Постраждалі від сексуального насильства обов'язково мають право на слово «стоп» під час кримінального процесу
Нещодавно в Офісі Генпрокурора відбулася нарада, де презентували «нові підходи до ведення справ щодо сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом», йдеться в офіційному повідомленні. В Офісі також створено управління, що займається цією категорією злочинів, ви керуєте ним. Що це за «нові підходи» в розслідуванні злочинів сексуального насильства?
З перших днів призначення нового Генерального прокурора (Андрій Костін — з 28 липня 2022 року) було поставлено питання щодо стану досудового розслідування кримінальних проваджень саме по злочинах сексуального насильства стосовно наших громадян. Ми зрозуміли, що є певна проблема. Оскільки ці провадження розкидані, ними займається багато різних людей.
А злочини цієї категорії вкрай чутливі. Дуже важливо, щоб постраждала особа не була вимушена мати багато комунікацій з різними представниками щодо її справи. Наше завдання, щоб людина була якнайменш травмована. По-друге, ми зрозуміли необхідність кардинальної зміни підходів розслідування. Як відомо, раніше система прокуратури була досить закритою. І за мету ставилося саме притягнення до відповідальності винних. І все. Це була основна мета діяльності органів прокуратури. Війна внесла свої корективи. Відтепер стало очевидно, що наше основне та ключове завдання — це допомога людині. Саме цим ми відрізняємося від РФ, де важливі території, а не люди. Для нас основна цінність — це наші громадяни. У процесі розслідування таких чутливих злочинів, як сексуальне насильство, ми не маємо залишати людей наодинці з їхньою трагедією. Тільки так ми зможемо вистояти морально та фізично. І взагалі як країна. Це очевидно і зрозуміло всім.
З огляду на це ми змінили підходи до таких справ. В Офісі Генпрокурора створено нове спеціалізоване управління. Ми розслідуємо виключно цю категорію злочинів. Нашим плюсом є великий досвід роботи з кримінальними провадженнями домашнього насильства та гендерно обумовленого насильства. Тобто усі фахівці, які працюють разом зі мною в команді, не один рік працювали з постраждалими в таких чутливих темах. Тому нам набагато легше переналаштуватися та працювати вже зі злочинами сексуального насильства, що пов'язані зі збройним конфліктом.
На засіданні в Офісі Генпрокурора була затверджена Стратегія протидії сексуальному насильству. У чому вона полягає?
Ми звернулися за допомогою в розробці цієї Стратегії до визнаних світових експертів з міжнародного гуманітарного права. Над документом працювали з очільником Global Rights Compliance Вейном Джордашем. Нам дуже допомогла спеціальна представниця генсека ООН з питань сексуального насильства у військових конфліктах Праміла Паттен. Наша урядова комісія, численні громадські організації також були залучені до її написання. Ми підготували документ, який охоплює не лише діяльність прокуратури. Стратегія окреслює весь комплекс заходів, згідно з яким у першу чергу надається допомога постраждалим. Це справді ґрунтовний документ, за яким ми рухаємося.
Наразі орієнтація нашої діяльності — це постраждалоцентризм, я так це називаю. Наприклад, перше, що ми робимо, – питаємо в неї або в нього: «Як ви себе почуваєте? Чим вам допомогти? Чи вам необхідна медична, психологічна та інша допомога?»
Тільки після цього ми пояснюємо постраждалій людини стадії кримінального процесу, у чому його суть і з якими викликами можна зустрітися під час нього. Відповідно, ми відразу говоримо, що людина має право на застосування слова «стоп».
Тобто людина завжди може припинити говорити про травматичні для неї спогади?
Так. Постраждала особа на будь-якому етапі розслідування може сказати: «Зараз я не готова про це говорити». Тоді ми беремо паузу й очікуємо, коли людина зможе далі співпрацювати. Це один з елементів нових підходів розслідування. Плюс ми відразу роз’яснюємо та широко застосовуємо заходи захисту постраждалих. Поясню. Ті, хто пережив сексуальне насильство, бояться двох речей. Перше — це осуду сусідів. Тут наша мета — довести людині, що завжди винуватий у такому злочині виключно кривдник. Постраждала особа ніколи не може бути винуватою. Друге — повернення військових РФ. Це два наріжні та складні моменти. Саме тому ми застосовуємо новий підхід — змінюємо особисті дані, місце проживання, будь-яку інформацію, аби людина відчувала себе в безпеці, надаючи покази. Усе це відбувається лише за особистою згодою людини. І таку конфіденційність, право на зміну особистих даних ми забезпечуємо дуже швидко.
Люди не говорять про сексуальне насильство через страх осуду сусідами та повернення окупантів
Уточнюю. Наші люди, яких ґвалтували російські окупанти, не хочуть про це говорити, бо бояться їхнього повернення? Повторної окупації?
Так. Бо ж ми працюємо на деокупованих територіях. Люди бояться, що окупанти повернуться. Тому дуже бояться про це розповідати. За нашими спостереженнями, це десь 50% на 50%, коли половина постраждалих не звертається по допомогу через такий острах. Ми маємо зрозуміти цих людей, оскільки вони насправді дуже-дуже перелякані. Вони намагаються забути жахи. З ними працюють спеціальні групи з виявлення злочинів сексуального насильства. Спеціалісти роз’яснюють, що ніхто з них не буде бігти та заявляти на весь світ про цих громадян. Таким людям треба дати впевненість і відчуття безпеки. Ми також пояснюємо, чому так важливо говорити про ці злочини. Оскільки їхні слова про скоєні злочини — це наша зброя. Розповівши свою історію, людина вже може допомогти сама собі психологічно. Це також роз'яснюється.
Ви брали участь у роботі таких мобільних спецгруп? Як вони працюють?
Потрібно бачити те, як ці групи зустрічають наші люди на деокупованих територіях. Як вони вітають наших працівників. Це справді невимовна радість, щирість, сльози щастя. Так, нам постійно розповідають ці жахливі історії насильства. Буквально днями ми виявили ще два випадки сексуального насильства. Я не можу говорити про конкретний населений пункт, бо це нещодавно звільнені території. І це виключно з метою безпеки цієї групи, бо вони там ще перебувають. На жаль, як показує практика, окупанти виявляють до наших фахівців, скажімо так, «інтерес». Прокурори в цих регіонах працюють під обстрілами.
Зараз у нас працюють дві такі мобільні групи, які відразу виїжджають до звільнених населених пунктів. Це групи з десяти фахівців кожна. Там спільно працюють працівники превенції, поліції, слідчого апарату, прокурори, наші експерти та міжнародний експерт, психолог. Вони професіонали, які вже набили руку на цій темі. Постійно у відрядженнях і працюють з потерпілими. Починають зі спілкування. Після того, як люди починають їм довіряти, розповідають про злочини сексуального насильства.
Наша настільна книжка — це Кодекс Мурад. І це ще один з принципів Стратегії, коли постраждала особа сама обирає того, з ким хоче поговорити. Хочеш з жінкою, то з жінкою. Хтось обирає чоловіків-фахівців. Інші — психологів. Якщо людина ще не готова нам особисто розказати свою історію, щоб ми зафіксували її як злочин, розпочали досудове розслідування, то нічого страшного. Ми скеровуємо таких людей до інших психологів, громадських організацій, які також працюють на місцях, надаючи допомогу. Ми просто чекаємо на згоду людини. Якщо вона все одно не хоче говорити, то це теж не є проблемою. Ніхто не тисне, не наполягає. Наше завдання — це скоординувати постраждалих, більше допомогти їм.
Ось чому, до речі, зараз ми не можемо говорити про якусь точну статистику таких злочинів. Ми розуміємо факти, де та скільки було скоєно. Уже спостерігаємо тенденцію, коли скрізь, де стояли окупанти, виявляються злочини сексуального насильства. Але ми не можемо говорити, що кількість справ — це кількість випадків сексуального насильства. Ні. Є величезні магістральні провадження, де, наприклад, серед сотні вбивств є кілька зґвалтувань. Там також працюють наші прокурори. Але це одна категорія злочинів. Є факти насильства з декількома постраждалими, що проходять в одній справі. На жаль, є й такі справи, коли до однієї особи по декілька разів приходили та ґвалтували. Усе це різні факти, які ми будемо доводити. Наша ключова мета — зібрати всі факти, зафіксувати їх якомога більше, прослідкувати цю системність і довести її. Щоб надалі це було основою для звернення до Міжнародного кримінального суду.
Сексуальне насильство — це не лише зґвалтування. Від окупантів постраждали жінки, чоловіки, діти, літні люди. Віком від 4 до 85 років
Зрозуміло, що точних цифр постраждалих наразі немає, бо люди бояться розповідати про свої трагедії. Тому так мало справ уже передано до судів національного рівня? Скільки вручено підозр?
Зараз у нас є п'ять встановлених підозрюваних у цій категорії злочинів. Та дві справи вже розглядаються в суді. Утім це точно лише початок.
Ці злочини фіксують у всіх звільнених регіонах України? Чи є якісь особливості? Де таких злочинів більше?
Ми працюємо якраз над цим і системністю. Попереднє наше бачення таке, що злочини сексуального насильства військовослужбовцями країни-окупанта є скрізь. На жаль.
Серед потерпілих є всі: жінки, чоловіки, літні люди і навіть діти. Чи є тут попередня статистика і градація?
У нас є такі цифри. Я могла б про це сказати. Але зрозумійте – це буде неправильно. Через одну причину: сексуальне насильство в нашому суспільстві й досі не зовсім правильно розуміють з точки зору міжнародного гуманітарного права. Чомусь усі сприймають цей злочин лише як зґвалтування. А це не так. Сексуальне насильство — це і публічне оголення, тримання разом чоловіків і жінок, це огляд жінок не жінками, а чоловіками, це тортури геніталій і так далі. Це дуже багато різних видів. Тому не можна говорити про те, якої статі людей більше постраждало. Від сексуального насильства постраждали однаково всі категорії: жінки, чоловіки, діти. Щодо віку, то ми зафіксували такі злочини щодо людей від 4 до 85 років. На жаль, немає винятків, категорій і вікових особливостей. Люди всіх статей і різного віку постраждали від таких злочинів. І випадків, на жаль, дуже багато.
Голова парламентської ТСК щодо розслідування цієї категорії злочинів, депутатка Марина Бардіна в інтерв'ю LB заявила, що саме з 24 лютого сексуальне насильство окупантів набуло масового характеру. Це так?
Так.
Необхідні зміни до законодавства: без строків досудового розслідування та з довічним за сексуальне насильство
А чому саме після початку повномасштабного вторгнення сексуальне насильство з боку окупантів стало масовим? Це наслідок проблем чинної законодавчої бази, коли більшість цих злочинів у 2014–2019 років кваліфікували як ординарні? Тобто переважно за статтями 152 і 153 КК України, за що передбачено лише від 3 до 5 років ув’язнення, а не за ст. 438 КК, як воєнні злочини?
Ні. Ці злочини фіксували з 2014 року. Просто зараз відбувається повномасштабна війна. Було багато окупованих територій. І що більше ми звільняємо їх, то більше виявляємо таких фактів.
Щодо парламентської ТСК, то днями ми провели спільне засідання. Плідно попрацювали. Ця нещодавно створена комісія дуже слушна. У нас уже був час, щоб побачити прогалини в законодавстві, що треба змінити вже зараз. І допомога ТСК якраз буде полягати в цьому. Перше спільне засідання тривало довго. У результаті ми домовилися, що на експертному рівні будуть доопрацьовані необхідні зміни до законодавства, щоб полегшити нашу роботу. Ключова задача — створити таку законодавчу базу, щоб спростити роботу з фіксації злочинів цієї категорії.
Голова комісії Бардіна зазначала, що народні депутати вже працюють над підготовкою законодавчих змін, щоб чітко прописати у базовій ст. 438 КК саме цей вид злочину — сексуальне насильство, оскільки наразі це загальна стаття щодо всіх воєнних злочинів. Також планують змінити покарання на довічне ув’язнення за злочин сексуального насильства. Офіс Генпрокурора підтримує такі пропозиції про найвищу міру покарання?
Так, я впевнена, що такі законодавчі зміни потрібні. Ми будемо співпрацювати з депутатами, пані Бардіною. Звісно, вносити зміни до законодавства потрібно. Нам потрібне чітке формулювання, що є сексуальним насильством, які його види та покарання. Бо стаття (438 КК) справді дуже загальна. А сексуальне насильство — це особлива категорія злочинів. Тому спільна робоча група, яка включає міжнародних експертів, уже працює. Але мова йде не лише про зміни до Кримінального кодексу, а й Кримінально-процесуального.
А які саме зміни необхідні до КПК?
Наприклад, у нас є строки досудового розслідування. Утім ми розуміємо, що людина може відкритися і розказати про факт сексуального насильства набагато пізніше, ніж передбачають такі законодавчі строки. Зараз максимально це 18 місяців. А за воєнні злочини немає строку давності. Тут очевидна невідповідність. Тому далі справа може бути просто закрита. Однак це точно не є правильним. Зараз ключове для нас — зафіксувати та довести, що був такий факт.
Тому необхідні зміни. У нас не може бути жодних обмежень у строках досудового розслідування цієї категорії злочинів. Нам необхідно буде внести зміни у ст. 219, де просто скасувати строки досудового розслідування воєнних злочинів.
Також у Верховній Раді вже працюють над новим законопроєктом щодо допомоги таким потерпілим. Офіс долучився до цього процесу?
Так. Ми обговорювали це питання разом з депутатами. Це дуже хороша ініціатива. Усі працюють над законопроєктом, щоб ми могли працювати на його основі з постраждалими. Бо його основна ідея — надання допомоги таким людям.
Ми також хочемо додати у ст. 225 зміни щодо права прокурора та слідчого допитувати постраждалу особу та використовувати цю інформацію в суді вже як доказ. Як зараз працює система? Суд має безпосередньо дослідити доказ. Відповідно, постраждала особа один раз має розповісти усе, що з нею сталося. А потім у будь-якому випадку у процесі судового засідання розказати про це ще раз. Навіщо? Якщо це може бути раз записано на відео, оформлено відповідними документами, а суддя зміг би оцінити це вже як доказ. Це важлива та необхідна, на наш погляд, законодавча зміна.
Готується угода щодо репарацій постраждалим
Нардепи пропонують прописати у законопроєкті право постраждалих подавати заявку до відповідної комісії про факт злочину онлайн. На практиці це буде працювати?
Це буде залежати від механізму захисту і перевірки цих фактів та інформації. Усе це насправді деталі. Ключове — нам необхідно розпочати ці процедури.
В Офісі Генпрокурора є також ідея пришвидшення виплат репарацій постраждалим. Щоб люди не очікували роками на відшкодування від країни-агресора, а могли вже отримати таку допомогу. І вона може бути надана за участі держав, для яких словосполучення «міжнародне гуманітарне право» — це не просто слова. Обговорюється питання про укладання міжнародної угоди. Ми пропонуємо, щоб вона була підкріплена резолюцією Генасамблеї ООН, іншими рішенням ЄС. Аби була утворена компенсаційна комісія та фонд. Така комісія могла б розглядати заявки та виплачувати кошти з фонду, який наповнювався б виявленими та арештованими активами громадян РФ чи дотичних до них.
Також є держави-донори, які готові нам допомагати з компенсаціями постраждалим. І такий механізм теж можливий. Зараз ведуться активні консультації з цих питань. Тут мова може йти не лише про злочини сексуального насильства, а загалом про воєнні злочини.
Яким має бути алгоритм доведення масовості злочинів сексуального насильства на міжнародному рівні? Для початку злочинці мають бути засуджені в національних судах?
Не обов'язково навіть засуджені. Має бути встановлений і зафіксований факт за стандартами Міжнародного кримінального суду, що дуже важливо. Тоді можна вже буде говорити про системність і притягнення вищого політичного керівництва до відповідальності за цю категорію злочинів. В Україні невдовзі відкриють офіс МКС. Уже 1 жовтня набули чинності зміни до ст. 624 КПК про виконання функцій МКС на території України. Тобто перепон для роботи МКС в Україні немає. Також є додатковий проєкт угоди про співпрацю з МКС. Усі процеси запущені, усе рухається активно.
А далі? Ці справи підпадають виключно під юрисдикцію МКС чи також Міжнародного суду ООН?
Ми говоримо тільки про МКС. Оскільки цей суд може визнати винною особу. Якщо ми доведемо, що ці злочини є масовими, що їх багато, то далі свої висновки зробить МКС.
Це може бути колективний позов щодо масових злочинів сексуального насильства?
Подивимося. Це деталі процедури. І це точно не буде проблемою. Наші міжнародні департаменти всі ці питання погодять.
Раніше потерпілих допитували до 15 разів, зараз є випадки, коли рідні не знають про насильство
Ви анонсували максимальне спрощення процедури фіксації та доведення злочинів сексуального насильства, можливість надання показань на відео, що буде доказом в суді. Утім це в майбутньому. А що вже сьогодні змінено у звичному алгоритмі розслідування в інтересах потерпілих від сексуального насильства з боку окупантів?
Раніше постраждалих могли допитувати по 12-15 разів. Ми вже цього не робимо. Тепер особа допитується один раз. І лише тоді, коли вона готова говорити. Треба визнати, що раніше людям ставили такі питання, які їм навіть соромно було чути. Так, важливі й уточнювальні питання для слідства. Але це нова травма для постраждалих. З цієї причини люди намагаються просто забути ці жахи, не згадувати кожного разу про них. Тому не хочуть говорити. Чи просто не готові відразу про це згадувати. Тож уже застосовується новий підхід до самого допиту. Тепер це один раз і виключно за згодою. Це перше.
По-друге, це право людини обрати собі нове ім'я та прізвище. Щоб убезпечити себе, зберігши конфіденційність.
По-третє, фактично сама особа зараз керує процесом розслідування. Ми роз’яснюємо, які можливі стадії, а людина особисто обирає, що зараз робимо, а що ні. Раніше постраждалих викликали на допити повістками. Уявляєте, особа з деокуповані території, де ще немає світла та інших умов, кудись має приїхати і дати покази? Зараз цього абсолютно немає. Ми самі приїжджаємо до постраждалих, питаємо у них, де їм зручно поспілкуватися, коли та з ким.
Є такі факти, де сім’я постраждалої особи не знає про вчинення цього злочину. Людина не хоче, щоб її рідні знали про це. У таких випадках ми обираємо інше місце, де їй було б зручно поспілкуватися. Можемо виїхати навіть до іншого міста, села, до якогось кабінету іншої сільради. Усе, щоб людині було комфортно розповісти про цей злочин.
Щодо участі свідків, то вони обов'язково мають повідомляти про факти насильства? Лікарі, які зафіксували під час огляду ураження внаслідок насильства, зобов'язані звернутися до правоохоронних органів?
Немає ніякого обов’язку. Якщо сама особа готова, то вона передасть інформацію через інших осіб. Коли ж не готова, то ні. Інші також не мають про це повідомляти. Лікар також не зобов'язаний робити це.
Зараз ми, навпаки, робимо наступне. Спільно з Міністерством охорони здоров'я розробили пам’ятку, як діяти в разі вчинення щодо вас воєнного злочину. Умисно на першій сторінці пам’ятки немає жодного слова про сексуальне насильство, щоб не лякати людей. Такі пам’ятки ми також роздаємо лікарям. Бо ж лікар бачить ознаки насильства. Тоді він дає цю пам’ятку людині, яка вже сама обирає: звернутися далі до правоохоронних органів чи лише по консультацію до психолога. У буклеті зібрано всі контакти, куди людина може звернутися за допомогою. Важливо, що особа сама обирає та визначає подальші дії. Ніхто її не примушує та не наполягає.
Наостанок. Простий алгоритм для постраждалих від сексуального насильства. Чи то з відносно давно деокупованої Київщини, коли лише зараз людина готова говорити. Або з нещодавно звільнених територій. Куди звертатися за допомогою?
Усі наші працівники прокуратури попереджені та готові говорити з людьми. Вони працюють на місцях. Працює спеціалізований підрозділ в Офісі Генпрокурора, який займається цими категоріями злочинів. Уся інформація, що буде надходити до наших працівників на місцях, обов'язково передається мені особисто. Тобто на рівні прокуратури, запевняю, проблем не буде.
У пам’ятці є телефони урядової гарячої лінії, інших громадських організацій. Працює Нацпол, лінія безплатної психологічної допомоги. Точок входу для постраждалих дуже багато. Ми готові допомагати на різних рівнях постраждалим за цією категорією справ. Бо є спільна мета. Усі російські військові, які вчиняли ці звірства, мають понести відповідальність.