Православна церква на території Республіки Північної Македонії пройшла непростий історичний шлях. Ще в 1967 р. вона проголосила автокефалію, але і Сербська православна церква (до складу якої входила тоді Церква в Північній Македонії), і всі інші помісні церкви її не визнала. У результаті Православна церква в Північній Македонії 55 років перебувала в канонічній ізоляції.
Подолати цей конфлікт вдалося лише у травні 2022 р. Спочатку 9 травня Синод Вселенського патріархату прийняв рішення відновити спілкування із Церквою в Північній Македонії, а 19 травня того ж року (уперше після 1967-го) відбулося спільне служіння ієрархів Сербської та Македонської церков. 5 червня 2022 р. сербський патріарх Порфирій видав «Томос, яким підтверджується автокефалія Македонської православної церкви Охридської архієпископії».
9–12 червня 2022 р. очільник Православної церкви в Північній Македонії архієпископ Стефан відвідав Стамбул. Там патріарх Варфоломій вручив йому акт про відновлення євхаристійного спілкування, і 12 червня вони разом звершили літургію на Фанарі. Тоді здавалося, що невдовзі Вселенський патріархат вручить архієпископу Стефану томос про автокефалію. Однак щось пішло не так, і томоса так і не вручили…
Парад (не)визнань
Що ж відбулося від червня 2022 року? За традицією, і Вселенський, і сербський патріархи направили всім помісним церквам листи, в яких офіційно повідомили про ухвалені рішення. Поступово більшість церков розглянули їх і визначилися зі ставленням до Церкви в Північній Македонії. Виявилося, що єдності серед церков немає. Понад те, увиразнилося певне «проблемне поле» навколо створення нової автокефальної церкви.
Уже 9 червня 2022 р. Синод Елладської православної церкви розглянув рішення, прийняті у Стамбулі й Белграді. Акт Вселенського патріарха про відновлення спілкування з Церквою в Північній Македонії Синод в Афінах повністю підтримав, а от до рішень Сербської церкви висловив кілька принципових зауважень.
Передусім Елладська церква в черговий раз не погодилася з офіційною назвою, яку вжито в томосі Сербського патріарха («Македонська православна церква»). Згідно з актом Вселенського патріархату, Церква в Північній Македонії має використовувати офіційну назву «Охридська архієпископія» і не вживати у своїй назві термін «Македонія» та похідні від нього. Тому Елладська церква заявила, що вважає неприпустимим використання Охридською архієпископією назви «Македонська».
По-друге, Елладська церква негативно сприйняла визнання сербським патріархом за Македонською церквою права на діяльність у діаспорі. Церкви грецької традиції визнають ексклюзивне право на юрисдикцію в діаспорі за Вселенським патріархом.
І по-третє, Елладська церква наголосила, що лише Вселенський патріарх має право надавати томоси про автокефалію. З цієї точки зору, сербський патріарх перевищив свої повноваження.
Отже, Елладська церква хоч і схвалила акт Вселенського патріарха про відновлення спілкування з Церквою в Північній Македонії («Охридською архієпископією»), однак принципово не визнала її автокефального статусу.
Тут слід пояснити, що, незважаючи на вимогу, чітко сформульовану Константинопольським патріархатом у 2022 р., Православна церква в Північній Македонії продовжує називати себе «Македонською православною церквою». Цю назву вживають в офіційних документах, вона фігурує на офіційній інтернет-сторінці. Це один із серйозних подразників для православних греків, які вважають, що Македонія — це грецька історична область.
21 червня 2022 р. Синод Болгарської православної церкви привітав акт Вселенського патріарха й також відновив євхаристійне спілкування із Церквою в Північній Македонії. Водночас Синод у Софії наголосив, що питання про назву нової Церкви мають остаточно вирішити в майбутньому. 13 грудня Синод Болгарської церкви розглянув і лист сербського патріарха. Болгарська церква визнала автокефалію Православної церкви в Північній Македонії та внесла до своїх диптихів ім’я її предстоятеля як «блаженнішого архієпископа Північномакедонського».
25 липня 2022 р. автокефалію Православної церкви в Північній Македонії визнала і Російська православна церква. При цьому до московського диптиху архієпископа Стефана внесли як «блаженнішого архієпископа Охридського і Македонського». Сама ж нова автокефалія в офіційних документах РПЦ зветься «Македонською православною церквою». Отже, у Москві повністю проігнорували позицію Константинопольської та Елладської церков щодо назви нової Церкви. Вкрай показовий і той факт, що у відповідному журналі Синоду РПЦ немає жодної згадки про акт Вселенського патріархату про відновлення євхаристійного спілкування із Церквою в Північній Македонії. У Москві зважили лише на рішення сербського патріарха.
У жовтні 2022 р. Синод Антіохійського патріархату заявив, що вітає рішення про відновлення євхаристійного спілкування з Церквою в Північній Македонії, але при цьому наголосив, що назва цієї Церкви та її статус мають стати результатом консенсусу між усіма помісними церквами.
25 жовтня 2022 р. Собор єпископів Польської православної церкви також привітав відновлення спілкування з Православною церквою в Північній Македонії, але утримався від визнання її автокефалії.
У лютому 2023 р. ще три помісні церкви сформулювали свою позицію щодо Православної церкви в Північній Македонії. Так, 7 лютого Синод Православної церкви Чеських земель і Словаччини визнав автокефалію нової Церкви, а 9 лютого те саме зробив і Синод Румунської православної церкви. Румунська церква внесла архієпископа Стефана до своїх диптихів з титулом «блаженніший архієпископ Охридський, Скопський і Північної Македонії». 14 лютого Синод Грузинської православної церкви розглянув листи патріархів Варфоломія та Порфирія. На той час було вже очевидно, що томос про автокефалію, виданий патріархом Порфирієм, більшість помісних церков не визнала. Тому Грузинська церква, прийнявши у спілкування Церкву в Північній Македонії, також утрималася.
23 лютого 2023 р. Синод Албанської церкви оприлюднив комюніке із цього питання. Там сказано, що Церква Албанії вітає прийняття у євхаристійне спілкування «ієрархів, священників і мирян Церкви на чолі з архієпископом Стефаном». При цьому наголошено, що за цією Церквою визнано лише назву «Охридська», а її територія має обмежуватися кордонами Республіки Північної Македонії (тобто вона не має права створювати структури в діаспорі). Також Албанська церква заявила, що зможе визнати автокефалію Охридської архієпископії лише після того, як остаточно врегулюють питання її офіційної назви й коли вона отримає томос від Вселенського патріарха.
Отже, як бачимо, усі згадані помісні церкви (окрім РПЦ) прямо визнали акт Константинопольського патріархату про відновлення спілкування з Православною церквою в Північній Македонії. Натомість томос про автокефалію, виданий сербським патріархом Порфирієм, викликав неоднозначну реакцію. Автокефалію Церкви в Північній Македонії визнають Російська, Румунська, Болгарська, Чеських земель і Словаччини та, звісно, Сербська церкви. Натомість Антіохійська, Грузинська, Елладська, Польська й Албанська утрималися. При цьому Елладська й Албанська вказали на проблеми, пов’язані з назвою нової Церкви та її претензіями на діаспору. Крім того, обидві чітко заявили, що право видавати томоси про автокефалію вони визнають лише за патріархом Константинопольським. Зрозуміло, що і Вселенський патріархат не визнає законності томоса, виданого сербським патріархом, хоча на Фанарі й не робили із цього приводу офіційних заяв.
Україна й Церква в Північній Македонії
Звісно, події навколо Православної церкви в Північній Македонії викликали особливий інтерес в Україні. Вирішення українського й македонського церковних питань завжди вважали взаємопов’язаними. Нагадаю, що у 2018 р. президенти України й Північної Македонії майже синхронно відвідали патріарха Варфоломія у Стамбулі. Петро Порошенко зустрівся з ним 9 квітня, а вже 11 квітня на Фанар прибув президент Північної Македонії Георге Іванов. Звісно, обидва лідери обговорювали можливість отримання церквами у своїх країнах автокефального статусу. Саме тоді розпочалася офіційна підготовка до надання Україні томоса про автокефалію. І в церковних, і в політичних колах тоді припускали, що невдовзі аналогічно вирішать і «македонську церковну проблему».
У 2022 р. першою з церков в Україні на ситуацію в Північній Македонії відреагувала Українська православна церква (УПЦ). 23 листопада 2022 р. Священний синод УПЦ на чолі з митрополитом Онуфрієм визнав автокефалію Православної церкви в Північній Македонії та вніс до свого диптиху ім’я її предстоятеля як «блаженнішого архієпископа Охридського і Македонського». При цьому в офіційному повідомленні про це рішення нова автокефальна церква названа «Македонською православною церквою».
13 березня 2023 р. предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) митрополит Епіфаній направив офіційного листа архієпископу Стефану. Він повністю підтримав акт Вселенського патріархату про відновлення євхаристійного спілкування з Православною церквою в Північній Македонії та висловив «готовність і бажання розділити радість сопричастя у Пресвятій Євхаристії в час і в місці, які будуть для цього сприятливі». Митрополит Епіфаній називає архієпископа Стефана виключно «архієпископом Охридським».
Тут одразу кидається в очі різниця в термінології, яку вживають в УПЦ і ПЦУ. Якщо перша спокійно говорить про «Македонську православну церкву», то друга послідовно уникає цієї назви. Митрополит Епіфаній, звертаючись до архієпископа Стефана, пише, що з радістю отримав звістку про відновлення євхаристійного спілкування «для Православної церкви у вашій країні з повнотою Церкви». Не викликає сумнівів, що предстоятель ПЦУ тут цілком свідомо оминув назву країни, про яку йдеться. Він намагається не вживати термінології, яка є дражливою для православних церков грецької традиції (і перш за все для Вселенського патріархату). Натомість Синод УПЦ спокійно вжив суперечливу назву «Македонська православна церква», а сам митрополит Онуфрій поминає в диптиху «блаженнішого Стефана, архієпископа Охридського і Македонського». Отже, в УПЦ ніяк не зважають на позицію грецьких церков у цьому чутливому питанні.
28 березня 2023 р. Синод Православної церкви в Північній Македонії розглянув лист митрополита Епіфанія та вирішив відмовитися від співслужіння з ієрархією ПЦУ «до остаточного рішення про її статус повнотою Православ’я». Усім правлячим єпископам у Північній Македонії Синод доручив довести це рішення до відома парафіяльних священників, ченців і мирян, щоб і вони утримувалися від співслужіння з духовенством ПЦУ.
Отже, Православна церква в Північній Македонії прямо відмовилася від визнання ПЦУ й не внесла до своїх диптихів митрополита Епіфанія. Це рішення викликало цілком прогнозоване невдоволення на Фанарі. Якщо до цього очікували, що невдовзі патріарх Варфоломій вручить архієпископу Стефану томос про автокефалію, то після березня 2023 р. стало зрозуміло, що процес його підготовки зупинено.
Попереду «тернистий шлях»
Протягом 2023 року і Константинопольський, і Московський патріархати активно намагалися вплинути на Православну церкву в Північній Македонії. Зокрема, у січні 2023 р. Північну Македонію відвідав очільник відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополит Антоній (Севрюк). За дорученням патріарха Кирила він провів переговори з архієпископом Стефаном. Крім того, неодноразово побував там настоятель подвір’я РПЦ у Софії (Болгарія) архімандрит Вассіан (Змєєв). Він зустрічався і з архієпископом Стефаном, і з іншими ієрархами. Цілком очевидно, що всі ці візити мали схилити архієпископа Стефана на бік РПЦ і не допустити визнання ПЦУ з боку Православної церкви в Північній Македонії.
Така активність РПЦ занепокоїла державні органи не тільки Північної Македонії, але й Болгарії. У результаті 12 вересня 2023 р. МЗС Республіки Північної Македонії заборонило архім. Вассіану в’їзд на територію країни. А ще за кілька днів архім. Вассіана примусово вислали з Болгарії, оскільки, на думку болгарських спецслужб, його діяльність «загрожувала національній безпеці».
Також протягом 2023 р. Північну Македонію двічі (у травні й вересні) відвідував емісар Вселенського патріарха — митрополит Імврський і Тенедський Кирил (Сикіс). Вкрай показово, що він не зустрічався з архієпископом Стефаном. Уже цей факт свідчив про погіршення взаємин між двома церквами. Митрополит Кирил відвідував лише Дебарсько-Кічевську єпархію, де спілкувався з митрополитом Тимофієм (Йовановським). Цілком очевидно, що ці переговори стосувалися перспектив отримати томос про автокефалію.
30 вересня 2023 р., коментуючи своє спілкування з представником Константинопольського патріархату, митрополит Тимофій вкрай обережно сказав журналістам, що жодних конкретних домовленостей поки що не досягнуто. «Ми не називаємо жодних конкретних дат і кроків. Бажання є з обох сторін. Коли в нас буде офіційна процедура, ми повідомимо про це громадськість», — зазначив митрополит Тимофій. А митрополит Кирил лише сказав, що в Охридської архієпископії попереду «тернистий шлях», але він сподівається, що всі перешкоди вдасться подолати за допомогою митрополита Тимофія. Отже, жодного оптимізму в словах двох митрополитів не було. Навпаки, стало зрозуміло, що взаємини з Вселенським патріархатом зайшли у глухий кут…
Пішаки на чужій шахівниці?
Питання про автокефалію вкрай чутливе і для політиків, і для суспільства Північної Македонії. Тому його постійно порушують у місцевих медіа. Зокрема, 6 лютого 2024 р. обговорювали в програмі «Топ-Тема» на телеканалі «Телма ТВ». В ефірі митрополит Тимофій (Йовановський) досить відверто висловився про ситуацію. Він заявив, що у взаєминах з Константинопольською церквою постали питання, які Православна церква в Північній Македонії «не може прийняти з канонічної точки зору». За словами митрополита Тимофія, представники Вселенського патріарха вимагають від Церкви в Північній Македонії того, «що, на нашу думку, є неприпустимим за канонами». На питання журналістки, про які питання йдеться, митрополит Тимофій прямо сказав, що йдеться про визнання ПЦУ. Саме це питання стало причиною «затримки томоса для Македонської православної церкви – Охридської архієпископії від Вселенського патріархату». На прохання журналістки пояснити, у чому саме проблема, митрополит Тимофій сказав, що ПЦУ — «неканонічна Церква» і хіротонії в ній «безблагодатні», тому і визнати її Православна церква в Північній Македонії не може. При цьому митрополит Тимофій наголосив, що спілкування з Константинопольською патріархією триває і найближчим часом до Північної Македонії має приїхати делегація з Фанару. А проте, він визнав, що у взаєминах із Вселенським патріархатом настала певна «стагнація».
Як ми бачили, митрополит Кирил (Сикіс) у жовтні 2023 р. говорив про митрополита Тимофія як про ключову фігуру в переговорному процесі між двома церквами. Однак на початку лютого 2024 р. саме митрополит Тимофій озвучив тези, які ще дужче погіршили й без того непрості взаємини з Фанаром.
Очевидною відповіддю на заяви митр. Тимофія стала стаття Андреаса Лудароса 19 лютого 2024 р. на грецькому інформаційному ресурсі Orthodoxia.info. Вона має вкрай показову назву: «Пристрасть Охридської архієпископії до “політичних азартних ігор“ створює перешкоди для автокефалії». Тут слід пояснити, що А. Лударос — відомий грецький журналіст, який спеціалізується на церковній тематиці. Його вважають близьким до Константинопольської патріархії. Тому публікації А. Лудароса зазвичай сприймають як неофіційні декларації позиції Фанару. Зокрема, у 2018 р. саме Лударос оприлюднив подробиці переговорів Вселенського патріарха Варфоломія з патріархом Московським Кирилом щодо українського церковного питання.
Стаття Андреаса Лудароса вкрай жорстка й емоційна. Він називає томос, виданий сербським патріархом Порфирієм Церкві в Північній Македонії, «гібридом», який виріс із «церковно-політичної матриці, створеної Росією та Сербією». Архієпископа Стефана та його Церкву Лударос зве «піддослідними кроликами» в експерименті, який проводить Московська патріархія, щоб перетворити Сербську церкву на свого «найважливішого та найближчого сателіта». Охридська архієпископія, за словами Лудароса, проміняла все досягнуте на сумнівний привілей «бути “пішаками” на сербсько-російській шахівниці». Він навіть порівнює архієпископа Стефана з наркоманом, який обіцяє відмовитися від наркотиків, але потім «знову впадає в залежність».
Андреас Лударос твердить, що в лютому 2024 р. Православна церква в Північній Македонії опинилася набагато далі від томоса про автокефалію, ніж у червні 2022 р. Якщо у 2022-му, за інформацією Лудароса, навіть готували текст томоса, то тепер «Вселенський патріархат із занепокоєнням спостерігає за позицією скопських архієреїв і за цих обставин не має жодного наміру чинити будь-які дії».
Причину зміни настроїв на Фанарі Лударос вказує цілком відверто: «Скопські ієрархи вирішили, що Українська церква не є канонічною» (це фактична цитата слів митрополита Тимофія). Лударос пише, що у 2022 р. на Фанарі, отримуючи акт про відновлення євхаристійного спілкування, ні архієпископ Стефан, ні інші члени делегації Північної Македонії не озвучили жодних питань щодо ПЦУ. Однак щойно здобули акт, змінили риторику. І це спровокувало невдоволення в Константинопольській патріархії. Саме тому й настала «стагнація» у взаєминах між двома церквами.
Отже, в лютому 2024 р. стався своєрідний «обмін посланнями» між Північною Македонією та Фанаром. Він засвідчив подальше погіршення взаємин.
Доленосний вибір
Події лютого 2024 р. слід розглядати в широкому контексті сучасних взаємин між православними помісними церквами. Добре відомо, що, після того як у січні 2019 р. надали томос про автокефалію ПЦУ, одним з головних пріоритетів патріарха Варфоломія у взаєминах з іншими церквами стала боротьба за визнання ПЦУ. І тому визнання/невизнання ПЦУ сьогодні є певним маркером поділу світового православ’я на кілька груп.
Перша група — це ті церкви, які визнали ПЦУ і вступили з нею в євхаристійне спілкування (Константинопольська, Александрійська, Кіпрська, Елладська церкви). Друга група — це ті, хто принципово відмовився визнавати ПЦУ (це передусім Російська та Сербська церкви). І третя група — це ті, хто займає очікувальну позицію. У цих церквах немає єдності серед єпископів: хтось підтримує ПЦУ, хтось навпаки. Характерний приклад — це Болгарська православна церква. У Болгарії є і ті, хто закликає визнати ПЦУ, і ті, хто послідовно виступає проти неї. Нагадаю, ще в січні 2019 р. на засіданні Синоду Болгарської церкви сім митрополитів закликали засудити дії патріарха Варфоломія в Україні. Однак інші вісім (і серед них патріарх Болгарський Неофіт) виступили проти цієї ініціативи. У результаті Синод утримався від будь-яких рішень і створив комісію, якій доручили розглянути «українське питання». Отже, Синод Болгарської церкви у визнанні ПЦУ розділився майже навпіл…
І отепер Православна церква в Північній Македонії постала перед непростим вибором. З одного боку, цілком очевидно, що визнати автокефалію ПЦУ необхідно, аби зберегти дружні взаємини із Вселенським патріархом й отримати від нього томос про автокефалію. З іншого боку, визнання ПЦУ означатиме погіршення взаємин із Сербською церквою та повний розрив взаємин з Московським патріархатом.
Поки що виглядає на те, що Православна церква в Північній Македонії схиляється до альянсу з Москвою та Белградом. Однак ситуація в міжцерковних взаєминах може змінюватися досить швидко, тому цей сюжет ще далекий від завершення.