В останні тижні посиленої уваги ви стали об’єктом посиленої уваги українських медіа. І навіть американська конгресвумен Вікторія Спартц написала, посилаючись публікацію у «Наших грошах», що ви створюєте ризики для співпраці України і США. З чим ви пов’язуєте таку увагу?
Суть питання полягає в тому, що ніби існує якась монополія, яка створює загрозу системі закупівель зброї у Міністерстві оборони чи в Україні загалом. Перш за все хочу сказати, що про жодну монополію взагалі не може йти мова. Навіть всередині Міністерства оборони всі процеси, процедури та ухвалення рішень щодо укладання того або іншого контракту на закупівлю тієї чи іншої зброї, всі повноваження розподілені між трьома заступниками міністра оборони. Один відповідає за формування політики в галузі закупівель та за всі процедури, узгоджує перелік закупівель. Другий відповідає за фінанси і ухвалює фінансові рішення щодо закупівлі. І третій відповідає за спецекспортерів.
При всьому цьому потребу визначає не Міністерство оборони, потребу визначають Збройні сили через Генеральний штаб та доводять його через відповідні документи. Окремі завдання щодо закупівлі зброї може поставити і міністр. Тому про якусь монополію взагалі не можу йти мова.
Поряд з тим нам необхідно прийняти той факт, що ринок озброєння – це дуже жорстка сфера. Тут завжди перетинаються і фінансові інтереси, і політичні інтереси. Так було завжди, а в умовах війни це особливо жорстко. І наш ворог постійно робить все, щоб такі постачання, таку закупівлю навіть взагалі зупинити або зменшити обсяги, і застосовує для цього певний інформаційний вплив.
Зараз я на виконання рішення міністра створюю централізований орган закупівлі, досить прозорий і ефективний і, скоріш за все, це комусь дуже не подобається. А якщо сюди додати великий обсяг неперевіреної інформації, яка попадає в ефір, якою дуже просто маніпулювати, мабуть, хтось стає заручником таких інформаційних операцій. Тобто ми змінюємо систему закупівлі, ми формуємо чіткі правила щодо закупівлі, які дозволять мінімізувати можливість шахрайства, маніпуляцій та втрат. Саме тому це комусь не подобається.
Кому не подобається? Ви можете сказати?
Посередників на ринку озброєння дуже багато на сьогоднішній день. Ми створюємо просту схему, яка не дозволяє їм жодні маніпуляції, не дозволяє здійснювати будь-яке шахрайство. Це не подобається нашим ворогам в тому числі, тому такий інформаційний вплив і відбувається. Вважаю ці атаки йдуть одразу з декількох сторін, не від одного конкретного замовника.
Звинувачення базуються, насамперед, на вашій близькості до Андрія Єрмака. Свого часу ви були його бізнес-партнером. Які стосунки у вас зараз?
На початку 2000-х був заснований інвестиційний стартап, який не мав розвитку. Така історія була, ми дійсно знайомі. Останні років 10-15 наше спілкування звелося до того, що ми вітаємо один одного з якимись святами – з днями народження, Новим роком. Власне, на цьому і все.Наразі ми можемо десь зустрітися під час якихось офіційних нарад, на яких я присутній як посадова особа.
Андрій Єрмак брав якусь участь у вашому призначенні спочатку в «Укрспецекспорт», згодом в «Укроборонпром» і потім в Мінстратегром і Міноборони?
Ні не брав. По перше, по суті це було не призначення, а перехід з посади першого заступника ДП «Укроборонсервіс» на посаду заступника ДК «Укрспецекспорт». Це рішення ухвалив тодішній керівник ДК «Укроборонпром» Айварас Абромавичус (ексміністр економічного розвитку і торгівлі України у 2014-2016 роках, у 2019-2020 роках – керівник «Укроборонпрому», – LB.ua). Він тоді тільки зайшов на посаду керівника «Укроборонпрому», особисто проводив співбесіди з керівним складом спецекспортерів, і за результатами такої співбесіди він запропонував мені перейти до «Укрспецекспорту». Тобто тут не було жодних втручань. Я не вважаю, що це якесь велике підвищення.
А в Мінстратегпром?
В Мінстратегпром мені запропонував перейти Павло Борисович Рябікін. Ми з ним знайомі ще з 2014-го року, коли він працював у Київській міській адміністрації. Коли він дізнався, що буде міністром, запропонував мені цю посаду, потім були співбесіди. Я досить необачно погодився на його пропозицію.
Чому необачно?
Погодився на його пропозицію – перейти з бізнесу в центральні органи виконавчої влади, це виявилося дуже непростим завданням. Було непросто працювати в Мінстратегпромі. Просто і цікаво було працювати з Рябікіним, але для мене це була зміна менталітету – з комерційної структури перейти в органи влади – це було важко, скажу так. Але цікаво і був результат.
Що стосується переходу в Міністерство оборони, то це була пропозиція міністра Резнікова. Мені зателефонував Рябікін, я саме був у відрядженні. Павло Борисович сказав, що мені зателефонує Олексій Резніков, що у нього є до мене пропозиція, мабуть, не дуже комфортна для Рябікіна, але, оскільки зараз війна, я повинен на неї погодитися. Далі була розмова з Олексієм Юрійовичем. Я колись з ним зустрічався під час роботи в Мінстратегпромі, ми обмінювалися думками щодо оборонно-промислового комплексу, щодо галузі ВТС (військово-технічного співробітництва, – LB.ua). Він запропонував взяти під координацію тих спецекспортерів, які перейшли до Міністерства оборони, для того, щоб налагодити процес, а також створити центральний єдиний орган закупівлі, навести у всьому тому порядок.
Звісно, я погодився, тому що є війна, є робота, яку необхідно виконувати. Я цю роботу вмію виконувати. В мене достатньо і освіти, і професійної компетенції в цьому питанні.
Ще один пункт звинувачень стосується ще одного вашого бізнес-партнера – громадянина Російської Федерації Рахаміма Емануїлова. Спільно з вами та батьком Андрія Єрмака ви володіли компанією «Медійна група європейського партнерства». Емануїлов, ймовірно, є вихідцем з російських спецслужб, тепер від достатньо близький до Кремля політичний експерт. Для чого вам був потрібен такий партнер? І чи підтримуєте ви стосунки зараз з ним?
Мене познайомив з Емануїловим мій батько (Олександр Шарапов очолював ДП «Укроборонсервіс», – LB.ua). Емануїлов тоді мав певний інтерес до інвестиційних проєктів. Саме тому він став партнером у цьому стартапі, який виявився невдалим. Щодо стосунків – ні, стосунків ми не підтримуємо. Наскільки я пам’ятаю, ми останній раз спілкувалися років десять чи більше тому. Навіть не телефонували один одному. Щодо його причетності до якихось спецслужб, я не можу це коментувати. Я знаю, що він був дипломатом за часів СРСР.
Його біографія дає підстави для таких припущень. Ви ж самі є вихідцем з розвідки (Денис Шарапов з 1999 по 2000 рік служив у Головному управлінні розвідки Міноборони, – LB.ua).
Як показав досвід, підстави для подібних припущень можуть бути щодо великої кількості різних осіб, які працювали в державних і будь яких структурах за часів СРСР або мали будь який бізнес чи знайомих в Росії до 2014 року, коли РФ розпочала цю війну з окупації Криму та потім частин Донеччини і Луганщини.
Ви не намагалися зрозуміти, хто ваш партнер? Це ж логічно.
Це було так давно. Я тоді цьому не приділяв такої уваги, щоб намагатися якимось чином отримати подібного роду інформацію. Яка при цьому не була у відкритому доступі. Немає, на жаль, публічного списку всіх осіб, які завербовані чи мали стосунок до спецслужб РФ чи інших країн.
У своєму листі конгресвумен Спартц написала, що стурбованість вашою особою висловив «ліцензований оборонний підрядник Сполучених Штатів». Про що мова?
Якщо б у листі була більша конкретика, я б зміг на це відповісти. Але ж ви розумієте, по-перше, в Сполучених Штатах сотні ліцензованих постачальників для армії США. По-друге, на сьогоднішній день міністерство отримує кожного дня десятки пропозицій від постачальників зі всього світу. В тому числі від ліцензованих постачальників із США. Далі з ними починається переговорна процедура – ми задаємо якісь питання, можливо, ці питання звучать інколи жорстко, щодо якості зброї, щодо підтвердження факту її наявності, щодо умов постачання, вартості. Під час таких перемовин дуже часто з’ясовується, що саме ця зброя нам не потрібна, щось не підходить чи задорога пропозиція, і, звісно, ми відмовляємо. Ми постійно узгоджуємо можливість постачання зброї з нашими Збройними силами – чи задовольняють їх ті чи інші характеристики, стан, комплектація, модернізація того чи іншого зразка. Тому, мабуть, хтось отримав відмову, і це йому не сподобалось.
Ви прийшли у міністерство з оборонки. Як сказав Олексій Резніков у коментарі LB.ua, що ваш перехід відбувся «через брак у міністерстві фахових спеціалістів із закупівлі зброї». Фактично, перейшли на інший бік барикад. Раніше ви продавали, зараз ви купуєте.
Так.
Це не створює ризиків? Адже ви повинні контролювати і спілкуватися як замовник з тими, з ким ви раніше були партнерами.
Я вважаю, навпаки. У мене є досвід та знання, у мене дві вищі військові освіти: одна у військово-промисловій галузі, інша – в галузі міжнародних відносин. Свій перший досвід в галузі ВТС я отримав ще в 1999-му році під час проходження служби в Головному управлінні розвідки. Останні дев’ять років я працюю в системі спецекспортерів, і ось це якраз найбільш цікавий досвід. Хто може збудувати неприступну фортецю? Лише той, хто її неодноразово брав. І ось цей досвід останніх дев’яти років дав мені чітке уявлення, як працює система закупівлі зброї в усьому світі. Саме цей досвід зараз я і застосовую. Ми робимо певні кроки, запроваджуємо певні алгоритми, які захищають державу від недоброякісних постачальників, від зайвих витрат. Тому тут мій досвід дуже корисний.
У нас є Мінстратегпром, який має визначати державну політику у сфері оборонно-промислового комплексу, «Укроборонпром», який керує підприємствами оборонної промисловості. Тепер буде ще й Агенція оборонних закупівель, яка буде здійснюватиме централізовану закупівлю озброєнь. Тобто, фактично, теж визначатиме і задаватиме стратегію діяльності для оборонки. Як це все працюватиме?
Перш за все, потребу в озброєнні, яке потрібне Збройним Силам для того, щоб виконувати свої завдання, визначає Генеральний штаб Збройних Сил України. Міністерство оборони формує політику задоволення цих потреб та реалізує цю політику. Мінстратегпром формує та реалізовує політику в галузі оборонно-промислового комплексу, тобто формує політику що і як необхідно виробляти, що і як необхідно розробляти. І реалізує цю політику безпосередньо в тому числі «Укроборонпром». Якась частка за «Укроборонпромом», якась – за приватними компаніями. Тут немає ніяких протиріч, кожен виконує свою функцію. Агенція не формує ніяку політику, просто її виконує.
За словами міністра оборони Олексія Резнікова, Агенція оборонних закупівель створювалось за зразком логістичної організації НАТО NSPA (NATO Support and Procurement Agency, – LB.ua). Це зроблено для того, щоб зробити закупівлі зброї для України прозорими та унеможливити корупцію. Можете розповісти більше про те, як саме функціонуватиме Агенція оборонних закупівель? Зокрема, які саме механізми убезпечать від корупції, яка є традиційним супутником оборонних закупівель?
Для того, щоб подолати корупцію, необхідно, перш за все, сформувати чіткі вимоги до постачальників та до виробників. Це буде здійснено завдяки механізму їх акредитації, в тому числі іноземних партнерів та іноземних збройних постачальників.
Другий крок – це запровадження чіткої системи комплаєнсу – перевірки всіх постачальників, перевірки всіх угод, перевірки всіх контрактів, починаючи з етапу початку переговорної процедури. Це формування чітких вимог до зразків озброєння та військової техніки та запровадження процедури їх стандартизації. Це саме той досвід, який ми отримали під час експорту. Така процедура унеможливлює маніпуляцію серед різних постачальників. Тобто всі зразки приводяться до одного виду, їх дуже легко і прозоро порівнювати між собою. Далі йде формування чітких правил постачання, чітких умов постачання та чітких процедур закупівлі. Наскільки це можливо, враховуючи специфіку індустрії – відкритих та прозорих.
Також наш пріоритет у співпраці з виробниками зброї чи військової техніки – це напрям на довгострокові партнерські відносини з ними. На сьогоднішній день в нас змінюється стратегія, ми відходимо від зразків озброєння колишнього СРСР, переходимо до стандартів НАТО. Відповідно ми переходимо до співпраці з тими західними гігантами, які цю зброю виробляють. Це теж один з запобіжників корупції.
На рівні західних гігантів-виробників зброї корупції немає?
Не бачив. Ще не стикався.
Ви сказали, що будуть механізми прозорості. А наскільки схеми закупівлі зброї можуть бути прозорими під час війни?
Це складне питання зараз для нас, тому що, дійсно, з одного боку, ми повинні забезпечити прозорість, з іншого – у нас триває війна. Тому механізм прозорості під час війни і механізми забезпечення прозорості після війни будуть відрізнятися. Для того, щоб зараз ми не допускали корупції та ще якихось зловживань, ми співпрацюємо зі службою контррозвідки, яка забезпечує, по-перше, перевірку усіх наших партнерів, по-друге, спостерігає за нами і запобігає усіляким проявам корупції. На жаль, зараз якихось інших механізмів під час війни я не бачу.
Міністр оборони називав у якості такого механізму групу Defense Reform Advisory Board (міжнародна дорадча група найвищого рівня, до складу якої входять представники країн-членів НАТО, – LB.ua).
Це дуже гарна ідея. Ми обов’язково передбачаємо в структурі Агенції наглядові органи. Це буде Наглядова рада, це буде, може, додатково якийсь дорадчий орган, до якого будуть долучені обов’язково наші іноземні партнери, в тому числі і Defense Reform Advisory Board.
Олексій Резніков сказав, що створення Агенції оборонних закупівель – це така собі відповідь на сірі схеми різноманітних спецекспортерів, які, цитую, «накручували комісію, бонуси і бозна-що, бо ринок озброєння дуже складний». Це означає, що на зовнішньому ринку Агенція буде працювати без наших спецекспортерів?
Агенція дійсно буде працювати без традиційних спецекспортерів. Генеральна лінія – така: Агенція буде головним органом закупівлі.
Коли міністр казав про сірі схеми і про якісь додаткові комісії та бонуси, він мав на увазі актуальний стан справ і наших спецекспортерів?
Дивіться. Коли передали спецекспортерів до міністерства (У березні уряд передав три компанії-спецекспортери зі складу «Укроборонпрому» до сфери управління Міністерства оборони, – LB.ua), то перші місяць-два війни це було досить ефективно. Але потім це створило зайву конкуренцію, коли до одного постачальника, до одного виробника приходять декілька спецекспортерів, декілька посередників. Звісно, це піднімає ціну на товар. І це втрати.
Можу навести приклад, як це відбувалося на ринку на прикладі 2014 року, коли Збройним Силам терміново були потрібні безпілотні літальні апарати. Керівництво «Укроборонпрому» зібрала спецекспортерів, поставило чітке завдання – на завтра надати пропозиції щодо безпілотників. Це був 2014-й, тоді безпілотники ще були рідкісною позицією. Всі шість експортерів звернулися до своїх посередників, шість експортерів по п’ять посередників – у підсумку тридцять посередників звернулися усі до одного й того ж ізраїльського виробника. І за ніч ціні цього виробника підскочили вдвічі. Ми самі створили видимість великого попиту. Щось подібне відбувається і зараз. Необхідно наводити в цьому лад.
Один з резонів створення Агенції – необхідність збільшити ефективність використання коштів. Яких об’єктивно небагато. За рахунок чого це можна зробити, окрім як відмови від послуг спецекспортерів?
Перше, це те, що я сказав – ми скорочуємо посередників. Друге – ми, як централізований орган, можемо виставляти більш чіткі умови щодо постачання та щодо оплати, тут уже виникають фінансові механізми – це можуть бути кредитні ресурси, банківські гарантії, акредитиви. Тобто ми в перспективі отримуємо інструмент, який дозволить нам залучати кошти і кредитні ресурси. Котрий дозволить нам працювати з банківськими гарантіями. котрий дозволить нам вмикати альтернативні джерела розрахунків, а також, можливо, альтернативні джерела і фінансування.
Які головні виклики і головні завдання стоять перед Агенцією?
По-перше – це терміни. Агенція повинна працювати вже зараз, і саме таке завдання стоїть переді мною. Це непростий виклик. Але при цьому я над цим працюю, Агенція вже працює, укладає перші контракти, набирає обертів, і, сподіваюся, що найближчим часом ми вже зможемо показати певний результат – доповісти про те, що Агенція повністю виконує свої функції.
Головне завдання – збільшувати обсяги постачання зброї в Україні. Це саме те завдання, з яким ми усі прокидаємося та засинаємо.Ще одне завдання – радикально змінити систему. Ми змінюємо правила, ми робимо прозорість, і це не всім подобається, є певний спротив. Це теж виклик, але ми теж з ним працюємо.
Агенція не матиме стосунку до матеріально-технічної допомоги, яку надають наші партнери? Ваша сфера – тільки закупівля?
Це два різні напрямки, за це відповідає ще один заступник міністра, який займається безпосередньо отриманням такої допомоги. Це окреме джерело, окремі процедури, це інша річ. Більш того, скажу, якщо в нас виникає можливість зробити так, щоб якісь комерційні закупівлі перевести в матеріально-технічну допомогу, ми з радістю це робимо. В нас є приклади, наприклад, коли в нас були якісь напрацювання по контрактах, наші партнери погодилися за це заплатити, і ми припинили всі комерційні дії і дали на відпрацювання по лінії МТД (матеріально-технічної допомоги, – LB.ua).
