NAMU
Національний художній музей України після тривалої перерви в системній роботі входить у новий рік з обширними планами. Перший з анонсованих проєктів — це персональна виставка Нікіти Кадана (одного з художників групи Р.Е.П., діяльності якої присвячена виставка, що триває в музеї до початку березня). Експозиція займатиме три виставкові зали й базуватиметься на інсталяціях, які художник подарує музею. Разом з програмною роботою «Процедурна кімната», яка вже входить до фонду NAMU, ці дарунки складуть непогану монографічну колекцію Кадана в музеї.
Наступний запланований NAMU проєкт має робочу назву «Це просто виставка». Його створять на основі проєкту, який показала у 2023 році люблінська галерея «Лабіринт» у рамках Київської бієнале, але він відрізнятиметься. Як і в Любліні, виставка в NAMU представить творчість українських митців, які перебувають у ЗСУ (Богдан Бунчак, Павло Ковач-молодший, Макс Роботов та ін.), але цього разу їхні польські колеги створять роботи спеціально для нового проєкту. Серед кураторів — директор «Лабіринту» Вальдемар Татарчук.
Ще один анонсований проєкт — виставка Сергія Пустовойта, художника, відомого передусім кримськими пейзажами 1980-х. У його творах відчутні впливи і актуального на той час гіперреалізму, і європейського мистецтва XVII–XVIII ст. Дружина та спадкоємиця художника Олена Левіна подарувала дев’ять полотен Пустовойта NAMU. Цією виставкою музей хоче порушити питання Криму й кримськотатарської спадщини в контексті історії мистецтва України: відбудеться круглий стіл, де обговорять методологію дослідження творів на кримську тему в музейній колекції.
У планах NAMU також масштабна ретроспектива Віктора Зарецького, яка займатиме весь другий поверх будівлі — роботи для експозиції зберуть з українських музеїв, приватних колекцій, зі збірки родини художника. Покажуть і хрестоматійні твори митця «клімтівського» періоду, і менш відомі його картини, а також архівні матеріали, ескізи й начерки, частину з яких експонуватимуть уперше. Це буде друга велика персональна виставка художника в NAMU (перша відбулася після його смерті, в 1991 році). Куратори хочуть представити творчість Зарецького в ширшому контексті українського мистецтва ХХ століття, у середовищі його однодумців-шістдесятників, а також виявити вплив Зарецького на художників наступних поколінь. Виставку супроводжуватиме публічна програма з дискусіями експертів щодо відносин «офіційного» й «неофіційного» мистецтва, термінів «суворий стиль», «соцреалізм», проблем збереження монументальної спадщини другої половини ХХ ст.
NAMU покаже у 2025 році також виставку «4 квартали Утопії», над якою музейники працюють з архітектором Юрієм Шалацьким. Він був одним з проєктувальників так званих 4 кварталів — постмодерністського житлового комплексу на Подолі в Києві (1979–1992), який так і не встигли добудувати відповідно до архітектурного задуму. Креслення, фотографії, цифровий архів, пов’язані з цим комплексом (та його творчістю загалом), архітектор подарував музею. Виставка розповість про перипетії проєктування й будівництва, що припали на часи стрімких соціальних і політичних змін, його діалог з історичним середовищем Старого Подолу, а також запропонує погляд на сьогоднішню долю комплексу, коли задум його авторів спотворений добудовами, занепадом і недбалим доглядом будинків. Науковим консультантом виставки є археолог Михайло Сагайдак, багаторічний керівник Подільської археологічної експедиції. У рамках публічної програми проведуть екскурсії Подолом.
Крім усього цього, NAMU працюватиме з колекцією: після виставки «В епіцентрі бурі. Сецесія» на першому поверсі проходитимуть проєкти в подібному режимі. Серед них буде презентація доробку Анатоля Петрицького до 130-річчя художника разом з лекцією та, можливо, окремим виданням. Також тематичним лекторієм і невеликою архівною виставкою відзначать 100-річчя Людмили Міляєвої, докторки мистецтвознавства, викладачки НАОМА та співробітниці NAMU.
Мистецький Арсенал
У березні 2025-го Мистецький Арсенал планує відкрити персональну виставку Анни Звягінцевої — художниці, яка займає важливе місце на актуальній українській артсцені. У своїй практиці Звягінцева послідовно працює з вихопленням з оточуючого простору слідів людської присутності й через них говорить не тільки про персональний, а й про ширший політичний контекст. Експозиція, що займатиме чотири арсенальські зали, складатиметься з творів художниці від 2013 року й дотепер. Цією виставкою МА планує розпочати розмову про вагомі постаті українських 2000-х.
На кінець травня МА традиційно готує Книжковий Арсенал, на якому також будуть виставкові проєкти – у 2024-му в межах фестивалю їх було десять.
Музей Ханенків
У Національному музеї мистецтв імені Богдана й Варвари Ханенків до травня триває фотовиставка «Відвага нації», що включає 50 фотографій американського фотографа і філантропа Говарда Г. Баффетта, а також 10 робіт Дмитра Козацького, українського військовослужбовця та фотографа, автора відомих світлин з бункерів Азовсталі. Музейники пропонують спеціальні екскурсії для різних груп відвідувачів: військовослужбовців і їхніх сімей, переселенців, батьків з дітьми, школярів.
У травні-червні покажуть «Мій музей» — виставку робіт Вадима Шамкова, фотографа й експозиційного дизайнера Національного художнього музею Литви. Серед них — непостановчі портрети, етюди музейних залаштунків, миті виставкових проєктів і театралізовані автопортрети. Зокрема, покажуть серію автопортретів «Клуб борід і вусів», присвячену взаєминам автора з експонатами, навколо яких обертається життя будь-якого музею.
У липні–вересні відбудеться проєкт «“7” — це “Мистецтво”» про бібліотеку Музею Ханенків. Покажуть архівні документи, мистецькі видання, книги з дарчими написами відомих людей, іменні екземпляри, численну «друковану продукцію» радянського періоду. Майже водночас, у червні–вересні, пройде виставка «Бентежні роки. Митці з України в Ecole de Paris». На ній можна буде побачити твори українських художників, які працювали в рамках Паризької школи — міжнародної багатоетнічної спільноти художників початку ХХ століття, що зібралися в Парижі в пошуках творчої, релігійної та політичної свободи. Цей феномен можна вважати першим прикладом глобалізованого мистецтва у світі. Сім приватних колекціонерів з України надають для експонування в музеї близько 50 творів Олекси Грищенка, Василя Хмелюка, Самуеля Грановського, Жака Шапіро, Володимира Баранова-Россіне й ін.
На осінь музей запланував проєкт Africa Direct, що стане першим в Україні, прицільно присвяченим мистецтву країн Африканського континенту — покажуть предмети з більш ніж десяти. Належать твори до колекції Андрія Клепікова й Тетяни Дешко, інших українських приватних і фонду самого Музею Ханенків. Його працівники ставлять за мету показати культурну різноманітність і мистецьке багатство континенту й критично переосмислити колоніальне знання про «батьківщину людства».
Протягом року музей показуватиме окремі твори з колекції в рамках проєкту «Крізь потаємні дверцята». Новий сезон розпочнеться з експонатів азійського мистецтва; кожну презентацію супроводжуватиме кураторська екскурсія.
27 лютого демонструватимуть бронзову скульптуру бога Диви (лектор Євген Осауленко). 27 березня — скульптуру бога Кришни зі слонової кістки (лекторка Юлія Філь).
Також триватиме музична програма, що поєднує класичну музику з мистецьким контекстом музею. У другому півріччі 2025 року запрацює Читальня Ханенків — читальна зала й освітній простір, що представлять близько 1000 видань: каталоги, книжки про митців і мистецькі школи, дослідницькі та критичні публікації із сучасної історії та з теорії мистецтва, нові видання культурних інституцій Франції, Німеччини, Нідерландів, Польщі, України, а також книги кінця минулого століття з бібліотечного фонду Музею Ханенків. У перспективі читальню доповнять колекцією оцифрованих видань й архівних матеріалів кінця XIX століття з бібліотеки Музею Ханенків.
Крім того, активно триває цифровізація: на 2025 рік запланували проєкт «Оцифрування європейської колекції графіки 16–20 століть у Музеї Ханенків», який підтримав грантом Європейський Союз за програмою House of Europe. Йдеться про 7 тисяч графічних творів, які не мають жодних відтворень і досі залишались невивченими й неопублікованими. Частину колекції викладуть у відкритий доступ.
Український дім
На березень-квітень Національний центр «Український дім» запланував виставку «Гривня. Більше, ніж гроші», що розповідатиме про історію гривні, її місце в культурній спадщині, еволюцію української валюти від часів Давньої Русі до сучасності та її перспективи.
У травні-червні відбудуться «ПроЗорі»: покажуть твори київських художників 1960–1980-х років, чия творчість визначила інтелектуальний і мистецький ландшафт епохи (Федір Тетянич, Валерій Ламах, Флоріан Юр’єв, Ада Рибачук, Володимир Мельніченко). Кожен/кожна мав/мала світоглядну систему та філософську концепцію, що формувала підхід до творчості. Ці системи не схожі одна на одну, проте всі базуються на принципах універсальності й цілісності.
У вересні-жовтні в УД пройде виставка «Олександр Глядєлов. Фотографія». Експозицію складатимуть фотороботи майстра з 1989 до 2024 року з акцентом на ключових історичних подіях України: Чорнобиль, Помаранчева революція, Революція гідності, війна.
На липень-серпень центр запланував проєкт «Мистецтво покоління 21 століття», який представить творчість українських художників після 2000 року. Обіцяють показати і добре відомі об’єднання (Р.Е.П., SOSка, УБІК, Відкрита група), і нові імена, що увійшли у культурний простір уже під час війни.
Восени в УД пройде другий книжковий фестиваль «Фундамент. Історії про культуру», що представляє українські культурно-мистецькі видання. У його рамках відбудуться декілька тематичних виставок.
PinchukArtCentre
Наприкінці лютого центр відкриє виставку 20 номінанток і номінантів Премії PinchukArtCentre 2025. Відібрані художники з України віком до 35 років створять нові роботи або ж представлять нещодавні проєкти, що стосуються персональної історії, колективної пам’яті й роздумів про ідентичність. Спеціальною відзнакою поза конкурсом вшанують пам'ять Вероніки Кожушко — художниці з Харкова, яка подала заявку на участь у премії, але трагічно загинула 30 серпня внаслідок російського ракетного удару по цивільній інфраструктурі міста. Виставка триватиме до 13 липня.
Восени PAC одночасно відкриє декілька проєктів. У центрі пройде персональна виставка Габріель Ґолаят «Особисті свідчення», перша в Україні персональна південноафриканської художниці. Ґолаят досліджує досвід патріархального насильства та шляхи до зцілення. В українську частину проєкту, яку художниця створить спеціально, увійдуть особисті історії жінок, квір-, транс- і небінарних людей, що розкривають не лише травматичні моменти, а й практики виживання, солідарності й любові. Також PAC запланував виставку «Відкрита група»: покажуть три роботи однойменного мистецького колективу, що представляв на Венеційській бієнале Україну 2019 року, а Польщу 2024-го. Ці твори поєднують індивідуальні наративи з колективною пам’яттю і стосуються війни, яку автори розглядають через автобіографічну й історичну призми. Ще один проєкт PAC, що стартує восени, — виставка Лесі Хоменко, художниці з групи Р.Е.П. Експозицію присвятять дослідженню зміни образів особистості й суспільства та деконструкції методів живопису в радянському контексті. Усі три проєкти працюватимуть з 28 серпня 2025 до 5 січня 2026.
Крім того, центр запланував презентацію книжки й виставку Дослідницької платформи під кураторством Катерини Ботанової. Останні два роки Дослідницька платформа PAC вивчала деколоніальні практики й застосовувала цей підхід до аналізу сучасного українського мистецтва часів незалежності. Дослідниці підважували репрезентацію та уявлення заходу про мистецтво з України, а також вивчали, як ми самі бачимо, ідентифікуємо себе й повертаємо власні локальні історії. Результат — виставка й книжка «Повернення історії. Деколоніальність і мистецтво в Україні після 1991 року». До видання увійдуть тексти кураторки Катерини Ботанової, дослідниць Євгенії Буцикіної та Мілени Хомченко, науковців Світлани Бєдарєвої, Мадіни Тлостанової та Адріана Івахова.
Музей Києва
5 лютого Музей історії міста Києва відкриє виставку «Архетип українського героя»: покажуть живопис, скульптури й інсталяції Антона Логова, Владислава Шерешевського, Сергія Полякова, Ганни Криволап та ін. Виставка триватиме до початку березня.
Наступний проєкт установа відкриє 13 лютого спільно з Музеєм шістдесятництва — це ретроспектива Любові Панченко «Всесвіт Любові». До експозиції увійдуть ескізи моделей одягу, колажі, картини, декоративні розписи. Також покажуть мультимедійні інсталяції, розроблені спеціально для цього проєкту із застосуванням штучного інтелекту. Проєкт можна буде подивитися до початку червня.
І вже в кінці літа музей відкриє проєкт «Київ через об’єктив. З минулого київської фотографії (1860–1930 рр.)». На ньому представлять роботи перших київських фотографів, світлини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Увагу сфокусують на архітектурній фотографії (зображеннях історичних пам’яток й урбаністичних змін міста), індустріальній фотографії (світлини індустріальних об’єктів, які підкреслюють промисловий характер Києва) та жанровій і вуличній фотографії (зображення сцен міського життя, побуту і звичаїв киян). Покажуть роботи Б. Захаркевича, М. Постернака, Ф. де Мезера, Г. Чугаєвича, аматорські фотографії та 3D-фото, які можна буде роздивитися через стереоскопи.
АРВМ
З початку 2025 року Музей-майстерня АРВМ експонує нову виставку «Дороги Острова», що презентує живописні роботи й монотипії Ади Рибачук і Володимира Мельніченка, створені під час численних подорожей на Крайню Північ, а також серію унікальних скульптур, присвячених цим подорожам. Експозицію супроводжують екскурсії голови наглядової ради Фонду АРВМ Олександра Галинського, кінопокази, майстер-класи з кераміки та мозаїки.
The Naked Room
Київська галерея The Naked Room розпочинає рік персональною виставкою Аліни Клейтман «Жахливий кінець чи жахіття без кінця?». Пошкоджені серця з оголеними нервами; корони з розбитого скла; відеоробота «Місце, яке варто побачити перед смертю», знята в рідному для художниці Харкові; постери, що намагаються спростити й описати весь суперечливий і неосяжний досвід, який ми проживаємо — усі ці роботи художниці, що працює з темами тілесності й сексуальності, можна побачити в галереї з 31 січня.
Навесні в галереї покажуть персональні шоу Тараса Ковача, Сергія Сабакаря та Дарії Кузьмич. Крім того, у 2025 році The Naked Room планує провести виставки Люсі Іванової в Дніпрі, а також Павла Макова в Брюсселі й Римі.
Voloshyn Gallery
У кінці лютого київська Voloshyn Gallery відкриває виставку «Тривога» під кураторством Нікіти Кадана. Він зібрав її ще у 2022 році, коли галерея запрацювала як укриття. До експозиції увійшли роботи авангардиста Давида Бурлюка, картини 1970-х київського нонконформіста Костянтина-Вадима Ігнатова, постмодерніста 1980-1990-х Олега Голосія, сучасні роботи Влади Ралко, Лесі Хоменко, Миколи Рідного, Олексія Сая та самого Нікіти Кадана. У 2022 році виставка працювала лише для запрошених осіб, тепер галерея перевідкриває її публічно.
Dymchuk Gallery
У лютому київська Dymchuk Gallery презентує проєкт Fractured Tomorrows, який восени 2024-го показала в Мюнхені спільно зі Schnitzer& Art Center. До експозиції увійшли роботи Дмитра Євсєєва, Миколи Лукіна та Юрія Пікуля. Художники не вдаються до документального відтворення трагедій війни, вони дистанціюються від конкретного перебігу подій і мовою живопису відтворюють реальність зруйнованого світу.
У березні-квітні в галереї пройде виставка Аліси Гоц The End of the Land. Проєкт розповість про досвід проживання художниці 2022 року в невеликій міжнаціональній спільноті, віддаленій від бурхливого міського життя. До експозиції увійдуть літографії, скульптура, фотографії, відео й інтерактивна гра.
Травень-червень галерея присвятить виставці із серії «Колекція»: покажуть живописні роботи класиків українського мистецтва 1990–2000-х Олександра Гнилицького й Олега Тістола. А на липень-серпень запланували виставку «Вразливість», де представлять роботи Анастасії Буднікової та Марини Талютто. Проєкт розповість про досвід переживання війни й об'єднає живопис, графіку, інсталяцію та обʼєкти художниць.
Eye Sea Gallery
Київська Eye Sea Gallery продовжує працювати з виставкою Тіберія Сільваші «Випадковості». Вона включає роботи різних років, які при цьому мають вигляд певного періоду творчості класика. 2024-го цей проєкт створили кураторки Катя Сита і Ксенія Фокіна, його показали в Запоріжжі та Києві. 2025-го повезуть в Івано-Франківськ, Ужгород та у Львів.
Також галерея готує персональну виставку Романа Михайлова, харківського художника, візитівкою якого є робота з великими формами. Виставка включатиме нові, досі не експоновані живопис та інсталяції. Ще один запланований на 2025-й проєкт — виставка цифрового й генеративного мистецтва: роботи українських й іноземних художників.
ONFAM
7 лютого Одеський національний художній музей відкриває мистецько-інформаційну виставку «Небачена сила» про ненасильницький спротив українців на тимчасово окупованих територіях. Минулого року її показували у Києві, Львові та Дніпрі. Мистецька частина експозиції, яку курувала Тетяна Філевська, присвячена темі жіночого спротиву й містить роботи Марії Куліковської, Алевтини Кахідзе, Лії Достлєвої, Юлії По, Еміне Зіятдінової, Юлії Данилевської, Яни Голубятникової, Діани Берг.
У кінці травня музей відкриє великий виставковий проєкт до 160-річчя Одеського художнього училища (зараз Одеський художній фаховий коледж ім. Грекова), який охопить період від 1865 року до відновлення незалежності. Куратори (Микола Лукін, Валерія Наседкіна, Володимир Чигринець) хочуть створити розповідь про історію країни крізь призму історії училища, його видатних учнів і викладачів. Будуть представлені різні етапи й покоління: Киріак Костанді, Євген Буковецький, Павло Волокидін, пізній модернізм 1930-х, суворий стиль, покоління 1960-х (Людмила Ястреб, Віктор Маринюк, Лев Межберг). Крім художніх робіт студентів і викладачів училища, покажуть архівні матеріали й рідкісні видання. Виставку супроводжуватиме широка лекційна програма.
ONFAM продовжує працювати з темою одеських модерністів 1960–1970-х: до 2 лютого триває виставка «Люда Ястреб. Живопис і графіка», а вже влітку відкриють персональну виставку Валерія Басанця — яскравого представника неофіційного одеського мистецтва. Покажуть, зокрема, роботи його останніх років: живопис, графіку й малу пластику.
Також музей запланував презентацію проєкту «Хаталог» архітектурно-художньої групи МНПЛ. Вона практикує концептуальну архітектуру, досліджує й аналізує архітектурне довкілля, поєднує раціональні методи архітектурного проєктування з практиками сучасного мистецтва. Центральним образом «Хаталогу» є традиційне українське житло, хата — її розглядають як феномен, що виходить далеко за межі типології житлової архітектури.
МСМО
Після тривалої перерви Музей сучасного мистецтва Одеси відкриває нову локацію. Його приміщенням стане окрема будівля в центрі міста. Першою виставкою в ній буде проєкт «Міражі Каліпсо: Полонений глибинами Дмитро Дульфан». Куратори Андрій Сігунцов й Анна Мороховська прагнуть показати всю різноманітність творчості знакового одеського художника: представлять графічні серії, живопис, світлові інсталяції, композиції з порцелянових фігурок, його фірмові темнильники. Виставка також зверне увагу на кураторську діяльність Дульфана — зокрема, планують зібрати твори художників, які експонували в його легендарній галереї «Вікно». Цю частину проєкту курує співорганізатор галереї Сергій Поляков.
З лютого музей розпочне серію показів українського та британського відеоарту (куратори від України — Андрій Сігунцов й Анна Мороховська, від Великої Британії — Станіслав Холодних і Джеймс Стівен Райт). Кожен показ присвятять окремий темі. Учасники від Великої Британії — Джеймс Стівен Райт, Нік Кроу, Ієн Роулінсон, Монстр Четвинд, Еббі Палмер, Кер Уоллворк; від України — Анна Потьомкіна, Антон Саєнко, Даша Чечушкова, Катя Лібкінд і Віталій Кохан.
Улітку МСМО покаже нові твори з колекції Вадима Мороховського, передані музею для експонування, зокрема: роботи Дмитра Ерліха, Сергія Полякова, Анни Зільберман, Світлани Юсім, Миколи Павлюка, Петра Коновського, Олександра Ануфрієва, Віктора Павлова й інших одеських авторів. Крім того, музей формує відділ одеського мистецтва під час війни. Колекцію поповнили серії «Херсонські файли» і «III світова війна» Ігоря Гусєва, твори Михайла Рая та Євгена Баля, відео Даші Чечушкової. Усі вони увійдуть до експозиції.
Jam Factory
Львівський артцентр «Фабрика повидла» відкриє в березні міжнародний проєкт Beyond the Silence, організований Magnum Photos у партнерстві з Odesa Photo Days Festival (Україна), Centro de las Artes San Agustín (Мексика), Africa Artists’ Foundation (Нігерія), Vlast (Казахстан) й Angkor Photo Festival & Workshops (Камбоджа) за підтримки Open Society Foundations й Українського інституту. Започаткований під час повномасштабної війни в Україні, він має на меті створити діалог між фотографами з різних країн. На виставці, що включатиме друковані зображення, відео й інсталяції, покажуть 12 історій від 12 фотографів з різних країн. Кураторкою проєкту виступить Катерина Радченко, засновниця Odesa Photo Days.
Львівський муніципальний мистецький центр
Рік у центрі почався з виставки «Створення світу за 10 днів» про пошук безпечного простору для переживань, який інтерпретують через поняття «символ», «архетип», «міф», «казка». До експозиції увійшли живопис, об’єкти та велике спільне полотно, створене під час монтажу. Над проєктом працювали художниці Abra з Тернопільщини та Rina Riga з Харкова. Текст для виставки підготував Олексій Ковжун. До лекційних подій показу долучають антропологів, філософів і митців.
Наступний проєкт — виставка про збереження пам'яті про Першу світову війну на наших теренах та в архіві Новаківських. Архітектуру проєкту створює Олександр Бурлака. На Велику війну та її катастрофу поглянуть як на сліпу пляму з поодинокими надгробками в ландшафті регіону.
Ще одну виставку центр проведе з реставраторами, які займаються багатошаровою історією будинку у львівському середмісті, застосовуючи сталі практики. Також запланована виставка Ярини Шумської, що передбачає використання різних медіа й перформативних практик.
Я Галерея
Львівська «Я Галерея Пентхаус» відкрила виставку «Вежі і башти», яка працюватиме до кінця березня. Куратор Павло Гудімов обʼєднав твори художників Андрія Дудченка й Ігоря Ковалевича, що обертаються навколо веж — в експозиції можна побачити їхню кераміку, живопис і мозаїку. А «Я Галерея» на Шота Руставелі до травня показує виставку «Бестіарій»: образи тварин і фантазійних істот тут використані, аби розібратись у складному символічному світі, де зустрічаються мистецтво, психоаналіз, література й народна демонологія. Художники виставки: Анатолій Базилевич, Арнольд Бьоклін, Анатолій Василенко, Руслана Гаган, Яків Гніздовський, Франсиско Гоя, Отто Ґрейнер, Ганна Друль, Альбрехт Дюрер, Сергій Кайдак, Макс Клінгер, Олександр Король, Володимир Костирко, Микита Кравцов, Олена Кульчицька, Володимир Куткін, Євген Лисик, Володимир Лобода, Олександр Ляпін, Георгій Малаков, Дмитро Молдованов, Ярослав Мотика, Олександр Примак, Валерій і Надія Протор'єви, Влада Ралко, Богдан Сорока, Леся Тертишна, Андрій Хір, Василь Чебаник.
Меркурій
Перший цього року проєкт львівського Центру інтелектуального мистецтва «Меркурій» — виставка «ЛИСИК», присвячена сценографії художника Євгена Лисика. Зокрема, до експозиції увійшли масштабні двадцятиметрові завіси, які раніше можна було побачити лише здалеку в театрі — їх для експонування надала Львівська національна опера. У ній Євген Лисик працював головним художником і оформив близько 100 сценічних декорацій. Також у межах проєкту вперше представили велику добірку ескізів до костюмів, які Лисик створював разом з дружиною Оксаною Зінченко. Виставка «ЛИСИК» триватиме до 9 березня. Після неї центр планує відкрити виставку робіт пацієнтів Національного реабілітаційного центру Unbroken і провести Третій аукціон українського мистецтва від Аукціонного дому «Меркурій».
Асортиментна кімната
Улітку 2025 року івано-франківська галерея «Асортиментна кімната» планує ретроспективну — або ж архівну — виставку Євгена Самборського, ініціатора та співзасновника Відкритої групи. Покажуть кілька етапів мистецької практики франківського художника: вуличне мистецтво, партисипативні й колективні практики (в межах утворень «Франшиза», «Відкрита група», у співпраці з польським акціоністом Павлом Альтхамером), індивідуальні роботи. Виставка відбуватиметься в кількох локаціях Івано-Франківська.
Окрім того, Асортиментна кімната переймає естафету в Київської бієнале щодо кураторства програми Pochen у німецькому Хемніці. У 2024 році креативний директор 5-ї Київської бієнале Сергій Климко курував Pochen Biennale з великою українською програмою The Fire Comes From The East, а в кінці травня 2025 року наступну виставку Pochen куруватиме директорка Асортиментної кімнати Альона Каравай. Ця виставка стане частиною програми Хемніца як культурної столиці'2025. У вересні частину виставкової та публічної програми покажуть в Україні — її прийматимуть Jam Factory й Асортиментна кімната.
Nа пошті
Тернопільський креативний кластер «Na пошті» проведе у квітні міжнародний фестиваль експериментальної музики й медіаарту «Гамселить» — його відродять після п'яти років перерви. У рамках фестивалю традиційно пройде виставка медіамистецтва (куратор Олександр Долгий). Також заплановані лекції, віджеїнг, майстер-клас з просторового звуку від британської організації IKLEKTIK, виступи український, польських і британських виконавців. Фестиваль підтримала Британська рада в Україні. У планах «Na пошті» на наступний рік також презентація книги про Поліну Райко, яку супроводжуватимуть проєкти Терези Барабаш і виставка Анатолія Дністрового.
KRCC
На початку лютого Криворізький центр сучасної культури відкриє масштабну феміністичну виставку «Візуальні голоси жінок». Експозиція об’єднає роботи десяти художниць (Оксана Жарун, Ксенія Костянець, Настя Ех, Марія Куліковська та ін.), які досліджують теми фемінізму, гендерної рівності та стійкості в сучасному суспільстві. Паралельна програма включатиме відкриті лекції з експертками-феміністками, воркшоп з гендерного мейнстримінгу й панельну дискусію, присвячену викликам і можливостям для жінок у бізнесі.
Інклюзивний виставковий проєкт «Сонце сходить на заході» кураторства Костянтина Дорошенка, який відкрили в серпні 2024-го, продовжує розвиватися. Проєкт, що повинен залучити людей старшого віку до активного культурного життя через співпрацю з художниками, покажуть у Німеччині, Франції та Люксембурзі.
Крім того, центр прийме в Кривому Розі виставку MYPH Photography Prize 2024 (об’єднує роботи восьми переможців конкурсу, організованого школою Сергія Мельниченка MYPH; відкрили минулоріч у київській Dymchuk Gallery) та проведе інтерактивну виставку КR250, присвячену 250-річчю Кривого Рогу: покажуть аудіо- й відеоінсталяції, партисипативні обʼєкти.
Артсвіт
Дніпровська галерея «Артсвіт» відкрила виставку World Press Photo 2024, що зібрала найкращі зразки фотожурналістики й документальної фотографії за 2023 рік.
Навесні галерея відкриє виставку Люсі Іванової. Кураторки Лізавета Герман і Марія Ланько планували цей проєкт ще до початку повномасштабного вторгнення саме для Дніпра — рідного міста художниці та першої точки на шляху її професійного становлення. Тепер до розповіді про становлення живописної мови мисткині в українській академічній системі додається новий пласт: перевинайдення себе й власної практики в умовах еміграції та материнства. За цей час художниця зробила персональні проєкти у Відні та Будапешті, узяла участь у виставках у Парижі й італійському Фонтеккіо.