І так не роблять й в інших державах-сусідах.
Про це в інтерв’ю для проєкту “Боляче” сказала голова Національної служби здоров’я Наталія Гусак.
“Ми чуємо багато критики про врегульованість зарплати (що уряд встановив мінімальний рівень, якими має бути зарплата лікарів і медсестер, 20 000 грн і 13 500 – LB.ua). Є достатньо експертів, які вважають, що державі не потрібно нічого регулювати, тільки ринок це має робити. Ми бачимо в практиці, що це не завжди позитивно, бачимо перекоси у витрачання коштів окремими закладами не на користь пацієнта, і не на користь лікаря. Я в декількох колег з інших країн уточнила, як вони це врегульовують. Чи регулюється зарплата, чи обраховують її по середньоринковим [цифрам]? Колегам з Польщі міністерство доводить щорічно, на який рівень зарплат вони хочуть виходити, щоб формувати тарифи. Колегам з Литви аналогічно міністерство контролює, і якщо є значні перекоси, переформатовує політику стосовно пріоритетності послуг і закупівлі. Ніхто не бере ринкові ціни і не враховує їх у тарифах”, – сказала голова НСЗУ.
То як їх тоді рахують?
Голова НСЗУ пояснила, що по ряду напрямків служба провела або проводить костинг. Тобто яким має бути тариф на основі розрахунку всіх витрат на конкретну медичну послугу.
Наприклад, провели костинг сімейної медицини з розрахунку мінімальної заплати 20 000 грн лікарю, 13 500 медсестрі.
Такий же костинг є по реабілітації та частині інших напрямків.
Потім побачили перекос, коли більше фінансово підтримували спеціалізовану медицину, і тепер будуть збалансовувати сімейну медицину та “швидкі”, підвищуючи мінімальні зарплати лікарям там до 35 000 грн.
У спеціалізованій допомозі – складніші розрахунки.
Наприклад, є прямолінійні пакети послуг, де в тариф вкладається зарплата повноцінно, відповідно до розміру 20 000 грн і 13 500.
А є ті, що розраховуються на так званих середньозважених підходах. Наприклад, дивляться на структуру послуг, яку надають у хірургічному стаціонарі, і прикидають, скільки може зробити одна бригада. Наприклад, одну операцію складнішу, і декілька простіших. І так обраховують тариф.
Голова НСЗУ зауважує, що в дискусіях часто забувають про пріоритетність в програмі медичних гарантій.
“Грошей ніколи на все не вистачить. Тому будуть напрямки більш пріоритетні, де ми хочемо обрахувати все до копійки, покрити абсолютно все. Ось інсульт, є таких видів і ми покриваємо все. Або реабілітація, або інфаркти, або кардіохірургія, яка буде [пріоритетною] в наступному році.
А є напрямки, які держава може забезпечити за середньозваженими підходами і глобальним бюджетом. У такому підході важливість керівника, його професійний ріст, можливість прогнозування і управління ризиками ще більше зростає”, – сказала Гусак.
Вона також додає, що приватний сектор зацікавлений у співпраці з державою, аби надавати безоплатні послуги людям за різними напрямками. Це означає, що у приватників або є великий потік пацієнтів, що дозволяє їм добиватись своєї рентабельності, або тарифи при тій купівельній спроможності, яка зараз є в Україні, є достатніми для входу в програму медичних гарантій.
“З огляду на сукупність цих факторів, вважаю, що більшість тарифів НСЗУ є такими, які дозволяють покривати зарплату в повному обсязі, принаймні за мінімальним рівнем”, – додала голова НСЗУ.
Вона також зауважує, що в тарифи на медпослуги не закладають гроші на капітальні випадки медзкаладам: закупівлю медобладнання, капітальні ремонти тощо.
Бюджетний кодекс каже, що це зобов'язання місцевих органів самоврядування – власника. Приватні медзаклади мають оплачувати це все з власної кишені.
Утім, на практиці комунальні заклади витрачають кошти з тарифів на ці речі.
“Ми побачили, що фактично щороку близько до 10 млрд бюджетних коштів ішли в купівлю не завжди необхідного обладнання, ремонт не завжди необхідних відділень замість того, щоб мотивувати працівників і розуміти, що основною цінністю є медпрацівники. Якщо би не вистачало тарифу, ми не мали би цих 10 млрд”, – каже Наталія Гусак.
Натомість ті медзаклади, які вирішили зробити акцент на мотивації медиків, мають кращі результати. До прикладу, є молоді лікарі в Львівському ТМО, де середня зарплата лікаря в певному відділенні далеко за 100 000 грн, каже Гусак. А в Київському обласному онкоцентрі вже два роки поспіль вважається найвища середня зарплата медпрацівників по країні у програмі медичних гарантій.
Адже "лікар, до якого є попит, якому довіряють пацієнти, приносить більші надходження до закладу охорони здоров'я. Система дала медзакладу автономію, і цей лікар мав би отримувати більшу зарплату, відчувати себе краще в системі".
Повну версію розмови читайте тут.