«Росіяни планують черговий масований обстріл, і Львівщина є серед областей, які, ймовірно, будуть уражені», – приблизно такі попередження я регулярно отримую від спеціальних служб. Завдяки професійній роботі наших військових, більшість російських ракет і дронів не досягають цілей. Однак ті, які час від часу долітають, завдають серйозної шкоди.
Впродовж осінньо-зимового періоду 2025-2026 десятки, а інколи й сотні ракет і дронів спрямовувалися на об’єкти енергетики нашого регіону. Масованих атак зазнавали не лише Добротвірська чи Бурштинська станції, про які часто писали в медіа, а й багато інших важливих об’єктів генерації. Дефіцит потужностей в енергосистемі провокував графіки відключення. Об’єкти критичної інфраструктури працювали на резервному живленні. Після кожної такої атаки загроза повного блекауту ставала дедалі реальнішою.
Слава Богу та Силам оборони, що найгіршого сценарію вдалося уникнути. Запорукою нашого успіху стали злагодженість, професійність і жертовна праця. Енергетики, рятувальники, працівники об’єктів енергетичної генерації, представники центральної і місцевої влади – всі задіяні сторони працювали злагоджено й оперативно. Там, де це було можливо, ми відновлювали пошкоджені спроможності. Там, де відновити їх не вдавалося – шукали заміну.
Втім, мусимо визнати, що великою мірою наші контрзаходи були реакцією на те, що вже сталося. Ворог нам нав’язував сценарій, а ми були змушені реагувати й гасити пожежі, які спалахували то тут, то там. Таке «кризове управління» може бути ефективним, але лише в короткостроковій перспективі. Натомість енергетична стійкість потребує стратегічного планування.
Фактори впливу
Загальну стратегію енергетичної стійкості нашої держави напрацював український уряд, залучивши регіони і місцеві громади. Львівщина активно включилася в реалізацію Плану стійкості фактично одразу після завершення опалювального сезону. Модель локальної енергетичної стійкості Львівської області передбачає, що кожна громада буде здатна забезпечити базові послуги для мешканців, а об’єкти критичної і соціальної інфраструктури у разі потреби зможуть працювати автономно. Якщо формулювати коротко, такою є наша мета.
Водночас для якісного стратегічного планування потрібно врахувати фактори, які будуть впливати на процеси і в області, і в державі. Таких факторів впливу може бути чимало. Я зупинюся на п’яти, щоб окреслити загальну ситуацію.
Фактор війни. Він найочевидніший і найскладніший. Ми мусимо трансформуватися і готуватися в умовах, коли атаки тривають. Тобто потрібно робити все і негайно. З одного боку мусимо долати наслідки нових і минулих пошкоджень, а з іншого боку реалізовувати план підготовки до нового опалювального сезону, створювати резервні та паралельні спроможності, які також можуть бути ураженими ще на етапі підготовки.
Фактор часу. Закупівля обладнання, генераторів чи елементів когенерації, потребує від двох до шести місяців. Проєктування і підключення цих спроможностей – це ще від двох до чотирьох місяців. Влітку 2026 можна буде підключати те, що замовлялося влітку 2025. Багато генераційних спроможностей уже підключені й працюють, інші – на етапі підключення, ще інші – перебувають в дорозі. Усе це – безперервний цикл: купівля, підключення, руйнування, купівлі нового або відновлення пошкодженого. Інтенсивність процесів радикально збільшується навесні – коли стають зрозумілі масштаби збитків, майбутні загрози й коли всі одночасно шукають генератори, трансформатори, блочно-модульні котельні, обладнання для енергетики. Все це може провокувати дефіцит і зростання цін.
Фактор грошей. Війна – це завжди про людей, але водночас – і про гроші. Від фактора грошей ми нікуди не дінемося і він є одним із найбільш визначальних для енергетичної стійкості. Не всі громади мають достатньо ресурсів, щоб виконати заплановане. Завдання держави, зокрема ОВА – це підстрахувати й допомогти там, де громади будуть цього потребувати. Тут теж варто згадати про міжнародну допомогу. Грантова допомога від наших міжнародних партнерів має певний цикл, потребує погодження в різних інстанціях і різних бюрократичних схвалень. Такі бюрократичні процедури є звичними для мирного ЄС, але для воюючої України можуть бути невиправдано довгими. Та нема ради. Ми залежимо від грантового циклу наших партнерів. Щоб отримати певну допомогу у 2026 році, ми готували заявки у 2025 або й раніше.
Людський фактор. Про дефіцит кваліфікованих кадрів годі й казати. Це вже позначається на найрізноманітніших процесах, зокрема в будівельній галузі. Міграція, мобілізація, демографічна криза – все це, безумовно, впливає на швидкість і якість процесів. Будівництво захисних споруд потребує професійних будівельників та інженерів. Ремонт і відновлення енергетичних об’єктів потребує фахівців вузького профілю, які зараз на вагу золота. Темпи і особливості війни заставляють нас шукати постійний баланс між потребами Сил оборони і потребою підтримувати роботу критичної інфраструктури в тилу.
Бюрократія й особливості законодавства. Про бюрократію можна говорити багато. Вище я вже згадував про особливості розподілу міжнародної допомоги. Але це тільки верхівка айсберга. Візьмемо, наприклад, норми будівельного законодавства, що сягають корінням радянських практик. Реальні, тобто ринкові, ціни на техніку, матеріали, а особливо на людську працю, є значно вищими, ніж ті суми, які можна оплачувати згідно «кошторисної заробітної плати», яка спирається на нормативні показники. Виникає ситуація, коли нам потрібно будувати якісні укриття і захист енергетики, але платити за це будівництво ми можемо значно менше, аніж воно коштує. Якщо ж ми заплатимо реальну ринкову ціну, то порушимо закон. Ось такий парадокс.
Хронічний дефіцит часу, грошей і людей, який я описав вище, не є виправданням чи заявкою на бездіяльність. Навпаки, це свідчення того, що ми усвідомлено і з повним розумінням всіх ризиків підійшли до розробки Плану енергетичної стійкості Львівської області. Тому підготовку до зими 2026–2027 років ми організовуємо не як «кризове реагування» на те, що вже відбулося, а як посилення енергетичної стійкості держави на місцевому рівні й системну підготовку до того, що може відбутися. Така підготовка є частиною державної стратегії енергетичної стійкості й охоплює завдання як для обласної влади, так і для територіальних громад.
Стійкість на рівні області
План енергетичної стійкості Львівської області складається з чотирьох базових напрямів: локальна генерація, тобто децентралізація енергопостачання, інженерний захист критичної інфраструктури, автономність, диверсифікація теплопостачання. Реалізація цих чотирьох напрямів дозволить забезпечити мешканців світлом і теплом взимку й уникнути ситуації, коли атака на велику ТЕС може залишити половину області в темряві.
Локальна генерація – наш ключовий пріоритет. Львівська область робить чітку та усвідомлену ставку на власну, розподілену генерацію енергії. Перший крок – забезпечити 100% об’єктів критичної інфраструктури Львівщини за рахунок локальних джерел енергії. На практиці це означає, що ми розгортаємо цілу мережу невеликих, але надійних установок електрогенерації. Когенераційні, газотурбінні, газопоршневі установки – кожна має свої особливості, кожна виконує певну функцію. Когенерація забезпечує електроенергію і тепло, газотурбінні установки будуть ефективними для покриття пікових навантажень.
Другий аспект – це подальший рух в напрямку «зеленої» енергетики. До кінця року планується ввести в експлуатацію понад 100 МВт нових потужностей з відновлювальних джерел енергії (вітрові, сонячні та малі гідроелектростанції), а також сучасні системи накопичення енергії, які дозволяють балансувати мережу і підвищувати її стійкість й адаптивність.
Сьогодні на Львівщині вже працює близько 4,5 тисячі домашніх електростанцій. Це показник того, що енергетика поступово виходить за межі великих об’єктів і стає справою самих людей. Я дуже хочу масштабувати цю тенденцію і зробити її масовою. Паралельно формується сегмент потужнішої децентралізованої генерації. В області вже функціонує 145 електростанцій комерційного та промислового класу з потужністю від 100 кВт і більше.
Втілення цих ідей дозволить нам трансформувати енергетичну систему Львівщини з централізованої, застарілої і вразливої в децентралізовану, сучасну й стійку. У контексті енергетики це стрибок з XX у XXI століття.
Інженерний захист критичної інфраструктури. Якою би не була диверсифікованою і децентралізованою енергосистема, їй все одно загрожуватимуть удари. Ми збільшуємо кількість генераційних спроможностей, а ворог збільшує кількість засобів ураження. Були дні, коли окупанти запускали до 1 тисячі дронів і ракет по нашій країні. Не всі цілі вдається знищити на підльоті. Тому мусимо подбати про фізичний захист наших об’єктів. До кінця року заплановано здійснити захист більше 100 елементів критичної інфраструктури різним рівнем фізичного захисту. Мова йде як про об’єкти загальнодержавного рівня, так і ті, що є критично важливими для життя конкретної громади.
Минулого року ключовий фокус нашої уваги був на магістральній інфраструктурі. Це високі рівні енергосистеми. Йдеться, наприклад, про підстанції класів напруги 220, 330 чи 750 кВ, а також про основні газові вузли. Саме їхній захист дозволив зберегти керованість системи і забезпечити електропостачання навіть під час ракетних ударів. Це був захист «каркасу» нашої енергосистеми. Сьогодні завдання дещо розширюється. Великі магістральні об’єкти залишаються пріоритетними, але додатково ми активно працюватимемо з підстанціями на рівні обленерго (передусім класу напруги 110 кВ). Це менші, але критично важливі вузли, які забезпечують електрикою міста, громади та об’єкти інфраструктури.
Автономність. Справжня стійкість передбачає можливість «грати в довгу». Витривалість громади і регіону – це витривалість держави, а досягти такої витривалості можна тоді, коли ми організуємо мережу опорних об’єктів життєзабезпечення громади, які будуть працювати навіть тоді, коли електропостачання немає тривалий час. Йдеться про базові центри життя: школи, дитячі садки, лікарні тощо.
На рівні області завдання сформульоване чітко: забезпечити таку автономність передусім для медичних, соціальних і освітніх закладів обласного підпорядкування. Паралельно цей процес розгортається на рівні громад. Кожна громада області визначила перелік своїх опорних об’єктів і сформувала конкретні плани заходів для досягнення їхньої автономності.
Диверсифікація теплопостачання. Питання теплопостачання ми вирішуємо за тією ж логікою: децентралізація, модернізація і автономність. Тому наше ключове завдання – це зменшити залежність від великих і вразливих об’єктів теплогенерації та перейти до мережі локальних джерел тепла. Для цього паралельно проводиться оновлення наявних котелень, готуються резервні котли, замінюються зношені тепломережі, а також поповнюється резерв запчастин для швидкого ремонту і відновлення.
Один з найбільш дієвих інструментів диверсифікованого теплопостачання – це блочно-модульні котельні, або БМК. Вони можуть забезпечувати постачання гарячої води і тепла без прив’язки до великих, а отже, вразливих станцій. Загалом вони можуть працювати і в постійному режимі, однак у такому випадку експлуатація стає відчутно дорожчою. Тому ми трактуємо їх як систему резерву, яку можна запускати, коли велика, але економічно вигідніша станція пошкоджена, а централізоване теплопостачання припинено.
Стійкість на рівні громад
Перелічені пріоритети – це конкретні завдання з визначеними виконавцями, які вже лягли в основу розробленого і затвердженого Плану стійкості Львівської області на 2026 рік. Завдань, проєктів і ризиків є значно більше. Важливо розуміти, що все це – не абстрактні наміри, адже більшість процесів уже запущено й до наступного опалювального сезону вони мають бути реалізовані.
Ми свідомі також того, що кожна громада має свою специфіку і свої ризики. Ніхто так добре їх не знає, як представники тієї ж таки громади. Саме тому, за дорученням Ради оборони області, усі громади Львівщини розробили власні плани стійкості, які є максимально наближеними до реальних потреб на місцях і продумані з точки зору ймовірних загроз.
Плани стійкості громад зберігають загальну логіку, проте адаптовані до специфіки на місцях. Вони передбачають, що кожна громада має подбати про резервне живлення і фізичний захист об’єктів критичної інфраструктури. Укриття – це відповідальність громад. Передусім такі укриття мають бути в лікарнях, школах, дитячих садочках. Не повинно бути так, щоб під час повітряної тривоги пацієнти чи дітлахи в садочках мусили бігти невідомо куди в укриття, бо в їхніх закладах його не побудували чи не розширили. Пункти незламності, резервне живлення медичних та освітніх закладів – це про автономію, яку я згадував вище. Кожен елемент життєзабезпечення громади повинен мати змогу працювати в умовах блекауту. Окремий напрям для кожної громади – це диверсифікація систем теплопостачання (там, де вони є) і локальна електрогенерація.
Львівська ОВА не обмежується лише постановкою завдань. Ми шукаємо і передаємо фінансові ресурси для реалізації конкретних проєктів. Наприклад, у межах обласної Програми підвищення стійкості територіальних громад передбачено співфінансування місцевих проєктів. Невдовзі громади отримають 65 млн грн з обласного бюджету. Кошти будуть спрямовані на проєкти по трьох напрямах: укриття, сонячні станції на об’єктах муніципальної інфраструктури та проекти в сфері теплопостачання.
Водночас є ще одна принципова умова, без якої всі ці заходи втрачають сенс. Підготовка до зими, автономність і децентралізація – усе це не спрацює повною мірою без базової умови, а під час війни такою умовою є захищене українське небо.
Це спільна відповідальність держави, області, громад, військових і бізнесу. Протидія ворожим дронам і ракетам – це питання спільної мобілізації ресурсів на всіх рівнях. Львівщина вже чимало зробила в цьому напрямі. З обласного бюджету вже спрямовано понад 35 млн грн на потреби захисників нашого неба. Ми не думаємо зупинятися. Зараз ведемо переговори з громадами й у найближчі місяці плануємо акумулювати 250 млн грн – з обласного та місцевих бюджетів – для посилення системи протиповітряного прикриття регіону.
Згадані напрями та процеси, які я описав вище, посилюють одне одного та стають елементами єдиної системи: стійка громада-стійка область-стійка держава.
Наступна зима обов’язково прийде, і те, як ми до неї підготуємося зараз, покаже спроможність, відповідальність і професійність кожного. Покаже наші перспективи у війні. Зима і холод не можуть бути інструментом тиску на нашу країну. Не можна допустити ситуацію, коли наші герої тримають фронт, а ми не здатні втримати тил. Це нечесно, цього не станеться.
Українці вже не раз дивували світ своєю креативністю, працьовитістю й уміннями долати, здавалося би, непереборні перешкоди. Майбутня зима, зокрема опалювальний сезон 2026-2027 років – це ще один виклик, який ми перетворимо на доказ нашої сили та стійкості.