Ребрендинг або “продаж”
У публічному доступі нині немає реєстру громадських формувань та конкретно політичних партій від Міністерства юстиції. Проте за даними YouControl та Руху ЧЕСНО, в Україні зараз діють щонайменше 360 партій. Хоча реєстрація нових політичних проєктів під час воєнного стану неможлива, їхня кількість змінилась в тому числі за рахунок заборонених проросійських партій.
З початку повномасштабного вторгнення керівників змінили 27 партій, а назви — 15 з них. У питанні змін в маловідомих партіях є дві важливі, проте дуже різні причини — це може бути або просто ребрендинг, або “продаж”. При цьому друге оформити можна лише через зміну керівника партії, інших документів, що підтвердили би це, не існує.
Іноді “продаж” може бути передачею партії іншій людині навіть безоплатно, проте підтвердити це знову ж таки майже неможливо. Розрізнити ці дві причини буває важко, проте наступні дві історії можуть це проілюструвати.
Найцікавішою серед усіх перейменованих є колишня “Меритократична партія України”, яку довгий час офіційно очолював Ігор Шевченко, колишній міністр екології. Перша зміна за часи повномасштабної війни сталася у вересні 2022 року — назва стала “Меритократична партія України — МРІЯ”, а наступна значно кардинальніша у серпні 2023 року. Тоді партія переназвали на “Антикорупційний фронт” (АКФ).
Змінився також керівник — нині ним значиться Володимир Жереб. Проте Ігор Шевченко продовжує відігравати основну роль у партії. Так, з серпня більшість його дописів на сторінці у Facebook стосуються АКФ. Окрім того, Шевченко очолював ще одну партію — “Успішна Україна”, офіс якої знаходився за тією ж адресою, що й АКФ нині.
Серед усіх новоперейменованих партій АКФ веде чи не найактивнішу діяльність. За останні 3 місяці вони витратили на рекламу у Facebook понад 1000 доларів зі своєї сторінки та зі сторінки Ігоря Шевченка. Сюжети реклами крутяться навколо боротьби з корупцією шляхом відновлення смертної кари, наприклад. До того ж вони не мають медійних облич. Навіть Шевченко не з’являється на їхній сторінці.
У коментарі Руху ЧЕСНО Шевченко зазначив лише, що йому “подобаються ідеї АКФ”. Також він заявив, що долучається до діяльності партії на волонтерських засадах та не є її членом.
Ще одна маловідома партія, що змінила і керівника, і назву у 2022 році — “Свідома нація”, яка стала партією “Рішучі”. Раніше цю маловідому партію очолював Володимир Тесля. Він є президентом Ліги змішаних єдиноборств WWFC, а у декларації за 2020 рік окрім іншого майна задекларував 15 млн гривень у біткоїнах. У тому ж році НАЗК запрошувало Теслю для надання пояснень через порушення у фінансовій звітності партії.
Новим же керівником став Віталій Купрій, народний депутат минулого скликання. Раніше він був долучений до діяльності БПП “Солідарність”, УКРОП, ВО “Свобода” та “Наша Україна”. У 2020 році був самовисуванцем на президентських виборах та балатувався від “Батьківщини” на місцевих виборах в Ірпені. У вересні 2018 року НАБУ відкрило проти Купрія кримінальну справу за хабарництво. У коментарі виданню “Главком” Купрій заявив, що не купував партію, а отримав її безкоштовно через проблеми зі звітністю у минулому.
2022 рік
Першою партією після початку пономасштабного вторгенння, у якої змінився керівник, стала “Команда Андрія Балоги”. Володимир Шкріба юридично очолив партію 7 липня 2022 року, раніше керівником був сам Андрій Балога. Цікаво, що Шкріба раніше неодноразово підтримував партію фінансово — лише у 2020 році він переказав понад 150 тисяч гривень.
Окрім того, Шкріба був помічником нардепа Віктора Балоги протягом 5 скликань, в тому числі нинішнього. Молодший Балога — Андрій, нині є мером Мукачева у Закарпатській області. Саме на його честь названа партія. Нагадаємо, що на початку жовтня 2023 року СБУ провела обшуки у Андрія Балоги через корупційну схему продажу комунальної землі.
Наступною змінила керівництво партія “Миколаївці” — 9 липня її очолив Сергій Мєркушев. Попереднім керівником був колишній нардеп 8 скликання від БПП Геннадій Чекіта, до 2020 року партія називалася також “Блок Геннадія Чекіти "За Справедливість".
Проте навряд чи мова йде про те, що Чекіта усунувся від діяльності партії. Мєркушев, за даними YouControl, керує компаніями “Будгідравліка” та “Спорт Інвест Сервіс”, які належать все тому ж Чекіті. Що вказані люди, що компанії знаходяться в Одесі, проте партія явно орієнтована на Миколаїв, де на минулих виборах взяла лише 5 мандатів у районній раді.
Не менш цікава історія сталася з наступними двома партіями. До серпня 2022 року існувала партія “Громадянська платформа”, яку очолював Сергій Пугасей, колишній кандидат у міські депутати Миргорода на Полтавщині від “Пропозиції”. Проте в останній день літа назву змінили на “Ми з України”, а керівником став Євгеній Дудко.
Сам же Сергій Пугасей за пів року знову очолив партію. Раніше вона називалась “Незалежна платформа України”, а з приходом Пугасея у березні 2023 року — “Громадянська платформа України”. Обидві партії публічної діяльності не ведуть, а відомо про них майже нічого.
Повертаючись до 2022 року, у вересні зміни сталися ще у трьох партіях. Перша з них — вже згадана “Свідома нація”. Наступна партія також цікава — раніше вона називалась “Союз”, проте з вересня 2022 року перейменована у “Євросоюз”. Змінився також керівник — тепер це Дмитро Сирбул. Про нього майже немає інформації, окрім того, що він був засновником, керував чи досі очолює ряд маловідомих громадських організацій.
Проте сама партія також цікава, хоча нині не веде активної діяльності. Один з її засновників, Володимир Кличніков, фігурант Реєстру Zрадників, внесений до санкційних списків РНБО ще з 2018 року, проте досі значиться у переліку учасників юридичної особи партії. Причина санкцій — Кличніков став депутатом так званої «Державної ради Республіки Крим першого скликання» та членом партії «Единая Россия».
Ще одна перейменована партія з російським слідом — колишня “Козацька українська партія”, яку у грудні минулого року перейменували в “Народну раду”. За кілька місяців до цього змінився також і керівник — ним став Анатолій Пешко, кількаразовий кандидат у народні депутати.
У 2019 році він заявляв, що “готовий стати локомотивом встановлення політичних та культурних зв'язків Росії та України”, а також, що війну в Україні організували США. Нині “Народна рада” активної публічної дільності не веде, а на особистому сайті Пешка не вказано, що він очолює партію.
Партію “Наш Голосіїв”, яка явно орієнтована на Київ, очолив депутат Бучанської райради від “Європейської солідарності” Владислав Дзівідзінський. Він також є фігурантом бази псевдосоціологів Texty.org — Дзівідзінський неодноразово піарив Юлію Тимошенко, “Аграрну партію” та Юрія Бойка. Своєю ж партією він обзавівся лише у грудні 2022 року — раніше вона називалася “Студентська партія України”.
Не менш цікава наступна партія. Згідно з даними реєстру, у тому ж грудні 2022 року партію “Пора” перейменували на “Оберіг”. Партія одна з найвідоміших серед уже згаданих у цьому тексті, в тому числі через свого колишнього керівника — Владислава Каськіва, депутата Закарпатської обласної ради від забороненої ОПЗЖ.
Змінився також керівник партії — нині ним є Артем Кірсанов. Про нього мало інформації у відкритому доступі, проте на сайті ЦВК є постанова про відмову йому у реєстрації в кандидати в нардепи на проміжних виборах у 2021 році у окрузі №50, що на Донеччині. Що цікаво, у цій постанові уже було вказано, що він висувався від партії “Оберіг”, хоча в реєстрі ця назва з’явилась на рік пізніше.
2023 рік
Цього року партії частіше почали змінювати своїх керівників, ніж назви. Так сталося одразу з рядом маловідомих партій: всього таких партій було 10 з початку 2023 року.
Ще дві партії географічно орієнтовані на Закарпаття. Перша — “Громади Закарпаття”, яка до березня була “Опозиційною силою”. Тоді ж її очолив Юрій Грига, голова Свалявської ОТГ, обраний від “Слуги народу”. Нині партія не веде активної публічної діяльності.
Інша партія — “Демократична партія угорців України”, яку в лютому цього року очолив Ласлов Зубанич. До нього керівником був Іштван Гайдош, нардеп 7 скликання Верховної Ради від “Партії Регіонів”. Зубанич тоді був його помічником на громадських засадах. Сама партія не нова — була створена ще у 2005 році.
Діють вони доволі активно, хоча по суті орієнтуються лише на Закарпаття. На минулих місцевих виборах партія пройшла у місцеві ради в Берегово та районі, а також у Чопі. Цікаво, що навіть свої комунікації в соцмережах партія в більшості веде угорською мовою.
Останні дві перейменовані партії — “Українська мрія” та “Партія ветеранів та волонтерів України”. Перша раніше була “Єдиною країною”, проте змінила назву з приходом до керівництва Марії-Мар’яни Двуліт. Про неї відомо небагато, проте судячи з її соціальних мереж, вона веде активну діяльність як засновниця БО “Фундація Ренесанс України”. Варто зазначити, що фінансової звітності або хоча би сайту БО не має.
“Партія ветеранів та волонтерів України” раніше називалася Громадянським рухом “Хвиля” та керував нею бізнесмен Володимир Козленко. Проте у серпні цього року партію очолив Юрій Драгомаз, тоді ж змінилась назва. Серед усіх історій перейменувань ця особлива тим, що Драгомаз офіційно не пов’язаний більше ні з якими бізнесами, організаціями, державною службою чи політикою.
Яке питання виникає після цих історій? Доволі просте — чи можливе відновлення України та становлення міцної демократії, якщо “купити” партії так легко, до того ж більшість з них невідомі абсолютній більшості громадян? Небезпека постає не лише у перспективі проводити вибори під час воєнного стану — Рух ЧЕСНО неодноразово наголошував на неможливості цього.
Небезпека також ховається у тому, що на повоєнних виборах у списках знову будуть політичні проєкти, створені лише на наступні 4 роки. Саме тому Україні необхідне продовження партійної реформи, а конкретно новий закон про політичні партії.