Про це в інтерв’ю для проєкту “Боляче” сказала голова Національної служби здоров’я Наталія Гусак.
“Бо на різних майданчиках, у письмових зверненнях, коментарях в Фейсбуці тощо чуємо, що НСЗУ платить зарплату лікарям і всім медпрацівникам. Але відповідальність за виплату зарплати і її розмір несе керівник медзакладу. Він розподіляє кошти, які надходять в заклад з різних джерел. З фінансової звітності надавачів ми бачимо, що більша частина їхніх надходжень – договори з НСЗУ”, – сказала голова НСЗУ.
Вона пояснює, що пул коштів, які заклад отримує від держави, формується з двох складових:
-
тарифу НСЗУ;
-
кількості послуг.
“Часто чую маніпуляцію, що тарифи НСЗУ замаленькі, щоб оплачувати гідну зарплату. Чому ж тоді на цих тарифах є заклади, які виплачують середню зарплату 75 000 грн, а є заклади, які не дотягують до 15 000? Бо вступає в справу інша компонента – кількість медпослуг”, – додала Гусак.
Наприклад, є єдиний для всіх тариф на пологи. Одна команда може обслуговувати 15 пологів на день, одні на день або на тиждень (Є і такі відділення).
Відповідно ті, хто приймає 15 пологів на день, отримують більше від НСЗУ і, як наслідок, мають отримувати вищу зарплату.
Тоді як “для команд, які приймають одні пологи в день, по логіці, що тарифи не задовільняють, треба підняти настільки тариф, що він стане вищим, ніж коштують пологи в будь-якій європейській країні чи в будь-якій медсистемі фінансовій”.
Окрім вартості тарифів НСЗУ та кількості наданих послуг, зарплати лікарів визначаються ще двома іншими факторами: колективним договором у медзакладі та індивідуальним трудовим лікаря з закладом, пояснює головний юридичний радник БФ "Здорові рішення" Олексій Головін.
За реформою, медики мали би самі в межах свого медзакладу визначати правила гри, за якими вони там працюють і отримують зарплати. Але часто лікарі казали не під запис LB.ua, що «нам колективний договір спустили зверху».
“Відомий наказ 308/519 багато медиків знали напам'ять, ним керувалися в оплатах праці до медреформи. Була тарифна ставка, тарифний розряд. Займаючи якусь посаду, ти цю ставку, яка була умовно на прожитковому мінімумі, помножував на коефіцієнт по своєму розряду. І далі включалися доплати, надбавки за статусність, кількість безперервного стажу і так далі. Основну частину зарплати для медпрацівників складали якраз надбавки. Чим довше працюєш, тим більша зарплата. Коли ми зайшли в реформу, в нові підходи, наказ 308/519 перестав бути обов'язковим”, – пояснює Головін.
Підходи почали змінюватись. Стало можна доплачувати не через кількість відпрацьованих років і статус, а за продуктивність, наприклад, за виконання певних показників, кількості проведених консультацій, діагностик, інтервенцій тощо.
Однак досі існують лікарні, які залишаються на єдиній тарифній сітці. Чому?
“Відповідь може бути проста: там декілька тисяч працівників і питання колективних переговорів дуже складне. Коли ми йшли на в медзаклади сімейної медицини, коли вони комунікували з персоналом, що тепер не буде надбавок за стаж та інші речі, які раніше оплачувалися, була боротьба. Керівники часто не заходять в цей процес, розуміючи, що впруться в стіну нерозуміння своїх працівників. Серед представників органу управління медзакладом, власником може бути громада, або держава, є ті, хто живе за принципами бюджетного фінансування, кошторису. Вони не знають, що таке фінансовий план. Звикли, що є єдина тарифна сітка, не потрібно робити ніяких перерахунків, тому не дозволяють змінювати систему оплати праці у конкретному медзакладі. Медзаклади часто зупиняли свої намагання змінити систему оплати праці на етапі, коли власник їм казав: «Ні, ви цього робити не будете»”, – додає Головін.
І ще одна річ, яка впливає на рівень зарплати конкретного лікаря –індивідуальний трудовий договір. Тобто це означає, що різні лікарі можуть домовитись на різну суму оплати праці.
Повну розмову дивіться і читайте тут.