Ліквідація вугільної галузі на тимчасово окупованих РФ територіях Луганської та Донецької областей
У 2014 році під контролем окупаційних адміністрацій рф – «ЛНР» та «ДНР» опинилися близько 100 вугільних шахт, які входили до державного сектору України. Я пам’ятаю такі виробничі об’єднання:
Луганська область:
- ДП «Луганськвугілля» (8 шахт) з центром у м. Луганськ;
- ДП «Донбасантрацит» (7 шахт) з центром у місті Хрустальне (до декомунізації Красний Луч);
- ДП «Антрацит» (2 шахти) з центром у м. Антрацит;
- ДП шахта «Білореченьська»;
- ПАО «ДТЕК. Ровенікиантрацит» (12 шахт) з центром у місті Ровеньки;
- ПАО «ДТЄК. Свердолвськантрацит» (7 шахт) з центром у місті Свердловськ;
- ПАО «Метінвест. Краснодонвугілля» (6 шахт) з центром у місті Краснодон.
Донецька область:
- ДП «Сніжнеантрацит» (2 шахти) з центром у місті Сніжне;
- ДП «Шахтарськантрацит» (2 шахти) з центром у місті Шахтарськ;
- ДП «Торезвугілля» (2 шахти) з центром у місті Торез;
- ДП «Ордженєкідзевугілля» (7 шахт) з центром у місті Єнакієве;
- ДП «Артемвугілля» (4 шахти) з центром у місті Горлівка;
- ДП «ДУЄК» (8 шахт) з центром у місті Донецьк;
- ДП «Макіїввугілля» (8 шахт) з центром у місті Макіївка;
- ПАО «ДТЕК. Шахта «Комсомолець-Донбасу».
До кожного виробничого об’єднання входили не тільки шахти, а ще й підприємства, які підтримували виробництво вугільної галузі (ремонтні заводи, автобази, навчальні комбінати тощо), а також установи соціального спрямування – будинки культури, сільські лікарні. Дуже часто траплялись випадки, коли у селищі, яке розташовано при шахті, вугільне підприємство фінансово підтримувало місцеві школи або муніципальні лікарні. Фонд заробітної плати однієї шахти у 2013-2014 роках складав від 15 до 30 млн. грн. залежно від потужності підприємства (це коли курс долара був 8,5 гривень за 1 долар). Тобто можна уявити, як жили окуповані Росією частини Луганської та Донецької областей до вторгнення.
Більшість вугільних підприємств в Луганській та Донецькій областях була дотаційна та фінансувалася з державного бюджету України. Прибуткові підприємства, такі як ДП «Свердловантрацит», ДП «Ровенькиантрацит», ДП «Краснодонвугілля» були взяті у концесію компаніями Ріната Ахметова. Середня зарплатня на вугільних шахтах Луганської та Донецької областей складала від 10 до 15 тисяч гривень (на той час 1300-1800 доларів). Але після того, як у 2014 році частина територій Луганської та Донецької областей була окупована, а шахти опинились під контролем окупантів, вугільна галузь поступово була ліквідована.
Після розпаду СРСР влада рф починаючи з 1991 року оперативно знищила вугільну промисловість у Ростовській області, а Україна зберігала вугільну промисловість. На сьогодні з майже 100 шахт на окупованих територіях залишилось 7, які перебувають на стадії ліквідації. Відповідно були ліквідовані не тільки вугільні шахти, а ще й установи соціального спрямування. За 10 років окупанти на захоплених територіях ліквідували приблизно 200 тисяч робочих місць тільки у вугільній та видобувній галузях. Після повномасштабного вторгнення в Україну працівників працюючих шахт на окупованій території України примусово почали гнати на фронт, як «живі щити» для збереження життів російських окупаційних військ.
Наразі практично всі шахти ліквідовані, як і підприємства, які їх обслуговували. Без роботи залишились і місцеві мешканці, і підприємці (які займалися постачанням обладнання та інших матеріалів на шахти). Шахтарські селища та міста зазнали повного занепаду, місцеві мешканці говорять, що в окупованій частині Луганської області є шахтарські селища, де не залишилось людей. А якщо брати міста тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей, то наразі кількість населення цих міст в порівнянні з 2014 роком скоротилася на 50-60%.
Ліквідація еліт місцевих колаборантів та зменшення участі місцевих колаборантів в роботі окупаційних адміністрацій
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а також після проголошення анексії тимчасово окупованих територій України політика Кремля до так званої «ЛНР» та «ДНР» змінилась. По-перше, на керівні посади силових органів окупанта почали призначати виключно громадян рф, які раніше не мали стосунку до тимчасово окупованих територій України. Колаборантів, які займали пости в окупаційних адміністраціях, поступово почали змінювати (наприклад в грудні 2023 року був заарештований керівник служби виконання покарань окупованої частини Луганської області Череповський. Або також можна згадати нещодавнє позбавлення посади голови окупаційної адміністрації Луганська Пілавова). На вакантні посади окупанти почали призначати громадян Росії з віддалених регіонів, які почали приїжджати на окуповані території разом зі своїми сім’ями.
Також окупанти почали впроваджувати політику, спрямовану на зменшення кількості окупаційних адміністрацій. Наприклад, в окупованому місті Кіровське Донецької області окупанти ліквідували окупаційну адміністрацію та приєднали місто до окупаційної адміністрації міста Шахтарськ. Тобто в кремлі вирішили зменшити кількість окупаційних адміністрацій у частині населених пунктів, проте кількість відділень окупаційної поліції не зменшували. Наразі в містах на окупованих територіях Луганської та Донецької областей реальна влада належить силовим органам окупантів (поліція, росгвардія, слідчий комітет, прокуратура, ФСБ), які очолюють винятково громадяни РФ. Так звані депутатські корпуси окупаційних адміністрацій на 50% створені з громадян РФ, які ніколи не мешкали на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. За словами місцевих мешканців, чиновники окупаційних адміністрацій, які прибули з РФ, ставляться до всіх місцевих мешканців як до потенційних зрадників, а ще називають їх – «криптобандерівці». Деякі чиновники окупаційних адміністрацій не соромляться і прямо кажуть в очі місцевим: «Ми тут для того, щоб підготувати нормальне життя нашим громадянам, які сюди приїдуть, а ви тут нам не потрібні».
Масовий віджим майна місцевих мешканців окупаційними адміністраціями РФ або операція «Бєсхоз»
На тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей у чиновників окупаційних адміністрацій постійно працювала схема з привласнення нерухомого майна людей, які були вимушені виїхати. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та проголошення анексії раніше окупованих територій, схема «Бєсхоз» почала працювати потужніше. До 2022 року ватажки окупаційних адміністрацій «ЛНР» та «ДНР» привласнювали нерухоме майно мешканців, які не могли повернутися на окуповані території, та записували це майно на рахунок окупаційних адміністрацій. Ось що відомо з повідомлення «Східної правозахисної групи» 2021 року:
«Згідно з розпорядженням ватажків НВФ «ЛНР» та «ДНР» в окупованому Донбасі відбувається відбирання власності громадян, які постійно не живуть на території ОРДЛО.
Цей процес називається визнанням майна безгосподарним. У «ЛНР» та «ДНР» цей механізм приблизно однаковий.
«Правова база» відбирання майна:
- постанова ради міністрів НВФ «ЛНР» про затвердження порядку, виявлення, обліку, зберігання, оцінки безгосподарного, що переходить у власність «ЛНР»;
- указ голови НВФ «ДНР», про виявлення, облік, зберігання, оцінки та розпорядження безгосподарними нерухомими речами;
Хто управляє і розпоряджається власністю?
- т.зв. Державний комітет податків і зборів;
- т.зв. Міністерство доходів і зборів;
Як розпоряджаються майном НВФ «ЛНР» та «ДНР»:
25 грудня 2020 року ватажок НВФ «ДНР» Денис Пушилін вручив квартири членам НВФ «ДНР» із так званого маневреного фонду «Республіки». За інформацією наших джерел, маневрений фонд республіки поповнюється нерухомим майном саме через механізм визнання власності безгосподарною.
22 грудня 2020 голова окупаційної адміністрації РФ в м. Горлівка видав ключі від чотирьох квартир членам сімей загиблих бойовиків НВФ «ДНР». Дві із чотирьох квартир були присвоєні через механізм безгосподарної власності.
27 березня, 2019 року ватажок НВФ «ЛНР» Леонід Пасічник вручив ключі від квартири у Луганську мешканці ОРДЛО. Ця квартира також була отримана шляхом визнання безгосподарною.
Процес привласнення майна відбувається безперервно (ось кілька оголошень за січень 2021 рік):
- Стаханів вул. Держинського, будинок 30 – нежитлове приміщення, загальною площею 248 кв.м.
- Луганськ вул. Фрунзе, будинок 107 – чотириповерхове нежитлове цегляне приміщення, загальною площею 756 кв.м.
- Луганськ вул. Коцюбинського, банківський депозитарій, виявлено безхазяйне майно у вигляді грошових коштів (банківський осередок) у вигляді 200 євро, 754 000 грн.,
З дня подання оголошення у ЗМІ «ЛНР» та «ДНР» є 60 днів для того, щоб власник знайшовся, або власність перейде у розпорядження «республік».
Висновок:
- Окупаційні адміністрації РФ в ОРДЛО, створюють ілюзію успішності ОРДЛО через те, що в одних людей вони забирають власність, а іншим вручають урочисто і лише у присутності ЗМІ;
- Механізм визнання власності безгосподарною на території ОРДЛО придуманий окупаційними адміністраціями РФ для збільшення бюджету «республік» та зниження рівня дотацій з «Кремля» (вони завжди їх змушують зменшувати бюджет дотацій);
- Цей механізм сприяє збагаченню лідерів НВФ, адже через цей механізм проходить легалізація всього майна та цінностей, які отримані злочинним шляхом.
Але після проголошення анексії тимчасово окупованих територій України окупаційні адміністрації модернізували вже наявну схему привласнення нерухомого майна, зменшивши кількість днів у строку повідомлення про власність житла. Наприклад у Донецьку налічується 35-40% житлового фонду міста, що визнаний «бесхозним майном» та привласнений окупаційними адміністраціями. Така схема в окупантів працює по всій тимчасово окупованій території України. Тут слід акцентувати увагу на те, що для чиновників окупаційних адміністрацій, які приїхали з РФ немає різниці, які політичні погляди у місцевих мешканців, майно відбирають навіть у тих, хто чекав «руський мир».
Міграційний відтік з тимчасово окупованих територій України
Починаючи з 2014 року кількість населення на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей поступово зменшувалась. По-перше, цьому сприяла політика репресій окупаційних адміністрацій до проукраїнськи налаштованого населення. По-друге, руйнування економічної системи регіону та зменшення кількості робочих місць. Шахтарі, які опинились на вулиці, вимушені були їхати на заробітки в інші країни, а з часом перевозили з собою сім’ї. Через низьку якість системи охорони здоров’я на окупованих територіях, чисельність населення також почала скорочуватись. За даними медичних установ окупованих територій, показники народжуваності на окупованих територіях Луганської та Донецької областей порівняно з 2014 роком зменшились у 10 разів, а показники смертності навпаки збільшилися.
У 2023 році було зафіксовано, що з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей виїжджає щомісяця 20-30 тисяч осіб, які потім не повертаються. Також у Кремлі вирішили проводити політику, спрямовану на виселення місцевого населення, яке не отримало паспорт громадянина РФ. З жовтня 2023 року громадянам України можна потрапити в РФ тільки через КПП «Шереметьєво», де розташований фільтраційний центр прикордонників ФСБ. В період з жовтня 2023 по січень 2024 року було заборонено в’їзд близько 3000 осіб, які мешкають на тимчасово окупованих територіях України. Деякі мешканці, яким було заборонено в’їзд, мали «паспорт» «ЛНР» та «ДНР», але це їх не врятувало і їм також заборонили в’їзд на окуповані території України. Така політика також не сприяє збільшенню кількості місцевого населення, тому з кожним місяцем населення на окупованих територіях України меншає.
Отруєна вода для місцевих мешканців
Кількість шахт, яка була ліквідована окупантами, становить близько 100 підприємств. Проте потрібно розуміти, що є такий термін, як – водоприплив. Водоприплив – надходження підземних та поверхневих вод у гірничі виробки. Якщо шахтні води не відкачувати, то вони будуть накопичуватись у кінцевому шахтному горизонті, та з наповненням гірничих виробок будуть підійматися на поверхню. Коли шахтні води підіймаються на поверхню, вони омивають вугілля та породу та виносять на поверхню увесь бруд, у шахтних вод дуже високий процент хімікатів. Поступово шахтні води потрапляють в ґрунт та отруюють його, а також проникають у водойми, колодязі тощо.
Станом на 2024 рік з 63 ліквідованих шахт окупанти не відкачують воду, з деяких шахт відкачка води не здійснюється з 2018 року. Тобто вже тривалий час шахтні води змішуються з водоймами та отруюють ґрунт. Екологи такий стан вважають катастрофічним. Також слід згадати про те, що на шахті ім. Карла Маркса у Донецькій області за часів СРСР був здійснений експериментальний ядерний вибух. Капсула з ядерними відходами знаходилась на нижньому горизонті цієї шахти, але починаючи з 2015 року, окупанти припинили відкачку води з цієї шахти і шахтні води зруйнували капсулу, а відходи разом з шахтною водою були підняті на поверхню. Медичні працівники з окупованих територій говорять, що не можна вживати воду з колодязів на територіях, де є концентрація ліквідованих шахт, тому що є вірогідність онкологічних захворювань після вживання цієї води.
Висновок
За 10 років окупації Росією частин Луганської та Донецької областей, підконтрольна територія окупантам перетворилася у випалене поле. Люди масово виїжджають, населені пункти вимирають, а містоутворюючі підприємства повністю ліквідовані. Місцевих колаборантів окупанти викинули на смітник як використаний матеріал, а окуповані міста перетворили в депресивні зони, де збільшуються тільки кладовища. Місцеві мешканці, які у 2014 році підтримували РФ, визнають, що скоїли помилку. Коли місцеві порівнюють життя в окупованому місті при Україні та РФ вони говорять: «При Україні в моєму місті працювало 7 шахт, зарплата 1000 доларів, я ще й займався прийомом металолому (підприємницька діяльність). А коли був день шахтаря, у кожне шахтарське місто приїздили зірки естради, були салюти, було справжнє свято… А зараз на день шахтаря ми масово ходимо на кладовище, тому що через примусову мобілізацію шахтарів окупантами у 2022 році мало хто вижив, і шахт вже не має. Вони (РФ) просто знищили наш регіон та наше життя».