“Все, що робить російська армія, взяти хоча б переселення людей, — все це було ще за Івана ІІІ, коли взяли Псков, Новгород, і для того, щоб ці на території впливати, відселили звідти людей і заселили нових, відбувся так званий псковський вивіз.
З того часу, як утворилася російська нація у 1812 році, росіяни почали називати себе нацією переможців, а потім нацією “освободітєлєй”. Дійшли до кордону — переможці, перейшли кордон — “освободітєлі”.
350 років Росія воювала з Туреччиною. 350 років. 62 роки в цілому тривала війна з Туреччиною — кожні 26 років. Половина війн з Туреччиною була під гаслом, що ми звільняємо наших слов’янських братів і православну віру від османського ярма. І Болгарію так звільняли. І Сербію. Мета завжди була одна — просування своїх інтересів”, — нагадав Гайдук.
На думку бізнесмена, історія підтверджує той факт, що Росія — країна і суспільство, де не можливе існування ліберальних цінностей.
“Навіть ті царі, які були умовно лібералами, дали дуба. Дивіться, Катерина ІІ не програла жодної війни. Їй пробачили все. Що б вона не робила, народ усе сприймав. Програли Кримську війну — імператор Павло отримав табакеркою по голові. Олександр ІІ виграв війну у 1876 році, став найвеличнішим реформатором. А усі ліберали, навіть нинішні, тікають за кордон, тому в Росії таке неможливе”, — каже Гайдук.
І найкращою відповіддю на питання, що нам робити з Росією, на його думку, є побудувати власну країну для себе.
“Ми отримали Томас, навіщо? Щоб хтось став новим Кирилом? Та ні. Щоб отримати нову церкву. Зовсім іншу, не рабську. Бо у Росії завжди були раби — царські, поміщицькі. Як узяли з Давнього Єгипту приклад будувати під їхнім керівництвом, та так і будують досі. З ким там розмовляти? Як ви хочете їх переконувати? Ми дивуємося, що буряти унітаза ніколи не бачили і думають, що у ньому треба вирощувати квіти, а як вони могли їх бачити? Росія — це маленька країна на великій території. Ось нинішня реальність у Росії”, — зазначив Гайдук.
І цьому, за його словами, ми маємо протиставити розвинену культуру, освіту та власну європейськість.
“У нас є прекрасний театр Франка, — наводить приклад бізнесмен, — але іноземні, коли приїздять, у нього не йдуть, заважає мовний бар’єр. Вони йдуть в оперу, в консерваторію, слухають класику, яку розділяє весь світ. І ми повинні себе подати так, що ми з того самого світу, ми — європейці”.
“Коли ми хочемо в Євросоюз, вони питають, ви хто? Що ви нам принесете? Ми приймаємо вас у сім'ю, ми розуміємо, що можемо дати вам, так само хочемо розуміти, що можемо взяти від вас. І це ж важливе значення”, — говорить бізнесмен. Те саме з НАТО, зазначає він: “Знаєте, як один генерал сказав? Ви хочете в НАТО? Ми не проти, але як ми будемо спілкуватися, у вас лише шість генералів знають англійську мову? Розумієте? І це не питання прийняття, це питання виконання завдань. Так займімося своєю країною, до біса та Росія”, — резюмував Гайдук.