Крім своєї культурно-історичної цінності, Софія стала ще й важливим символом спротиву з перших днів повномасштабної війни, коли в лютому Андрій Хливнюк заспівав а капела біля собору, на спорожнілих вулицях столиці пісню січових стрільців «Червона калина». Потім гурт Pink Floyd написав пісню «Hey Hey Rise Up», першу з 1994 року, і розпочав свій концерт на підтримку України саме із цих кадрів — виступу Хливнюка біля Софії.
Через кілька місяців після цього Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення, що відтепер посли вручатимуть йому вірчі грамоти саме в Софіївському соборі, який заклав Ярослав Мудрий.
Нині уряд має останній шанс захистити Софію та її буферну зону в суді від забудовника «Л-Капітал». Першу інстанцію Мінкульт уже програв у «вовчому суді» — нині ліквідованому ОАСК. Зараз інтереси уряду представляє Мін’юст, бо рішення суду першої інстанції зачіпає права й обов’язки Кабміну, які значаться в міжнародних договорах. Уряд чомусь просто не залучили під час розгляду справи в першій інстанції.
Головний бій за пам’ятку світового значення розгортається в Шостому апеляційному суді, який днями відкрив провадження в цій справі.
ЮНЕСКО vs забудовник «Л-Капітал»
Комітет всесвітньої спадщини Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) зобов’язав Україну запровадити мораторій на проєкти будівництва в буферних зонах об’єктів всесвітньої спадщини — Софії та Лаври. Це сталося 2015 року. Не минуло й року, як поряд із Софією, за 400 метрів, вирішили «реконструювати» вже згаданий готельно-офісний комплекс. Стоїть за цим ПрАТ «Л-Капітал».
ЮНЕСКО наголосила у своїй оцінці, що в Києві біля Софії потрібно зберегти чотириповерхову будівлю по вул. Золотоворітській, 11 й уникнути надбудови восьмого поверху по вул. Володимирській, 36.
«Забудовник хоче звести готельно-офісний комплекс у буферній зоні об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО висотою 32 м (!). Це суперечить Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи. Це реальна загроза для Софії втратити статус об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Більше того, будівля на вул. Володимирській, 36 є пам’яткою архітектури місцевого значення м. Києва та, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», повноваження щодо її збереження та охорони покладені на столичну владу. Київ докладе максимум зусиль для збереження як пам’ятки місцевого значення, так і об’єкта всесвітньої спадщини Софії”, — каже Ганна Старостенко, заступниця міського голови Віталія Кличка.
І тут річ дійсно не лише в захисті Софії Київської, на яку збільшена висотність може шкідливо впливати, а ще й у будівлі на Володимирській — це готель «Прага», цінний і культурно, і історично.
Свого часу в готелі жив Ярослав Гашек і тут-таки писав свої «Пригоди бравого вояка Швейка під час війни». Також у готелі мешкав Симон Петлюра. Про те, як купили цю будівлю в часи Майдану й одразу розпочали «реконструкцію», 2015 року писав «Доступ до правди».
Поряд з «Прагою» була ще одна будівля-пам’ятка — частина садиби, але її з ініціативи забудовника виключили на формальних підставах з переліку пам’яток — через відсутність номеру будівлі. Але з головною будівлею питання забудовник так і не вирішив і зараз намагається отримати рішення суду.
Кандидат історичних наук Олександр Алфьоров, який зараз є офіцером 3 окремої штурмової бригади, наголошує, що Софія Київська — святиня не лише православного світу, але й усього християнства на теренах Центрально-Східної Європи:
«Меншовартість і безкультурне жлобство — от що керує тими, хто намагається переконати когось, що можна посунути охоронну зону Софії. Ці люди нічим не кращі за окупантів, які те саме говорили про Крим, Донбас, а потім спробували загарбати всю Україну. Ми європейці, щоправда, без багатьох зрілих еліт, зокрема судової, розуміємо: межа культурного чи приватного простору є святою. На цьому побудоване європейське право. Поступки забудовнику — це зрада, яка гірша, ніж окупація. Це власні гниди, які гірші за московську вош, як казав Петлюра. Уряд і міська влада має не лише продемонструвати єдність».
Щодо забудовника «Л-Капітал», то «Наші гроші» кілька років тому повідомляли, що кінцевим бенефіціарним власником кіпрської компанії, яка стоїть за ним, є такий собі Вадим Український. Це колишній віцепрезидент НАК «Нафтогаз України», працював заступником голови правління НАК «Нафтогаз України» й радником міністра ПЕК Юрія Бойка (чинний нардеп з екс-ОПЗЖ).
Вовчий суд
Так от, цей «Л-Капітал» кілька разів звертався до Мінкульту і вимагав погодити спірний проєкт, який суперечить нашим міжнародним зобов’язанням. Мінкульт відмовив. І тоді забудовник вирішив піти до суду — і виграв: суд визнав протиправною відмову Мінкульту реєструвати проєкт.
Першу інстанцію Мінкульт програв. Слід зазначити, що суддя, який виніс рішення в першій інстанції, — Ігор Погрібніченко. Той самий, який фігурує на плівках Вовка.
«Багато речей, які для мене були неприйнятними, до того як я став доброчесним, тепер для мене абсолютно прийнятні», — можна почути голос, схожий на голос судді Погрібніченка на цих плівках.
Цей суддя постановив, що Мінкульт мусив погодити проєктну документацію забудовнику й дозволити роботи в Центральному історичному ареалі столиці.
У своєму рішенні суд керувався принципом погодження за мовчазної згоди і підтвердженням позивачем дотримання висотності. Що таке мовчазна згода? Це коли відповідний орган протягом певного часу не встиг відмовити забудовнику в погодженні проєкту. Але мовчазна згода, коли мова йде про об’єкти культурної спадщини, наразі законодавством не передбачена і суперечить нашим міжнародним зобов’язанням. Хоча «Слуга народу» намагалася запровадити її через містобудівну «реформу» 5655, але навіть у цьому скандальному документі мовчазна згода не може застосовуватися в буферній зоні ЮНЕСКО.
Суд пішов на таке рішення і керувався принципом мовчазної згоди, хоч є негативний висновок ЮНЕСКО про це будівництво й прямі заборони законодавства здійснювати надбудови на памʼятках, якою є «Прага».
Мінкульт спробував оскаржити це рішення в апеляційному та касаційному порядку. Але все марно.
Надалі «Л-Капітал» навіть звернувся до поліції з вимогою відкрити кримінальне провадження проти Мінкульту, що він не виконує рішення суду.
Рішення «вовчого суду» пробував оскаржувати Офіс Генпрокурора в інтересах Кабміну й Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, адже воно суперечить міжнародним зобовʼязанням України. Однак суди не пустили прокурорів у процес і на рівні апеляційної інстанції, і касаційної.
Який вихід знайшли в уряді?
І тут, здавалося б, ситуація безвихідна, але уряд і Департамент охорони культурної спадщини КМДА знайшли спосіб перезапустити судовий процес.
«Суди свідомо і безпідставно не залучили Кабмін до участі у справі. Це порушення прав і обов’язків уряду, оскільки ми маємо належно виконувати вимоги Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та забезпечувати дотримання й виконання міжнародних зобов’язань. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль ще навесні доручив Мін’юсту здійснювати представництво в суді. Ми невідкладно підготували документи, і справу слухатимуть уже на початку наступного року — 23 січня», — зазначила Олена Вакуленко, директорка Департаменту з питань судової практики Мін’юсту.
Дійсно, за розпорядженням прем’єра Дениса Шмигаля Мін’юст подав апеляцію в інтересах Кабміну, аби оскаржити рішення першої інстанції та довести своє право на захист інтересів України. Але апеляцію спершу не прийняли. Довелося йти до Верховного Суду й виборювати це право. Зрештою вдалося — і справу відкрили.
Тому зараз рішення першої інстанції знову оскаржують у Шостому апеляційному суді. Переглядає справу трійка суддів: Михайло Кобаль, Наталія Бужак, Любов Костюк.
Спроба виграти цей судовий процес — це останній (!) шанс для уряду захистити культурну спадщину світового значення у справі з «Л-Капітал».
По суті, тоді як Україна йде до членства в ЄС, ми не можемо як держава виконати міжнародні договори. І тут питання й до судової реформи.
Статус зобов’язує: Україна стала віцеголовою Комітету ЮНЕСКО
Поки в суді тривають бої за пам’ятку ЮНЕСКО, ми як країна вперше стали віцеголовою Комітету ЮНЕСКО із захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту.
«Це ще одна перемога української культурної дипломатії. Ми щиро вдячні нашим міжнародним партнерам з ЮНЕСКО за чергове рішення на користь захисту української спадщини, яка є частиною світової культури», — написав кілька днів тому в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв.
Стосовно справи з «Л-Капітал», то він наголосив:
«Кожна держава-сторона Конвенції зобов'язана не завдавати шкоди спадщині, яка розміщена на території інших держав-сторін. Тож Мінкульт попросив МЗС надати позиції щодо виконання рішень Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також щодо потенційного порушення норм міжнародного законодавства в цьому випадку».
Перша леді Олена Зеленська наголошує на тому, що роль ЮНЕСКО і збереження культурних пам’яток надважливі:
«Сьогодні ЮНЕСКО — одна з небагатьох світових організацій, яка дієво стоїть на межі між цивілізацією і хаосом, між пам'яттю і культурою та сучасним варварством, яке легко розпізнати через його бажання все знищувати. Ми просимо про розширення присутності ЮНЕСКО в Україні».
Відповідно, в руках суддів опиниться не лише доля без перебільшення знакової пам’ятки України і світу, а й імідж держави.
«Додаткова висотність — це не лише зіпсовані краєвиди. Висотність створює тиск на ґрунти, і від цього можуть руйнуватися пам'ятки. Саме ущільнення ґрунтів через перевантаженість висотними будівлями викликає загрозу вилучення пам'ятки з-під охорони ЮНЕСКО. Ця справа тягнеться не один рік. Громада і журналісти мають стежити за тим, як тривають судові засідання, а Мін'юст забезпечити гідне представництво інтересів держави і захистити пам'ятку, яка важлива не лише для нас, українців, а й для всього світу», — каже киянка Ірина Вільчинська, яка раніше працювала в науково-дослідному інституті «Свята Софія».
Нагадаємо, на сайті уряду оприлюднили проєкт постанови, який дублює норми скандальної містобудівної «реформи» 5655. Експерти наголошують, що і законопроєкт, і проєкт урядової постанови створює ризики для збереження культурної спадщини. Свої застереження щодо цих ініціатив висловило і Міністерство культури.