Не дієта, а подвиг
Отче Сергію, чому церква так встановила, що, перш ніж зустріти Воскресіння Христове, мусимо пройти 40-денний шлях посту?
Піст — це перш за все аскеза, тобто зусилля, тренування задля досягнення певної мети. У певному сенсі піст — нагода відновити духовну екосистему, зануритися в глибини нашої душі, дослідити найпотаємніші її куточки й дати відповідь на питання: чи правильно я будую стосунки з Богом, чи правильно я живу?
Церква готує вірян до Великого посту ще за кілька тижнів до його початку. Йому передують, зокрема, Неділя про митаря і фарисея, Неділя про блудного сина, Неділя м'ясопусна, або про Страшний суд, Неділя сиропусна, або спомину про вигнання Адама з раю. Ці неділі є певними маяками, дороговказом, яким має бути піст, на чому маємо зосередити свої духовні зусилля. Бо ж піст — це не фітнес-дієта. Піст — це всеохопна практика, яка містить багато складників. Окрім утримання від їжі, це і молитви, і добрі справи, і самовдосконалення. Зауважте, остання неділя перед Великим постом не просто так називається Прощеною — вона нагадує, що умовою якісного посту є попросити пробачення і простити ближнього свого.
Коли ми говоримо про піст, то передусім йдеться про обмеження в харчуванні.
Так, піст передбачає обмеження в харчуванні. Але оскільки живемо в час війни, коли багато поранених, багато людей, які мають хвороби, а дехто виконує важку фізичну роботу, то розуміємо, що не всі готові до великого аскетизму. І церква не судить за те, що хтось постив недостатньо чи неналежно. У пасхальному слові святитель Іоанн Златоуст закликає і тих, хто постив, і тих, хто не постив, прийти і розділити радість Воскресіння. Звісно, це не означає, що не обов'язково постити або постити упівсили — це заклик до розумного ставлення до Великого посту. Бо якщо люди живуть біля лінії фронту, як, наприклад, моя мама в Покровську, то вони їдять те, що Бог дає. Або наші герої-захисники, які на передовій, або ті, що в полоні — військові й цивільні, які зазнають тортур? Їхній подвиг — це той самий піст, який вони проходять протягом усього полону.
Але все ж церква встановлює певні правила харчування у Великий піст. Що вони передбачають?
Великий піст передбачає відмову від молочних, м'ясних страв, навіть від олії. З понеділка і до п'ятниці піст досить суворий, у середи та п'ятниці він ще посилюється, зокрема, виключає олію. Але в суботу, неділю трохи послаблюється, тобто ми можемо споживати страви з олією, весь спектр веганської їжі. На свято Благовіщення й у Вербну неділю, які святкуємо в час Великого посту, церква дозволяє рибу. У Страсний тиждень піст знов посилюється. І вже на Великдень маємо можливість розговлятися. Піст, молитва, утримання мають привести нас до кульмінації, яка увінчає всі наші духовні зусилля — до зустрічі Воскресіння Христового.
Утримання стосується і статевих стосунків?
Коли ми говоримо про подвиг посту в нашому житті, то він також торкається питання утримання від подружніх стосунків у цей період. Але з цією забороною треба бути обережним і не вдаватися до крайнощів. На мою думку, важливо залишити це питання на розгляд самого подружжя. Це їхнє таїнство шлюбу, нехай самі шукають компроміс.
«Чув не одну розповідь від військових, як віра в Бога, молитва рятували в безвихідних ситуаціях, коли здається, що от він — кінець»
Якщо людина не дотримується цих правил, то вона грішить?
Є чіткі церковні правила, канони, яких важливо дотримуватися для спасіння. Але будь-яке правило може бути застосовано як з погляду акривії (суворого дотримання вимог), так і з погляду ікономії (поблажливого ставлення). Якщо ми говоримо про максимальну суворість дотримання правил, то вірянин може отримати епітимію, тобто духовні вправи, через які спокутувати свої гріхи. А ікономія — підхід, коли церква виявляє милосердя, поблажливість, якщо людина не змогла виконати правило. Але правила є правила, і я не та людина, яка може їх заперечити чи скасувати.
Піст передбачає обмеження, заборони, відмову від багатьох звичних речей, тишу й самозаглиблення. Виходить, піст — це час для смутку?
Писання чітко і ясно каже, що коли ми постимо, не маємо робити це на показ. Не треба демонструвати, що ось, мовляв, я великий пісник, не їм м’яса, молюся з ранку до вечора, роблю поклони. Це хибний підхід. Не треба нічого демонструвати, а краще скористатися цим часом, щоб налагодити стосунки з Богом. Крім того, піст можна провести дуже активно: подбати про ближніх, виявити любов, милосердя, співчуття. Наприклад, у наших обставинах це стати до лав Збройних сил України. Хто не може це зробити, нехай допомагає воїнам, волонтерить, іде до шпиталю. Якщо не може і це робити, то принаймні може донатити і цим допомагати нашому війську спиняти сатанинську навалу. І якщо ти не можеш і це робити, то можеш молитися і постити за перемогу.
Думаєте, піст може допомогти нам наблизити перемогу?
В історії є багато прикладів, коли піст і молитва рятували від ворожого наступу. Наприклад, коли цар Іосафат й ізраїльський народ протистояли ворожій навалі, з якою вони не могли впоратися військовими методами та власними силами, усі люди: чоловіки, жінки, діти — зібралися й почали постити і молитися. Тоді Дух Господній зійшов до них і промовив, що вони переможуть. Так і сталося. Ми повинні протистояти Росії, яка обрала шлях сатанинський, усіма можливими способами: і зброєю, і молитвою, і постом, і всіма добрими справами, які є в нашому арсеналі.
Період Великого посту супроводжують особливі молитви, богослужіння. На чому ви порадили б зосередитися, чого не пропустити?
Найважливіше богослужіння, яке має відвідувати християнин — літургія, таїнство євхаристії, коли ми можемо причаститися святих Христових таїнств. Протягом Великого посту вони мають певні особливості, зокрема, крім звичних літургій у суботу й неділю, протягом тижня, в середу й п’ятницю, служать літургію Передосвячених Дарів, яка має такий пісний, скромний характер. Протягом всього Великого посту всі молитви сфокусовані на покаянні. Я дуже раджу вірянам у перший тиждень Великого посту прийти до храму, коли читають Великий покаянний канон Андрія Критського. Цей текст не тільки про потребу покаятися, а й про те, як можна здобути християнські чесноти, досягти святості, якщо співпрацювати з Богом. А в Страсний тиждень рекомендую пережити з Христом страждання, яких він зазнав, його розп'яття, а згодом його славне Воскресіння.
Яка ваша улюблена молитва на цей час?
Це молитва святого Єфрема Сиріна, яку я раджу читати не тільки протягом Великого посту, а й за будь-яких обставин. «Господи і Владико життя мого, дух лінивства, недбальства, владолюбства і пустослів’я віджени від мене. Дух же доброчесності і смиренномудрості, терпіння, любові даруй мені, недостойному рабу Твоєму. Так, Господи, Царю, дай мені бачити мої провини і не осуджувати брата або ближнього мого, бо Ти благословенний навіки-віків. Амінь». Зазвичай її супроводжують земними поклонами. Це коротенька молитва, але погодьтеся, який великий у ній сенс. Вона вчить нас не засуджувати ближніх своїх. Тому що коли ми засуджуємо своїх ближніх, не знаємо, чи завтра з нами не вчинять так само.
Отче Сергію, чи були у вашому служінні випадки, коли піст допомагав розв'язати конкретні життєві проблеми?
І не раз. Наприклад, одна подружня пара багато років страждала через марні спроби завагітніти і народити дитину. Дружина була віруючою, а чоловік далекий від церкви. Але якось у відчаї він прийшов до храму і каже: «Мене дружина прислала. Зробіть що завгодно, щоб нарешті ми мали дитину». Ми з ним довго розмовляли, і я порадив: «Спробуймо те, що рекомендують нам святі отці, — піст». Я порадив йому, окрім обмеження в їжі (наскільки це можливо), стримувати агресивність, бути більш милосердним, обмежити шкідливі звички і спробувати молитися — стати перед Богом, розказати все, як є, і попросити щиро про допомогу. Він дослухався цієї поради, почав постити, наскільки це дозволяло його здоров'я, почав спілкуватися з Богом, наскільки зумів, і коли настав відповідний час для цього, то подружжя отримало бажане. Невдовзі ми охрестили їхнє чудове дитятко. Зараз вони виховують уже трьох дітей.
Ви як військовий капелан, певне, добре знаєте, як піст і молитва можуть допомогти на фронті?
Я чув не одну розповідь від військових, як віра в Бога, молитва рятували в безвихідних ситуаціях, коли здається, що от він — кінець. Але дивним чином воїни виходили з оточення, виживали під обстрілами. Не забуду свій перший досвід на передовій. На початку повномасштабного вторгнення я поїхав у Чорнобильську зону. Коли побачив ті жахіття, які чинили окупанти, у мене одне бажання — взяти зброю до рук. А командир, який був зі мною, каже: «Ні, отче, ви священник, у вас інша зброя. Ви повинні подбати, аби ми в бажанні помсти не перетворилися на тих, хто на нас напав». Згодом я вступив добровольцем у тероборону, щоб підтримувати військових, сповідати, причащати. Це моя зброя, моя місія.
Головне — не їсти одне одного
Що ви порадили б людям, які тільки починають чи хочуть почати практикувати піст?
Я радив би найперше прийти на особисту зустріч зі священником. Разом ви зможете випрацювати дорожню карту посту, щоб він став підтримкою, а не тягарем. Я, наприклад, так роблю, якщо парафіяни звертаються. Ми намагаємося знайти баланс, гармонію в поєднанні духовного і фізичного. Ну і друга рекомендація, як казав покійний митрополит Володимир (Сабодан), у піст головне — не їсти одне одного. І тоді, повірте, ви гідно здійсните цей подвиг, неодмінно відчуєте оту весну в душі та з радістю зустрінете славне Воскресіння Христове.
Якщо ми будемо старатися стати кращими, якщо успішно проведемо піст, це наблизить нас до святості? Цього ж мають прагнути християни?
Звісно. Ми, християни, прагнемо святості. Адже святі — це не тільки зображення на іконах. Кожен може досягнути святості. Піст може стати інструментом на цьому шляху. Але багато залежить від нашого особистого вибору, від того, чи захочемо ми скористатися надбанням, яке залишили нам у спадок пращури. Вибір за вами. Але запевняю: якщо ви оберете цей шлях — точно не програєте.