Пріоритети та ресурси війни
Уряд передусім відповідає за забезпечення необхідними ресурсами наших сил безпеки та оборони, зокрема, він курує закупівлю зброї. Будь-який додатковий ресурс важливий, аби закрити потреби, котрі фінансують виключно внутрішніми доходами.
Оскільки кількість військовослужбовців зросла, як і оплата їхньої праці, то надходження в деякі місцеві бюджети від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) побільшали вшестеро – з 13,3 мільярда гривень у 2021 році до 83,6 мільярда гривень у 2022 році.
Протягом 2023 року громадськість пильно стежила за закупівлями громад, доволі дивними пріоритетами під час війни. Особливо обурили необґрунтовані, наприклад, ремонти стадіону в м. Ківерці Волинської області за 72,5 млн гривень, Київського райсуду в Одесі за 106 млн гривень чи закупівлі барабанів для укриттів у Києві за 891 тис. гривень. За частину цих рішень відповідальна місцева влада. Однак чиновники державних адміністрацій також. Як у випадку з придбанням музінструментів для бомбосховища, коли саме Дніпровська РДА ініціювала такий тендер.
Інша проблема полягає в тому, що більшість невійськових видатків у державі зараз фінансують з коштів міжнародних партнерів. Їх не можна використовувати на потреби армії і не вдасться перенаправити на сферу оборони навіть за бажання місцевої влади.
Військовий ПДФО у громад забрали
У цій ситуації парламент запропонував передусім зафіксувати рівень видатків на оборону в місцевих бюджетах на рівні щонайменше 10% від щорічних загальних. За таких умов цього року громади мали б виділити на армію близько 30 млрд гривень – більше, ніж вони планують скерувати на житлово-комунальне господарство (25,6 млрд), соціальний захист і соціальне забезпечення (20,4 млрд), медицину (16,3 млрд) або духовний і фізичний розвиток (13,7 млрд). Це значно посилило б фінансовий тиск на місцеві органи влади, які в умовах війни і так вимушені оптимізувати видатки.
Цю ідею швидко відклали. А в переддень подачі бюджету на 2024-й оголосили зміни до кошторису поточного року, якими пропонують перевести військовий ПДФО до державного бюджету вже з 1 жовтня 2023 року і на весь 2024-й.
З одного боку, виправдана ініціатива, щоб закрити оборонні потреби, зокрема, дозволяє уникнути проблем з постійною перереєстрацією військових частин. З іншого – аж ніяк, адже надходження 2023 року вже закладені в плани місцевих бюджетів. Раптові зміни спровокують непередбачувані наслідки, особливо перед опалювальним сезоном.
У кожнім разі розподіл цього ресурсу для деяких громад буде критичним, адже становить левову частку їхнього бюджету. Зокрема, йдеться про майже половину бюджету Миколаєва. Подібна ситуація актуальна ще для 124 громад. Тож народним депутатам доведеться забезпечити баланс між потребами оборони та громад, зокрема, аби ті виконували делеговані державою повноваження.
За підрахунками експертів Асоціації міст України, 754 громади профінансували заходи, пов’язані з безпекою та обороною, на 52,28 млрд гривень.
Досвід Полтавської області доводить, що часто надходження від військового ПДФО та реальні витрати громад на потреби оборони незіставні. З власної ініціативи місцеві органи влади допомагають військовим більше, ніж отримують податкових надходжень. Окрім того, саме місцева влада опікується тилом – лікуванням поранених, забезпеченням сімей військових освітніми та медичними послугами та іншим.
Для територіальних громад бюджетні зміни означатимуть відчутну втрату ресурсу, який використовують і на делеговані, і на власні повноваження. За підрахунками, якщо забрати надходження від військового ПДФО, фінансовий потенціал місцевих бюджетів упаде на третину у 2024 році. Подекуди буде втрачено бюджет розвитку. Десь зникнуть можливості підтримувати навіть базові потреби.
Ситуація з житлом для ВПО у громадах критично гостра
Забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом – один із тих значних викликів, де без залучення держави не обійтися. З 2014 року проблема залишалася невирішена, а з повномасштабним вторгненням критично загострилася.
У квітні 2022 року Кабмін ухвалив рішення, згідно з яким кошти для формування фонду житла вимушеним переселенцям можна залучати з державного та місцевого бюджетів, від міжнародних донорів і добровільних внесків. У серпні 2022 року тодішній заступник керівника Офісу Президента зазначав, що багатоквартирні будинки споруджуватимуть 5–6 місяців одразу в 16 регіонах. Більш ніж через рік після заяви масштабних робіт так і не розпочали.
Створенням житлового фонду для вимушених переселенців нині опікуються передусім міжнародні донори або місцева влада. Наприклад, у Ковелі Волинської області кошти на обидва проєкти будівництва та реконструкції житла виділили з-за кордону. Схожа ситуація і в Житомирі, де будівництво фінансує Єврокомісія.
У Львові, окрім залучення грошей від іноземних донорів, виділили фінансування з обласного бюджету. Цього року на програму відновлення та ремонту житла для ВПО там передбачили 102 млн гривень. За ці кошти планували відремонтувати 23 об’єкти і створити понад 1200 додаткових місць для вимушених переселенців.
Схоже, парламентарі хочуть закріпити цей тренд у наступному законопроєкті – перекласти забезпечення ВПО житлом на органи місцевого самоврядування.Так фінансовий тиск на місцеві бюджети тільки збільшиться, а ресурсів на втілення таких планів поменшає.
Які рішення зараз найпрактичніші?
Фінансова децентралізація в Україні стала важливим кроком у зміцненні регіональної самоідентифікації та розвитку місцевих громад. Вона суттєво вплинула на готовність громад до шоків війни. Водночас залишається чимало викликів, пов’язаних з війною, із забезпеченням військовослужбовців.
Зокрема, облаштування укриттів. Воно особливо актуальне для громад біля тимчасово окупованих територій. А також для відновлення навчання у школах.
Для соціальної згуртованості критично забезпечити гідне ставлення до військовослужбовців. Громади могли б зробити свій внесок у покращення умов роботи військово-лікарських комісій, долучитися до програм підтримки ветеранів, розвитку інфраструктури для людей з інвалідністю.
Більш рівномірний розподіл військового ПДФО дозволить більшості громад функціонувати стабільніше. Сприяти силам безпеки і оборони – невластиві громадам повноваження. Але на час воєнного стану такий розподіл їхніх вільних ресурсів може бути виправданим. Проєкт закону №9559-д має закрити питання про можливість фінансувати потреби оборони громадами. Його ухвалення на часі. Це дозволяє громадам підтримувати оборону держави, одночасно не вилучає надто багато коштів з місцевого бюджету.
Збільшені повноваження та фінансові можливості для територіальних громад створили так званий новий соціальний договір між громадянами та місцевою владою. Цей договір ґрунтується на взаємній довірі та відповідальності, зокрема, у забезпеченні прямих потреб війни. І також це про збереження найуспішнішої реформи децентралізації та про стабільний розвиток у регіонах. За інших умов відбудовувати країну буде набагато складніше.