ГоловнаПолітика

Хроніки зернового шантажу, або Як Росія використовує зернову угоду, щоб зняти санкції

Повномасштабне вторгнення Росії спровокувало продовольчу кризу у світі. Через невдачі на фронті та неможливість захопити Україну агресор вдався до зернового шантажу, аби послабити західні санкції. Інструментом цієї стратегії стала Чорноморська ініціатива з вивезення українського зерна, продовження якої Росія щоразу використовує, щоб лобіювати свої інтереси.

Саботаж Росією зернової угоди зменшив обсяг українського експорту майже удвічі, що ніяк не сприяє продовольчій стабільності у світі. Натомість Росія перекладає відповідальність за кризу на Україну, яка стала жертвою її агресії, і держави Заходу, які наклали санкції на Росію. 

Розповідаємо про розвиток продовольчої кризи через російське вторгнення.

Росія шантажує світ термінами зернової угоди, щоб послабити санкції

18 березня Україна, Росія, Туреччина й ООН продовжили Чорноморську продовольчу ініціативу з безпечного вивозу українського продовольства. Терміни її пролонгації залишаються незрозумілими через російські дії: Україна стверджує, що угоду продовжено на 120 днів, а Росія запевняє, що лише на 60. Тоді як Туреччина й ООН взагалі не зазначають жодних термінів.

Підписання Чорноморської зернової ініціативи в Стамбулі в присутності президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, генсека ООН Антоніу Гутерріша, міністра інфраструктури України Олександра Кубракова та міністра оборони Росії Сергія Шойгу у 2022 році.
Фото: Umut Çolak /Вікі
Підписання Чорноморської зернової ініціативи в Стамбулі в присутності президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, генсека ООН Антоніу Гутерріша, міністра інфраструктури України Олександра Кубракова та міністра оборони Росії Сергія Шойгу у 2022 році.

Раніше Україна розраховувала продовжити угоду на рік і включити в неї миколаївські порти, але Росія робила все, щоб зірвати українські плани. Наприклад, спершу намагалася виторгувати часткове зняття санкцій. Кремль хотів домовитися про перепідключення Россільгоспбанку до SWIFT, відновлення постачання сільгосптехніки і запчастин у РФ, скасування обмежень на страхування та доступ до портів для російських суден і вантажів, а також розблокування рахунків і фінансової діяльності російських виробників добрив.

Згодом агресор підняв ставки, заявивши про готовність продовжити ініціативу лише на 60 днів. Це суперечить документу, підписаному Туреччиною та ООН, — угода про Чорноморську зернову ініціативу передбачає продовження як мінімум на 120 днів.

Через зменшення тривалості угоди агресор намагається додатково ускладнити планування експорту зерна з України, що може негативно вплинути на дохідну частину бюджету нашої держави. Заступник генерального директора аграрної компанії “Нібулон” Володимир Славінський пояснив, що дії Росії можуть порушити логістичний ланцюжок. Натомість через затягування інспекцій кораблів покупці української продукції можуть відмовлятися від товару, а українські експортери мусять продавати його за нижчими цінами. 

Також агресор постійно обстрілював порт Очаків у Миколаївській області, щоб його не включили в ініціативу. Сили оборони півдня України пояснювали, що Очаківський порт — це місце розподілу пересування суден і розв’язка міжнародних транспортних шляхів. Саме тому росіяни методично тероризують місто.

Наслідки обстрілу порту в Очакові.
Фото: ДСНС
Наслідки обстрілу порту в Очакові.

Крім того, російські політики синхронно заявляли, що зернова угода є пакетною для української та російської сторін, але на практиці виконувалися нібито лише українські умови. Натомість Меморандум між Росією та ООН із просування російського продовольства на світові ринки, мовляв, блокують.

У Кремлі стверджують, що інтереси російських виробників сільськогосподарської продукції не враховуються, російські добрива залишаються заблокованими в європейських портах, а роботу аміакопроводу “Тольятті – Одеса” так і не відновлено.

Водночас речник Кремля Дмитро Пєсков назвав продовження угоди жестом доброї волі боку Росії. Однак як відомо, слова росіян часто не збігаються з дійсністю.

Так, за даними Bloomberg, експорт російської пшениці збільшився майже удвічі порівняно з довоєнним періодом. Видання зазначає, що сотні тисяч тонн російських добрив залишаються замороженими в європейських портах, але експортерам вдається відвантажувати величезну кількість зерна. 

14 березня під час відвідин Улан-Уденського авіаційного заводу Володимир Путін хизувався, що за минулий рік Росія зібрала рекордні 155 мільйонів тонн зерна. Можемо припустити, що такого результату вдалося досягти за рахунок українського зерна з окупованих територій.

Також Москва безперешкодно користується своїми чорноморськими портами, а російські кораблі не проходять жодних інспекцій у Босфорі. Росія може використовувати ці обставини, щоб отримувати вантажі військового призначення та продовжувати війну проти України.

Російське вантажне судно “Спарта-4”, яке перебуває під санкціями США, перетнуло Босфор і зайшло у Чорне море, прямуючи з Сирії до Новоросійська.
Фото: Naval news
Російське вантажне судно “Спарта-4”, яке перебуває під санкціями США, перетнуло Босфор і зайшло у Чорне море, прямуючи з Сирії до Новоросійська.

Такі занепокоєння висловили у спільній заяві глава МЗС України Дмитро Кулеба і міністр інфраструктури Олександр Кубраков. Наприклад, у березні російське вантажне судно “Спарта-4” з військовим вантажем перетнуло Босфор і зайшло в Чорне море, прямуючи із Сирії до порту Новоросійськ.

Натомість інтерес Кремля до експорту аміаку може бути зумовленим не цінами на добриво, а надлишковими потужностями для його виробництва. Аналітик Barva Invest Костянтин Кінжалов пояснював, що Росії необхідний збут, аби виробництво не простоювало, а люди мали роботу і зарплату.

Утім російські ігрища заради уявних перемог можуть обійтися світу надто дорого. За даними ООН, Чорноморська ініціатива з вивезення українського зерна сприяє зниженню глобальної вартості продуктів харчування — індекс цін на продовольство за останній рік упав майже на 20%. 

Як Росія спровокувала продовольчу кризу та саботувала експорт українського зерна

Росіяни, наступаючи з Криму 24 лютого 2022 року, мали на меті захопити південну частину України, зокрема, міста на узбережжі Чорного й Азовського морів: Одесу, Чорноморськ, Южне, Миколаїв, Херсон, Бердянськ, Маріуполь і менші порти. Це могло сильно вдарити по українській економіці та її експорту, який забезпечувався морем. Перш за все це стосується продажу зерна та металів. 

Так, за даними Forbes Ukraine, через блокування морських портів Україна різко скоротила експорт металу — на 47,3%, тобто до $3,22 млрд. Щодо зерна, то, як пише видання, розблокування трьох найбільших портів (Одеса, Чорноморськ і Південний) після підписання зернової угоди збільшило валютні надходження на $1 млрд на місяць.

План Кремля із захоплення портів виявився успішним лише частково — російська армія окупувала Бердянськ і Маріуполь. Україні вдалося відкинути збройні сили РФ від Миколаєва, що захистило Одесу, а згодом ЗСУ деокупували Херсон. Прагнучи підірвати економіку нашої країни, Росія пішла на блокування українських портів, що й спровокувало глобальну продовольчу кризу.

Фото: EPA/UPG

Війна Росії проти України, за словами Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша, поставила перед загрозою голоду п’яту частину планети — 1,7 мільярда людей. Крім того, в останньому звіті ООН про стан продовольчої безпеки у світі вказано: “Нинішня війна в Україні, у якій воюють два найбільші світові виробники основних зернових і олійних культур, а також добрив, призвела до порушення міжнародних ланцюгів постачання, підвищення цін на зерно, добрива, енергоносії, а також до браку лікувального харчування для дітей, рекомендованого при сильному недоїданні. Це має потенційно негативні наслідки для глобальної продовольчої безпеки та харчування”.

Утім Росія не була б Росією, якби публічно підтвердила свою причетність до цієї кризи та не намагалася перекласти провину на когось. Тобто на саму Україну і держави Заходу. 

Так, у своїй інформаційній кампанії Кремль свідомо применшував роль України в забезпеченні продовольчої стабільності. За словами міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, частка українського зерна становить менш ніж 1% від загальносвітового виробництва пшениці та інших злакових. Тож те, що Україна не може експортувати зерно, не стосується продовольчої кризи, а Захід навмисно її перебільшує, говорячи про світову катастрофу, стверджує російський дипломат.

Балкер VALSAMITIS завантажується пшеницею в чорноморському порту Чорноморськ поблизу Одеси, Україна, 18 лютого 2023 р.
Фото: EPA/UPG
Балкер VALSAMITIS завантажується пшеницею в чорноморському порту Чорноморськ поблизу Одеси, Україна, 18 лютого 2023 р.

Мабуть, ми нікого не здивуємо, коли скажемо, що слова Лаврова не відповідають дійсності. Насправді частка України становила 10% світового експорту пшениці, понад 15–20% ячменю і понад 50% соняшникової олії.

Іншим пропагандистським наративом щодо продовольчої кризи стала теза про те, що Росія не має наміру нападати на українські торгові порти, а Україна нібито сама замінувала води Чорного моря. Ба більше, 3 червня російський президент заявляв про “готовність” забезпечити вивезення українського зерна через окуповані порти Бердянська та Маріуполя. Однак це виглядало абсурдно. З одного боку, армія РФ навесні та влітку наступала на півдні, а з іншого — на окупованих територіях не раз фіксували випадки, коли Росія привласнювала і продавала українське зерно.

Крім того, агресор спробував використати продовольчу кризу, щоб зняти із себе західні санкції в обмін на розблокування портів. Та ця стратегія не спрацювала, і міжнародна спільнота за посередництва Туреччини таки змусила Росію 22 липня підписати з ООН і Туреччиною Чорноморську ініціативу. Україна підписала таку саму угоду, яка передбачає безпечне вивезення українського зерна через три одеські порти: Одеса, Південний і Чорноморськ. 

Додатковими факторами, які змусили Росію до домовленостей, стало бажання піти назустріч президенту Туреччини Реджепу Ердогану. Він проявив політичне лідерство, щоб розблокувати експорт українського зерна, значна частина якого експортується на Близький Схід і в Африку. Ймовірно, це пов'язано з тим, що Туреччина не підтримала санкцій проти Росії, не арештує російські активи та нарощує співробітництво з країною-агресором. 

Фото: ОПОРА

Крім уже згаданих російських наративів про непричетність до продовольчої кризи, можна пригадати ракетний удар по порту Одеса. Росіяни цілились у зерносховище, але не влучили. Це сталося наступного дня після підписання зернової ініціативи і було прямим порушенням домовленості сторін. 

Попри все, зернова угода працювала, аж раптом у вересні Путіну здалося, що Україна вивозить забагато зерна у Європу, а не в країни Африки й Азії. Диктатор закликав обмежити експорт.

7 вересня у вечірньому зверненні Президент України спростував підозри. Він зазначив, що станом на вересень з України зерновим коридором‎ вийшли 102 судна до Азії, Африки та Європи. У країни Азії попрямували 54 судна з 1,04 млн т зерна, у Європу — 32 з 0,85 млн т, а в Африку — 16 з 0,47 млн т.

А вже наприкінці жовтня Росія спробувала вийти із зернової угоди, але невдало. Формальною причиною стала атака невідомих морських апаратів проти кораблів Чорноморського флоту Росії 29 жовтня. Не здатні захистити свій флот, росіяни думали відігратись на угоді, однак згодом відновили свою участь в ініціативі. Спершу 29 жовтня Путін заявив, що російська сторона припиняє участь в угодах щодо вивезення сільськогосподарської продукції з українських портів, а за два дні уточнив, що лише зупиняє. Ще за два дні, 2 листопада, Росія заявила, що повертається до неї, а вже 18 листопада її дію продовжили на 120 днів. 

Однак агресор і далі вигадував усе нові й нові способи саботувати зернову угоду. Так, із жовтня 2022 року делегація Росії в Спільному координаційному центрі штучно гальмувала інспекції суден. Російська сторона без пояснень скоротила кількість інспекційних команд із 5 до 3 і збільшила тривалість самих перевірок через нерегламентовані, а інколи й зовсім вигадані причини. У жовтні відбувалося лише 5-7 на день при мінімально необхідних 16-18, а в листопаді ООН і Туреччина самостійно провели 86 інспекцій за два дні. У зв’язку з цим на кінець січня 2023 року показник виходу суден з українських портів досяг антирекорду — 2,5 судна на добу. У Босфорі утворилася стабільна черга на інспекцію з понад 100 суден, а українські порти працювали на 30% своєї потужності.

Фото: EPA/UPG

Крім того, Росія гальмувала реєстрацію суден для участі в ініціативі: із понад 80 заявлених щоденно росіяни реєстрували в середньому тільки 2-3 кораблі. Аби збільшити обсяг експорту в таких умовах, Україні довелося збільшувати тоннажність суден. Кремль, звісно, відкинув усі звинувачення та заявив про нібито “відповідальне й ефективне виконання своїх зобов'язань”. 

У 2023 році Москва продовжила звинувачувати Київ, буцім Україна експортує зерно у високорозвинені країни, а частка бідних держав становить лише 2,7%. Тоді як за даними ООН, станом на середину січня 2023 року близько 44% зерна за цією ініціативою експортували в країни з низьким і середнім рівнем доходу, а в цілому в країни, які розвиваються, — 64%. 

Просуваючи тезу про те, що Україна експортує зерно переважно в заможні країни, Росія почала шукати союзників в Африці та зробила її чи не основним вектором своєї дипломатії. На думку росіян, саме африканським країнам, чимало яких мають проблеми з продовольством, могла б не сподобатися така політика України. Тому 2022 року очільник російського міністерства закордонних справ Сергій Лавров відвідав чимало країн Африки: ПАР, Еритрею, Есватіні, Анголу та інші. У кожній з них він говорив про бажання збільшити їхню роль у Радбезі ООН.

Чому Африка така важлива для Росії, добре пояснив постійний представник України в ООН Сергій Кислиця. Він зазначив, що африканська і близькосхідна тематика — це приблизно 85% порядку денного Ради Безпеки.

Лавров зустрічається зі своїм ефіопським міністром закордонних справ Демеке Меконненом в Аддіс-Абебі, 27.07.2022.
Фото: пресслужба МЗС РФ
Лавров зустрічається зі своїм ефіопським міністром закордонних справ Демеке Меконненом в Аддіс-Абебі, 27.07.2022.

А втім, поки що виглядає на те, що російська стратегія не працює. Це добре продемонструвало голосування в Генеральній асамблеї ООН 23 лютого 2023 року. Тоді 141 країна підтримала українську формулу миру, а лише 7 країн проголосувало “проти”: Білорусь, КНДР, Еритрея, Малі, Нікарагуа, Росія і Сирія. З Африканського континенту тут лише дві — Еритрея та Малі. Перша — одна з найбідніших країн Африки, і з 1993 року, коли вона стала незалежною, тут править диктатура і не відбулося жодних, навіть формальних президентських виборів. Другою керує військова хунта, яка прийшла до влади 2021 року, її підтримує Росія, у тому числі зброєю.

Росія зацікавлена у продовольчій нестабільності 

Україна залишається відповідальним гарантом продовольчої безпеки у світі навіть в умовах повномасштабної війни. З 1 серпня 2022 року 814 суден експортували 24,4 млн тонн українського продовольства з портів Одеси до країн Азії, Європи та Африки в межах Чорноморської зернової ініціативи.

Проте обсяг експортованого продовольства майже вдвічі зменшився через дії Москви. Із можливих 6 млн тонн Україна доставляла не більш ніж 3,4 млн тонн на місяць. Після підписання зернової угоди Росія продовжила маніпуляції, шантаж і нагнітання продовольчої нестабільності у світі.

Кремль погрожував вийти з угоди та обмежити український експорт, маніпулював різними заявами через військові невдачі на фронті. Росія має рекордні урожаї, експорт російської пшениці зріс удвічі, а безперешкодне користування Чорним морем не обмежує логістичного планування для росіян.

Фото: EPA/UPG

Утім Росія обмежена в реалізації своєї сільськогосподарської продукції внаслідок санкцій, запроваджених через збройну агресію проти України. Щоб зняти їх, Москва не намагається завершити війну, а лише пропонує нові варіації продовольчого шантажу, зокрема, зменшення термінів пролонгації зернової угоди.

Піддавшись на російський шантаж один раз, світ отримуватиме все нові й нові погрози. Тому реагувати на виклики агресора варто через пошук доступних засобів пом’якшення глобальної продовольчої кризи, посилення санкційної політики, створення правових механізмів для справедливого правосуддя проти російських злочинців і забезпечення сталого післявоєнного миру.

Анатолій Бондарчук, Громадянська мережа ОПОРА
Дмитро БаштовийДмитро Баштовий, Аналітик Громадянської мережі ОПОРА
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram