"
Депутати зберуть усіх за одним столом, щоб почути цифру злочинів сексуального насильства
Ви очолили ТСК з питань розслідування фактів сексуального насильства, вчиненого внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Для чого парламентський контроль, адже українські правоохоронні органи, прокурори разом з колегами з Міжнародного кримінального суду і так документують і розслідують ці злочини?
Насправді ідея створення такої ТСК для розслідування фактів злочинів сексуального насильства щодо нашого населення окупантами виникла з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Але спілкуючись із правоохоронцями, депутати вирішили відтермінувати її створення. Чому? Необхідно було дати можливість нашим правоохоронним органам спільно з міжнародними партнерами напрацювати певну базу, задокументувати ці злочини, провести розслідування для формування конкретних проваджень.
На момент створення цієї ТСК уже є справи, передані до суду (наприклад, справа Михайла Романова – військовослужбовця 239 полку 90 гвардійської танкової Вітебсько-Новгородської дивізії збройних сил РФ).
Мета створеної Комісії — поспілкуватися з усіма, хто так чи інакше залучений до документування та розслідування таких злочинів. По-друге, саме на парламентському майданчику ми зможемо зібрати всіх представників правоохоронних органів, прокурорів за одним столом. Засідання буде закритим і планується на кінець жовтня.
Ми хочемо заслухати інформацію про результати розслідувань, які маємо станом на сьогодні. У першу чергу результати польової роботи. Оскільки всі ми розуміємо, що сексуальні злочини пов’язані з війною — це категорія складних злочинів через їхню сенситивність і складність документування та розслідування. Зрозуміло, з цієї причини засідання буде закритим.
Якщо ми подивимося на інші країни, що пройшли війну, то побачимо ще одну важливу особливість. Постраждалі від сексуального насильства в деяких випадках звертаються до правоохоронних органів через 10-20-30 років після завершення збройного конфлікту. Тому такий вид злочину — це не просто особлива, чутлива, але й складна тема.
Також маємо велике бажання зібрати правозахисні громадські організації, наших міжнародних партнерів, заслухати Уповноваженого з прав людини, аби мати узагальнену інформацію, адже всі вони активно працювали над документуванням таких злочинів і продовжують це робити. Для нас комунікація з ними є надзвичайно цінною.
За даними Офісу Генеральної прокуратури, з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну зареєстровано понад 26 тис. злочинів агресії та військових злочинів, понад 12 тис. злочинів проти національної безпеки нашої держави. Однак цифра щодо злочинів зґвалтувань не називається. Amnesty International України також поки що не називає кількості таких випадків. В організації Human Rights Watch задокументували лише три випадки, у ГО «Ла Страда» надійшло 9 звернень, постраждалих – 12, бо в деяких випадках йшлося про групові зґвалтування. ТСК має повноваження щодо запитів та отримання статистики. Яка вона наразі?
Станом на сьогодні в нас немає точної цифри. Але на одне з перших наших засідань ми запросили представників усіх правоохоронних органів, дотичних до документування та розслідування воєнних злочинів. Це одне з перших наших завдань — зібрати всіх і нарешті почути ці цифри.
На моє переконання, є проблема документування воєнних злочинів, яке зараз здійснюється здебільшого на основі однієї статті Кримінального кодексу — 438. Під неї підпадають усі воєнні злочини проти цивільного населення. Тому ми зацікавлені почути від правоохоронців, як вони вираховують з усього за 438 статтею саме злочини сексуального насильства. Також є випадки, коли справи відкривають за ще однією статтею за зґвалтування.
Необхідно підкреслити, що з погляду міжнародного права в умовах війни нам вкрай важливо фіксувати зґвалтування в межах воєнного злочину, а не як, наприклад, побутове насильство. Утім і тут нам буде необхідно попрацювати над законодавчими змінами цієї 438 статті Кримінального кодексу. Щоб була передбачена можливість кваліфікувати в межах воєнних злочинів окремо злочини сексуального насильства.
Людина більш схильна говорити про різні види катувань, знущань, зв’язування рук, постріли над головою, а не про сексуальне насильство
Про необхідні зміни до КК ми ще поговоримо детальніше. У мене уточнення. Очевидно, що ви як голова ТСК постійно в комунікації з правоохоронними органами. Яка попередня оцінка та масштаб таких сексуальних злочинів на нашій території за час з 24 лютого?
Називалися різні цифри в публічному просторі, є різні звіти міжнародних організацій. Наприклад, за даними ООН, це понад 124 випадки сексуальних насильств, що вже офіційно зафіксовано за час повномасштабної війни в Україні. Водночас усі роблять примітку: це все не остаточні цифри. І це пов’язано зі складністю виявлення таких фактів. Людина більш схильна говорити про різні види катувань, знущань, зав'язування рук, постріли над головою, а не про сексуальне насильство. Тому такі різні цифри.
Непублічно правоохоронні органи також говорять про них. І це цифра, повірте мені, що вражає. Вона достатня, щоб Україна доводила вину Російської Федерації. Перші вироки судів на національному рівні вже є. Процес запущено. Це важливо. Навіть якщо це заочне засудження. Вироки конкретним злочинцям — це перший етап (у червні заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко повідомляла, що Нацполіція відкрила 16 кримінальних проваджень за фактами сексуального насильства російських військових над українцями, у вересні УГСПЛ повідомляла про 40 таких проваджень. 23 травня в Україні було винесено перший вирок воєнному злочинцю з РФ. Це командир відділення військової частини 32010 четвертої танкової Кантемирівської дивізії сержант Вадим Шишимарін, якого визнано винним у порушенні законів та звичаїв війни (ч.2 ст. 438 Кримінального кодексу).
Правоохоронні органи на неофіційному рівні повідомляють вам які конкретні цифри, достатні для доведення злочинів окупантів? Це сотні, тисячі, десятки тисяч фактів зґвалтувань?
Ми маємо розуміти, що десятки тисяч фактів сексуальних злочинів не можуть бути зафіксовані на цей час. У силу особливості цього злочину. Подивіться, скільки років минуло, поки, наприклад, у Хорватії постраждалі від сексуального насильства почали звертатися до правоохоронців. На жаль, окрім тих, хто вижив після таких знущань, є велика кількість убитих. Війна в нас триває понад 9 років. Але правоохоронці, як і міжнародні партнери, підтверджують одне: масовості злочини сексуального насильства набули саме після повномасштабного вторгнення.
Будемо пропонувати зміни до КК для довічного ув’язнення винних у вчиненні сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України
Кримінальний кодекс України містить декілька статей, які можуть бути застосовані до випадків сексуального насильства, пов’язаних зі збройним конфліктом. Одна з них — це частина перша статті 433 ККУ. Вона встановлює кримінальну відповідальність за насильство над населенням у районах воєнних дій, яке серед іншого може включати й вчинення сексуального насильства. Але у цьому випадку передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк лише від 3 до 8 років. Карл, від 3 до 8!
На мій погляд, тут варто рухатися двома шляхами. Перший — це виокремлення злочинів сексуального насильства та встановлення нових строків відповідальності воєнних злочинців за ґвалтування та інші форми сексуального насильства. Вважаю, що за такі види воєнних злочинів має бути передбачене максимально жорстке покарання.
Переконана, що треба виокремити злочин сексуального насильства та передбачити довічне покарання. Криміналісти мене можуть критикувати – і їхню думку теж варто почути і зважати на неї. Утім для мене, як і інших людей, ґвалтування дітей, літніх бабусь, чоловіків, жінок — це надзлочин. Ґвалтування, яке здійснюється окупантами в різний неприродний спосіб, неважливо — з проникненням чи без, з наслідками чи без, з вагітностями чи без них, — це все не стільки має значення. Є самі факти. Численні. Ґвалтування мирного населення, різного віку, статі — всі ці звірства стали однією з особливостей ведення війни росіянами. Це визнають і констатують міжнародні організації. Немає сумніву, що такі факти сексуального насильства мають нести найвищу міру покарання.
Крім того, вони повинні стати черговим аргументом, аби створити міжнародний трибунал щодо злочину агресії, вчиненого Росією стосовно України та її населення.
Зважаючи на це, на депутатському рівні ми обговорювали необхідність внесення законодавчих змін. Нам треба зробити відповідальність максимально жорсткою. Хотілось би доповнити чинні статті ККУ. У тому числі доповнити положеннями Римського статуту про злочини сексуального насильства. Сподіваюся, що такі зміни стануть можливими. Для нас це важливо також з погляду імплементації в наше законодавче поле норм міжнародного гуманітарного права.
Наразі основна стаття, за якою фіксують такі злочини сексуального насильства, як ви вже згадували, – 438-ма ККУ. Справді, вона ширша за визначенням, бо встановлює кримінальну відповідальність за порушення законів і звичаїв ведення війни, що включає жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням. Санкція за насилля передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. Тоді як за інші порушення звичаїв ведення війни світить довічне. Де тут справедливість?
Моя депутатська позиція незмінна: відповідальність за сексуальні злочини має бути максимальною. Я радикально налаштована. Усім таким злочинцям треба давати довічне. Думаю, що це стане предметом нашої спільної роботи з фахівцями з кримінального права.
Як зазначають юристи, стаття 438 ККУ має низку інших суттєвих недоліків. По-перше, не містить прямої криміналізації конкретних актів сексуального насильства, що є в Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Зокрема, мова про статтю 8 Римського статуту, яка чітко визначає зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусову стерилізацію, а також будь-які інші форми сексуального насильства відносної тяжкості як складову воєнних злочинів. Україна так і не ратифікувала Римський статут. Можливо, ви готуєте окремі законодавчі зміни для імплементації цієї статті Римського статуту? За прикладом, коли Рада прийняла окремий закон про порядок діяльності МКС на території України?
На цьому етапі є проєкт пропозиції таких змін до законодавства. Сподіваюся, що на базі нашої ТСК колектив, який точно зацікавлений у притягненні до відповідальності всіх ґвалтівників, напрацює такі зміни, щоб адаптувати ці положення Римського статуту щодо злочинів сексуального насильства до нашого національного законодавства. Це вкрай важливо. Ми маємо над цим працювати.
Також стаття 438 КК України не лише не встановлює вичерпного переліку діянь, а й відсилає до джерел міжнародного гуманітарного права — Женевської конвенції 1949 року і Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту постраждалих від міжнародних збройних конфліктів. З одного боку, такий підхід забезпечує ширші можливості для правоохоронних органів кваліфікувати будь-які акти сексуального насильства як порушення законів і звичаїв війни. Але така загальність вимагає від наших органів розслідування глибоких знань міжнародного гуманітарного права. На жаль, на практиці це не завжди є реальністю наших кадрів. Можливо, тому в результаті наразі з понад 20 тис. злочинів озвучують лише десятки підтверджених фактів сексуального насильства?
Як юрист точно вам скажу, що Женевські конвенції не такі складні для розуміння, щоб наші правоохоронці не могли їх застосувати. Думаю, навпаки, що в нас доволі кваліфіковані органи. Плюс вони працюють разом з прокурорами Міжнародного кримінального суду на території України. Тут проблем не буде.
За інформацією Офісу Генпрокурора, були створені спеціальні окремі мобільні групи, які разом з представниками МКС виїжджали в регіони та фіксували саме злочини сексуального насильства. ТСК зверталася по конкретні результати роботи таких мобільних груп?
Я особисто спілкувалася з представниками Офісу прокурора МКС. Прокурори МКС позитивно відгукувалися про співпрацю з Генпрокурором і нашими спеціалістами. Ми справді проголосували за низку законів для законодавчого закріплення такої співпраці з МКС. Зробили це, оскільки сам Римський статут поки що не ратифіковано.
Щодо роботи мобільних груп, то вони відразу виїжджали на деокуповані території. Ці мобільні бригади збирали необхідну інформацію, спілкувалися з людьми, фіксували все. З ініціативи Міністерства внутрішніх справ у Національній поліції України створено такі спеціалізовані мобільні поліцейські групи з документування виключно сексуальних злочинів. Результати їхньої роботи: більшість відкритих проваджень за скоєні сексуальні злочини задокументовані саме цими мобільними групами.
Проголосуємо окремий закон, що підтримати постраждалих від сексуального насильства
Важливо, що, за ст. 438 КК, зґвалтування під час війни не мають терміну давності. У колишній Югославії, наприклад, були випадки, коли воєнні злочини були вчинені у 1990-х роках, а винних осіб притягнули до відповідальності лише у 2016 році. Але, за чинним законодавством України, все одно цей злочин треба обов’язково зафіксувати. Фіксація здійснюється не лише правоохоронними органами, а й самою постраждалою особою. Людині треба зібрати докази, передати той самий одяг, біоматеріал, не кажучи про свідчення. А якщо такі докази втрачені, якщо постраждала особа на непідконтрольній території, вона залишається сам на сам? Можливе спрощення цього алгоритму фіксації на законодавчому рівні в умовах масових злочинів сексуального насильства?
Ми обговорювали це питання на етапі підготовки першої нашої ініціативи — законопроєкту про підтримку постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною. Воно дотичне до публічного права. Наприклад, дискутувалося наступне. Дивіться, той самий лікар або сусід-свідок, які дізналися про зґвалтування когось російським військом, автоматично повинні повідомити про цей факт правоохоронним органам. З іншої сторони — це вже вихід за межі приватного питання, коли воно залишається на індивідуальний розсуд самої постраждалої особи. Це одна з проблем і дилем. А якщо людина не хоче цим ділитися? З іншої сторони — це воєнний злочин. Це не побутова подія, де постраждала особа може сама вирішувати чи заявляти.
Тому ми пропонуємо у проєкті закону залишити обов’язковість повідомлень про факти насильства. Оскільки це ніщо інше як воєнний злочин. Однак пропишемо додаткові норми, якими гарантуємо приватність. Мова про майбутній порядок спілкування постраждалої особи з комісією, що буде створена за делегування декількох міністерств.
Це буде окремий новий закон?
Так, нам важливо на рівні закону дати гарантії та забезпечити допомогу постраждалим від сексуального насильства. Щоб ці люди не залишалися сам на сам з тим, що трапилось. Не відчували свою провину, не соромилися, не боялися говорити, як це, на жаль, часто буває. Постраждалі часто не хочуть про це згадувати. Тим більше про це говорити. Ми маємо їх розуміти, бо це також важка психологічна травма. Однак вони мають отримати реальну можливість допомоги, реабілітації та шанс повернення до нормального життя. Тому на базі нашої ТСК є пропозиція прийняти такий окремий закон. Думаю, що найближчим часом такий проєкт закону буде зареєстровано у Верховній Раді.
Як ми його готували? Вивчили досвід інших країн, що пройшли війну та мали факти злочинів сексуального насильства. Це Хорватія, Косово, Боснія і Герцеговина. Були проведені консультації з законодавцями цих країн. Не так давно провели робочу зустріч з депутатом Хорватії, який був одним з ініціаторів процесу написання їхнього закону про підтримку постраждалих від сексуального насильства. Згадайте, коли в Хорватії була війна? А закон з’явився в них лише 2015 року. Тобто минуло понад 20 років з моменту закінчення конфлікту. І тільки тоді з’явився в них закон. Як нам пояснили, постраждалі від сексуального насильства тільки через багато років активно почали звертатися по допомогу у правоохоронні органи, суди й так далі. Уявляєте? Скільки людині треба часу, щоб на психологічному рівні дійти до цього, адаптуватися та звернутися за допомогою.
Звісно, ми хочемо, щоб в Україні такий закон з’явився швидше. Не беруся прогнозувати, як наші постраждалі від такого насильства відреагують на цей закон. Але важливе одне — вони мають отримати можливість такої підтримки від держави якнайшвидше.
Цей законопроєкт буде передбачати компенсаційну виплату. А також право на належну медичну та психологічну допомогу. Безплатне лікування наслідків за станом здоров'я. Плюс це буде підтримка не лише постраждалих, з якими це трапилося, а й свідків. У публічній площині ми бачили багато жахливих історій, коли мати чи дитина були вимушені спостерігати за насиллям російських військовослужбовців над їхніми рідними. Вони також зможуть отримати таку допомогу.
Коли цей проєкт закону про підтримку постраждалих від сексуального насильства може бути розглянутий у першому читанні?
Цей проєкт закону ми хочемо погодити з різними міністерствами. Щоб на етапі першого читання в нас були такі собі коаліція та консенсус. Думаю, що це питання найближчого місяця.
Ми обрали адаптивну модель для України, щось середнє між Косовом і Хорватією
Уточнення. Компенсації постраждалим від сексуального насильства будуть передбачені з державного бюджету?
За логікою речей, це мало б бути так. Проте маємо пам’ятати, що сьогодні всі наші зусилля повинні бути кинуті на безпеку й оборону. Імовірно, що під ці статті ми будемо залучати міжнародну фінансову допомогу.
Проєкт буде передбачати створення міжвідомчої комісії. Яким буде алгоритм звернення постраждалих до неї?
Ми повертаємося до проблеми публічності та приватності проблеми сексуального насильства. Приватність буде полягати в порядку спілкування постраждалої особи з комісією. У проєкті закону ми достатньо спростили процедуру отримання постраждалою особою допомоги та визнання її такою.
Є дві моделі, які працюють у Косові та Хорватії. Ми обрали щось середнє, яке для українських реалій буде найбільш адаптивним. Ми пропонуємо створення комісії з різних міністерств, правоохоронних органів, психологів. Комісія буде приймати та розглядати заявку людини, постраждалої від сексуального насильства. Буде створено загальний шаблон такої заявки. Важливо, що таку заявку можна буде заповнити онлайн і надіслати комісії. Тобто ми пропонуємо прибрати обов’язковість індивідуального звернення та присутності постраждалого. Коли постраждалий чи постраждала обов'язково має face to face зустрічатися, давати покази. Якщо людина не хоче цього, то ми забезпечимо можливість листування. Якщо ж людині комфортно, вона хоче дати покази безпосередньо членам комісії, то зможе зробити це. До листів так само можна буде прикріплювати різні доказові документи: огляд лікаря, вирок суду – залежності від справ. Комісія буде приймати рішення, співпрацюючи з правоохоронними органами. Це буде міжвідомчий орган. Вкрай важливо, що ми намагаємося підняти його статус. До складу цієї комісії ми будемо пропонувати делегувати членів від органів і міністерств рівня топменеджменту.
Чи передбачена конкретна градація грошової компенсації постраждалим від сексуального насильства? Які цифри обговорюються?
Наразі у драфті ми відштовхуємося від наслідків таких зґвалтувань. Чи є проблеми зі здоров’ям, вагітність та інше. Тут будуть передбачені безоплатне лікування, психологічна допомога. Матеріальна компенсація також буде виплачуватися. Ми подамо на перше читання конкретні цифри та розрахунки з необхідними обґрунтуваннями.
Ще один важливий момент, який ми включимо у проєкт закону, — це посилання на можливий добровільний контакт з окупантами. Наприклад, у законі Хорватії чітко прописали цю норму про колабораціонізм. Тобто якщо людина добровільно вступає у відносини з воєнним злочинцем, то надалі вона не може претендувати на компенсації. Я особисто не знаю таких прикладів у нас, в Україні. Але хорвати це передбачили. Ми поки що це обговорюємо.
Окрім компенсацій, безплатного лікування та психологічної реабілітації, які ще пільги для постраждалих від сексуального насильства можуть бути включені у проєкт закону?
У нас була дуже довга дискусія. Урешті, ми прийшли до консенсусу, щоб максимально спростити сам механізм отримання базових речей: компенсацій, лікування та психологічної допомоги. Хоча лунали додаткові пропозиції. Зокрема, щодо різних соціальних пільг, спрощення умов вступу до закладів освіти. Бо ж за інформацією правоохоронних органів і міжнародних організацій, серед постраждалих є багато дітей. Для таких неповнолітніх постраждалих пропонували передбачити першочергову можливість вступу до навчальних закладів і зарахування. Але потім ми відмовилися від цих ідей, оскільки це створювало б дискомфортні умови для самої дитини, яка мала б надавати якісь довідки під час вступу тощо.
Тому ми залишили максимально прості та базові речі, які держава може зробити тут і зараз для таких постраждалих. І щоб людина цю допомогу могла отримати швидко, не проходячи купу інстанцій і підтверджень статусу постраждалої особи. Однак ще можливі різні зміни та пропозиції до законопроєкту.
Але ж постраждалі діти та неповнолітні також будуть підпадати під дію цього закону?
Звісно. Усі постраждалі від сексуального насильства будуть підпадати під дію закону. Ми передбачимо, хто та в який спосіб буде комунікувати з комісією від імені постраждалих дітей. Будуть це батьки чи опікуни. Процедура буде прописана.
Ви говорили про сенситивність теми сексуального насильства. Ми пам’ятаємо, як на «Українській Правді» вийшла стаття про ексомбудсманку Людмилу Денісову, де її прямо звинуватили у брехні про зґвалтування дітей на Херсонщині. Тоді посилалися лише на джерела в її Офісі, правоохоронних органах та у «Слузі народу». А російські пропагандисти максимально підігрівали цей скандал. Яким чином ваша ТСК буде зважати на такі моменти, щоб не нашкодити постраждалим від насилля, при цьому ні якому разі не замовчувати проблему, що набула масового характеру?
Це дуже важливий для нас акцент. Люди й так не завжди довіряють політикам. Тому наша ТСК у тому числі має бути надійним плечем для постраждалих від сексуального насильства. Саме з огляду на це, прогнозую, більшість наших засідань відбуватиметься в закритому режимі. Можливо, ми не зможемо розголошувати всю інформацію. Велика ймовірність, що інформацію, яка в медійній площині викликала б резонанс і співпереживання, широке обговорення, ми розголошувати не зможемо. У першу чергу нам треба допомогти людям, а не розповідати жахи, які вони пережили.
Щодо пані Денісової, то комісія вже прийняла рішення запросити її на одне засідання. Ми були б вдячні, якби вона відгукнулася, а також якщо до нас прийдуть психологи, які працювали на гарячій лінії омбудсмана в той час. Це буде важливо та цінно для нашої ТСК.