красноярському краї, закривається колонія для неповнолітніх у Іркутській області, а також колонія поселення Усьт-Ілимська в Іркутській області і це не повний перелік закриття колоній в рф. Згідно з наведеними даними, можна прийти до висновку, що в рф колонії не закриваються, а їх просто переносять на тимчасово окуповані рф території України. І тут головне зрозуміти мотив таких дії з боку рф. Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, під контролем окупантів починаючи з 2014 року зберігся контроль над 20% місць позбавлень волі з усієї кількості в Україні. Після окупації додаткових територій Луганскьої, Донецької, Запорізької, Херсонської областей окупанти встановили контроль над низкою місць позбавлень волі: Маріупольський СІЗО, Приазовська виправна колонія (жіноча), Бердянська виправна колонія, Старобільський СІЗО. Тобто місць позбавлень волі, які знаходяться під контролем окупантів збільшилась. Але уряд рф все одно прийняв рішення про будівництво нових місць позбавлення волі. Постає питання, навіщо? Однією з головних проблем економіки тимчасово окупованих територій України наразі є постійне зменшення економічно активного населення, а також постійне збільшення кількості зменшення населення окупованих територій, якщо простими словами – немає людей. Для цього і будуються нові місця позбавлення волі, щоб звозити з регіонів рф засуджених у місця позбавлення волі рф. Нагадаю, що в Україні працювати в місцях позбавлення волі – це право увязненного, а в рф – це обов’язок ув’язненого. Джерела на тимчасово окупованих територіях України повідомляють, що після анексії тимчасово окупованих територій України у 2022 році, ситуація в місцях позбавлення волі для ув’язнених стала набагато гірша. Всі місця позбавлення волі в окупованих територіях вважають – «червоними» (тобто влада у колоніях належить адміністраціям колоній). Режим для ув’язнених став жорсткішим, вихід на роботу є обов’язковим для всіх ув’язнених, за сперечання ув’язненого щодо порушення його прав застосовується карцер або фізичний влив. З наведеної інформації можна зробити висновок, що модель ГУТАБів вже моделюється окупаційними адміністраціями рф. В рф вже існує практика коли ув’язнених наймають на цивільні підприємства у зв’язку з тим, що в рф не вистачає працівників окремих спеціальностей. На тимчасово окупованих територіях України практика подібна, як і в рф – увязненних відправляють працювати на шахти, заводи і навіть використовують для робіт по будівництву фортифікаційних споруд. Можна констатувати, що модель ГУТАБів на тимчасово окупованих територіях випробувана, тепер для окупаційних адміністрацій залишилась тільки одна проблема перед запуском цього проекту, це збільшення кількості ув’язненних.
Економічна ситуація в окупованих територіях Луганської та Донецької областях починаючи з 2014 року продовжує погіршуватись. Для об’єктивності висвітлення інформації приведу дані з робіт наукових установ, які працюють на окупантів (Донецькі та Луганські дослідницькі інститути). Загальними проблемами для економіки окупованих територій за баченням науковців, які працюють на окупантів є:
- міграційний відтік населення, що призвело до зменшення економічно активного населення;
- висока частка промислових галузей у структурі економіки: як видобувних виробництв, і переробних для яких не вистачає фахівців;
- критична недостатність інвестицій не сприяє приросту промислового виробництва, підвищенню продуктивності праці;
- руйнування економічних зв'язків, що склалися всередині території;
- спад виробництва та часткова втрата внутрішнього ринку;
- технологічна недостатність, ресурсомісткість (техніко-економічне відставання) виробництва.
Важливим показником економічного занепаду окупованих територій Донецької та Луганської областей є об’єм реалізованої продукції. У 2021 році такий показник склав 206,9 млрд. руб., що складає 49% від показника 2013 року. У 2022 році цей показник склав 173,9 млрд. рублів, тобто після військової агресії рф випуск продукції на окупованих територіях почав знижуватись. Якщо порівнювати економічний стан окупованих територій у 2014 році та у 2024 році, то можна прийти до висновку, що на окупованих територіях фактично зникла – текстильна промисловість, до 4% знизилось виробництво машинобудування, до 5,7 відсотків зменшилось виробництва кам’яного вугілля, практично не функціонує хімічна промисловість. Також слід зазначити, що в 2,2 раза знизилась списочна кількість працівників, які задіяні у промисловості на тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей. Такі наводять науковці, які працюють на окупаційні адміністрації. Проте наводячи такий негативний прогноз, я можу стверджувати, що ситуація набагато гірша. Наприклад шахта «Партизанська» в місті анатрацит, була ліквідована окупантами, через те, що на ній залишилось працювати 37 гірників, інших примусово мобілізували, а в 2013 році на цій шахті працювало понад 1500 працівників з середньою заробітною платнею у 900 долларів (у 2013 році, я працював на цій шахті начальником зміни з охорони праці). Металургійних комплекс тимчасово окупованих територій також перебуває у занепаді, фахівці Алчевського і Єнаківського металургійних заводів масово почали виїзджати ще у 2015 році, на даний час ці заводи працюють на 20% промислової потужності. Яскравим показником ефективності промисловості окупованих територій можна вважати вагоно обіг. На данний час він складає від 300 до 500 вагонів на добу, у 2013 році цей показник складав 4000-5000 вагонів.
ВИСНОВОК. Підводячи підсумок, можна стверджувати, що головною проблемою економічного занепаду тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей, можна вважати відсутність людського капіталу, іншими словами кількість населення зменшується і нікому працювати. У зв’язку з цим, у кремлі вирішили створити на тимчасово окупованих територіях нову систему ГУТАБу. Інакше навіщо зменшувати кількість місць позбавлення волі в рф, а на тимчасово окупованих територіях України навпаки збільшувати? Я не однарозово стверджував, що у 2014 році окупаційні підрозділи рф прийшли у промислово розвинені регіони Луганської та Донецької областей. За десять років окупанти знищили промисловість, знищіли людський капітал на окупованих територіях, примусово мобілізували та відправили «живим щитом» для військових рф шахтарів та металургів, а тепер вони прийняли «архімудре» рішення побудувати ГУТАБ. Результат діяльності окупантів на Донбасі за 10 років – це смерть, руйнація, знищення та кров. Новий ГУТАБ – це звичне досягнення військової диктатури та окупації, яка нині панує в РФ.