Які наративи щодо санкцій поширює російська пропаганда?
Один з основних наративів російської пропаганди про те, що «Росія є глобальною державою, яку Захід має поважати» втілюється одразу в чотирьох піднаративах у контексті санкцій — «майбутнє ЄС буде холодним і голодним», «ЄС вистрелив собі в ногу», «економіка США також страждає, через що вони шукають шляхи відновлення бізнесу з Росією» та «санкції не шкодять Росії, а навіть роблять її сильнішою».
«Майбутнє ЄС буде холодним і голодним»
Зростання інфляції, катастрофічна енергетична криза, високі ціни на продукти харчування і бензин та про ще низку інших негативних наслідків для Заходу у результаті введення санкцій розповідають пропагандисти. Особливо «невтішні їхні прогнози», коли справа стосується зимового сезону. Усі спроби диверсифікувати постачання енергії та продовольства, на думку пропагандистів, вважаються безглуздими. Таким чином вони апелюють до страхів громадян, а щоб досягти бажаного впливу на свою аудиторію, найчастіше маніпулюють цифрами та перебільшують.
«ЄС вистрілив собі в ногу»
Цим наративом пропагандисти акцентують увагу на незадоволенні більшості європейських громадян наслідками від ведення санкцій проти Росії. У такий спосіб вони обрали тактику начебто тиску знизу. Та створення ефекту більшості - де підприємства та самі громадяни ЄС нібито вимагають від своїх урядів скасувати санкції, оскільки відмовляються терпіти зростання цін та економічну нестабільність.
«Економіка США також страждає і шукає шляхи відновлення бізнесу з Росією»
Згідно з цим наративом, США нібито ведуть подвійне життя: з одного боку, вони підштовхують Європу наполягати на санкціях, з іншого боку - США намагається підтримувати торгівлю з Росією. Проте в його основі лежать фейкові історії, які начебто «викривають» американські таємні переговори та торговельні угоди з Москвою.
«Санкції не шкодять Росії, а навіть роблять її сильнішою»
Незважаючи на усі зусилля російської пропаганди, дії санкцій все ж таки відчутні для РФ та її економіки, тож цим наративом РФ намагається усіляко «врятувати» свій головний наратив «глобальної держави, яку Захід має поважати». От і розповідають, як Росія легко знайде альтернативні ринки для своїх товарів, наприклад Китай чи Індія. А отримання платежів в альтернативних валютах зробить її економіку більш різноманітною та стійкою.
Крім цих наративів, бачимо також трансформовані глобальні наративи:
- «Захід спровокував Росію напасти на Україну» у «санкції провокують конфлікт»
- та «США ведуть війну проти Росії» у «санкції є частиною війни США проти Росії».
«Санкції є частиною війни США проти Росії, а ЄС підкоряється»
Наратив розповідає, що «стратегічною метою США є послаблення Росії, зокрема й шляхом застосування санкцій». ЄС зображується як «маріонетка США», яку не хвилює ціна, яку заплатять європейські громадяни, а санкції — елемент американсько-російської економічної війни за рахунок європейців.
«Санкції провокують конфлікт»
Наративом «санкції провокують конфлікт» РФ надалі намагається знайти пояснення причини для вторгнення в Україну. І все це начебто не лише стало приводом для нападу, але й досі є причиною для подальшої ескалації воєнних дій.
Які особливості у кожній з досліджуваних країн?
Словаччина, Угорщина. Серед держав-членів ЄС, включених до моніторингу, найбільший відсоток дезінформаційних повідомлень на тему санкцій (до 31% усіх статей, які прокремлівські канали публікували про Україну) відзначено у Словаччині та Угорщині.
У Словаччині та Угорщині інфоприводи підсипають їхні ж власні політичні сили. Наприклад, в Угорщині прем’єр-міністр Віктор Орбан регулярно робить заяви проти санкцій, які підхоплюють і транслюють проросійські месенджери по всьому регіону.
У Словаччині деякі опозиційні політики, що зайняли дружню до Росії позицію, використовують тему санкцій для критики чинного уряду та використовують для пропагування своїх євроскептичних планів.
Грузія. Схожа тенденція зі Словаччиною та Угорщиною відзначається і в Грузії. Провідні актори, враховуючи урядовців на найвищому рівні, повторюють російські наративи про те, що Захід хоче втягнути Грузію у війну (щоб відкрити «другий фронт» проти Росії) і звинувачують опозиційні партії в сприянні цій змові.Тема санкцій хоч і трапляється часто, але вона радше виконує роль доповнення в антизахідній риториці. Такі повідомлення мають на меті підтвердити «неминучу перемогу Росії» та «неефективність підходу Заходу до російсько-української війни».
Болгарія, Північна Македонія. У Болгарії та Північній Македонії основою для дискредитації санкцій стають прокремлівські голоси. Цитати російських чи західних політиків і експертів з антизахідною риторикою поширена технологія у місцевих месенджерах. У Болгарії також санкції згадуються переважно як доказ того, що країна обрала «не ту сторону», погодившись бути однією з «маріонеток» Заходу.
Польща, Чехія. Антисанкційні повідомлення у Польщі та Чехії не надто поширені. Виявлені наративи щодо санкцій у Чехії спостерігалися у контексті енергетичних питань та внутрішньополітичних тем. У Польщі російська пропаганда більш зосереджена на спотворених історичних наративах з метою дискредитувати Україну, її громадян та відносини з Польщею. Тож хоч у червні і були помічені повідомлення, які ставлять під сумнів санкції, але вони були нечисленними і не надто популярними серед аудиторії.
Естонія, Латвія, Литва. В естонському, латвійському та литовському мовних сегментах тема щодо санкцій також не надто поширена (не перевищує 8% усіх повідомлень). У Литві, наприклад, санкції насамперед обговорюють у контексті калінінградської транзитної суперечки. Незважаючи на те, що питання було вирішено дипломатичним шляхом, небезпека так званої «антиросійської» політики продовжувала широко обговорюватися, а економічні санкції вказувалися як пряме джерело загроз безпеці Литви.
Проте в російськомовному сегменті країн Балтії тема санкцій більш поширена. Пропагандисти усіляко намагаються пояснити, чому варто відмовитися від санкцій. Зокрема вони посилаються на підвищення тарифів на житло для населення (газ, опалення) і стверджують, що торговельні та транспортні зв’язки з Росією мають вирішальне значення для місцевої економіки.
Україна. Головна мета антисакційних повідомлень в українському проросійському сегменті — підірвати моральний дух громадян і довіру до західних партнерів. Усі наративи розповідають про «слабкий та розділений Захід», пропагандисти стверджують, що «підтримка Заходу дуже скоро припиниться і Україна віч-на-віч залишиться з економічним колапсом», а Росія тим часом зображується як «сильний супротивник, що зовсім не постраждав від санкцій». Фейки, що регулярно поширюються, залякують тим, що нібито «західні кредитори мають намір використати позики під високі відсотки, які поневолять Україну або нададуть їм контроль над українською землею та іншими ресурсами».