Розширення повноважень Верховної Ради для визначення територій без виборів
Голова підкомітету ВРУ з питань виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії, нардепка фракції “Слуга народу” Аліна Загоруйко наголосила LB.ua, що сам текст – лише драфт, спільна робота депутатів, ЦВК та громадської мережі “ОПОРА”. Його ще будуть доопрацьовувати, аби вийти на компромісний варіант.
Заступник Голови ЦВК Сергій Дубовик підтвердив, що робота над текстом триває не перший місяць. Якщо, починаючи з 2014 року, парламент ухвалював постанови про оголошення президентських та місцевих виборів із окремими пунктами про неможливість їх проведення на окупованих територіях, то тепер постало важливе завдання – прийняти цілісний закон про особливий порядок організації та проведення повоєнних виборів. Враховуючи вже деокуповані території, безпековий та інші фактори та виклики великої війни.
Загоруйко розповіла, що проєкт пропонує зміни до Виборчого кодексу та адміністративного судочинства України у частині організації та проведення парламентських, президентських, місцевих виборів та референдумів.
Ключове завдання, як зазначив LB.ua перший віцеспікер Олександр Корнієнко – визначення органу, який має встановлювати можливість чи неможливість проведення виборів на окремих територіях. За його словами, це питання викликало тривалі дискусії. На початку лунала ідея, аби таким органом була РНБО.
“Але самі представники РНБО цього не дуже хотіли”, – сказав Корнієнко.
Тому врешті запропонована конструкція, коли органи сектора безпеки, місцеві органи влади чи військові адміністрації, ВЦА зверталися б до ЦВК з клопотаннями щодо неможливості проведення виборів на відповідних територіях. Далі ЦВК подає пропозиції до Верховної Ради, яка голосує за постанови по кожній дільниці.
Колишній член ЦВК та юрист Андрій Магера підкреслив, що таким чином повноваження Верховної Ради будуть розширені законом, що прямо суперечить ст. 85 Конституції з їх вичерпним переліком.
Натомість Корнієнко нагадує, що Верховна Рада є політичним органом і, відповідно, “може ухвалювати різні рішення й політичні теж”.
“Дійсно, в Конституції не прописані повноваження Ради щодо встановлення можливості чи неможливості проведення виборів. Але виписані схожі функції: як оголошення чергових чи позачергових місцевих та виборів президента”, – додав Корнієнко.
Водночас він визнав: лише КСУ врешті може визначити конституційність чи неконституційність цього механізму. До висновку КСУ – діє презумпція конституційності.
Заслужений юрист Леонід Ємець також погодився, що навіть у разі негативного висновку КСУ вже після проведення таких виборів, вони все одно будуть легітимними.
“В принципі, такі вибори будуть законними, хоча неконституційними. Подібна історія часто відбувається під час прийняття бюджету, коли порушуються строки подання правок. Парламент все одно приймає ці зміни, потім звертаються до КСУ, що визнає порушення. Але бюджет вже чинний. І так вже десятки разів”, – нагадав Ємець.
Створення спеціальної комісії в Раді: за та проти
Друга пропозиція проєкту – внести зміни до Регламенту ВРУ, аби підготовкою рішення стосовно встановлення неможливості проведення виборів чи референдуму займалася Тимчасова спеціальна комісія. Цей колегіальний орган з представників різних фракцій та груп на другий день після створення має надіслати запити до Міноборони, внутрішніх справ, Нацполіції, СБУ та інших органів щодо надання інформації на клопотання ЦВК про неможливість проведення виборів.
Олександр Корнієнко зазначив, що ця норма точно потребує доопрацювання та дискусійна. Бо сам закон про тимчасові слідчі та спеціальні комісії таких повноважень не передбачає. Тому Корнієнко зауважив, що питання органу для визначення окремих територій ще може обговорюватися.
Він не виключив, що зрештою таким органом може бути Кабмін, бо “він має всю повноту інформації на відміну від ВР, якій треба створювати ще й комісію, аби цю інформацію отримати”.
Сергій Дубовик припустив, що створення комісії буде штучним затягуванням часу. Та оптимальним було б надання такого права про визначення територій саме Кабміну, якому підпорядковані ВЦА та окремі правоохоронні органи.
Андрій Магера нагадав, що за пунктом 2 ст. 116 Конституції саме Кабмін вживає заходи щодо забезпечення прав і свобод громадян, а за пунктом 7 уряд має компетенцію щодо питань національної безпеки та оборони. На його думку, аби уникнути прийняття політичних чи суб’єктивних рішень щодо неможливості проведення виборів на окремих територіях Кабмін має спрацювати в унісон з ЦВК та РНБО.
“Ці три органи разом могли б визначати такі території, це було б прийнятною конструкцією”, – запропонував Магера.
Вибори без частини України?
Найбільш дискусійна частина проєкту – розділ про критерії визначення територій, де неможливо буде провести вибори.
По-перше, в документі прописані чотири загальні ознаки. У разі наявності хоча б однієї може бути ухвалено рішення про неможливість проведення виборів:
1) такі території є деокупованими територіями або на них велися бойові дії і вони зазнали безпосереднього негативного впливу збройних формувань Російської Федерації;
2) такі території розташовані в межах області, в якій проходить державний кордон України з Російською Федерацією або Республікою Білорусь;
3) протягом останніх шести місяців на таких територіях відбувалися обстріли з боку Російської Федерації чи Республіки Білорусь, внаслідок яких загинули та/або були поранені цивільні особи;
4) на відповідних територіях запроваджено режим обмеженого доступу, у тому числі з урахуванням мінної небезпеки.
У наступному розділі проєкту ці ознаки дещо конкретизуються переліком критеріїв. Однак вони також доволі абстрактні. Наприклад, пропонуються критерії щодо інтенсивності обстрілів, інцидентів з мінною небезпекою серед цивільних. Але без зазначення алгоритмів встановлення необхідної чи граничної їх кількості. Додаються критерії обмеження пересувань людей та транспорту, загрози терористичних атак, необхідність належної роботи банків, медзакладів, ЗМІ та інше.
Представниця фракції “Європейська солідарність” Вікторія Сюмар підкреслила, що ці критерії дуже широкі. “За ними можна буде обмежити вибори на пів країни. Чого вартує лише критерій про обстріли впродовж пів року внаслідок чого загинули цивільні”, – сказала Сюмар.
За її словами, тоді вибори можна буде не проводити не тільки у Донецькій та Луганській областях, а й Одеській, Харківській, Запорізькій, Миколаївський, Херсонській. Сумській та Чернігівській, які постійно обстрілюються та межують з Росією та Білоруссю.
“Тому ці критерії очевидно суперечать Конституції, яка гарантує кожному громадянину право проголосувати та бути обраним”, – додала Сюмар.
Юрист Леонід Ємець теж скептично оцінив запропоновані критерії. За його підрахунками, наразі у нас плюс-мінус – 12 млн виборців.
“Якщо ми ще й обріжемо великі території, то теоретично залишається 8 млн. Якщо поділити їх на граничну явку, то мінімально десь 4 млн зможуть обирати Раду, президента та місцеві органи влади. Назвати це демократичними виборами точно буде неможливо”, – підкреслив Ємець.
До того ж не варто забувати, що наразі мінімум до 4 млн українців перебувають за межами України. У 2019 році на президентських виборах за кордоном проголосували лише 12,5% зі 434 тисяч, які тоді перебували там. Голосування мільйонів українців, якщо навіть половина з них повернеться додому після великої війни, на чинних 102 дільницях в консульських установах буде фізично неможливим.
Олександр Корнієнко також погодився, що у разі врахування всіх критеріїв, до списку заборонених “можуть неочікувано потрапляти деякі області”.
Він зазначив, що за умови доопрацювання критеріїв, маніпуляцій не буде. “Депутати не будуть шкодити реалізації виборчих прав в країні, яка вступає до Євросоюзу. Тут є страховка і дуже серйозна, політична”, – запевнив віцеспікер.
Аліна Загоруйко звернула увагу, що дієвим запобіжником, аби цілі області не потрапляли у виборчий бан, буде норма про голосування парламенту по кожному окремому округу та дільниці. Додатково прописані можливості для ВПО (за даними Національної сервісної служби – 4 млн 912 тисяч ВПН. Мінус – близько 1 млн дітей, що не беруть участь у виборах), які зможуть проголосувати на інших територіях через право тимчасової зміни місця голосування.
Ще один член профільного парламентського комітету з державної влади, представник “Слуги народу” Віталій Безгін переконаний, що “зняти ризики політичних втручань можливо тільки, якщо далі виписати на рівні “підзаконки” показники критеріїв безпеки”.
Водночас Сергій Дубовик навпаки зазначив, що критерії прописані більш-менш зважено. “Не думаю, що їх застосування призведе до неголосування значної кількості виборців та виключення цілих областей… За умови скасування воєнного стану та тільки після цього проведення виборів. Бо я взагалі не уявляю проведення виборів під час активних бойових дій”, – пояснив він.
Коли чекати на фінальний текст
Олександр Корнієнко припустив, що цей доопрацьований проєкт можуть включити в тіло єдиного великого закону про повоєнні вибори. “Обговорюється варіант, що це буде одноразовий закон”, – сказав віцеспікер.
За прогнозом Аліни Загоруйко, у цьому році парламент точно не побачить остаточну редакцію.
Натомість Сергій Дубовик упевнений, що проєкт закону треба приймати якомога швидше, аби належно підготуватися до виборів. Плюс – пропрацювати особливості для деокупованих територій, відновлення роботи політичних партій, прописати запобіжники щодо балотування колаборантів.
Він також звернув увагу на те, що у драфті є норма про необхідність оновлення Реєстру виборців. За його словами, ЦВК вже ухвалила постанову номер 60 про поновлення технічної експлуатації Реєстру. Готується нова комплексна програма його захисту, тестують канали зв’язку. Після цього стартує другий етап, коли місяць за місяцем буде оновлюватися Реєстр для повернення його в онлайн режим. І вже тоді він буде базою для складання списків виборців.